Людський вимір ветеранського досвіду
Юрко Вовкогон наголошує, що ключовим для нього є людський вимір ветеранського досвіду:«Навіть найкрасивіший образ Героя нічого не буде вартий, якщо ми не будемо бачити за ним живих людей. Єдина можливість створити правдивий образ ветерана — це дати можливість самим захисникам і захисницям розповісти про себе. Також ніхто краще не пояснить цінність життя, ніж ті, хто щодня його захищає».
Саме з цього розуміння народилася ідея збірок новел у межах Voices of Defenders: одні ветерани пишуть тексти, інші — начитують їх для аудіоверсій, а самі новели перекладають різними мовами, аби насамперед військовослужбовці й ветерани в інших цивілізованих арміях світу могли їх читати.
Пам’ять, біль і вдячність
«Це була спільна ідея мене та Назара Островського, — говорить Вовкогон. — Він мій товариш, був добровольцем у батальйоні “Азов”, минулого року він загинув. І я теж роблю цей проєкт із вдячністю йому. Напевно, оцей біль втрати можна компенсувати тільки вдячністю».
Вовкогон пояснює, що екстремальний і екзистенційний досвід війни, якщо його не передавати далі, лишається всередині й починає руйнувати людину. Коли цей досвід проговорений і переданий, він може стати цінним для інших і повернути сенс пережитому.
Література як спосіб говорити правду
Після тривалих розмов із данськими партнерами команді вдалося офіційно запустити проєкт: YMCA Львів разом із YMCA Данія виграли грант, який дозволяє протягом трьох років видавати ці збірки новел, експериментувати з форматом і вчитися на власному досвіді, щоб у майбутньому розвивати ініціативу й поза грантовими рамками.
У кожній книзі є QR-код, що веде на сайт з аудіоверсіями та електронними форматами данською й англійською мовами. У перспективі команда планує виходити на ветеранські літературні кола різних країн, адже, за словами Вовкогона, через літературу говорити правду легше й чесніше, ніж через офіційні канали.
«Сирий» досвід замість літературного продукту
Куратором збірки став поет, перекладач Грицько Семенчук, тоді як сам Юрко Вовкогон виконував радше менеджерську роль. Спочатку команда планувала залучити до написання текстів професійних письменників, які воюють, але умови гранту — молодий вік і статус ветерана — змусили змінити підхід.
«В нас вибрати ветеранів до 35 років не так вже й легко. І це означає, щоб зараз демобілізуватися: або тяжкі поранення з ампутаціями, або смерть когось із близьких і лише одна наша авторка повернулася через радісну причину--вона народила донечку.»
Інтуїтивно Грицько Семенчук та Юрко Вовкогон пішли шляхом взаємодії із ветеранами, які раніе ще не писали. «Коли новелу пише письменник, ти це сприймаєш як літературу, як продукт. А коли пише звичайна людина, це сприймається як вирваний і відданий досвід, у якому читач може побачити себе», — пояснює Вовкогон. Саме ця «сирість» і правдивість зробили збірку сильнішою.
Аудіоновели як простір зустрічі
Команда мала гіпотезу, що якщо одні ветерани писатимуть новели, а інші — начитуватимуть їх уголос, це дозволить проговорювати складні теми без надмірного занурення в травму й матиме терапевтичний ефект. Проєкт поєднував онлайн-роботу з офлайн-зустрічами, що дало змогу авторам і акторам озвучення краще зрозуміти досвід одне одного.
Вовкогон згадує історію, коли ветеран Максим Фетисов, обираючи текст для озвучення, раптом зрозумів, що описаний у новелі бій — це саме той, у якому він був разом з автором Ігорем Дусаном. Виявилось, що вони обидва служили у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді, вони домовились про коротку зустріч у Львові на День Незалежності, яка перетворилася на чотиригодинну розмову й навіть на спільно знайдене відео з того дня бою.«Це те, що справді називається нетворкінгом», — підсумовує він.
Мистецтво як форма опору
Говорячи про травму, Вовкогон формулює позицію жорстко й чесно: «Мене не цікавить, щоб зробити життя ветеранів легше, але точно цікавить, щоб зробити його змістовніше». У проєкті було лише дві вимоги до новел: не дискредитувати українське військо і триматися теми перемоги життя над смертю, світла над темрявою, щоб тексти давали надію та бажання жити.
Перша збірка новел ветеранів уже вийшла друком. Наступного року Voices of Defenders буде присвячений військовим волонтерам, а третій рік проєкту знову повернеться до ветеранських історій. Для Юрка Вовкогона це не лише культурна ініціатива, а й форма опору:
«Це, напевно, єдине, що ми можемо протиставити російській пропаганді, — свою правду і спілкування від людини до людини».