Точна сума коштів, яку західні союзники зможуть передати на відновлення України з конфіскованих російських активів, наразі невідома. Те, на що точно можна було б розраховувати, це заморожені активи Центробанку РФ за кордоном – там приблизно 300 млрд дол. Такий прецедент вже був, коли США конфіскували міжнародні резерви Афганістану для виплат жертвам теракту 11 вересня. Але це дуже складна процедура.
Конфіскація приватних активів буде безпрецедентною подією в історії, але обсяги оцінити важко, оскільки єдиної інформаційної бази немає. У квітні ЄС повідомляв про арешт російських активів на 30 млрд євро, а Британія – про заморозку 583 млрд євро активів російських банків і компаній та ще близько 175 євро приватних активів російських олігархів і пов’язаних з ними осіб. Утім яку частку з них справді вдасться конфіскувати, порахувати складно. Український уряд сподівається на суму близько 500 млрд дол.
Є ще інший варіант – суди. Такі приклади теж були, але це дуже довго. Років 10-15. Та й російські олігархи та уряд максимально затягуватимуть процес, і гроші на іноземних адвокатів вони не жалкують. І навіть у разі перемоги приклад «Юкосу» свідчить, що РФ просто не виконуватиме рішення суду.
І останній варіант, найбільш креативний - це використання грошей, які має отримати Росія за свій експорт енергоносіїв. Коли, умовно, прибуток або мита перераховують не країні-агресору, а як компенсацію Україні. Ймовірність такого є, але процес достатньо складний і теж практично не має прикладів у світі.
Які російські активи досі є в Україні і скільки вони коштують?
Окрім грошей і підприємств за кордоном, російські активи досі залишаються і в Україні. Їх детального публічного аудиту не проводили з початку 2019 року. Тоді Центр економічної стратегії нарахував понад 6,5 тисяч юросіб з російським капіталом, активи яких на той момент становили близько $11,5 млрд. Утім з того часу ця кількість поступово зменшувалася.
Якщо проаналізувати дані, в Україні зараз працювали або працюють більш ніж 20 великих бізнесів з російським капіталом.
У банківській сфері це російські державні Промінвестбанк та Сбербанк, а також Альфа-банк, банк «Форвард» та Pin банк у приватному секторі. Верховна Рада вже підтримала рішення про націоналізацію Промінвестбанку та Сбербанку, але після розрахунків з кредиторами активи там навряд чи залишаться. Сукупні активи приватних банків становлять близько 131,5 млрд грн. Однак левова частка припадає саме на Альфа-банк (125,4 млрд грн), який через значну роль у банківській системі України не піде під процедуру конфіскації та ліквідації, а продовжує працювати після передачі прав голосу підсанкційних російських акціонерів погодженій з НБУ довіреній особі.
У паливно-енергетичному комплексі російський капітал присутній у компаніях "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України" (50% у Газпрому), "Газпромнефть лублікантс Україна", "Газпром збут Україна», Лисичанський НПЗ (95,21% у кіпрської «дочки» Роснєфті), "Завод з виробництва ядерного палива" (50% у російської компанії ТВЕЛ), "Татнєфть-АЗС-Україна" та приватна група VS Energy, яка, зокрема, контролює п’ять українських обленерго. Сумарні активи цих компаній, які можуть бути конфісковані, становлять близько 10 млрд грн.
У сфері промисловості найбільші представники з російськими зв’язками – це "Енергомашспецсталь" (власник, за даними «Схем», Росатом), Глухівський кар'єр кварцитів і Миколаївський глиноземний завод (належать компанії «РусАЛ» російського олігарха Олега Дерипаски), а також виробник титанових труб "ВСМПО титан Україна". Сумарні активи підприємств становлять трохи більше ніж 12 млрд грн.
У сфері телекомунікацій два великі гравці мають російське коріння. Це один з найбільших мобільних і телекомоператорів «Київстар» та інтернет-провайдер «Інтертелеком». Сумарні активи двох компаній становили 27,6 млрд грн. Скоріш за все, для «Київстару» буде знайдено вихід у співпраці з акціонерами, а в «Інтертелекому» кредитні зобов’язання в кілька разів перевищують активи і виручку.
У сфері послуг і ритейлу найвідоміші та найбільші компанії з російською часткою – це мережа магазинів спорттоварів «Спортмастер», мережа магазинів косметики «Брокард», мережа ресторанів «Суші майстер», виробник безалкогольних напоїв IDS Borjomi, а також готельна група «Прем'єр Інтернешнл» уже згадуваної VS Energy.
Це лише перелік великих і відомих компаній, насправді він більший. Потенційний перелік активів і майна росіян, які підлягатимуть конфіскації, за оцінками Міністерства економіки та профільного комітету, становлять близько 28 тисяч, а очікувана сума, яку планують виручити – близько $10 млрд. Утім це не фінальні цифри. Щонайменше держава продовжує шукати російські активи і у співпраці з міжнародними партнерами, і залучаючи до пошуку громадян через спеціальний telegram-бот (@RuAssetsBot) за принципом пошуку і повідомлення про ворожу техніку.
Як Україна може скористатися російськими активами?
По-перше, найпростішим був би механізм конфіскації майна у зв’язку з воєнним станом, але він передбачає компенсацію, тому його в Україні не використовують.
Другий шлях – конфіскація майна за рішенням суду, як це відбулося з активами Медведчука, але це дуже тривалий процес слідства та судового розгляду.
Третій шлях – новий закон про конфіскацію майна №7194, який парламент ухвалив з технічним вето 12 травня.
До того ж український підхід до конфіскації російського майна, закладений законом №7194, буде стосуватися не лише юридичних, але й приватних осіб, які брали участь у війні РФ проти України, підтримували її комунікаційно чи фінансово. По суті, це дзеркальний до чинного в ЄС та США механізму санкцій. Під санкції та конфіскацію може потрапити як компанія чи частка в ній, так і рухоме чи нерухоме майно на кшталт будинку чи предметів розкоші. При чому активи можуть перебувати не лише в Україні, але й за кордоном.
Як це буде працювати. Повний перелік активів має сформувати відповідальний державний орган (ймовірно, це буде Мін'юст). Цей перелік подається на затвердження РНБО. Йде збір документів, які підтверджують російську власність та зв’язок і підтримку держави-агресора. Після цього конкретні справи розглядає Вищий антикорупційний суд. Плюс такого підходу – швидкість: на розгляд справ може піти до одного місяця (плюс ще місяць, якщо власник подасть апеляцію). Усі конфісковані активи держава зможе продати, націоналізувати або передати в управління українському бізнесу.
Отримані кошти мають бути використані на відновлення української економіки та інфраструктури. І тут криється одна із загроз, оскільки закон чітко не визначає, де акумулюються та куди далі спрямовуються кошти.
Ще одним ризиком, як і рішень про конфіскацію іноземними державами, є оскарження російськими власниками в міжнародних судах. Але є відчуття, що міжнародні суди навряд чи стануть на захист країни-терориста.