ГоловнаСуспільствоВійна

Роман Горбач: «Більшість тих, хто хотів стати добровольцем, уже захищають нашу державу»

Усі регіони виконують плани мобілізації на сто відсотків, каже в інтерв’ю LB.ua начальник Управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних сил України полковник Роман Горбач. Саме він відповідає за роботу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) – так з жовтня минулого року називають військові комісаріати.

Ми розпитали в полковника Горбача, наскільки ефективно ТЦК справились із завданнями масової мобілізації на початку масштабного російського вторгнення в Україну, і про те, як цей процес відбувається зараз. Про мобілізацію добровольців і вимушених переселенців, а також про те, в яких військах мають служити айтішники.

Полковник Роман Горбач
Фото: надано автором
Полковник Роман Горбач

Зараз триває друга черга мобілізації. Які категорії військовозобов’язаних залучають Збройні сили України?

Як таких черг мобілізації немає. Якщо я раніше застосовував цей термін "черга", то мова йшла не про окремий етап, а в значенні «насамперед».

Насамперед були мобілізовані громадяни, приписані до оперативного резерву першої черги. А також ті, в яких були підписані контракти на проходження служби у військовому резерві. Зараз триває мобілізація громадян оперативного резерву другої черги (які не проходили військової служби або проходили її досить давно).

Які категорії зараз залучають? Усі категорії. Територіальні центри комплектування отримують завдання щодо військово-облікових спеціальностей і їхньої кількості. Якісь особливі категорії виокремити не можна, потреба є майже в усіх спеціальностях.

Фото: Вінницька ОДА

На першому етапі мобілізації кількість охочих вступити до лав Збройних сил України була дуже великою. До ТЦК стояли величезні черги і тих, хто підлягав мобілізації, і добровольців. Яка ситуація зараз?

На першому етапі дійсно були дуже великі черги, оскільки мобілізація була загальною і при цьому не плановою, до того ж було чимало добровольців, які одночасно пішли в територіальні центри комплектування. ТЦК справилися із завданням їхньої мобілізації на військову службу. Зараз великий відсоток військових частин укомплектовано особовим складом, триває доукомплектування. Треба сказати, більшість тих, хто хотів стати добровольцем, уже захищають нашу державу, зараз ми в основному працюємо з людьми, яких мобілізують за викликом (повісткою). Вони також мотивовані і не бажають уникати військової служби. Звісно, є і винятки, але в основному люди, які отримують повістки, йдуть обороняти державу.

Не знаємо, чи доречно в нашій ситуації питати про відсоток тих, хто ухиляється від служби?

Статистичних даних не маю, проте плани мобілізації ми виконуємо. Якщо такі випадки і є, то вони поодинокі.

На вашу думку, наскільки добре ТЦК справилися з мобілізацією в перший місяць війни?

Як я вже казав, мобілізація була не плановою і загальною. Тобто в дуже стислі терміни потрібно було мобілізувати велику кількість громадян. Як ви сказали, був великий наплив добровольців. На ТЦК лягло велике навантаження, і тому могло скластися враження, що є якийсь хаос. Але я вважаю, що в тих умовах ТЦК справились добре. Можливо, і були окремі недопрацювання, проте їх виправляли в робочому порядку дуже швидко. Тому зараз уже можна сказати, що процес налагодився, став на свої рейки і триває так, як має бути.

Фото: З соцмереж

Готуючись до інтерв’ю, ми отримали чимало свідчень від людей, які мають бойовий досвід, однак їх не взяли – ні на першому етапі, ні згодом. Хоча вони зголошувалися. Чому так?

Дійсно, такі скарги були і, як ви кажете, є. Але тут потрібно розбиратися з кожним випадком окремо. Так, є люди, які мають бойовий досвід, хочуть воювати, проте за деякими параметрами вони можуть не підходити. І вони про це не повідомляють. Наприклад, через стан здоров’я або ті чи інші причини їх не можуть мобілізувати. Можливо, є випадки, коли їхню мобілізацію відклали на потім.

Якщо є люди, які мають бойовий досвід, мають бажання захищати державу і придатні за станом здоров’я, то варто підійти в територіальний центр комплектування за місцем проживання. Зараз обстановка набагато спокійніша, черг практично немає. Якщо є бажання – будемо мобілізувати.

Чи є якісь відмінності у темпах, якості мобілізації, кількості охочих служити в різних регіонах України?

Усі регіони виконують плани мобілізації на сто відсотків і в рівних умовах.

Полковник Роман Горбач
Фото: надано автором
Полковник Роман Горбач

Наскільки великою проблемою для процесу мобілізації стала велика кількість внутрішньо переміщених осіб, чиї особові справи залишились за місцем прописки, а на облік вони ставали в інших регіонах і там же їх мобілізували?

Завдяки сучасним засобам зв’язку, у тому числі засобам для передачі інформації з обмеженим доступом, це не становить особливих проблем. За наявності певних персональних даних можна отримати інформацію про будь-якого військовозобов’язаного, навіть з іншого регіону. Звичайно, на це потрібно трохи більше часу, але особливих проблем не було.

Коли людина стає на військовий облік як внутрішньо переміщена особа, інформацію просто записують з її слів. Звичайно, спочатку записують зі слів людини, але в подальшому цю інформацію перевіряють. І в будь-якому разі за певний період часу необхідні документи з одного ТЦК будуть переслані в інший у встановленому порядку. І всі облікові дані, записані зі слів, підтвердяться або ні.

Є досить багато свідчень про те, що в областях Західної України ТЦК насамперед мобілізують чоловіків, які є тимчасово переміщеними особами, а не місцевих мешканців. Чи відомо вам про такі факти? Це поодинокі випадки чи якась тенденція?

Справді, дуже багато людей, які жили в областях, де ведуться активні бойові дії, переселилися в західні регіони країни. Військовозобов’язані мали самостійно прийти в ТЦК і стати на військовий облік. Після цього їх на загальних підставах можуть мобілізувати до війська. Зрозуміло, що люди виїжджали з зони бойових дій, вивозили свої сім’ї, забезпечили їм захист. Але це не означає, що вони не повинні захищати країну так само, як усі інші.

Схожі питання вже лунали, тому в окремих територіальних центрах комплектування у західних областях ведеться статистика, яка свідчить: відсоток мобілізації місцевого населення значно більший, аніж серед осіб, які переселилися.

Фото: facebook/130 Батальйон територіальної оборони міста Києва

На брифінгу 15 березня ви сказали, що є певні дефіцитні спеціальності, такі як медичні, зв'язок, обчислювальна техніка, радіоелектроніка. Знову ж таки, є досить багато свідчень про те, що айтішників відправляють у піхоту, хоч обчислювальна техніка – серед пріоритетів. Чому не використовувати навички фахівців сфери айті більш продуктивно?

До мене такі факти не надходили, і я вперше про них чую. Чому ця спеціальність (обчислювальна техніка. – LB.ua) є дефіцитною? Тому що на військовому обліку перебуває мало людей з такою військово-обліковою спеціальністю. При тому що в цивільному житті їх досить багато. Чому так відбувається? Коли людину ставлять на військовий облік у молодому віці, вона ще не має відповідного фаху, тому її записують як звичайного стрільця. Згодом, коли вона здобуває освіту та набуває відповідного досвіду, вона не передає ці зміни військово-облікових даних у ТК, тому до самого призову вона залишається у військово-облікових даних як стрілець. Звісно, під час мобілізації її розглядають саме в такій ролі.

На жаль, у мирному житті більшість людей не подавали нам ніякої інформації про зміни облікових даних, як цього вимагає закон. Тому я припускаю, що такі випадки можуть бути.

Можна ж у людини запитати, коли її мобілізують, про фах – щоб ефективніше використати її компетенції на благо держави.

Звичайно, можна. Але те, що він айтішник, не означає, що заборонено його брати на іншу позицію.

Фото: facebook/130 Батальйон територіальної оборони міста Києва

Не заборонено, але це не дуже ефективно.

IT-спеціалістів достатньо у Збройних силах, і станом на сьогодні гострої необхідності в таких фахівцях нема. Якщо виникне, то перевести військовослужбовця з одного підрозділу в інший, у разі необхідності, не становить жодної проблеми.

Власне, кажуть, що перевестись з одного підрозділу в інший дуже складно.

Це твердження зі сторони самих військовослужбовців. Звичайно, якщо людині щось не подобається, а товариші кажуть, що в них краще, то йому важко обґрунтувати своє небажання служити в одному підрозділі і бажання служити в іншому. Але для командира перевести людину, у разі професійної необхідності, взагалі проблеми немає.

Але, наприклад, людей з досвідом служби в артилерії мобілізують в піхоту. І при цьому перевестись у підрозділ, де артилерист міг би приносити більше користі, складно. Як бути в таких ситуаціях?

Дійсно, такі факти є. Їх не так багато, але є. І зараз я проводжу роботу для впорядкування проходження служби артилеристами і деякими іншими висококваліфікованими спеціальностями. Прямо зараз триває процес їхнього переводу у відповідні підрозділи, і жодних складнощів у цьому немає.

Фото: EPA/UPG

Є поранені військові, які були на передовій і яких поступово вже виписують з госпіталів. Вони опиняються в госпіталях на заході України, але після виписки ТЦК має їх кудись перенаправити. А їхні військові частини і домівки вже в зоні бойових дій. І у воєнкомів запитання – що робити з цими людьми?

Для декого це справді питання, куди повертатися, бо військові частини переміщуються. Облік таких військовослужбовців під повним контролем. Вони повертаються до спеціально призначених підрозділів, і після повного одужання їх призначають знову в ті частини, в яких вони проходили службу – якщо реально добратися до місця її дислокації. Якщо ні – їх скеровують у інші підрозділи відповідно до набутого фаху. Тобто ніякої плутанини з цим немає.

Фото: EPA/UPG

Олег БазарОлег Базар, головний редактор LB.ua
Вікторія ҐуерраВікторія Ґуерра, журналістка, заступниця головного редактора
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram