Приблизна хронологія подій така:
20 березня ГШ ЗСУ відзначив, що зросла кількість авіаударів на Авдіївському напрямку. Бомбово-штурмові удари російської авіації поступово змінилися ракетно-бомбовими, суттєво побільшало випущених противником ракет Х-59, Х-101, Х-555.
21 березня росіяни застосували на Авдіївському напрямку бомбардувальники Ту-22М3. Не заходячи в зону ураження ППО Сил оборони, звісно. Але зауважимо, що Ту-22 – все ж таки стратег.
23 березня в районі Авдіївки вони вже вільно застосовували авіацію з великих і середніх висот. Повітряно-космічні сили РФ повернулися до тактики формувань по 10-20 літаків, здійснивши впродовж 23 березня 116 літако-вильотів. Зазвичай ударна група складалася із Су-34 і Су-35, дії яких підтримували потужне угруповання РЕБ, широко застосовували протирадіолокаційні ракети Х-31п, Х-58 і ракети Х-29. Таку атаку росіяни продемонстрували цього дня в районі Сум.
27 березня ПКС Росії випробували керовані авіаційні бомби вздовж лінії зіткнення в Херсонській області та завдали ними удару по Бериславу. Під цю задачу некеровані авіаційні бомби ФАБ-500 перетворили на керовані, щоб замінити дорогі крилаті ракети. 29 березня ПКС залісся знову завдали авіаційного удару такими авіабомбами по Бериславу з літака Су-35.
Тут є мухи і є котлети. Відокремлюємо.
Мухи: нравіцца – ні нравіцца, а санкції душать. Замінити всю елементну базу для виготовлення високоточної зброї, котру раніше завозили вільно, не вдається, паралельний, сірий та імпорт всіх інших кольорів не покриває потреб ОПК.
Бюджетне рішення лежало на поверхні – скопіювати те, що вже є у противника. Узяли розробку компанії "Boeing" – JDAM (Joint Direct Attack Munition). Це комплект обладнання на основі технології GPS, що перетворює некеровані авіаційні бомби у всепогодні кориговані.
Не стверджую, що на болотах провели реверсивний інжиніринг, але там розробили обладнання УМПК («управління модулем планування та корекції»). УМПК чіпляють до старих фугасних авіабомб ФАБ-500, і ті стають трішки розумнішими. Точність – не JDAM, але після скидання з висоти 12 км планує до 50 км (у деяких джерелах – до 70 км) і прилітає практично в заплановану точку. Є відомості про застосування УМПК з бомбами ФАБ-1500. Усе це дуже неприємно для нас.
Котлети: за рік противнику не вдалося: а) знищити авіацію Повітряних сил ЗСУ; б) придушити систему ППО ЗСУ; в) запанувати чи здобути переваги в повітрі.
Тому на болотах багато часу витратили на розробку нових тактик. Результат ми бачимо в районі Авдіївки. Працює це приблизно так: ударна авіація завдає ударів ФАБ з УМПК по позиціях артилерії Сил оборони, вибиваючи частину гармат і змушуючи решту маневрувати. Одночасно з цим максимально близько до переднього краю висувають станції РЕБ, здатні виявляти та придушувати РЛС ППО, станції розвідки, управління та наведення ракет, просто наші ЗРК. З початком радіоелектронного удару позиції РЛС атакують літаки, озброєні протирадіолокаційними ракетами Х-31п або Х-58. Частину РЛС ворог знищує, частину тимчасово вимикаємо ми самі, частина маневрує, ті, що зберегли боєздатність, змушені працювати в умовах потужних радіоперешкод, тобто певний час наша ППО бачить повітряний простір поганенько.
Користуючись тим, що наша арта переміщається, ворожа арта розгортається максимально близько до нуля і звідти вибиває наші ЗРК дальньої та середньої зони, С-300 та «буки», тобто на певний період бою ворог створює умови для відносно спокійних дій своєї авіації. Для полювання на наші ЗРК широко застосовують БпЛА «Орлан» та баражувальні боєприпаси «Ланцет». Про ударні групи із Су-34 та Су-35, навіть іноді Ту-22М3 написав вище. Ударні літаки противника перебувають у зоні ураження нашої ППО 60-90 секунд.
Що в підсумку? Росіяни завдають серйозних ударів по Силах оборони впродовж останнього місяця. Те, що Сили оборони провели декілька успішних контратак, зірвавши спроби противника оточити місто, не скасовує певних проблем.
Нам явно бракує комплексів РЕБ, здатних протидіяти авіації противника та зброї, яку вона застосовує. Ми рік відбиваємо потужні ракетно-авіаційні удари, а запаси зенітних керованих ракет України безмежними ніколи не були. Ба більше, у світі їх також не густо, бо виробник – за лісом на болотах.
Нехтування Росією правилами та звичаями війни змушує ЗСУ виконувати додаткові завдання – прикривати, наприклад, об’єкти енергетики, для чого підрозділи ППО, котрі зазнають у боях втрат так само, як і всі інші роди військ, змушені виділяти сили і засоби. Те, що надають союзники, покращує наші спроможності, але величезна частина поглинається необхідністю покривати бойові втрати. Крім того, ходять чутки, що два поставлені Іспанією ЗРК MIM-23 I-HAWK були в несправному стані і їх повернули для ремонту. Питання поповнення запасу зенітних керованих ракет для IRIS-T, NASAMS, Skyguard/Aspide, Crotale та всіх інших систем також є гострим.
Думаю, що нарощення спроможностей наших Повітряних сил з радіоелектронної протидії ворожій авіації, її БпЛА сьогодні має вищий пріоритет, ніж отримання F-16.