“Українське суспільство на четвертому році великої війни” - з такої теми розпочався 2025 рік для спільного проєкту LB.ua та EFI Group “Нова країна”. Під час першої нині зустрічі експерти та гості обговорювали, зокрема, у якій точці знаходиться сьогодні країна, чого очікувати від розмов про можливе “перемир’я” та завершення війни; говорили про моральний стан українців, динаміку міграції і депопуляції населення, стан економіки, можливі майбутні вибори та фактори, що роз’єднують/об’єднують людей.
Участь у дискусії узяли:
-
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та проблем якості життя;
Елла Лібанова
-
Олег Покальчук, соціальний і військовий психолог;
Олег Покальчук
-
Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи;
Валерій Пекар
-
Олексій Антипович, керівник соціологічної групи “Рейтинг;
Олексій Антипович
-
Ігор Ліскі, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group;
Ігор Ліскі
-
представники громадського сектора, активісти, народні депутати.
“Станом на середину минулого року (за даними мобільних операторів), у нас 30 мільйонів людей на підконтрольній українській владі території. Що буде далі? Тут багато питань. Питання перше – коли закінчиться гаряча фаза війни? Причому тут “коли” навіть важливіше, ніж “як”. “Як” – це не означає, що ми можемо програти. «Як» – це означає, що ми перемагаємо, але умови підписання мирного договору можуть бути різними, це компроміс, і чимось доведеться жертвувати. Питання в тому, чим.
Але головне – «коли». Чому? … Тому що кожний місяць гарячої фази війни призводить до того, що все більше людей, які виїхали, залишатимуться там, тому що вони адаптуються”, - зазначає директорка Інституту демографії та проблем якості життя Елла Лібанова.
За даними, які вона навели, на 1 грудня 2024 року разом з воєнними мігрантами, трудовими мігрантами, зокрема тими, що виїхали у більш ранній період, за кордоном перебувають 9 мільйонів українців.
Крім того, додає Олексій Антипович, керівник соціологічної групи “Рейтинг”, 38% молодих людей у віці 18-29 років в Україні, як показало одне з досліджень, готові чи хотіли би змінити місце проживання.
“По 15% десь готові виїхати за кордон або в іншу область і ще частина виїхати в інший населений пункт своєї області. Тобто, умовно, з села в обласний центр. Це така внутрішня міграція. Історично, люди, які приїжджали 100-200 років тому з села в обласний центр, тягли за собою сільську, але ж українську культуру. І тоді не сталося якогось розчищення повного. Якоюсь мірою це нас виручало. І зараз так само може виручати. Молодь шукає, де цікавіше, де краще. Але відсоток охочих поїхати за кордон – це вже показник”, - вважає соціолог.
Оцінюючи емоційний стан суспільства на початок 2025 року, військовий і соціальний психолог Олег Покальчук констатував: за його спостереженнями, цивільне суспільство значно більш психопатичне, ніж військове. Також він не вбачає загрози конфлікту між цивільними і військовими після завершення війни.
“Що буде після перемир'я? Я б сказав, що нічого особливого не буде. Тому що, з точки зору військовослужбовців, що у вашому прекрасному цивільному громадянському суспільстві є такого, щоб я усе кинув, своїх побратимів, посестер і бігом побіг до вас, щоби що? За ці роки в мене є своя тусовка, свої друзі, з ними можна мовчати, говорити. У вас є робота? Немає? До побачення. Тобто не буде конфлікту”, - вважає Покальчук.
Викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар вважає, що усі наявні сьогодні проблеми в Україні виникли не через війну, вона їх просто оголила.
“Тренди, які ми спостерігаємо, породжені не війною. Загалом є дуже простий закон: будь-яка криза прискорює тренди. Що більше криза, то більше прискорення трендів. Війна є максимально можлива з усіх криз. Вона максимально прискорила тренди. А перед тим була менша криза, яка називалася ковід, яка також прискорює тренди, тільки менше, ніж війна. Тому немає ніяких таких трендів, які б породилися б війною”, - зазначив Пекар, коментуючи, зокрема, проблему міграції.
На думку бізнесмена Ігоря Ліскі, зараз Україна повинна визначитися, якою країною майбутнього вона хоче бути.
“Яку модель ми оберемо - модель можливостей і економічної свободи чи країну рівності і соціальної держави. Тоді треба розуміти, яким коштом цю соціальну державу утримувати. Боюся, що ця популістична повістка під гаслами соціальної, європейської прогресивної ідеології може згубити країну. Тому що залишаться пенсіонери, прийдуть військові ветерани і скажуть: “Ми захищали цю країну, дайте нам добробут, житло тощо”. А ті, хто має це забезпечити, якраз поїдуть за новими можливостями. Тому соціальний договір треба переосмислювати. Це одне з наших завдань, особисто для мене - водорозділ, з чого починається розвиток і, можливо, яскраве майбутнє України”, - відзначив Ліскі.
Повні виступи головних спікерів очікуйте на LB.ua незабаром.
