«Люди просто скручують свою постіль, лишають на станції і йдуть десь сидіти вдень. А вночі повертаються в метро»
Квартира Сергія розташована в одному з київських районів, який у середині березня обстріляли російські військові. На початку війни він перебрався з орендованого житла саме в це помешкання, оскільки треба було допомагати матері ходити в укриття.
16 березня російська ракета прилетіла в сусідній будинок. Частина верхніх поверхів зруйнована, нижні поверхи засипані уламками. У деяких квартирах почалася пожежа. Будинок Сергія постраждав менше: у його квартирі вибухова хвиля знесла вікна, пошкоджено частину стін. У цей час він з мамою був на станції метро, в укритті.
— Десь о шостій ранку мені подзвонили сусіди і сказали, що був приліт. Коли в метро відкрили браму, я пішов до будинку подивитися, — розповідає Сергій. — Вулиця була вщент розбита, осколки повибивали вікна в сусідніх будинках. У моїй квартирі теж усе було в склі. Осколки ракети впеклися в килим у вітальні. Вікон не було, балкон мало не впав. Уціліли лише кухня, коридор і ванна. У деяких сусідніх квартирах винесло двері. У решті житла рятувальникам довелося вирізати двері, щоб люди могли забрати речі.
Після влучення снаряду у квартиру Сергій з мамою перебралися в метро. На той час на станції вже жили люди не лише з прилеглих районів, а й із тих, де немає підземних станцій, що можуть працювати як укриття. Кілька ініціативних людей, включно із Сергієм, організували на станції невеликий гуманітарний штаб, щоб годувати людей гарячою їжею, надавати речі першої необхідності. Пізніше Сергій долучився до волонтерського центру. Друзі пропонували йому перебратися в інше помешкання, але він не хотів жити далеко від волонтерського центру. Мати продовжувала допомагати жінкам, які жили в метро.
Через кілька тижнів працівниця метрополітену попросила людей на станції поступово її звільняти, оскільки метрополітен почав відновлення роботи. Сергію повідомила про це мати. Він каже, що жодних пропозицій тимчасового житла не надавалося.
— Після того, як станцію попросили звільнити, частина людей розʼїхалась по знайомих. Деякі люди залишаються на станції, але небагато. У метро жили сімʼї, в тому числі з Ірпеня, з дітьми. Зараз там так само живуть дві родини з Бучі й Ірпеня. Їм немає куди повертатися. Перед комендантською годиною в укриття на станцію пускають. Тому деякі люди просто скручують свою постіль, лишають на станції і йдуть десь сидіти вдень, а вночі повертаються в метро.
У коментарі LB.ua заступниця керівника Київського метрополітену Наталка Макогон каже, що поступово метро починає розширювати свою роботу. Відкрилася червона гілка, поїзди зменшують інтервал курсування між станціями, збільшується тривалість роботи метро. Київ повертається до життя, а тому станції продовжують працювати як укриття, але з деякими обмеженнями.
— У нічну зміну, коли потяги не курсують, люди можуть розміщуватися в центрі платформи. У денну зміну, коли їздять поїзди й увімкнене електропостачання високої напруги, треба дотримуватися правил, тому на кожній станції ми виокремили місця, де люди можуть перебувати, — пояснює Наталка Макогон. — Але метро — це транспорт, а не житло. На станціях немає можливості, наприклад, повноцінно помитися, поїсти гарячого тощо. Ми не займаємося переселенням. Для цього є соціальні служби міста, які надають людям інформацію про можливість оформитися як ВПО, отримати виплати та інформацію про тимчасове житло. Те, як довго люди зможуть далі перебувати на станціях, залежить не від метрополітену, а від розпоряджень військової адміністрації міста.
Водночас, як повідомили LB.ua у КМДА, територіальні центри обслуговування громадян послуг з тимчасового розміщення не надають.
— Компетенція терцентрів — це допомога одиноким літнім людям, особам з інвалідністю, паліативним хворим, людям, чий дохід не перевищує двох прожиткових мінімумів, — каже заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Марина Хонда. — Терцентри забезпечують таких людей продуктами першої необхідності, надають послуги догляду вдома, готування їжі, прибирання тощо. Зараз терцентри також надають продукти ВПО. Також у районах Києва є банки одягу та взуття, куди ВПО можуть звернутися через центри соцзахисту. В укриттях і на станціях метро працюють фахівці, які надають людям першу психологічну допомогу та корисну інформацію. Ця група сформована управлінням з питанням гендерної рівності, і до неї входять практичні психологи, які допомагають людям вийти з кризового стану і повернутися до нормального життя.
Люди, які живуть у метро зараз і потребують житла, можуть звернутися в районні адміністрації, де їх можуть розмістити якщо не в тимчасовому житлі, то в обʼєктах соціальної інфраструктури, школах, садочках тощо, пояснює представник КМДА. Він каже, що жодне місто України не має достатньо житлового фонду, аби перекрити потребу. Є департамент містобудування і житлового забезпечення і лише певне розуміння кількості квартир, які ми можемо віддати у користування.
Сергій з мамою повернулися у свою квартиру, за допомогою друзів закрили стіни та вікна плівкою. Якісь дірки забили деревʼяними дошками, прибрали осколки. Хоча багато сусідів виїхало, з іншого боку будинку, де вцілили вікна, також тепер живуть люди – повернулися. У сусідньому будинку, який постраждав більше, щовечора світяться вікна.
Вижити і допомогти
Сергій розповідає, що представники влади, зокрема мер Віталій Кличко і народний депутат Петро Порошенко, приходили до будинку лише один раз — наступного дня після російського удару. Далі із сусідами ніхто не звʼязувався.
Постраждалі внаслідок бойових дій можуть подати заявку в додатку «Дія» на компенсацію вартості пошкодженого майна. Але отримати ці кошти можна буде лише після створення спеціальної комісії, яка оцінить збитки і створить порядок відшкодування.
— Ми подали тільки заявку в Дію на відшкодування, — каже Сергій. — Приходили також працівники ЖЕКу. Єдине, що вони запитали – як давно ми ставили вікна і чи замінять їх нам за гарантією. Але ж вони не випали просто так і не зламалися. Щось ще пофотографували, і на тому все закінчилося. Комісія ніяка більше не приходила. Хтось приходив у сусідній будинок, але що буде далі – ніхто не каже.
Станом на 8 квітня у Києві нарахували 208 пошкоджених житлових будинків, 46 шкіл, 29 садків та один дитячий будинок. У КМДА стверджують, що зараз проводиться первинний огляд та інвентаризація пошкоджених у Києві обʼєктів. Однак на прохання LB.ua назвати кількість складених актів обстеження стану житлових будинків, що були пошкоджені внаслідок бойових дій у місті Києві, у КМДА відповіли, що «запит буде розглянутий після перемоги України».
Перш ніж почати відновлення будівель, потрібен проєкт на тимчасові укріплення, аби у квартири не потрапляла вода, не почалася ерозія і обʼєкт остаточно не впав. Далі — експертиза фундаменту та несучих стін будівлі.
Що далі у КМДА LB.ua пояснили на прикладі будинку на Лобановського, де найбільш пошкоджені поверхи з одинадцятого по чотирнадцятий. Є три варіанти, як діяти. По-перше — знести будівлю з 17 по 10 поверх і відбудувати заново з десятого. Другий варіант — наростити нові несучі конструкції і опорні стіни без знесення. Або третій — якщо будівлю неможливо врятувати, то знести цілком і побудувати новий обʼєкт. На все має бути експертиза і проєкт. Далі треба шукати ресурси, бо сам проєкт може бути недорогим, а от укріплення — дорогим. Але ніякі реконструкція і відбудова, по-хорошому, не можуть початися до завершення війни, кажуть в КМДА. А раптом вони знову прийдуть і нападуть?
У КМДА додають, поки що незрозуміло, звідки брати гроші на відбудову: чи це будуть репарації, чи державні програми, чи окремо кожне місто закуповуватиме житло в забудовників. Ключове питання — де брати гроші, адже, за його словами, на час війни бюджет дохідної частини міста не наповнювався. Є гроші, які витрачаються на забезпечення транспорту, зарплату комунальних служб тощо, але на більше, за слова представника КМДА, ресурсів немає.
Відкритим залишається питання компенсацій людям, які вимушені орендувати житло, оскільки втратили власне. У КМДА кажуть, що механізмів компенсацій немає, бо немає грошей, а питання має вирішуватися на рівні держави, а не міста.
Сергій нині майже постійно перебуває у волонтерському штабі, збираючи гуманітарну допомогу для постраждалих з Київської області. Разом з іншими волонтерами вони возять одяг та їжу в Бородянку, Бучу, Гостомель.
— У мене багато друзів, які, попри свої проблеми, поїхали розбирати завали в Ірпінь і Бучу. А що робити? Сидіти на місці і жалітися? Я не бачу в цьому сенсу взагалі. У мене є план — поки є волонтерський центр і людям потрібна допомога, я буду цим займатися. Так і робимо, виживаємо і допомагаємо. Їздимо в Київську область, розвозимо їжу, одяг. Мені ще пощастило, а от люди там просто втратили все.
На рівні держави
Понад 14 тисяч будинків, з яких близько восьмисот багатоквартирних, повністю зруйновані внаслідок російського вторгнення в Україну. Ще понад 72 тисячі, з яких більш ніж три тисячі багатоквартирні, частково пошкоджені. Такі дані наводив міністр регіональної політики Олексій Чернишов 12 квітня.
З погляду руйнувань житла та інфраструктури, за словами заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, на звільнених територіях найбільше постраждали міста Київської області Бородянка та Макарів, а також Чернігівська область. За словами міністра регіонального розвитку Олексія Чернишова, російські військові в Бородянці знищили дві третини багатоповерхівок. Вісім багатоквартирних будинків демонтують – відновленню вони не підлягають.
Унаслідок боїв на Чернігівщині пошкоджено більш ніж дві тисячі житлових будинків, і приватні, і багатоквартирні. У пошкоджених будівлях продовжують жити люди.
— Мені сказали, до Дія ще не діє – чекайте. Сказали, якщо є свої будматеріали, купуйте, ЖЕК зробить. Прийдете, запишетеся в чергу [на ремонт]. І все, — розповідає Суспільному мешканка Чернігова 82-річна Марія Шило. Її квартира розташована на четвертому поверсі будинку, у який прилетів снаряд. Через наскрізь дірявий дах у помешкання потрапляє вода. Коли йде дощ, пані Марія ночує в сусідів.
У Чернігові з міського бюджету виділили 30 мільйонів гривень ЖЕКам на ремонти. Гроші пропорційно розподілять між будинками, але на повноцінні ремонти цього не вистачить. Ще 250 мільйонів гривень уряд спрямував з резервного фонду на Чернігівську область. Окрім того, 250 мільйонів також отримає Сумська область, 100 мільйонів — Житомирська, і ще 400 мільйонів передбачено для Київської області.
«Кошти будуть спрямовані на ремонт інженерних мереж і систем для відновлення тепла, газу, води, електроенергії. Також на розбирання руйнувань, ремонт покрівель, заміну вікон і дверей, ліквідацію вибоїн на дорогах та інші першочергові потреби», — розповів премʼєр-міністр України Денис Шмигаль.
1 квітня Верховна Рада ухвалила до другого читання законопроєкт 7198 про компенсації за пошкоджене та знищене російськими військовими житло.
Якщо житло не підлягає відновленню, то передбачається будівництво нового рівноцінного втраченому, однак не більш ніж 150 квадратних метрів. Перша проблема полягає в тому, що ті, хто мав квартири, і ті, хто мав приватні будинки, опиняються в нерівних умовах. Адже людям, у яких зруйновано будинок, пропонуватиметься компенсація, не більша за опосередковану вартість будівництва. Як це обчислюватиметься — поки що незрозуміло. Крім того, у селах багато людей, які не проводили жодних операцій зі своєю нерухомістю і можуть не мати документів на право власності на житло, відповідно, не зможуть отримати компенсацій.
По-друге, не дуже зрозуміло, чи зможуть власники житла в сільській місцевості отримати компенсації за будівлі нежитлового призначення, наприклад, гаражі чи хлів. Водночас один з пунктів законопроєкту дозволяє отримати компенсації за будівлі, «у яких були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції та щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт», тобто теоретично, у тому числі комерційні обʼєкти.
По-третє, із законопроєкту не зрозуміло, чи зможуть отримати компенсації за втрачене житло люди, які жили в гуртожитках і не приватизували свої кімнати. Також не зрозуміло, чому компенсації не зможуть отримати іноземці з постійною посвідкою на проживання в Україні.
По-четверте, у багатоквартирних будинках власники володіють не лише квартирами, а всім будинком, включно з земельною ділянкою, на якій будинок стоїть. Якщо будинок зруйнований, то співвласники мають право на компенсацію за відчуження земельної ділянки. Закон такої компенсації не передбачає.
— Після того, як людина отримає нове помешкання, вона не зможе його продати протягом трьох років, що кардинально суперечить тому, що можна робити зі своєю приватною власністю, — коментує дослідник проєкту «Нова житлова політика» Павло Федорів. — Загальна логіка цієї норми така — щоб люди залишалися в країні і держава не витрачала гроші на тих, хто потенційно може взяти гроші і поїхати за кордон. Але люди мають бути вільними в тому, що робити зі своїм майном. Якщо людина не хоче жити в цій країні, то вона повинна мати можливість узяти компенсацію і поїхати. Якщо не хоче брати житло, то повинна мати можливість взяти гроші, поорендувати житло і потім теж поїхати або купити інше житло.
Якщо житло підлягає відновленню, то законопроєкт передбачає отримання грошової компенсації, гранична сума якої не перевищуватиме вартості будівництва нового житла. Скільки це коштуватиме і як обчислювати руйнування — невідомо.
— Немає розуміння того, як обчислити потенційні витрати на ремонти, якщо немає доступу до житла, бо воно, наприклад, на замінованих територіях, — говорить Павло Федорів. — Крім того, я не думаю, що в умовній Бородянці чекатимуть тижнями, коли до них прийдуть оцінювати ступінь зруйнованості житла. Вони вже почнуть робити ремонти, щоб дощ на голову не падав.
Ще одна проблема — розвʼязування рук забудовникам. Ще один новий законопроєкт 7282, який ухвалили за основу 21 квітня, дуже спрощує вимоги до того, як має відбуватися містобудівна діяльність.
Так, будівельна галузь — це робочі місця і надходження в бюджет з податків. Однак на будівництво держава спрямовує саме бюджетні кошти, а обсяги податків, які забудовники платять у бюджет, вони насправді ніколи не показували.
Так, законопроєкт врегульовує встановлення тимчасових обʼєктів на кшталт «модульних містечок», які встановлює Міністерство розвитку громад і територій у Львові та Бородянці. Водночас досвід восьмирічної давності з будівництвом таких містечок на Дніпропетровщині та Харківщині демонструє — немає нічого більш вічного, ніж тимчасове.
— Умовно кажучи, ми будуємо тимчасове житло, отже, не треба будувати школу, бо це ж тимчасово, — каже Павло Федорів. — У майбутньому на нас чекає абсолютно неадекватне районування, бо в погоні за швидкими рішеннями забудовники хочуть скасувати будь-які містобудівні норми, ДБН тощо. Це і надалі розбалансовує здатність країни до адекватного містопланування.
Що зараз?
— У мене не залишилось нічого — усі мої речі згоріли разом з квартирою, але я досі не отримала ні копійки, бо залишилась у Києві. Я зверталась до депутатів, чиновників — усі лише розводять руками й радять подавати заявку про втрачене житло через Дію. Я це зробила, але чи доживу я до тієї компенсації… Зараз мене просто лишили напризволяще на вулиці із пенсією 2700 гривень, — розповіла виданню «Хмарочос» 69-річна киянка Поліна Олейнічук, чиє житло постраждало внаслідок влучення російського снаряда в підʼїзд її будинку.
Є люди, які живуть в укриттях в метро і не мають, куди повертатися. Є військові, які після поранень перебувають у госпіталях. Якщо їхній дім і частина, до якої вони приписані, перебувають на тимчасово окупованих територіях, вони теж не мають, куди повертатися після виписки. Є ті, кого евакуювали в лікарні з пораненнями після звірств російських окупантів у Київській області. Після лікування цим людям нема куди піти. Вони потребують житла вже зараз.
Що стосується Києва, то, як стверджує депутатка КМР від «Слуги народу» Ксенія Семенова, ті місця в будівлях соціального призначення, які були виділені під тимчасове розміщення, у столиці давно зайняті.
— Надання тимчасового житла зараз здійснюється через управління соціального захисту районних адміністрацій, — коментує Ксенія Семенова. — Це питання, як і питання розміщення переселенців, дуже погано пропрацьоване і недокомуніковане. 15 квітня звернулася до Віталія Кличка, щоб він доручив КМДА розмістити в публічному доступі інформацію, як можна отримати тимчасове житло в Києві. Очікую відповідь за регламентом протягом 10 днів.
Водночас в Україні діють сервіси пошуку житла, зокрема проєкт «Прихисток». На сайті люди можуть надати в безкоштовне користування своє житло для тимчасово переміщених, а натомість держава компенсуватиме власникам житла 450 гривень за комунальні послуги. Однак оцінити ефективність такого рішення важко. По-перше, незрозуміло, чому саме такий розмір компенсації визначено. По-друге, уже зараз на сайті обмаль пропозицій від власників.
З низькою зацікавленістю власників житла здавати його в оренду для тимчасово переміщених стикаються також і волонтерські проєкти. Наприклад, волонтерський сервіс пошуку безкоштовного житла «Допомагай» допоміг знайти тимчасове житло більш ніж шести тисячам людей. Однак зараз попит серед власників житла вже починає падати. Бо ті, хто хотів здати житло безкоштовно або задешево, уже це зробили.
Чи є альтернативи? Є різні інструменти, якими держава може скористатися, аби принаймні врегулювати питання з орендою. Наприклад, замороження рівня орендної плати на довоєнному рівні або мораторій на виселення. Це дозволило б людям, які евакуюються зі східних областей, орендувати житло у відносно безпечних регіонах і не боятися виселення чи захмарних цін на житло.
— Є ще один механізм, який Україна досі не використала — військово-квартирна повинність, — говорить Павло Федорів. — Правовий режим воєнного стану передбачає, що ВЦА можуть використовувати приміщення юридичних та фізичних осіб для ЗСУ чи евакуйованого населення. По-перше, це дозволило б потенційно знизити ціни на оренду, бо якщо власник знає, що ВЦА може в будь-якому випадку вселити у вільну квартиру людей, то менше схиляється ризикувати і чекати орендаря на космічну ціну. По-друге, це дозволило б ефективніше використовувати житло і уникнути ситуації, коли розселяти людей немає де, а цілий готель «Premier Palace» стоїть порожній.