Для багатьох це був шок, навіть уже після перших хвиль ракетних атак. Торохтіння і завивання дронів над Києвом та Одесою, прильоти 50 кг "голів", хаотична стрілянина з автоматів у небо, влучення з пожежами в розташування бригади або штабу в Одесі.
22 жовтня я написав ось що:
“Відповідь на спам "Shahed-136" знайдуть. Камери, пости військ повітряного спостереження, оповіщення та зв'язку, мобільні групи, позиції малої зенітної артилерії на дахах, США передадуть нам системи APKWS до весни 2023-го та нові ЗРК”.
Ну і взагалі: там була довга і ґрунтовна стаття про те, чому не можна штампувати пілотів поршневих перехоплювачів та наземну інфраструктуру, щоб ловити крихітні дрони над країною завбільшки з Францію.
Чому по суті 50-кілограмова бомба не може вплинути на стратегічний і оперативний рівень.
Бо на один завод підшипників у Швайнфурті 1943 року під час двох нальотів союзники викинули до 800 тонн бомб, досягли понад 80 прямих влучань у цехи, але зупинили виробництво лише на 6 тижнів.
Ну й інші нудні речі.
Уже цілком можна підбити підсумки: завдяки самовідданій роботі ППО, важкій праці енергетиків і рятувальників з відновлення мереж і генерації, імпорту кіловатів з ЄС і обладнання для ремонту зиму ми поза червоною зоною пережили відносно нормально – усе могло бути набагато гірше.
Хвилі дронів по інших цілях також не спричинили втрату управління або вичерпання засобів доставки.
У ніч з 31-го на 1 січня 2023 року ворог випустив по Україні 13 БпЛА-камікадзе – збили всі.
Наліт 26 січня 17 машин – знищено всі до єдиної.
15 лютого – з 28 "шахедів" збили 22.
Потім була пауза в масових ударах до 27 лютого, коли наша ППО завалила 11 з 14 спрямованих по нас баражувальних боєприпасів.
3 березня уразили всі 4 безпілотники.
Що ми маємо?
Маємо явно суворі ліміти в Москви – жодних багатьох десятків дронів на добу, як погрожували нам російські пропагандисти, немає в природі.
У жовтні на піку випльовували 47, у березні на піку – вже 28 штук, пішли поштучні пуски.
Від масштабних ударів по підстанціях, генерації, офісах Укренерго, штабах і розташуваннях противник переходить до тактики виснаження запасів ППО, використання іранських виробів як декоїв (хибних цілей).
Ворог однозначно отримує вироби з коліс – двотижневі перерви неможливо пояснити ні з позиції дорозвідки, ні синхронізацією з ракетними ударами.
При цьому ні цепелінів із сітками, ні поршневих винищувачів у небі для протидії не спостерігається.
Натомість є мобільні групи на вантажівках і пікапах.
Скільки завгодно можна реготати з ПКТ на станках і “максимів” із механічними прицілами, але вони працюють.
Це як сміятися з гвинтівок Мосіна 1891 року, але ними вбили сотні тисяч людей і роблять це зараз.
Величезну кількість малої зенітної артилерії ми зняли зі зберігання, її також поставили партнери (Фінляндія, Чехія, країни Балтії, Британія).
Тільки чехи за гроші Нідерландів виробляють нам сотню спарених 14.7 мм кулеметів, відвантажено фінські ЗУ-23\2, 40 мм "бофорси", Британія обіцяла нам 125 зеніток.
Усе це за змогою оснащується далекомірами, нічними прицілами, тепловізорами, камерами. Якщо ж ні, то працюють чиста механіка і спарені прожектори, навіть прожектори на окремих машинах часів середини минулого століття.
Справжній ренесанс ствольної малої зенітної артилерії – дешево, вистачає для поточних завдань, швидко масштабується, доступні боєприпаси у Східній Європі.
Причому стволка працює не тільки по не дуже швидкісних "шахедах", були влучання по крилатих ракетах, і в мобільних груп, і з борта річкової флотилії.
Плюс ПЗРК відстрілювали тисячами – зважаючи на все, ми тільки “стінгерів” використали, як років 6-7 попередніх закупівель усього НАТО.
А ще були 160 польських “перунів”, тисячі “ігл” і “стріл” колишнього Варшавського пакту, різні “старстрики” (їхнє число невідоме, але британці звітували про 1000 ракет земля-повітря для України).
32 німецькі “гепарди” у строю, ще 7 готують до передачі.
Rheinmetall купив лінію в Іспанії та розширює виробництво на заводі в Нижній Саксонії – до літа німецький концерн планує випустити 300 тисяч 35 мм снарядів.
Як з'ясувалося, що не тільки для "гепардів" – до кінця року Київ отримає дві батареї Skynex і невідоме число "Skyranger".
Там теж 35 мм автомати, але з програмованими снарядами (один такий коштує 4000 євро, але завдяки новітній РЛС супроводу і програматорам на ураження дозвукових цілей необхідно 2-3 постріли).
За словами генерального директора Rheinmetall, перші установки вже в Україні – ймовірно, виставкові екземпляри та прототипи вирішили перевірити в горнилі боїв.
Ну і от якось так.
Загалом нам вдалося побудувати робочу систему, а система завжди нагинає намагання ворога перекрити дефіцит ракет по суті поршневими літаками часів Другої світової.
Десь цеглинкою системи стала баржа із зенітками середини минулого століття, яка за рахунок швидкого маневру річкою перекривала більший сектор.
Десь – мобільна група на пікапі з ДШК і навіть стрільба з автоматичної зброї для щільності вогню.
Десь ПЗРК-команда в мікроавтобусі, яка просто живе в ньому і за час руху безпілотника перекриває велику територію.
Стаціонарні пости на висотних будинках і у промці.
Працювали й успішно ЗРК “Оса” – і наші, і передані поляками. Усе одно найближчими роками ракети остаточно протухнуть, не стоїть питання – дорого чи ні, стоїть питання можливої шкоди тут і зараз.
Успішно протидіяли "шахедам" перехоплювачі (на дрони погано наводяться ракети, довбали по них гарматами, багато разів збивали і самі втратили МіГ-29 від близької детонації).
Усе це постійно маневрувало, було пов'язано в єдину мережу планшетами, "старлінками", захищеними раціями, за графіком і поза ним змінювало позицію.
Отримувало цілевказівки від оглядових РЛС, бортових радарів "гепардів" і "шилок", системи камер, постів візуального спостереження.
Регулярно влаштовувало вогневі мішки, коли по одному дрону била “Тунгуска”, кілька мобільних груп і під рукою був ЗРК середнього радіусу, а потім уся ця компанія знову розсипалася на ланки.
Загалом противник застосував понад 700 “шахедів” різних типів, з них більш ніж 500 збили – від 70 до 80%.
Поки писав ці рядки, сьогодні вночі нашу країну атакували 15 БпЛА цього типу, 13 із них знищено.
Ворог явно не досягає своїх цілей в Україні спамом баражувальних боєприпасів, і такий підсумок його кампанії був очевидним ще восени минулого року.
Але щоб це сталося так, а не інакше, знадобилося чимало зусиль, праці і поту, а подекуди й крові.
