Ми випускаємо за місяць 160–180 курсантів, які здатні керувати дронами різних типів: мультикоптер, крило та FPV”
Центру “Крук” – рік. Це один з найбільших центрів підготовки операторів БпЛА в структурі Збройних сил України. Що вдалося зробити за рік?
Найголовніший здобуток – це унікальна команда тренерів та експертів, які можуть навчати щотижня понад 60 потенційних операторів безпілотних літальних апаратів (БпЛА) для Збройних сил України. А загалом ми випускаємо за місяць 160–180 курсантів, які здатні керувати дронами різних типів: мультикоптер, крило та FPV.
Рік тому не було навіть такої професії “тренер з підготовки операторів БпЛА для застосування мирних коптерів у зоні бойових дій”. Тож це все довелося робити з нуля.
Ще один важливий здобуток – створення навчальної та матеріально-технічної бази, яка дозволяє нашому центру – чи не єдиному в Україні – одночасно навчати на трьох видах безпілотних літальних апаратів: класичних мультикоптерах, FPV і на крилі. Маємо понад 60 різнопланових дронів. Також створили два великі комп'ютерні класи, на понад 60 комп'ютерних місць. У них курсанти набираються практичних навичок перед тим, як брати в руки справжню пташку.
Тренери та навчальна база – це те, що якісно відрізняє наш навчальний процес. Загалом за рік ми випустили вже понад 1600 операторів БпЛА.
Як потрапити на навчання до центру “Крук”?
Дуже легко і складно водночас. Можна через наш сайт. Або заходите у Facebook, знаходите нашу сторінку і через месенджер подаєте запит.
Військові на базовому курсі “Мультикоптер” навчаються безкоштовно. У випадку з “Крилом” чи “FPV” отримують суттєву знижку. Для цивільних навчання не безкоштовне. Тому що наш центр на самозабезпеченні. Держава не допомагає нам – треба якось крутитися, щоб розвиватися й утримувати всю цю матеріально-технічну базу.
Щоб потрапити на курс, військові мають подати запит від військової частини. Цивільні надають свої документи, які перевіряє контррозвідка. Далі людина стає в чергу і десь упродовж двох тижнів-місяця потрапляє на навчання. Тому що величезний попит.
Перед навчанням у центрі варто чогось навчитися самостійно чи краще починати з чистого аркуша?
Існує дуже багато симуляторів для дронів – і для FPV, для крила, і для мультикоптера. Ми рекомендуємо трішки на них політати, потренуватися, щоб не втрачати час.
Хто вирішує, на оператора якого саме типу дрона навчатиметься людина?
Командир військової частини. Наприклад, зараз ми спільно зі штабом Десантно-штурмових військ навчаємо пілотів для бригад наступу. І вони самі кажуть, скільки потрібно операторів FPV, стільки – крила. Сьогодні прийшов запит із 92-ї (92 окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка. – LB.ua) – їм потрібні тільки FPV. І це логічно: вони розуміють, хто їм потрібний, що їм потрібно і в якій кількості. Ми ж фактично є сервісом.
Цивільні визначаються самостійно. Для них ми рекомендуємо починати з бази, мультикоптера. Тому що мультикоптерний курс триває 5 днів, плюс лекції онлайн. Він дає базу – навички літання, а ще – теоретичні знання з бойового використання. У рамках курсу навчають того, що потім можна використати під час опанування крила і FPV.
Розкажи про специфіку застосування дронів.
Мультикоптер виконує п'ять функцій: розвідка, дорозвідка, коригування, скидання і доставка тих чи інших вантажів.
Також дрони використовують під час розмінування. Зараз в Україну прийшли німецькі партнери і партнери з країн колишньої Югославії, де подібна історія є, там великі території заміновані. Тобто насправді дуже багато варіантів, як правильно використовувати.
Не варто обмежувати все тільки скидами. Просто скиди – це те, що красиво виглядає на камери і дозволяє збирати донати.
FPV?
Що таке FPV? "First Person View", тобто своїми очима. Це саморобні дрони, якими оператор керує в окулярах. Ці дрони коштують набагато дешевше – 600–900 доларів. І вони мають дві головні функції. Перша – так звані баражувальні снаряди, камікадзе. Друга – скиди. Швидко підлетіли, скинули – і відступили.
Перевага FPV у тому, що вони є менш вразливими для окремих видів російської РЕБ. Також вони набагато швидші і, відповідно, в цьому сенсі трішки ефективніші.
Ну і ключове. DJI – китайська корпорація, яка є практично монополістом на ринку. І ми не застраховані від того, що в один прекрасний момент Китай скаже: “Ми вирішили, що над Україною тепер no fly zone”.
Така можливість у виробника є. І ми, напевно, повинні бути готовими до цього. Якщо Китай вирішить змінити свою позицію, можемо в певний момент опинитися без дронів DJI, а ми вже звикли працювати з ними. Є інші варіанти, і один з них – якраз FPV, який тоді стане порятунком.
Виготовляти аналоги такого самі ми не можемо?
У нас немає технологій. Навіть коли ми виготовляємо саморобні FPV, то можемо раму вирізати, ще деякі речі, але мікрочипи – це Китай, контролери – це Китай.
Третій напрямок – це крило. На яких саме БпЛА ви вчите літати?
Крило – це БпЛА оперативного рівня. Тобто здатні літати від 10–15 км і далі. Деякі – понад 100. Це “Лелека”, “Фурія”, “Валькірія”, “Мара” тощо.
Нам зараз передають багато далекобійної артилерії: “Три сокири”, “Цезарі” тощо. Для їхнього коригування потрібна дальність польоту 25–30 кілометрів. У чому унікальність натовської зброї? Що достатньо одного снаряда, який може полетіти і влучити в ціль, але для цього ми повинні знати координати. І от ми цього вчимо.
На великих пташках можна літати двома способами. Є простіший – це програма "Mission Planner", у якій ти прописуєш маршрут, яким потрібно летіти. Але в процесі польоту неможливо щось змінити, бо це ризики для виконання місії. Ми ж вчимо літати через FPV-керування, коли під час польоту оператор керує пташкою сам. Це складніше, тому навчання триває аж три тижні. Але в чому перевага нашого навчання? Після того, як навчився керувати через FPV-пульт, для оператора вже немає значення, яким саме крилом керувати – “Валькірією”, “Марою” чи “Punisher”.
Деякі виробники навчають літати виключно на своїх апаратах. Рік тому сталася така історія, коли в батальйоні була, умовно, “Валькірія”, а оператор учився на “Лелеці”. І він не може полетіти, бо не вміє. Це була біда. А якщо дадуть “Punisher” або PD-2, то вже не полетиш. Тому ми намагаємося сформувати мультифункціональні вміння.
А це настільки велика різниця?
Так, бо якщо ти вчився літати на "Mission Planner", то просто сів, запрограмував і полетів. А якщо система управління інша, то не можеш. А коли ти літаєш пальчиками, як ми вчимо, то немає різниці: узяв пульт, підключився і полетів.
Коли вчимо літати на крилі, то в перший тиждень літаємо на симуляторах, другий тиждень – на навчальних дронах з дальністю до 500 метрів, а третій – на тих дронах, які взяті на озброєння Збройними силами України. Зокрема, ми працюємо із “Шершнем”, якого зробили полтавські наші друзі, корпорація “Крила”. “Шершень” – це і баражувальний снаряд, і розвідник. Також ми дружимо з розробниками "Punisher". І наші курсанти можуть потренуватися на бойових дронах. Бо якщо ти не літав на бойових, то навчанню гріш ціна.
“Якби ми сподівалися на державу чи лише на проєкт “Армія дронів”, то не навчили б жодного оператора”
Центр “Крук” – складова частина великого проєкту, створеного за участі Генерального штабу та Міністерства цифрової трансформації, який називається “Армія дронів”. Що це за проєкт? Яка ваша роль у ньому?
Ця історія почалася в липні минулого року, її ціль – об’єднати під однією парасолькою всі зусилля, спрямовані на розвиток руху БпЛА в армії. У рамках “Армії дронів” є багато ініціатив: розробки та створення БпЛА, навчання, закупівлі бойових дронів за кордоном тощо. Є ще інші починання, про які я не знаю, і це правильно. Тому говоритиму лише про ті, до яких дотичний. Зокрема, про розробку БпЛА і навчання.
Зараз у рамках “Армії дронів” тестують різних виробників, і той, хто себе добре показав на випробуваннях, отримає державне фінансування. Зокрема, наш FPV-дрон "Крук" вдало пройшов випробування як камікадзе. Тому є ймовірність, що ми отримаємо певне фінансування і будемо збирати дрони на замовлення “Армії дронів” і Міністерства оборони.
Ініціатива щодо шкіл мала на меті виробити єдину навчально-методологічну базу для всіх і, що дуже важливо, надати фінансування. У липні минулого року школи опинилися в загнаному стані: грошей немає, матеріально-технічна база вже побита – тому що дрони б'ються, на кожному курсі б'ють 1-2 дрони. Відповідно, в серпні провели два відбірні тури і відібрали 25 шкіл. З них у проєкті зараз працюють 16.
Алгоритм такий: до нас приходять навчатися за запитом військової частини, проходять курс, і частина нам надає лист-підтвердження – так ми отримуємо за кожного курсанта трохи більше від двох тисяч гривень. Для розуміння: собівартість навчання одного курсанта складає понад п'ять тисяч гривень.
Також нам обіцяли надавати коптери, але за весь час ми отримали перший “мінік” з одним акумулятором. Його ціна – приблизно 15–16 тисяч гривень. Тобто якби ми сподівалися на державу чи лише на проєкт “Армія дронів”, то не навчили б жодного оператора.
І все?
І все. Його польотна дальність – до 500 метрів. Це для розуміння, що дали. І давайте вчити на них військовослужбовців. Як думаєте, це ефективно? Так отож.
Не знаю, можливо, іншим школам давали більше, краще, але не нам. Якби нас не підтримували спонсори, то було б дуже складно. Тому я дуже вдячний Міжнародному фонду “Відродження”. Так-так, це той самий Сорос. Сміємося, що ми дроноводи Сороса. Є приватні спонсори: Агрохолдинг МХП, мережа ресторанів ”Чорноморка”, Благодійний фонд Сергія Березенка, Фонд підтримки миру Сергія Пашинського, група UKIEZ та низка інших ініціатив, які нам допомагають.
А чому так? Державі ж це нібито потрібно?
Я не знаю. Ми просили збільшити видатки і платити хоч би чотири тисячі за кожного курсанта, але нам відмовили. У рамках “Армії дронів” ми вже навчили вісім тисяч курсантів. До речі, я можу пишатися, що навчання в центрі “Крук” пройшов фактично кожен восьмий з них.
“Армія дронів” брала зобов'язання навчити за бюджетний кошт тільки 10 тисяч осіб. Станом на середину березня всі школи навчили понад вісім тисяч. У кінці травня ми навчимо десять тисяч, і незрозуміло, чи будуть далі фінансувати безкоштовне навчання військових.
Недавно я читав, що хтось переказав 100 мільйонів на United 24 (суд зобов'язав колишнього менеджера компанії "Burisma", яка належить ексміністру екології Миколі Злочевському, перерахувати 100 млн грн на спеціальний рахунок United 24. – LB.ua). Дуже сподіваюся, що частину цих грошей спрямують на “Армію дронів” і програму навчання продовжать.
“Росіяни за рівнем розвитку зараз там, де ми були в серпні минулого року”
Єдиний протокол навчання, про який ти казав, вже існує?
Так. Є базові лекції, обов'язкові. Наприклад, топографія, коригування із застосуванням застосунку “Кропива”. Про це можна говорити – про “Кропиву” вже всі знають. Ну й інші моменти: РЕБ, РЕР, протокол виходу на позиції, маскування, робота зі старлінком.
Школи між собою діляться інформацією?
Кожного тижня ми маємо апгрейд з усіх напрямків бойових дій – із Запоріжжя, з Херсонщини, з-під Кремінної, з-під Бахмута багато новин. Тобто інформація оновлюється постійно.
За рік великої війни накопичено величезний досвід у застосуванні БпЛА. Чи є якісь кардинальні зміни, якісні стрибки у використанні дронів?
Змінилося майже все. Дуже багато напрямків рвонули вперед. Наприклад, безпековий. Йдеться про різноманітні анонімайзери, наприклад, знаменита “Ольга” – усі про неї знають – це та штука, яка дозволяє перепрошивати дрон, і він стає невидимим для аероскопів. Китайці оголосили, що аероскопи не працюють. Українські так точно не працюють, а чи не працюють російські – ми не знаємо.
З'явилося дуже багато програм, крім “Кропиви”, які використовують Збройні сили: “Дельта”, “На долоні”. Не буду вдаватися в технічні деталі.
Змінилася тактика виходу на позиції, тактика бойового застосування, тактика дій. Тобто якщо раніше було так – “полетів, а там розберемося”, то тепер існує револьверний спосіб, робота роєм та інші. Власне, своїх дронів з'явилося дуже багато – і крило, і FPV.
Але ми повинні розуміти, що росіяни теж не стоять на місці. Вони рвонули вперед дуже сильно. Якщо в них раніше була потужна історія з РЕБ і РЕР, то тепер розвивається напрямок FPV і не тільки. Вони за рівнем розвитку зараз там, де ми були в серпні минулого року. Після нової хвилі мобілізації в російську армію потрапило дуже багато людей, які мають технічну освіту. І в них одне бажання – вижити, тому вони технологічно шукають варіанти. У них теж потужна школа, плюс вони мають з Китаю прямі канали постачань, на відміну від України.
На думку Марії Берлінської (засновниці Центру підтримки аеророзвідки. – LB.ua), в цій війні дронів росіяни можуть скоро наздогнати нас – такий ризик існує. Тому нам необхідно також рухатися вперед. І я дуже сподіваюся, що наша держава це розуміє і це розуміння позначиться на проєкті “Армія дронів”.
Донедавна волонтери мали чимало проблем з Державною службою експортного контролю, яка, скажімо так, не сприяла простішому завезенню дронів в Україну. Ця проблема нібито вирішена. Чи є ще якісь суттєві перешкоди для завезення в Україну дронів, комплектуючих?
Є дві проблеми. Перша проблема полягає в тому, що, за неперевіреною інформацією, яку зараз уточнюємо, Китай припиняє випускати треті “мавіки”, натомість переходить на продукування інших модифікацій, які коштують понад 4 тисячі євро. Купувати “мавіки” зараз дуже складно, їх усе менше залишається.
Є ще одна проблема. Дрони зі старою версією прошивки легко анонімізувати, їх не видно. На дронах з новими прошивками багато анонімайзерів не ставляться. Якщо дрон не захований і його координати видно – це проблема для оператора.
Який вихід? FPV, можливо "Autel", можливо, американські чи британські дрони. Щоправда, вони, наприклад, "Parrot Anafi", дуже дорогі – 10 тисяч доларів. Вони ефективніші, кращі, але, скажімо, ти можеш купити або три-чотири “мавіки”, або один "Parrot Anafi".
Цей рік буде дуже непростим, і тому нам усім необхідно об'єднуватися, і я сподіваюся, Міністерство цифрової трансформації спільно з “Армією дронів” зможуть ініціювати якусь зустріч зі школами, адже в нас є багато думок та ідей, як нам цей рік перейти. Бо якщо ми його перейдемо неправильно, то Росія може скоротити технологічний розрив, який зараз ще залишився.
Як його перейти правильно?
Я думаю, по-перше, необхідно зібратися зі школами і чесно підбити підсумки програми. Чи була програма навчання десяти тисяч операторів ефективною, куди нам краще рухатися. По-друге, чи варто продовжити програму в цьому режимі, чи фінансувати FPV і крило. Для того, щоб запустити одне навчальне місце на FPV, необхідно комп'ютерної техніки на 45 тисяч гривень, плюс маска, плюс усе інше – разом 70 тисяч гривень. Це так, для розуміння.
Немало.
У нас таких 40 місць, але не всі школи це мають. І видатки великі, тому що дрони розбиваються.
Дуже важливо: на такій розмові мають бути представники Генерального штабу, тому що основний замовник – Генштаб. Мінцифри є оператором коштів, які здають громадяни, а ми – виконавцями. І ця тріада повинна запрацювати з 1 червня саме таким чином.
Говорити треба відразу і про навчальну компоненту, і про виробничу. Щоб людина, яка навчилася літати на FPV, одразу отримала дрон, окуляри і маску, бо якщо вона не буде літати, то за кілька тижнів забуде те, чого навчили. Коли ми готували програми навчання, нам обіцяли, що так і буде. Але зараз немає такого.
Підтверджую. Мій родич нещодавно навчався на оператора FPV, і йому, як і іншим, обіцяли дрон після здачі іспитів – якраз від проєкту “Армія дронів”. Але не дали.
Чому цей процес не налагодили – я не знаю. Але це треба все зводити на один майданчик і працювати. І Мінцифри, і “Армія дронів” повинні чітко сказати, хто є оператором, хто – виробником, хто навчає, а хто замовник, і побудувати одну велику матрицю. Отоді це буде історія успіху.
На цей рік у бюджеті Міноборони передбачили 20 мільярдів гривень на закупівлю дронів. Імовірно, серед закупівель немає FPV-дронів.
Не знаю. Я дуже вдячний Міноборони – їх можна багато за що критикувати, але вони спростили ліцензування для дронів і для операторів. Це успіх. Бо коли вперше побачив оці накази, як це все правильно робити, я схопився руками за голову: “Боже, якщо це все пройти, то війна закінчиться”. Вони все спростили, і це робив пан Лієв разом з кількома департаментами. По-різному можна до нього ставитися, але вони це спростили, що дало змогу поставити на озброєння велику кількість дронів.
“Усіх закликаю відмовлятися від тези “Дронів багато, їх вистачить”. Уже не багато дронів, у людей гроші закінчуються”
Оператори дронів розповідають, що в половині випадків причиною втрати апаратів є російська РЕБ, а в половині – friendly fire. А чому так?
Є такий гарний мемчик, може, знайдете його в інтернеті, покажете. Стоїть хлопчик, плаче, на ньому написано “оператор дрона”, стоїть котик, на якому написано “дрон”, і позаду два котики – “ворожа РЕБ” і “наша РЕБ”.
Насправді координація на фронті залежить не тільки від оперативної ситуації на конкретній ділянці, а й від ситуації загалом у стратегічному вимірі. Наприклад, ти виїжджаєш на позицію, погодивши з усіма, що працюватимеш з десятої до одинадцятої години. Ти знаєш, що наші вимкнули РЕБ і в тебе є годинка. І тут ракетна тривога. Тоді вже немає значення – погодили з тобою чи не погодили: “Буковель” і все інше вмикають, тому що пріоритетне завдання – захистити командно-спостережний пункт.
Але також є багато історій про те, що завдяки насиченості фронту антидроновими рушницями наші часто збивають свої ж дрони.
Є таке.
Зрозуміло, над людиною щось дзижчить, вона не знає – наше воно чи ні. Тоді це питання безпосередньо до двох командирів. Існує алгоритм виходу на позиції, який ми теж читаємо, і він, зокрема, передбачає перед початком задуму, реалізації дізнатися, хто твої сусіди, і погодити історію, де і хто літає.
Мені розповідали смішні історії про те, як дрони, які наші ж посадили, доводилося вимінювати на ящик кока-коли. Безкоштовно ніхто не віддасть – це армія, тут треба мінятися.
Навіть у Києві, коли наші дрони садили, доводилося мінятися. А дехто каже: “Ви не розумієте, ми тренуємося, нам потім можуть дати відпустку на день чи на два, якщо успішно посадили дрон”. Але таке було, якщо говорити про Київ, десь пів року тому, відтоді ситуація нормалізувалася.
Та якщо командир, який літає, не погодив і не домовився із сусідами, а його дрон посадили такою гвинтівкою, то це персональна відповідальність командира.
Оператори люблять перекладати відповідальність на інших, але насправді ситуація дуже часто така: дрон гублять через невміння і через незнання. До речі, всіх закликаю відмовлятися від тези “Дронів багато, їх вистачить”. Уже не багато дронів, у людей гроші закінчуються, Китай припиняє виробництво дешевих моделей. Тому все-таки треба обережніше і відповідальніше ставитися до пташок. І перед виконанням задуму, будь ласка, поговоріть із сусідами, домовтеся, поясніть, познайомтеся. Це і складно, і нескладно водночас, але так треба робити.
Ти розповідав про те, що російська РЕБ за останні кілька місяців стала набагато ефективнішою. За рахунок чого?
Росіяни – хто завгодно: убивці, мародери, ґвалтівники. Я можу багато негативних епітетів вигадати. Але вони точно не ідіоти. У них дуже потужна технологічна база. І ми повинні розуміти, що країна, де понад 100 мільйонів населення, навіть попри високий рівень корупції і всього іншого, усе одно може робити ефективні речі. Вони зараз запустили окопну РЕБ – це така штука, яку майже не видно, дуже важко ідентифікувати, але вона дуже ефективна.
І РЕБ, і РЕР у них завжди були потужними. Це ми – ідіоти, порізали за Януковича всю свою РЕБ і РЕР… Тобто ті, хто різав, знали, що вони роблять – свідомо знищували українську армію, це теж треба визнавати.
РЕБ: Чому це важливо для України?
І завдяки отаким локальним історіям, як окопна РЕБ тощо, вони йдуть уперед. Єдина в них зараз проблема – що через санкції їм дуже складно виробляти нове. Вони фактично модернізують старе, і те, що ми зараз знищуємо, їм буде важко відновити швидко.
“До того часу всі армії світу загалом виготовили приблизно 50 тисяч дронів, не більше”
На фронті великою проблемою є російські дрони-камікадзе, вони працюють достатньо ефективно. Проти них ми поки що не маємо рецепта?
На жаль. Тому що воно невелике, площа відбивання дуже мала – і їх одразу не побачиш. Плюс вони ж не мають достатнього теплового сигналу, щоб збивати якимось “стінгером”. І вони літають на наднизькій висоті.
У нас немає ефективних дронів-камікадзе такого типу, як “Ланцет”?
Ми тільки починаємо. Міноборони закупило “Шершень”, історія з “Довбушем” тільки-тільки починає набирати обертів. І, сподіваюся, цього року ситуація буде на фронтах принципово інша. "Punisher" – хороший апарат, PD-2 непоганий, чекаємо. Імовірно, що ці 20 мільярдів витратять розумно.
У березні цього року відбувся хакатон, який організувала “Армія дронів”, де, власне, показували нові розробки. Були такі, що вразили – “вау”?
Було “вау”, але це “вау” – в тепличних умовах, на хакатоні. От коли побачу солдата, який прийде і скаже: “Я це зробив”, тоді буду знати, що це воно. Цих легенд про дрони на фронті я чув дуже багато, а фактично, як в анекдоті, пам'ятаєш? “Абрам, чому ти не виставився?” – “А чому я мав виставитися?” – “Ти ж учора в лотерею виграв 100 тисяч доларів” – “По-перше, не в лотерею, а в преферанс, не 100 тисяч доларів, а 10 тисяч гривень, і не виграв, а програв”. Отут те саме…
Я знаю точно, що є успішні історії, але інколи це вдавалося випадково.
Як це?
Росіяни відключили “Тор”, перезавантажувалися – і дрон проскочив. Просто пощастило, таке буває. А буває, що все правильно прорахували: “Солнцепек” стоїть, працює вперед, правильно “Матріксом” скорегували, дрон підійшов з тилу, влетів просто в бензобаки. Тобто буває багато різних варіантів. Не буває двох однакових виходів на позицію, двох однакових історій.
Випускники діляться з вами інформацією, історіями успіху?
Діляться, але ми не можемо це показувати.
А чому?
Хочеш, історію розкажу? Після того, як ворога відкинули з Ірпеня і Бучі, знайшовся власник одного виробництва, який звинуватив 72 бригаду в тому, що вона зруйнувала його підприємство. Знайшов якогось силовика, який зареєстрував кримінальне провадження. Зрозуміло, що це нічим не закінчилося.
Але крові попили.
Попили. У цій ситуації ти не розумієш, що буде потім, як буде. І оператори дронів не хочуть, щоб їх шукали росіяни після війни, тому це все максимально анонімізується. На жаль, про героїв, які гарно і реально оперували, ми дізнаємося в некрологах. Як це було з Ярою – однією з кращих наших випускниць (Яра, Яна Рихліцька, бойовий медик 93 бригади “Холодний Яр”, загинула під Бахмутом 3 березня 2023 року. – LB.ua). А деякі наші випускники вже отримали державні нагороди. Ми не хочемо, щоб про них знали. Навіщо?
Наші союзники передають нам майже все, крім сучасних літаків і ракет великої дальності. При цьому в контексті дронів вони не такі щедрі, як могли б бути. Чому так?
А немає.
Тобто "немає"?
А тому що технологія створення дронів почала активно розвиватися у другій половині нульових. До того часу всі армії світу загалом виготовили приблизно 50 тисяч дронів, не більше.
Навіть у Радянському Союзі були “Стрижі”…
“Стрижів” було небагато. Для того, щоб дрон був ефективний, зійшлися три технології в середині нульових. Перша – це GPS-навігація, тобто дрон, коли летить, розуміє, де він перебуває, і ти можеш ним управляти. Цього не було у “Стрижів”. “Стриж” міг летіти прямо, а потім повернутися по прямій. Крок вліво-вправо – і це вже не працює. Друге – з'явилися принципово інші камери, відеокамери, телеметрія. І третє – літій-полімерні акумулятори.
Знову ж таки, щоб їхні знамениті дрони-камікадзе долетіли і влучили точно в ціль, потрібен супутник.
Проблема в тому, що ніхто не готувався до воєн такого масштабу. Є ж ядерна зброя, тому до масових воєн не готувалися. Як писав Горбулін, війни сьомого покоління – це дії невеликих спецпідрозділів, які захоплюють центри управління, логістичні хаби… До речі, росіяни, коли готували “Бросок мангуста” (ймовірна назва операції наступу РФ на Україну. – LB.ua), йшли за цією логікою. А зараз їм доводиться розморожувати Т-55 і Т-54.
Згадана тобою Марія Берлінська казала, що в цій війні переможе той, у кого буде більше ударних дронів. Тобто більше ресурсів. Станом на зараз ми і наші західні партнери сукупно переважаємо росіян і їхніх потенційних союзників, скажу обережно так, у війні ресурсів?
Я вважаю, що останні тижні продемонстрували принципово нову тенденцію створення антиросійського фронту. Якщо раніше на нашому боці були англосакси та їхні союзники, а ряд країн дивилися обережно на ситуацію, то з минулого тижня до цих процесів – уперше за рік війни – приєдналися повноцінно дві важливі країни: Швейцарія та Японія. Швейцарці зараз розглядають питання передачі зброї. Японія кратно збільшила видатки на військовий бюджет і оголосила про передачу військових технологій Україні.
З частковою зміною риторики в Індії, вважаю, шанси тепер інакші. І це, до речі, змушує задуматися Китай. Тож якщо все буде нормально, то Росія залишиться взагалі без шансів.