«Пацієнта ганяють, як кота»
54-річний Віталій Жебровський з Києва пішов 2020 року у ЗСУ за контрактом. Повномасштабну війну зустрів на півдні України, де отримав контузію, після чого його перевели до столиці у війська ППО.
Потім скерували в 95 бригаду як штурмовика. Хоч тоді він уже мав проблеми зі спиною, проходив не раз лікування в госпіталях. Стан погіршувався — навіть поклали на операцію в київську лікарню.
«У моїй спині — 8 шурупів, міжхребцевий кейдж плюс штучний хребець. Реабілітації фактично не було, пропонували зробити пару уколів диклофенаку. Після операції не відпустили, а відправили до бригади в Житомир. Хоча всі лікарі казали, що я однозначно йду під списання», — розповідає військовий.
Віталію довго не вдавалося пройти ВЛК: то документи у бригаді загублять, то прийде на комісію і почує, що сьогодні її не буде через збій системи. Увесь час чоловік перебував на службі, ночував на полігоні в наметі, через що спина боліла ще дужче.
Нарешті Віталію дали направлення на ВЛК у Житомирському госпіталі, за місцем перебування військової частини. Лікарі його списали, однак з полігону воїна не відпустили — лише дали коротку відпустку, після якої він знову повернувся в намет.
«Командування нічого мені не казало. Я ходив до ротного, результату не було. А потім побратими сказали, що запустили електронну систему і там можна подивитися. Знайшов у цій системі, що я, виявляється, вже два місяці як списаний», — ділиться Жебровський.
Коли військового нарешті відправили додому, він став в електронну чергу на оформлення інвалідності. Сімейний лікар направив до невролога. Той сказав, що, за новим законом, чоловікові статусу інвалідності не дадуть, адже йому зробили операцію, а значить — вилікували. У ТЦК Віталію кажуть, що вже нічого не мають до колишнього МСЕК і радять вирішувати все через сімейного лікаря й невропатолога.
«Порадили ходити по Києву й шукати іншого лікаря. Сказали, якщо зняли з військового обліку, то на це є залізобетонні причини, це інвалідність. Я проходив дослідження, яке показало, що в мене руки, ноги і спина працюють лише на 61 %», — розповідає військовий.
Він додає, що невролог просто не захотів подавати документи на експертну комісію, сімейний зазначив, що також не робитиме цього, бо не має часу, мовляв, вирішуйте, як хочете.
«Пройшов фронт — перші вісім кіл пекла з бригадою і зі списанням, а тепер нове — сподіваюся, останнє коло пекла. Мені ніхто не розповідає, де, які документи, кому подати, як це працює. Негласно кажуть, що отримати інвалідність зараз, навіть якщо всі показники є, нереально. По-перше — бо виплати. Раніше була ця комісія — дуркувата, неправильна, але тепер є такий лікар, який цар і Бог. І він все вирішує, від його бажання залежить усе. Захоче – подасть на комісію, захоче — не подасть».
Віталій не уявляє, ким і де буде працювати — він кульгає, погано ходить, наприкінці дня має сильні болі у спині, не може підняти понад кілограм ваги: «Я просто хочу зрозуміти, що мені робити? Реально бігати по всіх лікарях і шукати того, хто прийме мої документи?».
Зі схожими ситуаціями стикаються онкопацієнти, які намагаються оформити статус інвалідності. Кілька учасниць спільноти «Афіна. Жінки проти раку» поділилися досвідом. Пацієнтка Тетяна віднесла флешку з меддокументами гінекологу: «Вона невпевнено сказала, що не має часу вовтузитися, і коли відправить це на комісію, не знає. Я в невідомості, що далі робити».
А от Валентина експертну комісію пройшла й отримала пожиттєво третю групу інвалідності. Каже, плюси нової системи в тому, що не треба бігати по лікарнях і проходити лікарів. Однак зі скеруванням теж виникли проблеми: «Три рази мені відмовляв сімейний, і три рази відмовляв онколог. Так і бігала від лікаря до лікаря. Потім усе ж прийняла онколог, я їй принесла флешку. Через тиждень мені прийшло на електронну адресу запрошення на перекомісію».
Про те, що лікарі неохоче беруть справи пацієнтів, каже і пацієнтка Юлія: «Усі тикають на сусіда. Сімейні — на онколога, онколог — на хімієтерапевта. Це вже не кажучи, що треба це все десь відсканувати, бо в державних часто немає сканера і треба свою флешку принести. Я молода, розберусь, а де має бабуся це все сканувати?».
Онкопацієнти зазначають, що для багатьох статус інвалідності — не лише пенсія і виплати, а передусім доступ до певних послуг, зокрема, реабілітації та її допоміжних засобів.
«Без папірця ніхто не приймає на реабілітацію, тільки платно», — каже пацієнтка Зоя.
Про велике навантаження й регулярну відмову лікуючих лікарів подавати документи на комісії говорять і сімейні лікарі.
«Система так сформована, що справу на скерування має заповнювати лікар-спеціаліст. Так прописано в постанові. Але я, сімейний лікар, зараз стикаюся з тим, що лікарі-спеціалісти не хочуть цю роботу виконувати. Я їх розумію: немає часу, навантаження велике. Але ж я не можу як лікар первинки виконувати завдання за фахівця», — поділилася з LB.ua сімейна лікарка Олена.
Каже, що в постанові прописано, що сімейний лікар може подавати документи на комісію за умови відсутності на території лікарів-спеціалістів або це деокупована територія. При цьому пацієнти на відмови лікуючих лікарів не скаржаться і йдуть жалітися лише сімейному лікарю: «Я залишаюсь єдиною соломинкою, за яку тримається пацієнт, щоб отримати групу, тому що його ганяють, як кота».
Розповідає, що не може описати статус, до прикладу, за офтальмолога, визначити замість нього потребу пацієнта в тих чи інших медзасобах, але їй часом доводиться це робити.
За словами заступниці медичного директора Львівського онкоцентру Тетяни Богіри, у січні ніхто не міг визначити, що означає «лікуючий лікар» і хто повинен скеровувати. Однак зараз уже лікарі й пацієнти зорієнтувалися, що все не так складно, особливо порівняно з тим, що було раніше: «Пацієнт не їздить нікуди з тими документами, лікар бачить, що він скерував, були помилки чи ні, чи прийнята справа і коли на розгляд».
За її словами, пацієнтів Львівського онкоцентру передусім спрямовують лікарі-онкологи в поліклініках, буває, що й сімейні, особливо коли пацієнт проходить повторне оцінювання й більше спілкується із сімейним лікарем.
Як повідомили LB.ua у Міністерстві охорони здоров'я, рішення про направлення на оцінювання повсякденного функціонування ухвалює лікуючий лікар на основі медичної оцінки: "Він не «дозволяє» чи «забороняє» отримати статус інвалідності, а визначає, чи є обґрунтовані показання для подання документів".
У відомстві додали, що лікарі керуються постановою Кабінету Міністрів України № 1338, в якій визначені чіткі критерії для направлення людини на оцінювання. Якщо лікар не видає направлення, то за медичними показаннями немає підстав для встановлення інвалідності або необхідне додаткове спостереження.
"Разом із тим, якщо людина не погоджується з рішенням лікаря, вона може звернутися за консультацією до іншого фахівця або подати запит на повторний розгляд. Якщо дії лікарями є некоректними, людина також може звернутись зі скаргою на його дії до керівництва закладу охорони здоров'я чи на гарячу лінію МОЗ", - кажуть у МОЗ.
Пацієнт може не знати, коли в нього оцінювання
Після того, як лікар усе ж прийме в пацієнта пакет відсканованих документів, він заповнює електронне скерування, додає ці документи і відправляє в ту клініку, де є команда потрібного профілю. Коли мова про Львівський онкоцентр — команда онкологічна.
«Пацієнт з лікарем удвох навіть можуть обирати, де це може бути: у Львівській, Тернопільській або Івано-Франківській областях. Обирають, де найшвидше», — каже Тетяна Богіра.
Адміністратор команд, де проводять оцінювання і куди скеровані документи, переглядає їх, дивиться, чи все є і чи відповідають вони профілю команди. Якщо все гаразд, пацієнта ставлять у чергу, а на електронну адресу йому надходить повідомлення, коли слід з'явитися на оцінку.
На цьому етапі, за словами опитаних пацієнтів, також виникають непорозуміння. «Моя лікарка подала пакет на первинне встановлення інвалідності в грудні, але досі не маю інформації про призначення зустрічі. Де дізнаватися, не знаю», — каже пацієнтка Юлія.
Галина сама дізнавалася, коли їй іти на оцінку: «Мені ніхто не говорив і не писав про дату оцінки, я сама телефонувала і дізнавалася про неї».
Тетяна Богіра каже, що в закладі було кілька випадків, коли електронна адреса пацієнта була вказана некоректно: «Але якщо пацієнт не з'явився, а ми бачимо, що він має бути на оцінюванні, ми йому телефонуємо й питаємо, що сталося, чому він не прийшов і повідомляємо, що якщо він сьогодні не встигне до нас пізніше приїхати, ми його переставляємо на кілька днів. Але це поодинокі випадки. У нас оцінювань багато, щодня багато пацієнтів, буває, не з'явився один, двоє, та й то не щодня».
У МОЗ додають, що сповіщення про розгляд справи здійснюється автоматично, якщо в системі вказані актуальні контактні дані – номер телефону та електронна пошта.
Проте можуть бути ситуації, коли людина:
-
Не надала контактні дані (наприклад, у паперовій справі немає номера телефону або електронної пошти).
-
Не відповіла на дзвінок або відхилила його.
-
Не перевірила електронну пошту, якщо повідомлення було надіслано туди.
"Якщо людина не отримала інформацію, лікуючий лікар також може допомогти – він має доступ до системи, може перевірити дату засідання або звернутися до адміністратора закладу", - кажуть у відомстві.
Крім того, контакти адміністраторів експертних команд доступні на 2-й сторінці Дашборду на сайті МОЗ. Людина або її лікар можуть перевірити інформацію та зв’язатися для уточнення деталей.
Важливо, щоб під час подання документів були зазначені актуальні контакти, а люди перевіряли повідомлення та відповідали на дзвінки.
За відсутності органів дають тимчасову групу
Чимало питань від пацієнтів стосувалися і самого процесу оцінювання: адже тепер більше уваги звертають не на діагноз, а на стан пацієнта й обмеження його функцій. Якщо в людини немає одного органа або вона має важкий діагноз, чи достатньо цього, щоб отримати статус інвалідності і на який термін?
«Я проходила оцінювання повторно у Львові в січні в перших рядах. Порівняно з минулим разом, два роки тому, усе гірше: мені виділили десь сім хвилин на "розкажіть, на що скаржитесь", з яких мене слухали упіввуха половину часу. Лікарям наче було все одно на моє самопочуття та скарги. Їх цікавили тільки довідки й заключення, що я подала на перекомісію, та відсутність рецидиву. За ними і встановили групу й термін. Але ж видалений орган не відросте, для чого ці тимчасові групи?» — каже пацієнтка Олена.
За словами Тетяни Богіри, є перелік оперативних втручань, після яких надають певну групу інвалідності. Наприклад, якщо людині виконали мастектомію через злоякісне утворення, видалили нирку чи легеню, то в неї має бути третя група безтерміново. Повний перелік містить постанова Кабміну № 13-38, і якщо якесь захворювання відповідає критеріям, то в пацієнта не заберуть статус.
Тетяна Богіра зазначає, що під час розгляду справ експертна група оцінює, наскільки змінилася якість життя пацієнта після операції чи хвороби, чи є наслідки, чи лікують ускладнення після втручання.
"Кожен випадок розглядається індивідуально, оскільки не кожне видалення органу автоматично означає втрату працездатності чи функціональних можливостей. Наприклад, якщо б інвалідність встановлювали всім, кому видалили орган, то навіть люди після апендектомії мали б цей статус, хоча це не впливає на їхнє повсякденне життя", - зазначають у МОЗ.
У відомстві посилаються на ту ж постанову КМУ № 1338, де зазначено ,в яких випадках втрата органу є підставою для встановлення інвалідності.
"Якщо стан є в переліку безстрокових станів, але лікар відмовив у встановленні інвалідності, це може бути помилкою, і в такому випадку рішення можна оскаржити. Якщо стану немає в переліку, то лікарі оцінюють функціональні обмеження, які виникли після втрати органу. Інвалідність встановлюється не за фактом видалення, а за наслідками для життєдіяльності. Наприклад, якщо людина після видалення органу не може працювати за своєю професією або має серйозні обмеження у повсякденному житті, це може стати підставою для встановлення інвалідності. Тому кожна ситуація аналізується окремо, з урахуванням медичних критеріїв та впливу на повсякденне функціонування людини", - пояснюють у МОЗ.
Що змінилося на краще
Декотрі пацієнти вважають, що після реформи стало краще. Пацієнтка Лідія мала третю групу інвалідності довічно, але наприкінці 2024 року під час операції їй видалили частину печінки. Тепер жінці з четвертою стадією раку дали другу групу безстроково.
«Тактовні запитання, невимушена обстановка, процес проходив позитивніше порівняно із МСЕК», – ділиться вона враженням.
Валентина в січні відбула повторну експертизу, перед тим мала справу із МСЕК: «Минулого року питали недоречні речі, які не стосуються медицини. Наприклад, скільки кімнат у квартирі, де ви приписані? Хоча я прописана в окупованій Новій Каховці. Цього разу таких питань не було. Були чемні, уважні, ставили питання по суті моєї хвороби. Навіть дали поради. Більш людяно. Йшла туди з острахом, а вийшла з полегшенням і з гарним настроєм».
Тетяна Богіра також вважає, що нова система оцінювання краща за попередню: «Оцінювання проводять практикуючі лікарі, які лікують пацієнтів. Це плюс, оскільки все ж вони більше розуміють розвиток захворювання, перспективи й наслідки».
За її словами, у Львівському онкодиспансері за новою системою вже пройшли оцінювання 1200 людей: «Оцінювання проводить експертна команда з практикуючих лікарів. Переважно люди сприймають це позитивно, оскільки це лікарі, яких вони бачили в лікарні». Щодо лікарів, то для них це додаткове навантаження: «Ми стараємося складати графік так, щоб лікарям було комфортно, щоб їх не дуже відлучати від практики. Усе можливо зробити — щоб було комфортно всім».
LB.ua також звернувся по коментар до Міністерства охорони здоров'я, однак наразі відповіді не отримав. Тільки-но надійде, ми обов'язково опублікуємо позицію відомства.