У п'ятницю четвертого жовтня спалахнула пожежа біля Пермського НПЗ, він же “ЛУКОЙЛ-Пермнафтооргсинтез”.
Що саме там горіло — приховано за димовою завісою. РФ рапортує про порушення правил техніки безпеки, але що це за випадкова пожежа на 10 тисячах квадратних метрах, яка охопила цистерни і потребувала двох десятків одиниць спеціальної техніки, науці не відомо.
Щось сталося на південь від Пермі, у Куєді. Горить як факел газогін, згоріли також декілька будинків, є важкі поранені. Про причини яскравого полум'я окупанти поки мовчать. Це майже в 2 000 км від кордону з Україною pic.twitter.com/3HywxZC7ys
— КРИМський бандерівець (@CrimeaUA1) February 8, 2024
При цьому “приватна нафтобаза біля села Осенці” — це і є НПЗ, там є ще перевалка, “Транснефть”, але пожежа була далі на захід.
Методом виключення — масштабна пожежа на НПЗ, кілька годин гасіння цистерн та спроби брехати означає, що у гості залетіли українські пташки.
О 4.23 ранку 7 жовтня сталося кілька вибухів на нафтобазі у порту Феодосії, росіяни оголосили техногенну катастрофу муніципального рівня, щонайменше дві ємності і система нафтопроводів горить.
Це АТ “Морський нафтовий термінал” — він вже був метою для безпілотників щонайменше тричі, але “страйк” такого рівня з багатогодинними пожежами вперше.
Це найбільший термінал у Криму з ємністю 250 тисяч кубів, системою перекачування з трубопроводів на потяги і танкери — судячи з відео, горить одна з трьох найбільших цистерн.
Крім того, фіксувалися вибухи в Бельбеку та Новофедорівці — можливо, щоб не дати комфортно працювати бортам ППО по крилатих ракетах, можливо, щоб поколупати інфраструктуру (заглиблені цистерни, техніко-експлуатаційні частини, різні приміщення для чергової зміни та управління).
Так ми розуміємо одразу кілька речей.
Ймовірний тиск партнерів на Україну з вимогою не бити по нафтовій інфраструктурі не є вирішальним для нас у виборі цілей, попри вкидання у багатьох медіа.
Ми не знаємо в принципі, була така вимога чи ні, але удари по нафтових об’єктах продовжуються, з перервами на дорозвідку.
Удари по арсеналах та погрози ядерної відповіді Москви на атаки дронами “третіх країн” ніяк не пов'язані. Якщо розкриємо прибуття, наприклад, північнокорейських копій “Іскандерів” або іранських снарядів, то спробуємо дістати.
А ви поки що займайтеся військовою справою — закидайте мільярди доларів у розбори гноїлищ, утилізацію, створення капсульних сховищ, розосередження та охорону боєприпасів.
Звичайно, це питання вирішать — може почнуть постачати армію з коліс (тоді буде додаткове навантаження на тактичний тил, ресурс автомобілів), може будуть роззосереджувати по численних закинутих будівництвах часів СРСР. Але це час, гроші і відволікання ППО.
Швидше за все, тут чисто військові завдання. Дорозвідка до та після ударів, аналіз, розробка маршрутів прольоту ракет, вивчення інформації від партнерів щодо включення РЛЗ та випромінювання РЕБ.
Та й природно, спроби перенесення зусиль для розтягування ППО.
Сьогодні видобуток, завтра перевалка, післязавтра очищення нафти, потім арсенал — роздмухуйте штати ППО, тасуйте колоду з боєготових комплексів, займайтеся інтенсивніше поточними ремонтами та регламентом.
Все це гроші і чималі. При тому, що РФ у 2024 році виділила на оборону трохи більше 112 млрд. доларів.
Це на все — на програми переозброєння флоту, на ядерну тріаду, на прикордонну службу ФСБ, на охорону незліченних баз зберігання військової техніки, де підлітки підпалюють гелікоптери, то прилітає “Нептун” і заводить купу двигунів від “Града”, на розробку того, що не має аналогів, і бази в Сирії ,Таджикистані, на операції в Африці.
Точка застосування досить очевидна — до бездоріжжя залишилися лічені дні, а жодні захоплення районних центрів на Донеччині не зупинять кампанію ударів по тилу РФ, яка пускатиме їм кров і гроші.
Йдеться не про те, що Вугледар не важливий, чи що спроби охоплення Селидового — це не загроза. Стратегічно ми продовжуємо все те саме, в очікуванні зростання ВПК Заходу та нашого, і ефекту від посилення мобілізації, коли набрані люди перетворюються на злагоджені підрозділи.
Авіація надходить за планом (частина нідерландських бортів уже в країні), румунська батарея ПРО вже в Україні, німці надіслали нам 60 тисяч снарядів на місяць, а до того цифри були п'ятизначні, “Богдан” на рік буде до 200 штук і до 180 “Цезарів” нам передала та передасть Франція.
А в перспективі, на десерт, перед нами величезна Московська агломерація в зиму — 21 млн. населення.
З пострадянськими ТЕС, із містоутворюючими підприємствами, що топлять населені пункти з населенням 50-70 тисяч мешканців, із сотнями тисяч таджиків, узбеків та туркменів, що туляться на орендованих квартирах в бетонних коробках, із проблемами минулого опалювального сезону навіть без бомбардувань (з нашою невеликою поміччю).
Так що сильно ППО не поманевруєш — це знають вони, і знаємо ми.
Це означає, що нафтобази, перевалка та переробка продовжать горіти.
Війна продовжується, противник пристосовується до ударів по ньому, ми імпровізуємо.
Минулою зимою наша інфраструктура була ціллю, цією в цю гру вже можна грати вдвох.