Найближчим часом російських «мотоциклістів» і десант на броні чекають неприємні для них і приємні для нас сюрпризи. Повзкий наступ Москви не залишився поза увагою партнерів.
Мирного плану Трамп станом на сьогодні не має — він мав план виграти вибори, обіцяючи, що американські платники податків перестануть платити за проблему на іншому кінці світу. Що буде робити далі Трамп — наразі невідомо.
Противник продовжує наступ попри те, що його темпи впали. За Покровськом уже Павлоград, а далі — Дніпро. Нам треба мобілізуватися максимально, це критичний момент війни.
Арсенали вибухатимуть, переробка й перевалка нафти горітимуть, іранська й північнокорейська допомога злітатимуть у повітря. А вже падіння виробництва нафтопродуктів і втрата чотирьох арсеналів впливатимуть на хід бойових дій на землі.
У нас трохи викривлене уявлення, як Захід реагує на загрозу Москви. Більшість жителів України вважають, що недостатньо і що Білорусь збиває більше «шахедів», ніж НАТО. Але НАТО та ЄС працюють над стримуванням на повну.
Ізраїль широко вдарив по іранських проксі в регіоні й розпочав наземну операцію в Лівані проти «Хезболли». У відповідь Іран завдав масованого ракетного удару по території Ізраїлю. Що все це означає для України?
За допомогою США ми посилюємо протиракетну оборону, збільшуємо запаси ракет як мінімум до кінця 2025 року до ПРО та паліативних батарей, отримуємо додаткову ескадрилью пілотів. Ну і “довгу руку” для оперативних завдань.
Знищення найбільшого стратегічного складу, штучні дорогі ОТРК і зенітні ракети, ляпас кремлівському режиму з їхніми історіями про “переживе ядерний удар” — нехай спершу переживе приліт шести “Лютих” та “Бобрів”.
Або НАТО плюс ще бажано регіональний союз, або відстрочена капітуляція під голосіння про права людини й деескалацію, щоб дати час ЄС і США підготуватися до нової Холодної війни. Третього, на жаль, не дано.
Нам необхідно розосередитися так, щоб вартість однієї цілі наближалася до вартості ракет, які її атакують. Потрібно розчинитися на території величезної країни, а не бігати коробками до їдальні.
Росіяни перекинули резерви із зони боїв в Україні — 810 бригаду з-під Херсона, “Пятнашку” з-під Бахмута, 155 бригаду морської піхоти з Вовчанська, 488 моторизований полк з-під Кремінної. Майже з усіх операційних зон.
Сотні полонених і вбитих, покинута техніка, кілька знищених «вертушок» і батальйон танків. Хороша заявка на те, що втрату умовних двох районних центрів росіяни вихаркуватимуть ще дуже довго.
Україну чекає декілька років дуже важкої та кропіткої праці і багато витрат, щоб все це перетворилося на флот, здатний до операційної спроможності. Але іншого шляху в нас немає. Але іншого шляху в нас немає.