Плани Ради підвищити податки
Ідею посилити податковий тиск у воєнний час уперше озвучив не голова Міністерства фінансів. Її вже неодноразово намагалися реалізувати у Верховній Раді. Хоча ще на початку війни були прийняті декілька законів про суттєве послаблення такого навантаження.
«Ми вже проголосували за чотири «податкові пакети». Ми прибрали всі перевірки, дозволили бізнесу працювати максимально спрощено, дали можливість найменшим підприємцям не платити податки або платити лише за бажанням. А великому бізнесу дозволили перейти на спрощену систему оподаткування: 2% від обороту – і все. Це найпростіша система, яка може бути. Умовно, якщо ти заробив 100 тисяч гривень, то можеш сплатити 2 тисячі податків у воєнний час. Також запущена програма релокації бізнесу», — нагадав перший заступник профільного Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, банківської діяльності, нардеп фракції «Голос» Ярослав Железняк.
Однак акурат через два місяці з початку повномасштабного вторгнення в парламенті з’явився скандальний проєкт 7311, яким запропонували зняти пільги. Зокрема, повернути акциз і ПДВ на паливо, скасувати пільги на ввезення авто та іншого імпорту, а також підвищити з 1,5% до 3% військовий збір.
Через шалену критику документа за підписом голови парламентського комітету з питань митної та податкової політики, нардепа «Слуги народу» Данила Гетманцева його зняли з розгляду. Але минулого тижня Рада проголосувала в цілому за чергову законодавчу ініціативу Гетманцева разом з іншими депутатами — 7360, що відновить не лише роботу СЕА ПДВ, а й камеральні перевірки. Бізнес-середовище це сприйняло вкрай негативно, поширивши в мережі звернення до президента Володимира Зеленського про необхідність відставки Гетманцева. Підприємці назвали 16 причин для усунення голови парламентського комітету та прямо порівняли його ідеї з радянщиною. Гетманцев, правда, запропонував бізнесменам зустрітися. Утім від ідеї підвищити окремі збори не відмовився.
У спілкуванні з LB.ua голова комітету наголосив, що заява міністра фінансів Марченка про вимушеність підвищення всіх податків через 3-4 місяці затяжної війни скерована «більше на зовнішню аудиторію і цього, скоріше за все, нам вдасться уникнути. Наразі вся команда на це працює. Як з кредиторами і релокацією бізнесу для запуску економіки. Однак те, про що говорив Марченко, – це все ж таки математика, а не його політична позиція. Як би ми не хотіли всім показатися популярними у Верховній Раді, закони математики скасувати не можемо. Ми не можемо собі дозволити розкіш бути ідіотами. А математика говорить про те, що наша щомісячна різниця між доходами та видатками складає $5 млрд. Ці кошти десь треба брати. Про це і казав міністр. Але як воно буде? Подивимося. Ми працюємо над цим з партнерами, щоб вони профінансували цю різницю. Марченко робить усе можливе та неможливе для цього», — розповів депутат.
Водночас Гетманцев визнав, що «просто взяти та підвищити всі ставочки в надії закрити цю дірку – це неадекватно. Не вважаю, що суттєве підвищення податків буде гідною відповіддю на наявні виклики. Але окремі рішення можливі. Зокрема, ми вже пропонували підняти ставку воєнного збору. І звертаю увагу, що зараз це єдина пропозиція підвищення ставки у два рази ВЗ, яку взагалі обговорюють. Вона пролунала від уряду й обговорюється у Верховній Раді. І вона єдина. Тому весь треш, який підіймають у соцмережах, не має підґрунтя».
Однак він погоджується з Марченком у реалістичності скорочення фінансування навіть захищених бюджетних статей. Цього не уникнути в разі відсутності фінансової допомоги Заходу.
«Якщо не буде ресурсів, то доведеться скорочувати витрати. Не треба бути Марченком, щоб це зрозуміти. Якщо не буде цих $5 млрд, то буде недофінансування тих чи інших статей. Це базується на математичних законах», — попередив він.
Опозиція проти жорсткої фіскалізації
Перший заступник профільного комітету і член «Голосу» Ярослав Железняк у коментарі LB.ua також погодився з тим, що гучна заява Марченка про підвищення податків і скорочення видатків у першу чергу була спрямована «на зовнішню аудиторію, у якої ми просимо гроші. А не на внутрішнього споживача. Тому малюють такі апокаліптичні сценарії».
Самої проблеми це не знімає. «Витрати бюджету сягають до 200 млрд грн/місяць. Доходи ж нижчі за 90 млрд грн/місяць. Зрозуміло, що це величезне недоотримання, зокрема і в податках. І це тоді, коли ми ще не повертали ПДВ. А це десь 10 млрд. І отримували передоплату від деяких платників. Реально нині недобір у податках — 30-40%. А виконання не перевищує 60%. На митниці все ще гірше. Загалом, дірку в 100 млрд грн якимось чином треба закривати. Чи можна це зробити, підвищивши ще податкове навантаження? Звісно, ні. Податки тоді взагалі ніхто не буде платити… Масштабно це зробити неможливо. По-перше, це не спрацює, бізнес виїде. По-друге, Рада не голосуватиме за таке. А якщо дрібними підняттями, то цим ми тільки всіх розлютимо і, знову ж таки, не залучимо достатньо ресурсів. Загалом немає сенсу. Краще оптимізувати держапарат. Але ще раз – усе це дрібниці», — підкреслив він.
Секвестр бюджету, на його думку, можливий. Але й це кардинально не змінить ситуації.
«Наразі близько 150 млрд, тобто ¾ кошторису, йде на армію. Сподіваюся, не треба пояснювати, чому скорочення там неможливі. Решта 50 млрд — це в основному соціалка та пенсії. Звичайно, можна і потрібно зменшити кількість чиновників, але прямо це не врятує. Максимум тут знайдемо 1/20 від необхідних ресурсів… Тому ситуація доволі складна. Без прямого зовнішнього вливання хоча б 100 млрд, на жаль, no chance», — підкреслив він.
Железняк вважає, що замість жорсткої фіскалізації та урізання необхідно сідати за стіл переговорів зі Світовим банком і МВФ. «Пропонуючи їм план, ми приймаємо всі необхідні законопроєкти, антимонопольне законодавство, усе, що ви хотіли весь цей час. Депутати проголосують за це з нормою в перехідних положеннях. Про те, що нове законодавство набуває чинності після закінчення війни. Це зняло б багато питань. У нас була б допомога. У партнерів — гарантії».
Членкиня податкового комітету та нардепка фракції «Європейська солідарність» Ніна Южаніна теж застерігає від планів підвищити податки. Це не дасть бажаного ефекту. Натомість необхідні підрахунки очікуваних надходжень, яких ми досі не бачили. Хоча їх уже можна зробити на підставі нинішніх реалій. «Але таких планів немає. Усе робиться «сьогодні на вчора». І це абсолютно неправильно. Якщо ж будуть запропоновані кроки для додаткового податкового навантаження, то більшість підприємців перестануть працювати та повертатися в Україну. Мова про 8 млн українців. Якщо до них долучаться певні категорії чоловіків, ми втратимо значну частину працездатного населення. Якщо ж ця цифра сягне 10 млн, то відновлення економіки буде на межі неможливого. Бізнесу потрібні чіткі, прогнозовані правила гри».
Ще один варіант — це формування економічної та податкової політики в кожному регіоні. «Ми мали б подумати про спроможність бізнесу, розділивши Україну на певні зони. Де бізнес узагалі зруйнований, з певними ризиками, але можливістю працювати. Та зони, де він спокійно працює. Залежно від цих трьох зон можна планувати податкову політику. Заохочувальну, а не направлену на підвищення податків. Стимули можуть бути різні. Наприклад, за кожне створене робоче місце в регіонах, де були бойові дії, можна знизити ПДФО до 10%. Пенсійний внесок, ЄСВ — теж до 10%. А там, де були бойові дії, передбачити зарахування надходжень від ПДФО в повному обсязі в місцеві бюджети для відновлення. Тобто треба відійти від розподілу коштів бюджету через визначення пріоритетних видатків. Бо це не стосується вирішення проблем на місцях. Зараз потрібні операційні кошти в регіонах. Так само можна передбачити стимули для столиці. У Києві за додаткову чисельність робітників можна передбачити знижену ставку. Чи в разі виплат підвищених зарплат працівникам. Простими словами: якщо середня зарплата — 15 тис. грн, то за підвищення давати пільгові ПДФО та ЄСВ», — пропонує вона.
Щодо загрози скорочення захищених статей — зарплат і пенсій, то, за її інформацією, це вже відбулося.
«Постановами Кабміну вже проведено секвестр видаткової частини. По всіх розпорядниках повністю знято видатки розвитку. А операційні видатки, тобто оплату праці, знижено на 10%. І це по всіх розпорядниках. Дотацію в Пенсійний фонд також зменшено на 10%, або мінус 20 млрд грн. До речі, ця інформація в повному обсязі закрита. Подається часткова, а значить – викривлена інформація. Про надходження — також. Можна було б скорегувати видатки на 3-4-й квартал. Але цього не відбувається. Утім де-факто видатки для бюджетників уже скорочено на 10%».
Так само нелогічною їй видається заява про можливу націоналізацію підприємств в Україні. Южаніна нагадала, що «вже відбулася де-факто націоналізація автозаправних станцій «Glusco», які передано НАК «Нафтогаз». Це яскравий приклад. І ми побачимо, як держава забезпечить паливно-мастильними матеріалами країну. З регульованими цінами, а тепер без монополій і змови трейдерів. Подивимося, як це зможе зробити держава на цьому ринку, коли вона вже втрутилася. Побачимо. Питань дуже багато».
За її словами, в Кабміні сподіваються на єдине. «Щомісячне перекриття $5 млрд дефіциту коштом європейських та американських грантів. Це означає, що непопулярні дії поки що відкладають на потім. Але це «потім» уже підперло настільки, що міністр фінансів зробив таку заяву. Усі ці рішення — на відчуттях, а необхідні — на розрахунках».
Романтизм, авантюризм чи некомпетентність?
Стосовно можливого фінансового ресурсу, то дивно, що тоді як у Держдепі США прямо говорять про можливість списання частини боргів Україні, міністр фінансів (який сам про це розповідав LB.ua) категорично проти й каже, що країні вигідніше платити. Виходить, в Україні складається ситуація, за якої держава продовжує виплачувати міжнародні борги, але вже не може собі дозволити вчасно виконувати свої соціальні зобов’язання.
Або от, наприклад, чому міністерство дозволило витрачати мільйони доларів держави на викуп облігацій зовнішньої позики напередодні війни? У владі ж визнають, що знали про напад. Тож невже не розуміли, що через війну, цілком прогнозовано, ціна на них як мінімум упаде? Та й чи треба було це робити в той момент, коли країні необхідна валюта, а не папери, хоч і цінні?
Та в нинішній ситуації з податками і доходами Мінфін, як це не дивно, майже не винен, бо фактично є виконавцем чужої волі. Ба більше, як розповіли LB.ua джерела в Кабміні, Сергій Марченко був до останнього проти ініціатив, які до цього призвели. Мова йде про ідею перегляду рівня податків у перший місяць повномасштабного вторгнення. Нагадаємо, з подачі Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики і його голови Данила Гетманцева парламент 15 березня прийняв закон про податкові стимули для бізнесу за умов війни, №7137-д.
Ключові його положення, як зазначав сам ініціатор, були спрямовані на спрощення та зменшення податків та акцизів:
- можливість фізичним особам-підприємцям і юридичним особам з оборотом до 10 млрд грн сплачувати єдиний податок з обороту обсягом 2% за правилами, встановленими для 3-ї групи платників єдиного податку, тобто зі звільненням від податку на прибуток, ПДВ та інших платежів;
- для фізичних осіб-підприємців 1-ї та 2-ї груп сплата єдиного податку є добровільною;
- визначення особливостей нарахування окремих податків і зборів в умовах воєнного стану, зокрема: ЄСВ, плати за землю, екологічного податку;
- зменшення ПДВ до 7% і звільнення від акцизу з пального.
Проти цих ініціатив, які, цілком прогнозовано, зменшували рівень надходжень до бюджету (менше податків – менше надходжень), були, як стверджують джерела LB.ua в уряді, представники відразу двох профільних міністерств – Мінфіну та Мінекономіки.
Та ідея зменшення податків подобається бізнесменам і пересічним виборцям, тож за закон проголосували.
Наслідки цього, як свідчить сьогодення, не виправдали очікувань влади.
Наприклад, зменшення ПДВ до 7% і звільнення від акцизу з пального, попри всі зусилля влади, не забезпечили його стабільного надходження в країну. Як прогнозував LB.ua, на тлі відсутності пального влада вже допускає зростання його вартості до понад 50 грн за літр.
"Досвід проходження коронавірусної кризи показав, що митні збори в нас системотворчі для наповнення бюджету. Уся податкова модель в Україні збудована на податках внутрішнього споживання імпорту. Знімаючи митні збори, ми лише стимулюємо імпорт, гнобимо внутрішнє виробництво, посилюємо тиск на курс гривні та вбиваємо дохідну частину бюджету», – зазначав про це економіст Олексій Кущ і додавав, що впроваджені раніше з подачі податкового комітету пільги – це "лише подарунок для кількох трейдерів і ФПГ".
Тож, схоже, нинішні заяви голови Мінфіну – це, серед іншого, ще й намагання привернути увагу до діри в державному бюджеті та недоотримання коштів.
Щоправда, зараз у Мінфіні намагаються пом’якшити негатив від заяв, однак повністю від них не відмовляються – міністр особисто мусив пояснювати свої слова в ефірі центрального телебачення вже в середу, 18 травня.
«Ми говорили про негативний сценарій і повернення до режиму довоєнного оподаткування», - уточнили LB.ua слова міністра в інтерв'ю The Economist у пресслужбі.
А на питання, який же тоді позитивний сценарій, зазначили: «Перемога. Найсуворіша. Найскоріша».
Важкі часи вже настали?
Економіст Тарас Козак згоден, що заява Марченка була спрямована радше на зовнішніх партнерів. Але те, що стан української економіки скрутний і без зовнішньої підтримки вона не справиться — це вже доконаний факт.
«Тому це чітке послання Заходу, щоб пришвидшити обіцяну допомогу. Щомісячний дефіцит бюджету в $5 млрд необхідно покривати. Безумовно, важкі часи вже є. На жаль, далі вони будуть ставати ще важчими. За опитуваннями ще перед війною, українці мали заощадження та люфт на виживання, розрахований на три місяці. Цей час уже минув. Багато громадян утратили роботу, хтось отримує копійки у вигляді допомоги всередині держави чи в Європі. Зрозуміло, що рівень бідності вже поглибився. Він зростатиме ще більше. Оскільки економіка, за різними оцінками, працює лише на 50-70% від довоєнних потужностей у кращому разі. Це значить, що зарплату в тих самих обсягах отримують менш ніж 50%. Ситуація буде поглиблюватися тим, що знижуватиметься споживчий попит через брак коштів у людей», — прогнозує він.
Збільшувати за таких умов податки, на його думку, точно не варто.
«У країні, де бізнес продовжує працювати, сіяти поля чи виробляти деталі, куди кожної хвилини може прилетіти ракета, добивати податками — це як мінімум нерозумно. Це буде пострілом у спину бізнесу».
А всі заяви представників влади про світовий досвід підвищення податкового тиску в час війни, м’яко кажучи, не відповідають дійсності. Козак вважає, що без фінансових вливань ззовні, лише коштом внутрішніх резервів Україна не впорається.
«Інакше таки доведеться застосувати ще жорсткіші заходи. На сьогодні фінансуються лише захищені статті, ті самі зарплати бюджетникам і пенсії, а також війна. Фінансування армії нам доведеться продовжувати, бо без цього ми війну не виграємо. Сама війна, по суті, стає найбільш захищеною статтею. Щодо інших захищених видатків, то цілком можливий їх секвестр. Також це може спровокувати боргові неплатежі», — не виключив він.
За таких складних умов справді можливі два варіанти: націоналізація чи емісія.
«На сьогодні Нацбанк уже надрукував 120 млрд грн, на які куплено ОВДП. Тобто це пряме кредитування уряду, що було заборонено в мирний час, дозволили у воєнний. А це фактично друк незабезпечених коштів. Цей процес набирає обертів, бо обіцяна допомога від тих самих Штатів (щодо виділення $40 млрд) ще не надходить. Допомоги від ЄС наразі недостатньо. Чим загрожує друк грошей, ми добре знаємо з 90-х. Це потягне за собою дуже швидко інфляцію та девальвацію».
Націоналізація в цій ситуації також мало чим допоможе. Тут доречно говорити лише про націоналізацію активів РФ. Відповідно до прийнятого закону ВРУ, це стосується в першу чергу російських банків. Далі мова йде про обленерго, комплекс готелів у столиці, які належать так званій «Лужніковській групі» Бабакова-Гінерра та іншим підсанкційним особам. Третій етап — це націоналізація активів громадян РФ. Утім, за словами Козака, тут треба бути обережним. Оскільки в Україні перебуває велика кількість громадян з посвідками на проживання та паспортами РФ, від яких, згідно із законодавством країни-агресора, дуже важко відмовитися лише за власним бажанням.
«Однак якщо йтиметься про націоналізацію активів усіх інших власників, це більше зашкодить, ніж принесе користі. В Україну тоді взагалі ніхто не захоче інвестувати, а наявні активи будуть ховати та виводити. Усе ж інше достатньо зрозуміло. Без грошей Заходу, на жаль, немає іншого виходу, як продовжувати вмикати друкарський верстат. Інших варіантів немає».
«Підвищення податків нікого не врятує, а "схлопне" все. Частина ринку вже "схлопнулась", а компенсація надходжень у бюджет за рахунок тієї, що вижила — катастрофа. Чи це не зрозуміло? За відсутності допомоги Заходу про економіку, в якій хоч десь є свобода, можна забути.
Тому треба активно діяти і в допомозі макро, і в списанні боргу. А не думати, що ми всі вб’ємо економіку», — упевнений бізнесмен-видавець Валентин Красноперов.
Олексій Кущ звертає увагу на небезпеку не тільки від перегляду податків, а й від заяв про це.
«Розмови про підвищення податків є дуже негативним сигналом для бізнесу, який може вирішити не чекати на нове оподаткування й припинити свою діяльність.
А слова про зменшення видатків – це ще один негативний меседж для населення, яке тимчасово виїхало з України і розглядає можливість повернутися. Робити це, коли скорочують соціалку, ще й коли ніде буде працювати… Люди можуть просто вирішити залишитись у Європі», – каже економічний експерт.