«Не бачу жодних сценаріїв, які б закінчили війну протягом року»
«22 рік був роком шоку. Больового шоку, який ми пережили.
23-й — рік завищених очікувань і відповідно страшних розчарувань.
24-й був роком виживання.
25 рік — вибачте, це знову рік виживання. Рік стійкості, коли насправді ми будемо перевірятися на те, чи ми вистоїмо. І найбільша загроза не у тому, що посиплеться фронт. Про це дуже багато говорять фахівці (я не фахівець). Найбільша загроза у тому, що посиплеться тил. Через те, що тут нас будуть працювати над тим, щоб ми всі пересварилися. Правда, я не думаю, що ми пересваримося», — зауважив викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.
У цьому контексті він закликав спокійно сприймати обіцянки американського уряду щодо завершення війни в Україні та не займатися самообманом.
«Товариство, до вас звертаюся і прошу: читаючи новини з Вашингтонщини, читайте їх спокійно. Переважна більшість того, що ви читаєте, не має ніякого значення, ніякого впливу на наше майбутнє. Зараз відбувається пошук формату, яким чином можна було би вийти з тої ситуації, яка б підтверджувала новообраному президенту США позицію миротворця світового масштабу. Як це зробити, ніхто не знає. Йде масовий пошук способу, як це зробити», — додає експерт.
За його словами, Путін не готовий сідати за стіл переговорів. Примусити його до цього Сполучені Штати Америки не мають жодних важелів. Допомогти міг би Китай, але він має список на 300 сторінок, що хотів би натомість. Це теж не буде швидко.
«Я бачу багато різних сценаріїв, яким чином могло би потрошечку все закінчуватися, але, давайте відверто, не бачу жодного сценарію, за якого це все буде закінчуватися найближчими місяцями, протягом найближчого року», — додав Пекар.
Виборів до завершення війни не буде. На відміну від популізму
На думку Валерія Пекаря, через низку причин безпекового, юридичного й морального характеру вибори в Україні під час воєнного стану відбутися не можуть. Вибори, у яких не братимуть участі військовослужбовці Сил оборони, — ті, хто заслужив цього найбільше — суспільство не вважатиме чесними і прозорими.
«Маємо три факти. Перший — соціологія. Соціологи підтвердять: понад 70% населення кажуть, що вибори під час війни неможливі.
Друге — громадянське суспільство. Сотні громадських організацій в будь-який момент готові знову і знову підписати заяву з переліком причин і аргументацію, чому це неможливо.
І третє — українські політичні сили (влада й опозиція) в рамках круглого столу Жана Моне домовилися [про можливість проведення виборів] через 6 місяців після завершення воєнного стану. Це більше, ніж вимагає законодавство, плюс 6 місяців для того, щоб всі могли підготуватися», — зазначає Пекар.
Міжнародні організації, що слідкують за підтримкою демократії і чесністю виборів в Україні теж підтримують цю позицію, зауважує він.
А тезу про те, що більшість демократичних країн проводять вибори (яку озвучив спеціальний представник Трампа з питань України та Росії Кіт Келлог. — Ред.) експерт вважає такою, що не відповідає дійсності.
«Українські фахівці з виборів разом з міжнародними партнерами чітко визначили: немає у світі жодного досвіду проведення виборів під час війни, який був би релевантний для України тут і зараз.
Є маленькі війни; є країни, які беруть участь у війни на далеких континентах, не на своїй території; є країни, які точково проводили місцеві вибори в окремих округах, але таких викликів, які має Україна сьогодні, не було ні в кого, щоб проводити вибори в такий час. Тому виборів не буде, поки йде воєнний час», — упевнений Пекар.
Він ще раз підкреслив: вимоги західних партнерів на кшталт проведення виборів чи необхідності мобілізації 18-річних нічим не підкріплені і свідчать лише про те, «що у них, з одного боку, є обіцянка дуже швидко запропонувати якийсь формат мирної угоди, з іншого — немає ніякого способу, ба навіть ніякого розуміння, як це зробити.
«Тому іноді просто включається генератор випадкових чисел і він може генерувати що завгодно, але це не означає, що ми мусимо на це реагувати. …Всі, хто готується зараз до виборів, марно готуються», — каже викладач Києво-Могилянської бізнес-школи.
Однак при цьому зазначає: вже зараз можна сказати, що популізм стане страшенно популярним після війни — надто багато людей у ній постраждали, тому «хочеться роздати всім гроші і поїхати на шашлики».
«Я точно знаю, який порядок денний переможе на наступних виборах. Людина, яка запропонує три речі — швидке завершення війни, кінець епохи бідності і посадити всіх винних — здобуде перемогу на наступних президентських виборах», — впевнений Валерій Пекар.
Олексій Антипович, група «Рейтинг»: «30 % українців холодно ставляться до тих, хто виїхав за кордон»
Демографічну політику в країні визначатиме бізнес
Від влади марно очікувати реалізації державної політики щодо будь-чого просто тому, що вона не встигає за тим, що відбувається, вважає експерт.
«Це стосується не лише української держави. На сьогоднішній день майже будь-яка держава не встигає за розвитком подій. Німецька держава не встигає за розвитком німецьких подій. Американська держава ледве встигає за розвитком американських подій. Ще якимсь дивним чином норвезька держава трошечки встигає за норвезькими подіями. А це, скоріше, виняток, аніж правило», — говорить Пекар.
І саме тому ключовим суб'єктом реалізації української демографічної політики буде не держава, а корпоративні HR-директори, упевнений він.
«Це будуть ті люди, які визначатимуть, якою буде українська політика. Це будуть люди, які будуть конкретно робити ручками цю політику. І нікого не будуть чекати, слухати, тому що бізнесу треба розвиватися тут і зараз. І якщо мені зараз потрібен мільйон філіппінців, то завтра буде тут мільйон філіппінців. І ви будете приймати їх такими, які вони є, і радіти тому, що вони католики, а не шиїти», — зазначає експерт.
При цьому, підкреслює Валерій Пекар, щоб ця імміграція була справді продуктивною, ці люди мусять набути українськості.
«Нам потрібні українці не тільки як робочі руки. Нам потрібні українці, бо, вибачте, якщо українська нація буде скорочуватися такими темпами, дуже скоро й українська територія буде скорочуватися такими темпами. Коли буде 10 млн пенсіонерів і 2 млн працівників, так це не працює, так Україну не можна захистити. Нам потрібні не просто іммігранти, нам потрібні нові українці. Українцем можна народитися, але українцем можна й стати», — заявив експерт.
Набути українськості, за його словами, означає пройти певний етап асиміляції, залишаючи, можливо, з собою свою попередню ідентичність, набуваючи української.
«Ви можете побачити достатньо багато афроукраїнців на наших вулицях у великих містах, очевидно, не в селах. Ви можете побачити кримських татар як модель подвійної ідентичності. Вони — політичні українці, водночас не забувають свою первісну ідентичність. Отже, у нас з'являться узбеко-українці, філіппіно-українці, нігеро-українці, в'єтнамо-українці», — додає Пекар.
І ключовими факторами, які забезпечать успішність цьому процесу експерт називає:
«Перший — потужність української мови і культури. Без цього набуття українськості неможливе.
Другий — активна міграційна політика. Не думайте про державу, вона цього не зробить. Зробить бізнес. Але це означає, що цей узбеко-українець мусить скласти всі іспити з української мови, культури і історії ще там, у Ташкенті, сюди приїхати вже з сертифікатами.
Третя річ — це відкритість і інклюзивність українського суспільства.
Четвертий і ключовий фактор – економічна свобода. За що ви не візьміться, у нас завжди виникатиме проблема економічної свободи», — впевнений Пекар.
Він нагадав, що на початок великого вторгнення Україна посідала 130 місце у рейтингу економічних свобод. З такою цифрою «магнітом для талантів» стати важко. Щоб потрапити на радари хоча б якихось інвесторів, потрібне хоча б 70 місце, вважає експерт. Тож справа — за реформами.
«Давайте визнаємо: держава не встигає, державі треба залучати бізнес до того, щоб розробляти і втілювати ці стратегії. Корпоративні HR — це такі люди, які чекати не будуть. Якщо завтра потрібно, то завтра буде. І держава має вибір — працювати разом або сидіти і чекати, поки де-факто воно вже якось станеться, і потім говорити, ну а що ми могли зробити? Тому економічна свобода — пріоритет після війни номер один. За що не візьміться, ви потрапите на цю проблему», — резюмував Валерій Пекар.