Премії: З «Ангелусом», але без «Золотого Хріна»
Рік розпочався з оголошення лауреатів Національної премії імені Т. Г. Шевченка. У номінації «Художня література» Комітет премії відзначив роман Оксани Луцишиної «Іван та Феба», де одним із сюжетних вузлів є події Революції на граніті 1990 року.
У жовтні вручення міжнародної польської відзнаки «Міжнародна літературна премія Центральної Європи «Ангелус» долетіло й до України: найкращою книжкою регіону, виданою польською мовою, став роман Катерини Бабкіної «Мій дід танцював краще за всіх» у перекладі Богдана Задури. Родинна сага новелістичної моделі охоплює українське ХХ століття – від колективізації і харківського театру Курбаса до перипетій покоління, що пішло до школи на початку 1990-х. Серед українських авторів лауреатами «Ангелуса» раніше ставали Юрій Андрухович, Оксана Забужко та Сергій Жадан.
Тему 1990-2000-х продовжило маркувати журі Книжки року ВВС. Найкращим прозовим твором для дорослих назвали роман Артема Чеха «Хто ти такий?», а серед дитячих книжок переміг «Союз радянських речей» Петра Яценка. У номінації «Есеїстика», від початку призначеній для ушанування корифеїв, переможцем став львівський інтелектуал, професор, перекладач античної літератури Андрій Содомора з книжкою «Про що писати…».
Того самого дня, 17 грудня, як і щороку в день народження Юрія Шевельова, назвали найкращу українську книжку есеїстики'2021: «Ласощі для Медора» Андрія Бондаря. А за кілька днів до того українсько-польську премію ім. Джозефа Конрада вручили письменниці Вікторії Амеліній «за послідовність у реалізації творчого шляху, інноваційність форми, універсалізм послання».
Рейтинг народної відзнаки «Золотий Ліфон» очолив 59-річний Юрій Іздрик. Голосування користувачів соціальних мереж на сторінці премії у фейсбуці принесло найбільше позитивних відгуків саме йому, письменникові, який знявся у відвертій фотосесії для власної книжки “Naked One” (2020). А премію «Золотий Хрін - 2021» за найгірший опис сексу в укрсучліті не вручили: кажуть, не вистачило матеріалу. «Золоту Бульку», антипремію сайту “ЛітАкцент”, яку присуджували за багато галасу з нічого, теж не вручали.
Фестивалі та ярмарки: Київ, Дніпро, …Львів?
Продажі в інтернеті зростають, книгарні то віддихуються, то знову оголошують про занепад цілого сектору індустрії. А великі видавці дедалі впевненіше кажуть: книжкові ярмарки відіграють роль насамперед для нішевих і невеликих видавництв, котрі губляться в асортименті книжкових супермаркетів. 2021-й виглядає успіхом на фоні цифрового 2020-го. Але фактично це виклик для інфраструктури галузі, відповісти на який потрібно вже у 2022-му.
З другої спроби у червні відбувся Х Книжковий Арсенал у Києві – і відкрив цілий офлайн-сезон 2021 року. Однак що чекає на масштабні книжкові та літературні події в майбутньому? Регіональні фестивалі, як-от хмельницький "Транслаторіум", Черкаський книжковий фестиваль та ін. – продовжують існувати завдяки грантам і дотаціям. Щоразу їхнє проведення під питанням, і як свідчить сумний приклад книжкових ініціатив у Запоріжжі, Слов’янську, Маріуполі, ситуація крихкіша, ніж виглядає. Стабільно відбувається Meridian Czernowitz, багаторічний проєкт зі спрацьованою командою та стабільними цінностями. Перспективним вважають Book Space у Дніпрі, який за підсумками року можна сміливо назвати однією з трьох найпомітніших подій країни, поряд із Книжковим Арсеналом і львівським BookForum – однак цей проєкт, на відміну від інших двох ярмарків, не орієнтований на прибуток від внеску видавців.
Цікавим форматом стають освітні та мистецькі програми довкола певних подій, як-от Дні есеїстики, мініфестиваль у рамках щорічного присудження Премії Шевельова. Цьогоріч програма відбулася в гібридному форматі і змогла поєднати учасників і глядачів з різних країн, як-от Іллю Камінського зі США та Сергія Жадана з України. Або ж невеличка кампанія Польського інституту та сайту "Читомо", яка промотувала серед ширшого загалу премію Конрада та постать самого видатного класика Джозефа Конрада, вихідця з України.
Проєкти: мультидисциплінарність, колаборації та синтез мистецтв
Синтетичні формати приваблюють митців дедалі більше. Література – доволі індивідуалістський жанр мистецтва. Якщо відкинути фестивалі, поетичні вечори та маркетингові акції, то для створення книжки і її прочитання не потрібно таких додаткових інструментів, як, наприклад, для кінозйомок. Але за ці рамки цілком можна вийти!
Йдеться не лише про подкасти й аудіокнижки, які набувають популярності в Україні та світі. Не про екранізації (готується повнометражний фільм за романом Артема Чеха «Хто ти такий?») та інсценізації (як-от опера «Вишиваний. Король України», прем’єра якої нарешті відбулася в Харкові). До речі, ви помітили, що поетичні читання потроху витісняють перформанси чи принаймні на фоні декламацій дедалі частіше з’являється акомпанемент або віджеїнг?
Співочі, тобто музичні колаборації Сергія Жадана годі перелічити. Він не лише автор лібрето опери про Василя Вишиваного, не лише рок-зірка укрсучліту, але й, здається, цілком неметафорично прагне стати зіркою сцени та екранів. Куратор спеціальної письменницької програми цьогорічного фестивалю, який щовечора разом з друзями-митцями мав концерт на вуличній сцені; учасник колаборацій зі Святославом Вакарчуком, з гуртом "Даха Браха", Сестрами Тельнюк, ТНМК… Перекладач Бертольда Брехта і Владіміра Камінера. А також співавтор альбому «Фокстроти», де разом з Юрієм Гуржи дав нове дихання поезії українського авангарду ХХ століття.
Ще один яскравий мультидисциплінарний проєкт, на який варто звернути увагу, однак літературна тусівка оминула його навіть критикою: «Ревізіоністський синдром» Нікіти Кадана та Юрія Андруховича. Містифікація починається з того, як кореспондент харківського радіо Валер’ян Поліщук передає репортаж з Івано-Франківська про місцевого художника… Фонограма тут доступна, роботи художника N – теж.
Радіо Культура продовжує розвивати жанр радіопубліцистики. Так, серед цьогорічного доробку – 30 серій про Лесю Українку (до ювілею) авторства Мирослава Лаюка. Відбулася радіопрем’єра нового роману Юрія Андруховича «Радіо Ніч», яка продовжила інноваційні теле- та онлайн-прем’єри 2020 року.
2022: Нові виклики
Експерти переважно остерігаються оголошувати прогнози на 2022 рік. Безпечніше аналізувати поточний стан світових справ. Однак виглядає, що 2021-й – це прелюдія до справжніх постковідних викликів. Так, фестивалі, концерти та вечірки повернуться: люди люблять веселощі. Однак зміниться економіка таких подій. Українські видавці переважно навчилися забезпечувати прямі продажі самі собі: книгарні та ярмарки важливі для них, але не настільки критично, як раніше. До того ж бібліотечні закупівлі, які проводили кілька років поспіль, також стали ефективним вливанням у галузь.
Премії та рейтинги мають дедалі менше впливу на наклади та продажі. Але забезпечують необхідний статус серед експертного середовища. Літературна критика мігрує в бік літературних оглядів: навігаторів на книжковому ринку. Однак зростає роль блогерів, які «самі собі медіа» – і згадки в їхніх розповідях стають дедалі ефективнішою рекламою.
Падають наклади окремих видань, але зростає кількість назв. Масова диджиталізація сприяє й скороченню періоду, протягом якого говорять про скандальні книжкові новинки. Тим цінніші потенційні лонгселери, книжки, які містять більше від одного приводу до обговорення. Митці теж це добре розуміють, а отже, шукають нові й нові можливості для медійних проявів. Зупинятися небезпечно.