Як посол в Сингапурі став CDTO (керівником цифрової трансформації, – LB.ua) в Міністерстві закордонних справ?
Мені був особисто цікавий досвід Сінгапуру в цифровізації державних послуг. Я ділився ним, ще бувши у закордонному відрядженні, надсилав корисну і цікаву інформацію в МЗС. Ну і, як ви, мабуть, чули від Дмитра Кулеби, інтерес до цього напряму у мене вже давно – я був піонером в цифровізації в центральному апараті міністерства, коли у 2002 чи у 2003 році прийшов в управління кадрів і запропонував зробити першу в історії відомства електронну систему обліку кадрових даних.
В той час була якась картотека?
Тоді це були просто паперові особові справи, які лежали на полицях. Я зробив систему, яка дозволяла пошук з фільтром. Можна було за різними параметрами обирати кандидатів відповідно до знання мов, освіти, досвіду і так далі. Тобто впорядкування й електронний облік кадрових даних — ось з цього я почав. Мені завжди подобалася ця тема. Цифровізація, якою зараз займається держава, — це й оптимізація процесів, і спрощення послуг для наших клієнтів, в цьому випадку, для громадян України.
Хто запропонував вам цю посаду?
Це був міністр закордонних справ (Дмитро Кулеба, – LB.ua) за погодженням з паном Федоровим (віцепрем'єр-міністр, міністр з питань цифровізації, – LB.ua).
Що сáме зараз треба оцифровувати в МЗС?
Я розділив цифровізацію міністерства закордонних справ на два напрямки. Перший — цифровізація консульських послуг. Ми фактично завершуємо створення електронної черги в усіх консульських установах України. Це дозволить нашим громадянам за кордоном планувати свій візит, ідентифікувати необхідні документи, які потрібні для отримання консульських послуг. Це також дозволить нашим консульствам краще планувати свою роботу, знаючи скільки людей записано на консульський прийом. В умовах ковіду, я вважаю, це дуже важливо також для того, щоб обмежити зайві фізичні контакти між відвідувачами, між консулами і відвідувачами. Це один напрям, він не обмежується цифровізацією консульських послуг.
У нас є також система добровільної реєстрації українських громадян, яку ми назвали «ДРУГ», яка пройшла свій краш-тест під час глобального локдауну, коли багато країн закривали свої кордони, а багато авіакомпаній скасовували свої рейси. Ця система дозволила нашим консулам на місцях бути в контакті з громадянами, які потрапили в скрутну ситуацію. Ми її також доточуємо зараз, працюємо, щоб вона стала інтегрованою частиною «ДіЯ». Це буде наш «ДРУГ в ДІЇ».
Що стосується цифровізації процесів в міністерстві закордонних справ, то ми говоримо знову таки про цифровізацію кадрового документообігу, створення системи електронного документообігу, про максимальну цифровізацію фінансових документів. Тому, що їх безліч, і цифровізація спростить роботу і життя нашим дипломатам і керівництву.
Економічну дипломатію вам дали в навантаження до цифровізації?
Я не вважаю це навантаження. По-перше, і цифровізація, і економіка можуть взаємодіяти дуже добре і від цього будуть навіть кращі подвійні результати. По-друге, економіка мені цікава: як саме ми можемо краще допомагати нашим експортерам у виході на іноземні ринки. І, можливо, певні досягнення в Сінгапурі дозволяють масштабувати цю картину.
Які саме досягнення? У нас в нульових роках був експорт на 350-480 мільйонів доларів в рік. Зараз – близько 200 мільйонів.
Зараз 250, але якщо ви порівняєте з 2015 роком, це зростання в 5,5 разів. Якщо ми говоримо про Сінгапур і в чому я бачу можливість для наших закордонних дипломатичних установ допомогти нашим експортерам? Це сертифікація товарів, яка проходить дуже складний і дуже повільний шлях. У Сінгапурі ми отримали сертифікацію на куряче м’ясо для п'яти компаній, а також окремий сертифікат на фуагру. Отримали також сертифікацію на продукцію халяль, тобто Ісламська релігійна рада Сінгапуру визнає наші центри халяль, що теж можна вважати досягненням. Тепер наша продукція може універсально постачатися не тільки на ринки Сінгапуру, а й всього регіону, бо Сінгапур — це логістичний хаб. Якщо порівнювати з нульовими роками, треба дивитися, що саме тоді було придбано, одноразово чи багаторазово. Якщо ми говоримо за 4,5 роки — зростання з 56 мільйонів до 258 мільйонів все-таки є. І головне для нас — це відкриття ринків, усунення нетарифних бар’єрів, інших перешкод, які можуть бути усунені політико-дипломатичним шляхом.
Як відбуватиметься це масштабування?
Ми над цим працюємо і нещодавно затвердили перший такий пілотний список доволі конкретних КРІ для посольств, де увага приділяється результатам, а не самому процесу. Наприклад, скільки і як часто посольство організовує заходи з конкретними учасниками, зосереджується на конкретних галузях чи на конкретних питаннях. Цей список включає не тільки суто торгівлю, але також туристичну галузь. Як часто і як якісно посли проводять заходи з метою популяризації нашого інвестиційного потенціалу, хто є учасником таких заходів, який відгук на них. Ми також запускаємо таку собі фідбек-анкету, де бізнес надає оцінку посольствам: наскільки працівники змогли йому допомогти.
Ці КРІ для посла чи для економічного відділу?
Для посольства.
І якщо вони не справлятимуться, їх будуть міняти?
Якщо посол не справляється, рішення за президентом. Будемо міняти, звичайно.
Навіть якщо в посла хороші результати в інших сферах?
Насправді КРІ — це не вказівки до виконання, це більше орієнтир, щоб посольство розуміло, яку роботу виконувати, в якому річищі потрібно працювати на економічному напрямі. Не можна всіх прирівняти. Десь є важливий політичний партнер, але треба дивитися, які в нас є економічні перспективи в цьому регіоні, дізнаватися, працювати з бізнесом. Ось, наприклад, у п’ятницю (25 вересня - прим.) ми будемо проводити перший онлайн брифінг послів України в країнах Затоки для українських експортерів. Це наш пілотний проєкт, але ці заходи ми хочемо зробити регулярними, щоб посли мали можливість поспілкуватися з експортерами, почути один одного. Експортери дізнаються про перспективи і специфіку ринків, виходи на ці ринки, посли дізнаються, хто реально цікавиться виходом на ринки відповідних країн. Ми вважаємо, що можливість почути від посла, як кажуть, інформацію з перших рук про специфіку ринків, є важливим елементом взаємодії між державою і зацікавленим бізнесом.
Чим ще мають займатися посольства, крім організації таких зустрічей?
Насправді ми хочемо побудувати дуже практичну роботу. Наприклад, нашим виробникам певної продукції, наприклад, яєць, потрібно отримати сертифікат. Не в кожній країні це можливо просто так. Для отримання сертифікату потрібна взаємодія між двома країнами на рівні Держпродспоживслужби з нашого боку, а з іноземного, як правило – Food Safety Agency. Якраз у посла є всі повноваження для того, щоб йти й говорити з відповідними представниками про необхідність отримання сертифікатів, які для цього документи потрібні, налагоджувати взаємодію між двома агенціями, просувати, форсувати, педалювати, лобіювати інтереси.
Кілька років тому журналісти «Європейської правди» провели експеримент, розіславши в посольства листи з питаннями від вигаданого експортера. Посольства взагалі зобов'язане відповідати на листи такого ноунейма, допомагати йому?
Для цього в нас зараз відбувається реформування та насичення реальним змістом Ради експортерів та інвесторів. РЕІ — це наш інструмент, який фактично допомагає послам виконувати їх КРІ. Яким чином? На сайті Міністерства закордонних справ, на сайті РЕІ, є анкета для експортера, де він може обрати країни, в які хоче експортувати продукцію, галузі, які його цікавлять, зазначити свій код ЄДРПОУ і завантажити анкету, каталог або презентацію. Це є обов’язковою умовою. Таким чином МЗС отримує мінімально необхідну інформацію про українського експортера чи підприємство. Ми переглядаємо цю інформацію, робимо зворотний зв'язок, якщо певна інформація зазначена неправильно або не дозволяє поширювати її серед потенційних партнерів за кордоном. В каталозі, який завантажує це підприємство, має бути перелік продукції, її якості, наявність сертифікату і так далі. Цього вже достатньо для посольства для того, щоб поширювати серед потенційних партнерів, серед дистриб’юторів, імпортерів, інших зацікавлених ділових асоціацій і так далі. Таким чином ноунейм не може зазначити свій ЄДРПОУ.
В посольство дзвонити не треба?
Хто хоче, може подзвонити, ми завжди раді зняти слухавку, але більш практично буде зайти на вебсайт РЕІ й заповнити цю анкету. Так ми робимо зараз на цьому пілотному проєкті онлайн-брифінгу з послами України в країнах Затоки. У нас є понад 50 учасників, які заповнили ці анкети.
Скільки всього в базі компаній?
Сама база налічує, думаю, понад 200. Але, в принципі, ми відкриті для всіх. Наступний захід, наприклад, буде з однією країною, ми так само робимо оголошення, ми поширюємо інформацію серед списку нашої бази, плюс публічно збираємо таку інформацію, якою ділимося з послом. Він вже бачить компанії, їхні інтереси, їхні презентації й це дозволяє працювати.
А якщо у компанії немає, наприклад, часу чи бажання чекати такого заходу?
Будь ласка. Ці заходи для того, щоб привернути увагу тих, хто хоче отримати якусь додаткову інформацію. Якщо компанія готова, має свою продукцію, має каталог і заповнює анкету, ми одразу її бачимо і відправляємо її нашим посольствам для опрацювання. В цій анкеті ми обов’язково просимо вказати конкретний мобільний номер телефону, посаду представника компанії, його персональний email англійською мовою. І наше прохання до всіх, щоб це був менеджер зовнішньоекономічної діяльності, який володіє іноземною мовою. З цією інформацією іноземні компанії зможуть або адресно звертатися до менеджера ЗЕД, або через посольство. Це вже як забажає іноземна сторона.
Давайте конкретний приклад. Я купив на малій приватизації якийсь машинобудівний завод, і хочу зайнятися експортом в Анголу. Покроково – куди мені звертатися?
Заповніть нашу анкету, додайте презентацію в PowerPoint чи в pdf вашої продукції португальською, а якщо це неможливо — англійською мовою, зазначивши країни, які вас цікавлять для виходу на ринок. В ідеалі також зазначити також орієнтовні ціни, але, як правило, це вже предмет переговорів з перспективними партнерами. Ця форма потрапляє до нас, ми даємо доручення посольству працювати, поширити серед потенційних партнерів. Співробітники посольства беруть ваші матеріали (для цього і потрібна презентація) і поширюють серед спеціалізованих галузевих асоціацій, які можуть зацікавитися. Плюс, дипломати також можуть це поширити в міністерстві транспорту відповідної країни, яка може бути зацікавлена у вашій продукції, трамваї це чи автобуси, наприклад.
А конкретним компаніям, які могли б це імпортувати?
Поширюється, обов’язково. До того ж, якщо прописана готовність постачати таку-то кількість вашої продукції протягом якогось періоду, проводиться зустріч з представниками цієї компанії. Це може бути онлайн, може бути шляхом комунікації електронню поштою й так далі. Для цього нам і потрібна конкретна інформація, email, мобільний телефон, підключений до WhatsApp, презентація. Щоб ми мали повну картину, яка дозволяє нам відправляти вашу інформацію для розгляду потенційним партнерам.
Є вже якісь позитивні, конкретні результати за ці кілька місяців?
Від направлення анкети до shake hand або постачання може пройти багато часу. Ми не можемо вимагати від іноземної сторони термінового розгляду або термінової відповіді. Тим більше, що ви зазначили, що це техніка. Можливо, вона потребує сертифікації. Тоді посольство включається і надає вам сприяння в отриманні відповідної сертифікації. Це теж якийсь час. По Сінгапуру цей процес тривав від двох до чотирьох років. Особливо, якщо пов’язано з сертифікацією.
Чи не здається вам, що допомога посольства є неконкурентною перевагою стосовно інших компаній, які, в принципі, могли б вийти на той самий ринок, але, наприклад, не знають просто про таку можливість?
Це гарне питання. Міністерство закордонних справ асоціюється тільки з зовнішньополітичним відомством, і я хотів би донести до ваших читачів, що ми так само піклуємося і про зовнішньоекономічні інтереси. Ми поширюємо інформацію про те, що активно займаємося просуванням вітчизняного експорту за кордон. Я спілкувався з паном Геннадієм Чижиковим (очільник Торгово-промислової палати України, - LB.ua) про те, що ми будемо використовувати ТПП і галузеві асоціації для того, щоб поширювати її. Ми фактично є платформа, яка дозволяє поширити інформацію про можливості співпраці з Україною на закордонних ринках.
Як щодо корупційних ризиків? Чи немає загрози, що якась компанія спробує використати дипломата, запропонувавши йому неправомірну вигоду, щоб завадити конкуренту вийти на той ринок, який її цікавить?
В Україні створені всі інститути для того, щоб запобігати та виявляти корупцію. Під час мого відрядження до Сінгапуру, я організував 4 чи 5 стажувань для цих органів (НАЗК, НАБУ, Вищий антикорупційний суд), щоб вони вивчили сінгапурський досвід боротьби та запобігання корупції. Що стосується неправомірної вигоди, я виходжу з того, що для мене всі українські компанії однакові, якщо вони сплачують податки. Те, що ви кажете, мені складно коментувати. У моєму досвіді такого не було.
Які ринки є пріоритетними?
На мою думку, країни Південно-Східної Азії для наших експортерів можуть бути пріоритетними. В умовах ковіду Україна може і повинна грати більшу роль в продовольчій безпеці. І, власне, цим зараз ми намагаємося також займатися. Тому Південно-Східна Азія, країни Африки, країни Затоки – це дуже перспективні ринки.
Південно-Східна Азія – дуже платоспроможний ринок. Але як, наприклад, ми маємо конкурувати з Китаєм, Японією чи Росією, які набагато ближче?
В нас є свої конкурентні переваги. Це якість і низька або менша вартість.
Менша вартість, ніж в Китаї?
Так.
І ніж в Росії?
Інколи нижче і ніж в Росії, і в Казахстані, якщо ми говоримо про сільське господарство.
Якщо взяти Сингапур, хто з українських експортерів вийшов туди за вашої каденції?
Вийшло близько 10 компаній. Це - ковбаси, мед, виробники м'яса, курятини, яєць.
Щодо Африки...
Оскільки Африкою я зараз почав займатися, я вважаю, що для нашої сільськогосподарської продукції там величезний потенціал. Що стосується іншої продукції, це легка промисловість, деякі наші технології теж дуже перспективні для окремих країн Африки. У нас абсолютно чудові умови для розширення нашого експорту в Південній Африці, Нігерії, Алжирі, куди ми збираємося, якщо дозволить ситуація з ковідом, направляти бізнес-делегацію.
Чи не є більш доцільним розвивати ті ринки, які вже є зараз? Бо плюс 10% до експорту в Туреччину це більше, ніж весь експорт в Сингапур.
Ми не обмежуємося тільки пріоритетними ринками. Насправді, зараз ми заточуємо наші посольства на те, щоб більш системно просувати наш експорт. Звісно, що в Туреччині більш розгалужена мережа і контактів, і напрацювань. Але паралельно з освоєнням традиційних чи вже більш-менш освоєних ринків ми працюємо над відкриттям нових.
Росія?
Російський ринок я не вважаю пріоритетним. Я надаю перевагу ринкам зі стабільною ситуацією, тим, де Україна може розвивати стабільні партнерські й довірливі відносини.
Тобто МЗС не буде допомагати виходити на російський ринок?
Я не думаю, що в цьому є зацікавленість в українського бізнесу. Принаймні, за два з половиною місяці тут я жодного разу не чув, щоб будь-яка українська компанія хотіла вийти на ринок держави-агресора. Ми дуже добре відчули, як Росія може використовувати економіку в політичних цілях. Диверсифікація наших зовнішніх ринків - питання національної безпеки.
Сполучені Штати Америки – один з головних зовнішньополітичних партнерів України. При цьому вони не входять в топ-10 наших торгових партнерів, а ми у них взагалі в сьомому чи восьмому десятку.
Саме тому незабаром у нас буде онлайн-брифінг посла України в США для всіх зацікавлених у торговельний чи інвестиційній співпраці із Сполученими Штатами. Я вважаю, що в нас є багато можливостей для посилення нашої економічної складової у двосторонніх стосунках, і ми будем за цим слідкувати.
Ви недавно зустрічалися з послом Ізраїлю в Україні паном Ліоном. Ви говорили про зону вільної торгівлі? Що відбувається з її ратифікацією?
Я думаю, що вона відбудеться, щойно парламент прийде до якогось рішення. Але, в принципі, я сподіваюся, це має відбутися в цьому році.
Ситуація з хасидами, яких не пропустили через український кордон, не вплине на цей процес?
По-перше, не всі хасиди були громадянами Держави Ізраїль. Це могли бути громадяни Франції, США, Великої Британії й будь-яких інших країн. По-друге, мені здається, що там була повне розуміння між Україною та Державою Ізраїль, в тому плані, що і в Україні, і в Ізраїлі ситуація з ковідом виглядає, скажімо так, не позитивно. Тому, якщо уряд України ухвалив таке рішення, воно стосується всіх. Не лише хасидів, а всіх іноземних громадян.
А чи говорили ви з паном послом про відкриття дипломатичної установи України в Єрусалимі? Я говорю зараз про офіс інновацій.
Офіс інновацій не буде дипломатичною установою. Мова йде про можливість поглиблення співпраці в галузі інновацій, а також залучення інвестицій. Наразі ми маємо дочекатися припинення поширення ковіду, щоб повернутися до цього питання.
Тобто відкриватиме його не МЗС?
Я думаю, що на цьому етапі говорити про відкриття додаткової дипломатичної установи занадто рано.
В нас є ще одна недовідкрита зона вільної торгівлі – з Туреччиною. Яка там ситуація?
Туреччина — стратегічний партнер України. Я думаю, що ми обов’язково домовимося. Проте зона вільної торгівлі передбачає дуже широкий комплекс питань, і поки всі, навіть найдрібніші моменти не будуть узгоджені, ми не можемо сісти й сказати: «Все, ми закінчили переговори й тепер можемо підписати». Процес укладання угод про зону вільної торгівлі триває декілька років щонайменше. Це потребує залучення не тільки Міністерства закордонних справ і не тільки Міністерства економіки, а часто і багато інших галузевих органів.
Якщо по Ізраїлю ратифікація може відбутися в цьому році, то які прогнози стосовно Туреччини?
Не готовий сказати.
Мова зайшла про Міністерство економіки. Як ви з ними перетинаєтеся?
Я маю дуже добрі, партнерські контакти з командою Міністерства економіки, яка займається підтримкою нашого експорту. Робота Міністерства закордонних справ і Міністерства економіки є повністю компліментарною. Ми підтримуємо один одного в тому, що нам потрібно зробити. Наша мета — це виведення експортера на іноземні ринки. В Міністерстві закордонних справ є мережа дипломатичних установ, де є люди, які займаються виведенням наших підприємств на іноземні ринки. В Міністерстві економіки є свої завдання. Наприклад, навчити, підтримати, підказати експортерам-початківцям, особливо малому та середньому бізнесу, як досягти такого рівня, щоб їх продукція і досвід дозволяли конкурувати на іноземних ринках, з іноземними компаніями.
Ми доповнюємо один одного, і якраз говорили про це з Тарасом Качкою (заступником міністра економіки, торговим представником України, - LB.ua) два тижні тому. У нас дуже багато роботи, яку ми маємо робити спільно, зосередивши доволі обмежені ресурси МЗС і Міністерства економіки, щоб спільно досягти одного результату.
Якщо існують плани розділити Міністерство розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства на два, чи не було б логічно тоді і торгівлю об’єднати з Міністерством закордонних справ?
Такий досвід є у багатьох країн, наприклад, Канада, Нова Зеландія, де зовнішня торгівля поєднані з Міністерством закордонних справ. Мені здається, що головне, щоб всі причетні до торгівлі в тому чи іншому відомстві, ефективно працювали.
У Верховній Раді зараз розглядають законопроєкт про локалізацію в машинобудуванні. Депутати хочуть ввести місцеву складову при публічних закупівлях, обмеживши таким чином можливості для імпортерів. Чи не заважають вам працювати подібні ініціативи?
Парламент — це місце для дискусій, тому я вважаю, що це абсолютно нормально. Ми як Міністерство закордонних справ не ініціювали такого законопроєкту і не плануємо взагалі будь-яких законопроєктів, які можуть зашкодити торговельним відносинам чи залученню інвестицій. Ми уважно слідкуємо за перебігом цієї теми в парламенті.
Поки що це очевидно суперечить нашим міжнародним зобов’язанням.
Потрібно дивитися, який буде остаточно проєкт внесений, чи пройде він друге читання і так далі, щоб робити висновки.
Чи може він загрожувати нам якимось зворотнім обмеженням експорту?
Важко виключати, що так буде, але потрібно подивитися на остаточний проєкт закону. Я сподіваюсь, що ним не будуть порушенні міжнародні зобов’язання нашої держави,як в рамках СОТ, так і в рамках інших домовленостей з нашими партнерами.