Saint CAT або чому правильний турнікет — це все
“Я не знаю, звідки пішов цей звичай — носити гумові джгути Есмарха, зав’язуючи їх на рушниці. Можу припустити, що ще з часів Афганістану. Зараз зустрічаю цю практику не так часто, але деякі вперті бійці і досі його так носять, попри усі зауваження, які їм роблять”, - каже Дмитро Самофалов.
Самофалов у війську з 5 березня. До цього був хірургом та навіть виконуючим обов’язки голови Національної служби здоров’я України.
До 80% смертей на полі бою, які можна було б попередити, — це кровотеча з кінцівок. Тому якість джгута та вміння ним користуватись — дійсно ключове в тактичній медицині.
“Люди помилково вважають, що це як і з серцево-легеневою реанімацією — краще хоч щось, ніж нічого. Але це не працює з турнікетами. Візьмемо поширену в 2014 році ситуацію з джгутами Есмарха. Що з ними не так? По-перше, цей тип джгутів дуже складно накласти самому собі однією рукою. А часу у вас мало. А ще джгут Есмарха — це гума. І якщо його довго зберігати, то порушуються його властивості”, — пояснює лікар.
Він згадує, що нещодавно в США обговорювалось, які саме турнікети варто закуповувати для військовослужбовців. І вирішили не купувати вироби типу SOFTT-W для тих підрозділів, які можуть потрапити в ситуації, де температура повітря буде нижче 20 градусів.
“Джгут Есмарха — це те, чого все ж таки не повинно бути в аптечці бійця. Він не витримає спеку донецьких степів. Якщо його вимазати в танковому мастилі, то він почне руйнуватись. Що з ним буде при падінні температури в мінус 20? Гума банально пошкодиться і турнікет буде не годним”, — каже Самофалов.
Також ключовим в використані джгута є те, де ви будете його тримати. Ба більше! Де його триматимуть інші бійці вашої роти.
“Немає сенсу сперечатись, де краще носити джгут. Краще домовитись про одне місце, в якому його тримають усі ваші побратими. Якщо у Петра він на поясі, у Василя в кишені, а Павла десь на броніку — у вас проблеми, дорогоцінний час буде витрачено на пошук турнікету та здогадки, куди саме ви його прилаштували. Я повинен знати, де турнікет побратима, щоб допомогти йому швидко. Можливо, я не буду накладати турнікет, але я допоможу його як мінімум дістати. Найважливіше: для допомоги ви використовуєте турнікет ВАШОГО побратима, а не свій”, — розповідає Самофалов.
Інші корисні поради:
-
турнікет не повинен бути в якомусь пакетику, потрібно мінімізувати все, що збільшує час його використання;
-
ніколи не віддавайте нікому свій турнікет;
-
накладати турнікет треба вчитися, а потім тренуватися. Не забувайте про практику.
І тут ми переходимо до іншого пункту в тактичній медицині. І це точно можна назвати “радянщиною” системи: бійцям забороняють відкривати та використовувати аптечки, якщо вони не в зоні бойових дій:
“Я вже не вперше з цим зустрічаюсь, — каже Дмитро Самофалов, — бійцям іноді забороняють відкривати аптечки, якщо вони перебувають не в зоні бойових дій. Я питаю: чому в аптечці джгути запаковані? Командування переживає, що хтось щось загубить чи зламає. Ок, але якщо завтра в ваш блокпост врізається фура з п'яним водієм? А бійці без аптечок. В війну аптечка завжди має бути напоготові”.
Висновок: Турнікет, як і будь-який медичний виріб, проходить безліч перевірок.
Найкращими джгутами вважаються CAT — Combat Application Tourniquet. На ньому повинна бути зазначена саме ця абревіатура. Є якісні українські аналоги, наприклад, турнікет SICH.
Перевірки таких турнікетів можуть бути доволі екстремальними, наприклад, Самофалов розповідає, що їх клали на розпечений дах на півтора року, а після цього перевіряли властивості джгута.
А тепер уявіть, що буде після такого тестування з гумовим джгутом Есмарха?
Радянський “альтруїзм”, від якого давно час відмовитись
“Сам погибай, а товарища — выручай!” Це не те, що працює у війнах, кажуть військові лікарі.
“Це може звучати дивно, неочікувано, не гуманно, особливо, якщо ви раніше були саме цивільним лікарем, але в першу чергу солдат має не врятувати життя побратиму, а виконати бойове завдання. І іноді найкраща допомога — це продовжувати мочити русню”, — говорить Самофалов.
Це підтверджує і Андрій Сем’янків. До війни він був цивільним анестезіологом-реаніматологом та активно популяризував доказову медицину. У війську з 26 лютого.
“Будь-що, що відбувається на нулі, в тому числі медична допомога, здійснюється лише за наказом командира. Якщо у медика є інформація про пораненого, то про це потрібно в першу чергу сповістити командира, і він або дає добре на допомогу, або — ні”, — каже Сем’янків.
“Медик може думати, що він займається медициною, але медичні сили, так само як інші бійці, забезпечують виконання бойового завдання. Якщо для цього доцільно, з точки зору командира, надати медичну допомогу — значить, надаємо медичну допомогу. Це спричиняє страшний когнітивний дисонанс, багато медиків вважали, що витягати пораненого необхідно відразу. Але люди, які робили це, переважно, загинули”, — розповідає він.
Висновок: Якщо в цивільному житті ключовим для надання першої допомоги була оцінка власних ризиків, то на полі бою ключовим є бойове завдання.
Іноді більше життів врятує безперервне нищення русні, якби неочікувано це не звучало для цивільних.
“Злочинні накази можна не виконувати. Це стосується і медицини”
Пару місяців тому в медичній спільноті здійнявся скандал через те, що відомі волонтери збирали величезні гроші на ліки з недоведеною ефективністю.
Насправді ліки з недоведеною ефективністю йшли на фронт з перших днів повномасштабної війни. Але особливого розголосу ця ситуація отримала після поста журналіста Аркадія Бабченка.
Ситуація ускладнювалась ще тим, що перелік неефективних ліків був в наказах Міноборони, що нібито узаконює їхнє використання:
“На початку наш підрозділ дійсно отримував сумнівні ліки, і досить багато. Але зараз, за моїми спостереженнями, такої “допомоги” поменшало. Можливо, тому що волонтери зосередились на інших напрямках. Особисто я стежу за тим, щоб ці ліки не використовувались. От деякі просто лежать в нас вже понад 3 місяці", - говорить Сем'янків.
"Проблема в тому, що наш наказ по акубаротравмі переповнений фуфломіцинами, і часто йдуть запити від лікарів на придбання цих препаратів. Але я не бачу проблем у тому, щоб не виконувати цей наказ. В статуті прописано, що злочинні накази можна не виконувати”.
Є нюанси і з доказовими ліками. Наприклад, в 2014 в аптечки бійців клали наркотичний препарат, який погано знеболював, але при цьому після його застосування не можна було використовувати інші анальгетики.
“В результаті, ти робиш танці з бубном, щоб допомогти людині. Зараз такого менше”, — розповідає Сем’янків.
Основна проблема препаратів не їхня нестача, а використання зайвого.
“Часто багато не треба. Накласти джгут, знеболити, вводити фізрозчин. Не треба вигадувати зайвого. А чого бракує, так це апаратів УЗД, щоб вчасно діагностувати внутрішню кровотечу. Гроші краще спрямувати сюди, а не на чергове фуфло”, — підсумовує він.
В одному зі своїх постів Сем’янків підрахував, що В 2020 році українці витрачали на фуфломіцини 37,5 млн грн щодня Для порівняння - в 2021 фонд "Повернись живим" зібрав на нагальні потреби армії менше 20 млн грн за рік. Все ще вважаєте, що боротись з фуфломіцинами не на часі?
Висновок: Перевіряйте інформацію щодо дієвості ліків. Комунікуйте з бойовими медиками, якщо це можливо.
Ніколи не нехтуйте безпекою
Так само, як існують міфи щодо паска безпеки - нібито він може зашкодити при ДТП, на фронті існують міфи про бронежилет чи каску.
“Дуже багато смертей можна уникнути, якщо не нехтувати правилами безпеки. Наприклад, хтось вважає, що бронік може нашкодити, бо куля його все одно проб’є, а куля в купі з уламоком зробить поранення ще важчим. Проте ця війна - це не про кульові поранення. Не в першу чергу про них. Люди, як збираються на фронт, мають зрозуміти, що війна змінилася. Такої війни, яка йде в Україні, світ давно не бачив. Бронежилет потрібен.
Чи захищає він від кулі? Так, загалом захищає, хоча багато залежить від класу бронежилету. Класс 4 і 5 (за нашими стандартами) захистить. Чи захистить каска від кулі? Я не впевнений. Але скільки стріляють снайпери? Це все ж таки поодинокі випадки. Найбільша частина поранень — це уламки. І від них каска та бронежилет захищають чудово", — наголошує Самофалов.
Ви можете бути далеко від місця попадання, але після прильоту ракети, якщо ви без броніка, каски та ошийника, уламок може розірвати вам сонну артерію. Такі випадки були".
Звичайно, якщо ракета прилетить в казарму, то бронік не врятує. Тут вже содату скажуть “копати”. Але це окрема наука.
Висновок: Не нехтуйте захистом. І купіть хорошу лопату.
Тактична медицина — це логістика. І деякі нюанси
Проблеми виникають також при сортуванні пацієнтів, каже Сем’янків.
“В санітарному транспорті ліжка стоять в 2 поверхи, там можна розмістити 4 людини, і завжди першим витягають того, хто гучніше кричить. Але зазвичай саме в таких людей найлегші поранення. Якщо людина кричить, значить, вона нормально дихає”, - говорить лікар.
Він стверджує, що тактична медицина — це в першу чергу організація процесу.
“У тебе не багато можливостей на полі бою. Більша частина допомоги — це накладання джгута. А далі все впирається в такі питання:
-
які шляхи евакуації?
-
чи всі знають ці маршрути?
-
чи відпрацьовані точки передачі, щоб на жодному етапі не було затримки?
-
чи заправлені машини?
-
чи правильно вони технічно обслуговуються?
Все інше — це чіткі алгоритми за протоколами, як, наприклад, MARCH, і не потрібно придумувати нічого зайвого.
Є також деякі неочевидні речі.
Від чого помирало в Іраку орієнтовно 2% військовослужбовців? Ви не повірите, але від переохолодження, каже Самофалов.
“Уявімо, що людина поранена, в неї крововтрата, а температура повітря +30. Якщо залишити таку людину на вулиці і не прикрити, то вона помре від переохолодження. Бо температура повітря нижча за температуру тіла. А якщо людина при цій самій температурі лежить в якійсь калюжі, то ймовірність померти від переохолодження наближається до 100%”, — пояснює медик.
Тут напрошується просте та елегантне розв'язання проблеми у вигляді термоковдри, але… Якщо ви розгорнете типову блискучу ковдру, то вас накриє ворожа артилерія, тому що вона катастрофічно демаскує.
“Є спеціальні тактичні термоковдри. Вони займають більше місця в аптечці, але є сенс про них подумати. Є ще хімічні термоковдри, механізм її роботи схожий на той, що має сухпайок: ламається якийсь елемент і вона нагрівається градусів до 40 та утримує температуру протягом 8 годин”, - говорить Самофалов.
Висновок: організація, логістика та розуміння неочевидних нюансів — це те, що рятує життя.
“В період затишшя ви маєте комунікувати один з одним. Тоді у вас буде план А, В та С. Якщо робота між підрозділами злагоджена, то у важкій ситуації все працює, як годинник”, — підсумовує Андрій Сем’янків.