Інавгурація і надзвичайний стан
У своїй інавгураційній промові Санду згадала і про нинішню енергетичну кризу.
«Після пандемії зросли ціни, настала енергетична криза, нас шантажували газом, а тепер шантажують темрявою», – сказала Санду.
Згадка про темряву є якраз відсилкою, що Молдова більше не закуповуватиме електроенергію у придністровського підприємства «МолдГРЕС», яке її генерує, використовуючи безплатний газ з РФ. Понад 30 років російський газ прокачувався до сепаратистського регіону через українську газотранспортну систему (ГТС).
Втім стало відомо, що Росія не постачатиме газ у Молдову, а ні територією України, договір з якою щодо транзиту завершується цього року (тобто через кілька днів), а ні альтернативним Трансбалканським маршрутом, на якому наполягав Кишинів.
16 грудня сплив термін, коли «Газпром» міг зарезервувати потужності в обхід України, але цього не зробив. Своєю чергою, контракт між Молдовою та «Газпромом» на постачання 3,3 млрд куб. м газу щороку, з розрахунком для обох берегів – як для неконтрольованого Придністров'я, так і для решти території країни, був укладений у 2021 році і чинний до 2026. Тож Кишинів мав підстави розраховувати на російський газ (для Придністровʼя) принаймні ще два роки. Хоча, як звітує уряд Молдови, вже два роки газ для підконтрольної території закуповується на європейських ринках.
Новий мандат – старі виклики
Як і у 2021 році, так і зараз, Росія вдається до енергетичного шантажу, з прицілом на політичні наслідки, які дестабілізували б ситуацію в країні до парламентських виборів 2025 року.
Три роки тому Москва вимагала від Кишинева відкласти впровадження Третього енергетичного пакета, який передбачав реформування енергетичного сектора та приєднання до єдиного енергетичного ринку ЄС щонайменше на рік. У 2021 році тодішній уряд Молдови, домовився з польсько-американською компанією PGNiG на постачання мільйона кубометрів природного газу через Україну. Крім того, Україна та Румунія надали Молдові природний газ для балансування газотранспортної системи й спільними зусиллями ситуація залишалася під контролем.
Цього ж року, «Газпром» вимагав від Кишинева вплинути на Київ, щоб зберегти транзит Україною. Кишинів публічно заявляв, що такі дії є неприйнятними, і що переконувати Київ у цьому «було б цинічно». Проте активність нинішніх молдовських урядовців свідчить, що цинізм по відношенню до України у Кишиневі мало кого хвилює.
Наприклад, у контексті актуальних енергетичних викликів, коли питання про зупинку транзиту газу вже активно обговорювалося, нинішній премʼєр-міністр Молдови Дорін Речан здійснив візит у Словаччину, де обговорив зі словацьким колегою Робертом Фіцо, серед іншого, питання енергоефективності, як це зазначено в офіційному пресрелізі.
Також цієї осені раптово до Кишинева прибув голова угорської дипломатії Петер Сійярто. На спільній пресконференції з молдовським міністром закордонних справ Міхаєм Попшоєм, Сійярто звинуватив Україну в тому, що та ставить під загрозу енергетичну безпеку ЄС, бо вже тоді було відомо, що українська сторона не продовжуватиме транзит.
Сійярто також натякнув, що в таких обставинах у Угорщини виникають сумніви щодо європейського майбутнього України, в той час, як до прогресу Молдови в Угорщини питань не виникає (бо Молдова вочевидь «не підриває»?).
Одночасно, лідер Придністров'я Вадим Красносельський запропонував, що Тирасполь та Кишинів могли б спільно звернутися до Києва і переконати Україну зберегти транзит російського газу. Звісно, це можна списати на придністровську чи російську пропаганду (яка часто набуває форми вигуків про «геноцид», а цього разу чомусь – ні), але ситуація не така проста.
Протягом останнього року окупаційна адміністрація в Тирасполі та молдовська конституційна влада активно співпрацюють у форматі «1+1», що дає підстави розглядати вірогідність координації між Тирасполем і Кишиневом і в цьому питанні.
«Усі ці кризи здаються незначними порівняно з жорстокою війною у сусідній країні», – зазначила пані президент у своїй інаугураційній промові, натякаючи на те, що Кишинів не підігрував «Газпрому» та не тиснув на Київ у питанні продовження транзиту, навіть під час енергетичної кризи.
Однак «не тиснути» і «не досягти бажаного результату» – це різні речі. Маневри таких лідерів як Орбан та Фіцо є дуже красномовними, особливо в останні дні. І очевидно, що активізація їхніх контактів з Молдовою (чи Молдови – з ними) є не випадковою. Питання в тому, що Молдова, заявивши про незворотність європейського шляху, не може відкрито загравати з друзям Путіна в Європі, а от підкилимно – може.
Марне врегулювання
Понад тридцять років Придністров'я отримувало російський газ через українську газотранспортну систему та генерувало з нього дешеву електроенергію для себе і для Молдови. Але з часом у цій схемі загрузли всі політичні еліти Молдови, тож ця залежність перетворилася на вирок будь-якому політику, який би зважився (чи зважилась) розв’язати цей вузол.
Водночас з 2021 року Молдова вжила ряд заходів для зміцнення своєї енергетичної безпеки, удосконаливши законодавство, що забезпечує вільний доступ до закупівлі газу на європейських ринках, та розпочавши будівництво нових ліній електропередачі.
Ці інфраструктурні проєкти, спрямовані на з'єднання Молдови з електричною інфраструктурою Європи та на зменшення її залежності від придністровської генерації, включають будівництво трьох високовольтних ліній. Зокрема, розпочато будівельні роботи на лінії електропередачі 400 кВ «Вулканешти-Кишинів» у березні 2024 року, запущено роботи на будівництві другої лінії електропередач з Румунії «Сучава-Бельци» і узгоджено нормативну базу для будівництва третьої лінії «Гутинас-Страшени».
Попри те, що ці кроки сприяють зближенню Молдови з ЄС у енергетичній сфері, вони не вирішують основної енергетичної дилеми, у центрі якої знаходиться окуповане Придністров'я. Сепаратистський регіон продовжує забезпечувати електроенергією правий берег Молдови. Придністровське підприємство «МолдГРЕС» забезпечує від 60 % до 80 % потреб у електроенергії підконтрольної частини Молдови, виробляючи електроенергію значно дешевше, ніж та, що імпортується з Румунії, за рахунок безкоштовного російського газу. Тому будь-які спроби переорієнтувати внутрішній ринок на імпортні поставки стикаються з питаннями цін та тарифів, що призводить до неминучого суспільного невдоволення через невідворотне зростання вартості енергоресурсів.
За найпесимістичнішими прогнозами, окупованому Придністров'ю без російського газу загрожує гуманітарна криза, але в Кишиневі розглядають кілька сценаріїв – від такого, коли Росія відновить постачання, до перепродажу Придністров’ю газу, який Кишинів отримує з ЄС.
За інформацією сепаратистських інформаційних ресурсів Тирасполя, вже 1 січня можливе відключення газу для споживачів у приватних будинках, хоча генерація електроенергії на «МолдГрес» продовжиться за рахунок спалювання вугілля. Тим часом контрольована Молдовою територія змушена буде закуповувати більший об’єм електроенергії в Румунії.
