Попри все більшу кількість статей у західних ЗМІ, що нам будуть зменшувати допомогу, щоб посадити за стіл переговорів, поки що цього не видно в контрактах на озброєння й намірах політиків перших економік ЄС.
Якщо за весь 2022-й ворог запустив 440 безпілотників Shahed-136, то на сьогодні це число наближається до 2000. Ми переживаємо наймасштабніше бомбардування дронами в історії.
Незабаром в Україну прибудуть F-16 і залп зросте сумарно в три-чотири рази – не чотири Су-24, а десяток F-16 можуть нести більше і крилатих ракет, і засобів доставки проти радарів, декоїв, контейнерів РЕБ і розвідки.
Втрати противника – понад 150 танків, БТР, БМП, бронемашин, вантажівок, кунгів. З ураженими у глибині цілями – під 200 одиниць знищеної, пошкодженої та покинутої техніки, добитої.
Вісь Москва – Тегеран – Дамаск – Пхеньян склалася остаточно, і ми маємо справу з альянсом диктатур і терористів, які допомагають одне одному. Це сувора реальність 2023 року, в якій ми всі живемо.
Москва не змогла вивести нашу авіацію з гри, не змогла і не може ізолювати поле бою під час нашого наступу, не може навіть безпечно літати над власними бойовими порядками.
Повертати до ладу обстріляних бійців після поранень і зберігати їм здоров'я – стратегічно важливе завдання. Яке реально може відокремлювати перемогу від поразки в будь-якій війні.
На нас чекає продовження наступу. Незважаючи на три лінії оборони, дику густину мінних полів, стратегічно нам саме сюди. Пройди 70 км на південь і буде перерізаний сухопутний шлях до Криму.
Дуже пощастило, що наш тил – це декілька перших економік планети. Які навіть з танка другої половини минулого сторіччя можуть зробити адекватну ситуації машину.
Рейд на "вишки Бойка"; численні удари по Північно-Західному Криму; дії безекіпажних катерів по конвою РФ і ураження обох сухих доків південного майданчика СРЗ у Севастополі як жирна точка – усе це ланки єдиного ланцюга.
Три поспіль удари по аеродромах, в яких вийшло з ладу півтора десятки літаків, включаючи дальні бомбардувальники Ту-22М3 та транспортники, паралізована перевалка СПГ, параліч аеропортів.
F-16 далеко не новий літак (у більшості кінець служби у 2030-х роках) і нині не найкращий, це очевидно. Але він піде в Україну масово, він піде швидко (як для авіаційних контрактів), і він суттєво вплине на перебіг бойових дій.
Тяготи та злигодні війни мають супроводжувати росіян – саме на це вони підписалися, коли ратували за веселу війну на Київ за три дні. Не буває дрібних ударів по агресору – ми бачимо в них чітку і ясну систему.
Загалом країни Заходу поставили нам зброї та допомоги на колосальні суми – більше, ніж ми самі витратили на сектор безпеки з 1991 року. Але ці суми колосальні тільки для нас.
Нині ми не докладаємо і десятої частини зусиль з того, що робили американці в часи Другої світової. Страждання та поневіряння є, а от зусиль могло б бути більше – такий ось парадокс.
Ми ж поки що використовуємо наявне і передане з арсеналів партнерів – використовуємо досить ефективно й успішно, чекаючи на постачання авіації і навчання наших пілотів.