Національний художній музей України (NAMU)
Цьогоріч NAMU святкує ювілей: 125 років з моменту відкриття першої виставки у стінах «музею з левами». З цієї нагоди підготували проєкт «Український портрет — реконструкція», що відтворює виставку портрету 1924 року. Вигляд експозиції 100-річної давності зберігся на скляних негативах, викрадених нацистами під час окупації Києва. Після Другої світової негативи повернули в Україну, але музей віднайшов їх лише минулоріч — в Інституті мистецтвознавства ім. М. Т. Рильського. За світлинами вдалося ідентифікувати, а потім знайти в різних київських музеях майже всі експоновані тоді твори (близько 10% вивезли нацисти, і зараз ці картини перебувають в інших країнах). Тож ми зможемо подивитися реконструйовану виставку й оцінити концепцію розвитку українського мистецтва, яку заклали в неї дослідники Микола Біляшівський, Федір Ернст, Данило Щербаківський.
Але раніше, у лютому, NAMU представить виставку львівських модерністок. Зокрема, покажуть твори з приватного архіву Маргіт і Романа Сельських: колаж «Ні, не хочемо війни» Маргіт Сельської; фотопортрети Сельських, художниці Марії Тессер, господині студії-салону Ванди Діаманд авторства Олександра Кшивоблоцького; скульптуру «Йоланта» Люни Дрекслер, виконану з прийомної чорношкірої дочки дядька Романа Сельського; живописний портрет Дебори Фогель авторства Влодка Костирка.
У травні музей відкриє мультимедійний проєкт «Танець в зоні бойових дій?», що став результатом подорожей до України двох британських фотохудожників (Марія Фалконер, Пол Гілл). У співпраці з хореографом Віктором Рубаном вони зафіксували на фото й відео пластичні роботи дев’яти українських митців сучасного танцю (Лариса Венедиктова, Христина Слободянюк, Микита Кравченко й ін.), виконані під трек саундартиста Григорія Семенчука, що складається зі звуків стрілянини, безпілотників, ракет, сирен, танків, з окопів. Раніше цей проєкт експонували в Національному центрі танцю Шотландії.
Також цьогоріч музей представить велику ретроспективу Анастасії Подерв'янської (її головна частина — створені після вторгнення роботи із серії «Явища земні і небесні», де використано велику кількість цитат з української та світової класики) та першу в Україні музейну виставку групи РЕП до її 20-річчя (унікальні артефакти з першої виставки у ЦСМ під час Помаранчевої революції, деякі відтворені роботи, інтервенції в простори вестибюлю та сходів).
Музей Ханенків
15 лютого в приміщенні, де раніше було мистецтво Японії, відкриють виставку фотохудожника Дмитра Купріяна «36 видів Говерли». Митець надихався серією «36 видів Фудзі» Кацусіки Хокусая, яку до початку повномасштабного вторгнення експонували в цих залах.
На квітень музей запланував відкрити бібліотечний проєкт. Богдан і Варвара Ханенки почали збирати наукову бібліотеку ще в 1870-х; за понад 40 років спільного життя вони накопичили близько 10 тис. томів. Лише число книг з історії мистецтва сягало близько трьох тисяч одиниць. Ханенківська бібліотека — одне з небагатьох приватних книжкових зібрань кінця ХІХ — початку ХХ ст., що значною мірою зберегло цілісність до нашого часу. Останні 100 років музей поповнював бібліотеку через цілеспрямовані закупівлі та за рахунок подарунків; основна тематика фондів — історія та теорія мистецтва різних культур (насамперед Європи, Азії, Давнього світу). Востаннє зібрання було доступним для широкого загалу в 1920-х; тепер музей поновлює цю практику.
У травні, до Всесвітнього дня музеїв, ми зможемо побачити оригінали Гаазької школи другої половини ХІХ ст. Їх привезе нідерландська артдилерська агенція Hoogsteder&Hoogsteder, що спеціалізується на голландських і фламандських майстрах. Крім того, протягом року Музей Ханенків буде проводити бліцпокази власної колекції: один твір діставатимуть зі сховища й демонструватимуть протягом дня, розповідаючи про його дослідження. Це буде одна з небагатьох можливостей побачити предмети з колекції музею до кінця війни.
Мистецький Арсенал
Наприкінці травня на нас традиційно чекає Книжковий Арсенал, вже 12-й. Тоді ж Мистецький Арсенал відкриє виставковий проєкт про місця-фантоми під кураторством Асі Цісар і Наташі Чичасової. Роботи сучасних українських і закордонних митців і мисткинь об’єднують образи втрачених місць, куди неможливо повернутися — фантомних місць, де минало дитинство, де стоїть родинний дім. Тепер ці місця існують лише у спорадичних речах, мріях, фотографіях й історіях. За задумом кураторок, експозиція складеться в оповідь про те, як спогади минулого, хай навіть уявного, є тим, що визначає наше теперішнє і майбутнє.
Восени Арсенал представить великий персональний проєкт львівської художниці Олени Турянської. Виставка об’єднає її роботи останнього року — після тривалої паузи, яка знадобилася художниці, щоб синхронізуватися з реальністю повномасштабного вторгнення. Крім кураторів від Арсеналу, з проєктом також працюватиме мистецтвознавиця Оксана Баршинова.
Лабораторія сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу» цього року представить цикл проєктів, присвячених осмисленню відомих виставок 1990-х у діалозі із сучасними художниками й художницями.
Український Дім
У березні Український Дім відкриє виставку «Алла Горська. Боривітер»: у співпраці з артфундацією «Дукат» покажуть твори з музейних і приватних збірок й архівні матеріали, що стосуються творчої та громадської діяльності художниці-шістдесятниці та її найближчого мистецького кола. Центром виставки стане створена спеціально для неї відеосвітлова інсталяція.
У травні почнеться виставка «Паризька комуна vs Живописний заповідник»: проєкт зіставить два найяскравіші феномени мистецького Києва 1990–2000-х, підкреслить індивідуальність і творчу свободу художників цієї генерації, що ламали стереотипи й норми радянської псевдоестетики.
На вересень Український Дім запланував велику ретроспективу Тіберія Сільваші в партнерстві з UMCA (куратори Борис Філоненко й команда ГО МСМ). Його практики покажуть через ключові та маловідомі роботи майстра в діалозі з творами мистецтва минулого, а також з роботами художників і художниць сьогодення. Організатори прагнуть вибудувати розмову про Сільваші як про осьову фігуру для сучасного українського мистецтва, що поєднує розірвані тяглості й гуртує спільноти, провокує думати і відчувати.
PinchukArtCentre
У березні дослідницька платформа PinchukArtCentre презентує виставку Олександра Ройтбурда під кураторством Костянтина Дорошенка. В експозиції будуть документи й роботи художника з приватних колекцій. Заявлений фокус виставки — показати Ройтбурда як митця, чия діяльність мала особливий вплив на розвиток й інституціоналізацію сучасного мистецтва в Україні. Паралельно відкриють групову виставку «Я з тобою» під кураторством Бйорна Гельдхофа, Ксенії Малих, Олександри Погребняк. Роботи митців з України, США, Бельгії, Ізраїлю, Туреччини й Індії покажуть історії різних суспільств у діалозі з подіями російсько-української війни.
Крім того, команда PinchukArtCentre традиційно планує виставку номінантів Future Generation Art Prize і готується до участі в паралельній програмі Венеційської бієнале мистецтва.
The Naked Room
Київська галерея The Naked Room планує зосередитися на виставках мистецьких спільнот Херсона й Ужгорода, важливих для української культури, але недостатньо представлених у Києві. Зокрема, покажуть роботи з квартири херсонського художника Вʼячеслава Машницького, що зник за місяць до деокупації міста, і твори ужгородських митців резиденції «Вибачте Номерів Немає». Цьогоріч галерея також переходить на нову модель взаємодії з колекціонерами: роботи до своїх зібрань можна буде отримати за щомісячні внески через Patreon. Список робіт постійно оновлюють, наразі це твори Павла Макова, Люсі Іванової, Петра Ряски, Каті Бучацької, Саші Курмаза, Саші Маслова, Антона Саєнка, Станіслава Туріни, Аліни Якубенко, Віталія Кохана, Тамари Турлюн, Олександра Чекменьова та Єгора Анцигіна.
Jam Factory Art Center
У квітні новий львівський артцентр відкриє виставку «Пам'яті тої, що пам'ятає» кураторок Лізавети Герман і Марії Ланько. У її центрі — історія життя і творчої практики художниці Аліни Ламах. Упродовж понад 30 років після смерті чоловіка, художника-монументаліста Валерія Ламаха, вона працювала над неопублікованим рукописом його «Книги Схем» — opus magnum українського неофіційного мистецтва. Художниця мала і власну практику: працювала з гобеленом у складній, кропіткій, витонченій техніці. За задумом кураторок, виставка висвітлить теми збереження пам’яті про мистецтво минулого як художній метод, політичного виміру так званого декоративно-ужиткового мистецтва та запропонує критичний погляд на хитку ієрархію «високого» й «низького».
Львівський муніципальний мистецький центр
Навесні Львівський муніципальний мистецький центр презентує відразу декілька проєктів. Разом з «Видавництвом Савчука», яке нещодавно випустило альбом «Василь Кричевський: орнаментні композиції», покаже виставку «Орнаментальні фуги Василя Кричевського». В експозиції представлять 13 авторських панно — варіації на тему п’яти орнаментів художника. Також відбудеться виставка фотографій Христини Соломончук про Стебник — її рідне місто у Львівської області, якому загрожує зникнення, бо воно розташоване на занедбаних соляних шахтах. Раніше цю виставку показували у Варшаві.
Ще один запланований проєкт також уже відбувся в Польщі — це виставка «Повернення. Влодзімеж Пухальські». Експозиція, створена в партнерстві з Центром міської історії під кураторством Андрія Боярова, представить майже 250 фотографій польсько-українського фотографа Влодзімежа Пухальського — натураліста й дослідника, репрезентанта львівської школи, який з 1945 року жив і працював у Кракові. Покажуть переважно роботи передвоєнного часу й неопубліковані раніше фото.
Я Галерея
Львівська «Я Галерея» відкриває виставку «Любощі і пестощі» про тілесність, сексуальність й еротику в сучасному мистецтві: вона задумана як платформа для обговорень цих тем з експертами й аудиторією після скандалу з «Впевненою» Василя Корчового. Також запланували виставку Володимира й Людмили Лобод з їхнім останнім творчим циклом «На рядні» й виставку творів Ігоря Яновича, який пішов з життя 28 грудня 2023-го.
Галерея вже готується до осіннього Тижня скульптури, що пройде в партнерстві з Національним музеєм Шептицького й буде присвячений темі пам’яті та місцю скульптури в її формуванні. Тиждень передбачає персональну виставку скульптора Володимира Семківа.
Крім того, галерист Павло Гудімов оголосив про відкриття нового львівського простору. Галерея «Пентхаус колекціонера» запрацює вже в березні в будинку Векслера з виставкою Ver Sacrum («Весна священна»): через мистецькі твори і предмети дизайну й інтер’єру нам розкажуть про стан переходу від зими до весни та пов’язані з ним алегорії й символи.
Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій» (ЦІМ)
16 лютого запланували відкрити ще один артпростір у Львові: Центр інтелектуального мистецтва «Меркурій». У чотирьох залах на тисячу квадратних метрів його засновник Богдан Мисюга обіцяє показати першу ретроспективу інтелектуального мистецтва України, що збере понад 500 картин, скульптур та інсталяцій від початку XX ст. до сьогодення. Це зібрання стане постійною експозицією ЦІМ, але поруч з нею проводитимуть тимчасові виставки.
Одеський національний художній музей (OFAM)
Цього тижня OFAM відкрив виставку-ретроспективу франківського жіночого відеоарту «Приходять і відходять». Покажуть дев’ять відеоробіт, знятих художницями (Дарина Христинюк, Маріанна Глинська, Діана Дерій та ін.) з 2009 до 2023 року, а також відеопереказ втраченої роботи 1992 року (Весела Найденова, Тарас Прохасько, Олег Гнатів), яка дала назву виставці і стала для неї відправною точкою. Експозиція вказує на неможливість відтворити втрачене мистецтво, на спосіб говоріння про нього через нове мистецтво, що спирається на майже завжди міфологізовану оповідь про втрачене. У квітні виставку покажуть в галереї «Асортиментна кімната» в Івано-Франківську, що є партнером її створення.
На лютий музей разом з платформою «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» запланував виставку «Степ Мікі Маусів». Це художнє дослідження Даніїла Ревковського й Андрія Рачинського історії танкових битв. Під час своїх пошуків художники дізналися, що за останні сто років на території України відбулося більше танкових боїв і знищили більше танків, ніж у будь-якій іншій країні світу. Виставка складатиметься із серії малюнків на папері і фотографій танків, підбитих на території України з 1920-х років, і відео, знятого у 2022 році в Харківській області. Частина проєкту раніше була представлена на виставці «From 1914 till Ukraine» у Художньому музеї Штутгарта і придбана в його колекцію. В OFAM можна буде побачити іншу частину дослідження. «Степ Мікі Маусів» входить до багаторічного проєкту Ревковського та Рачинського «Музей людської цивілізації», за легендою, створеного в майбутньому після загибелі людства.
YermilovCentre
У кінці січня харківський артпростір YermilovCentre презентує виставку «Незавершений» Гамлета Зіньківського. «Добре, що на початку проєкту не використав популярне тоді формулювання "Рік Перемоги", — згадує художник. — Війна триває, забираючи (вбиваючи) кращих. Кожен малюнок недороблений, незавершений, ніби рік без одного дня. Занадто багато бійців уже ніколи не зайдуть у мій дім, на мою маленьку кухню».
29 березня запланували відкрити виставковий проєкт Павла Макова «Фонтан виснаження». Минулого літа його показав Музей Ханенків, а 2022 року він представляв Україну на Венеційській бієнале. Центральний об’єкт проєкту — інсталяцію з 12 рядів мідних лійок, по яких циркулює вода, — виготовили на початку 2022 року в межах підготовки до бієнале. Тоді інсталяцію не вдалося вивезти, бо почалося повномасштабне вторгнення, тому у Венеції виготовили нову; а перший варіант тепер повернувся в Харків. Коли українську культуру знищують у режимі реального часу, фізичне повернення «Фонтану виснаження» в місце, якому він належить за правом походження, видається не просто важливим, а необхідним. Крім інсталяції, на виставці продемонструють супровідні матеріали: малюнки та фотографії, за якими можна зрозуміти шлях визрівання ідеї. Покажуть також геть нові роботи, над якими Маков ще працює.
До 130-річчя з дня народження Василя Єрмилова покажуть проєкт «Єрмилов 130» з інтервенціями в міський простір, виставкою та освітньою програмою. Заходи триватимуть до кінця року. Також у центрі традиційно пройде Міжнародна триєнале плакату «4-й БЛОК» — цього року її присвятять спробі переосмислити людяність у передчутті світової катастрофи.
Чернігівський художній музей ім. Г. Галагана
На цей рік музей запланував серію пам’ятних заходів, присвячених творчості чернігівських художників минулого й сьогодення. Зокрема: виставку одного з найпродуктивніших митців старого Чернігова, збирача старовини Івана Рашевського; експозицію графіки сучасної художниці Катерини Полтавської; живописних і графічних творів 1970–2010 років Олексія Потапенка; творів фундатора чернігівського реалістичного живопису ХХ ст. Анатолія Шкурка та його учнів.
Крім того, у серпні музей покаже виставку «Творчість Саєнкового роду», що представить роботи трьох мистецьких поколінь однієї родини: Олександра Саєнка, Ніни Саєнко та Лесі Майданець-Саєнко. А у вересні проведе фестиваль «Покровська книжкова толока» з виставкою книжкової графіки, зустрічами з письменниками й музичним вечором.
Центр сучасної культури у Дніпрі (DCCC)
У червні DCCC покаже мультимедійну виставку «Ріка кричала, вила, як поранений звір», створену кінознавцями Довженко-Центру й представлену торік у Києві. Темою виставки є історія перетворень Дніпра й навколишніх ландшафтів від початку ХХ століття до підриву Каховської ГЕС. Експозиція складається з фрагментів класичних українських фільмів (Дзиґи Вертова, Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Арнольда Кордюма, Юлії Солнцевої), фотографій з експедицій початку ХХ ст., відеоарту Яреми Малащука й Романа Хімея. Музику спеціально для виставки написав ембієнт-музикант і композитор Олексій Подать. За кураторським задумом, виставка спонукає шукати делікатні способи «деколонізації природи» в контексті політичної деколонізації держави.
Також протягом року DCCC запланував ряд заходів, що досліджують дніпровську артсцену. Зокрема, центр проведе виставку молодих художників Дніпра; працюватиме в режимі відкритої студії-лабораторії для локальних митців; запровадить резиденцію для діячів, які зараз мешкають у Дніпрі чи області, аби попрацювати над контекстами міста, подумати про історичну роль цього регіону, важливі феномени й забуті імена.
Артсвіт
Дніпровська галерея «Артсвіт» у лютому відкриє виставку переможців конкурсу World Press Photo, що проходила до того в Києві та Харкові. Це візуальне свідчення злочинів російської армії в Україні: відсутність будь-якої постобробки та класичний підхід прямої документальної фотографії перетворює ці знімки на важливий архів для вивчення й історії. Зокрема, покажуть серію Євгена Малолєтки, яку він зняв у Маріуполі під час облоги та з якою переміг на конкурсі європейського та глобального секторів World Press Photo.
У березні галерея експонуватиме молоду харківську художницю Тетяну Пухнавцеву. Також «Артсвіт» проведе міжнародну резиденцію, присвячену темі інтеграції переміщених осіб; вона пройде у Дніпрі та Варшаві. Опен кол на неї анонсують вже на початку лютого.
Центр сучасної культури Кривого Рогу (KRCC)
Ще один новий мистецький простір, що відкриють цьогоріч — Центр сучасної культури Кривого Рогу. Це незалежна ініціатива місцевої артспільноти (Катерина Левченко, Марина Довганич, Юлія Костерєва й ін.), що вже в кінці січня презентує проєкт центру у львівському America house. У березні KRCC проведе у Кривому Розі курований маркет «Кривий»: подія об'єднає бренди, музичну творчість, культурний лекторій і pop up виставку локальних митців (Eh Nastya, Богдан Шиптенко, Keser One та ін.). Центр поки що не має власного приміщення, але працює над тим, щоб його купити або орендувати. Фінансування KRCC отримує через гранти, найбільший донор наразі — посольство США.