«Почесні громадяни» Берліна
Звання «Почесний громадянин» в Берліні надається із 1813 року. Присвоює або скасовує «почесне громадянство» живим і померлим Сенат Берліна за згодою з Палатою представників Берліна. Спочатку його присуджували лише негромадянам, які зробили видатний внесок у розвиток і добробут міста. У 1851 році вперше «почесним громадянином» став містянин. Загальні підстави для надання звання – великі особисті заслуги перед Берліном та значний внесок у розвиток демократичного врядування.
Первісно присвоєння почесного звання не супроводжувалось жодними фінансовими зобов’язаннями для органів, що його присуджують. Це була особиста нагорода, яка не передбачала жодних особливих прав, привілеїв чи обов’язків. Відзнаку підтвержувала лише грамота за підписами чинного мера та Голови Палати представників, в якій перелічувалися заслуги нагородженого. Однак, з 1951 року згідно з «Принципами призначення почесних пенсій заслуженим громадянам Берліна» Сенат Берліна за згодою з Палатою представників Берліна може надавати «почесним громадянам» почесну пенсію. Проте, це не стало загальною практикою, є лише поодинокі випадки.
У 1956 році затвердили нові керівні принципи, відповідно до яких «почесним громадянам» почали надавати певні привілеї. Йдеться про запрошення на представницькі заходи землі Берлін (прийоми, бали, меморіальні церемонії); річний безкоштовний квиток від берлінської компанії громадського транспорту; за необхідності, поховання за бюджетний кошт; почесну могилу на берлінському цвинтарі. Могили «почесних громадян» Берліна визнаються «почесними могилами землі Берлін» без будь-якої спеціальної процедури визнання та без обмеження часу.
Джерело: сайт tipBerlin
У 1996 році «почесні громадяни», які стали нужденними, отримали право на почесне піклування. Рішення про його надання також приймають органи, які присуджували звання.
Крім того, нагороджені можуть замовити свій портрет у відомого художника на власний вибір. Картини виставляють в залі Палати представників. На сайті Палати представників Берліна у розділі «Почесний громадянин Берліна» є Галерея почесних громадян та Каталог почесних громадян.
Якщо нагороджений внаслідок вчинення ганебних дій чи порушення демократичного державного ладу виявиться негідним нагороди, «почесне громадянство» скасовується Сенатом за згодою з Палатою представників. Грамота про «почесне громадянство» підлягає поверненню.
«Почесні громадяни» міста Шверін (Schwerin)
Шверін – столиця й найстаріше місто сучасної землі Мекленбург-Передня Померанія. При тому, що інститут «почесного громадянства» тут існує з 1853 року, присуджують таке звання зовсім небагатьом. Кандидатури претендентів обговорюють щороку. Зараз у переліку «почесних громадян» 11 прізвищ. З 1990 року цю відзнаку надавали всього 4 рази.
Згідно з «Керівними принципами для присвоєння почесного громадянства» місто може надати це звання особам, які зробили особливий внесок у його розвиток. Рішення про присвоєння «почесного громадянства» приймає міська рада двома третинами голосів від депутатського складу. За згоди особи, яку відзначають, на урочистому засіданні міської ради їй вручають свідоцтво про присвоєння почесного громадянства за підписом міського голови та включають до переліку «почесних громадян». Привілеї для почесних громадян обмежуються запрошеннями на церемоніальні заходи та привітаннями з поважними ювілеями. «Почесне громадянство» втрачається зі смертю, але в переліку прізвище залишається.
У випадку ганебної поведінки у приватному житті чи в професійних справах передбачена процедура позбавлення «почесного громадянства». До прийняття такого рішення міською радою особа має право бути заслуханою. Позбавлення звання тягне за собою повернення свідоцтва і вилучення прізвища з переліку. Якщо відомості про негідну поведінку надійшли після смерті, за рішенням міської ради прізвище також вилучається з переліку.
Почесті «по-італійськи»
В італійських містах присудження звання «почесний громадянин» є доволі поширеною практикою. Це не регулюється жодним законом країни. Муніципалітети регламентують надання почесних відзнак у статутах чи в спеціальних положеннях. Назви почесних звань варіюються. Так, муніципалітет Риму присуджує «почесне громадянство», «заслужене громадянство» та подяки. В Мілані нагороджують Золотою медаллю та Грамотою за громадянські заслуги. Турін надає аж 4 почесті, в тому числі, «почесне громадянство».
Присудження усіх почесних звань є суто символічним актом, який не надає жодних додаткових прав чи привілеїв нагородженим. Як правило, це прямо прописано в документах. Наприклад, римське регулювання передбачає, що нагородження відзнаками не впливає на матеріальний стан бенефіціара.
В муніципалітетах, які прийняли положення про «почесне громадянство», є і правила його скасування, що сформульовані на кшталт «у зв’язку з подальшою невідповідністю підставам, які обґрунтовували присвоєння» (Рим), або «у випадку негідної поведінки нагородженого» (Мілан, Болонья, Флоренція). «Формула негідності», як правило, не потребує конкретизації типів чи зразків негідної поведінки. Міські ради за пропозицією більшості депутатського складу можуть позбавляти почесних звань, надавши належне обґрунтування.
Регламент «Почесного громадянства» міста Маріно (Marino) передбачає можливість присудження «почесного громадянства» італійцям та іноземцям, які мають особливі досягнення перед мешканцями Маріно, нацією чи людством. Перелік можливих досягнень досить широкий – від творчих внесків у розвиток міста – до вчинків високої цінності глобальних масштабів. Процедура надання почесного звання стандартна – за рішенням двох третин від складу міської ради. Урочисте вручення паперового свідоцтва мером проходить на церемонії, до участі в якій запрошують всю місцеву громадськість. У Регламенті прямо зазначено, що «почесне громадянство» – це лише почесне звання, яке жодним чином не впливає на «матеріальний стан отримувача».
В «Реєстрі Почесних громадян» міста Маріно роблять запис, що містить персональні дані нагородженого та реквізити рішень про присудження звання. Привілеї почесних громадян зводяться до включення до публічного реєстру «гостей» громади, яких запрошують на міські урочистості; участі у особливих святкуваннях та церемоніях з правом зайняти місце серед авторитетних людей. Можливість і процедура відкликання звання, наслідки – доволі стандартні.
Муніципалітет Каваньоло (Сavagnolo) також розробив «Положення про присвоєння почесного громадянства». Почесну нагороду можуть надавати італійським та іноземним громадянам, організаціям та асоціаціям у різних сферах за рішенням двох третин депутатів міської ради. Стаття 6 Положення визначає права почесного громадянина. 1. «Почесне громадянство» є почесним визнанням виняткового характеру та не має правового значення. 2. «Почесний громадянин» має право бути запрошеним з нагоди особливих подій чи офіційних церемоній і займати місце серед представників влади. У Реєстрі почесних громадян Каваньоло, окрім короткої інформації про заслуги, за які муніципалітет присвоює почесне звання, є два документи – «Пропозиція почесного громадянства», що дає детальне обґрунтування, чому претендент гідний цього звання, та «Резолюція», в якій відображена процедура обговорення й голосування за присвоєння звання. У резолюціях прямо вказано, що «почесне громадянство ніяк не впливає на матеріальний стан бенефіціара». Втрата честі і негідність мають наслідком позбавлення звання.
В місті Джовінаццо (Giovinazzo) «почесне громадянство» надають не лише фізичним особам та організаціям, а й пам’яті тих, хто зробив значний внесок у розвиток міста в різних сферах. Пропозиції можуть висувати мер, муніципальні радники й не менше 500 громадян, зареєстрованих у виборчих списках муніципалітету. Муніципальна рада приймає рішення про присудження звання й доручає адміністрації внести прізвище нагородженого до «Реєстру почесних громадян». Нагородження проводиться урочисто й полягає у врученні диплома на пергаменті, що містить обґрунтування, рішення про відзначення та підписи голови муніципальної ради й мера. Єдиний привілей для «почесних громадян» – право бути запрошеними на особливі святкування та офіційні церемонії, займати місце серед авторитетних людей. Кошти з міського бюджету, як і в інших муніципалітетах, витрачають лише на організацію урочистого присудження звання та вручення диплома.
Нетрадиційні відзнаки Мадрида
У Мадриді, на відміну від інших міст, не присуджують звання «почесного громадянина», проте окремі відзнаки можна з ним співставити. «Положення про нагородження Почесними відзнаками» встановлює офіційні звання, почесті та нагороди, які може присвоювати міська рада за особливі заслуги. Відзнака «Улюблений син Мадрида» може дістатись лише тому, хто народився в місті, зробив видатний внесок у його розвиток та здобув значну повагу й визнання. Званням «Прийомний син Мадрида» нагороджують тих, хто відповідає критеріям заслуг, але народився в іншому місці.
Надання звання «Улюбленого сина Мадрида» та «Прийомного сина Мадрида» затверджує муніципалітет абсолютною більшістю голосів. На спеціальному урочистому засіданні нагородженому вручають диплом, в якому в стислій формі викладені його заслуги. Є спеціальні вимоги до оформлення диплома. На ньому обов’язково має бути символіка міста та вказане почесне звання. Ці звання дають право бути присутнім на усіх міських урочистостях і займати відведені місця.
У муніципалітеті ведуть Книгу почесних відзнак. В ній стільки розділів - скільки відзнак. В кожному розділі у хронологічному порядку записують нагороджених та вказують повний і детальний перелік заслуг, що стали причиною такого визнання.
У статті 3 Положення гласить, що «всі відзнаки мають винятково почесний характер, без надання будь-яких адміністративних чи економічних прав».
Висновки та рекомендації
Інститут почесного громадянства є в багатьох європейських містах – в столицях і мегаполісах, у невеликих містечках. Проте він кардинально відрізняється від харківського як у плані нормативного регулювання, так і в інформуванні про нагороджених та масштабах почестей.
Як правило, присудження почесних звань регулюють відповідні положення та регламенти, які містять детально прописані процедури надання та позбавлення нагород, перелік і вимоги до атрибутів почесності, права й привілеї нагороджених, фінансові зобов’язання муніципалітетів.
Нагороджують за особливі заслуги перед містом, а скасувати відзнаку можуть за негідну поведінку. Але в кожному випадку нормативні документи вимагають детальної аргументації цих підстав. Інформація про почесних громадян - повна, систематизована й відкрита. Дані про персоналії, включно із переліком причин для відзнаки, в хронологічному порядку вносять до реєстрів, галерей чи книг почесних громадян, які найчастіше розміщують у окремих розділах на сайтах муніципалітетів.
В жодному із розглянутих міст правова база «почесного громадянства» чи надання інших відзнак не передбачає матеріальних привілеїв для нагороджених. Більше того, положення та регламенти містять норму про те, що нагородження не впливає на матеріальне становище бенефіціарів і не дає їм жодних додаткових прав. Є лише одна стаття витрат із бюджетів громад – на організацію й проведення урочистого засідання міської ради, на якому нагородженим вручають грамоти, дипломи, нагрудні значки та інші символічні аксесуари.
Єдиним винятком є Берлін, де передбачена можливість присудження нагородженим почесних пенсій та забезпечення почесного піклування нужденним «почесним громадянам». Проте, призначення пенсій і піклування не є автоматичним, а потребує узгодження позицій щодо цього питання Сенату Берліна й Палати представників Берліна. Фактично, ця процедура аналогічна процедурі присвоєння звань. А от могили «почесних громадян» визнаються такими без будь-яких процедур, окрім внесення до відповідних реєстрів. Таке визнання не передбачає будівництва мавзолеїв чи встановлення постаментів за бюджетні кошти. Просто їх фотографії розміщують на кількох міських сайтах.
На цьому фоні Харків та область, навіть в умовах війни, виглядають занадто багатими в порівнянні з Берліном. «Почесті по-харківськи» з довічною виплатою щомісячних стипендій у розмірі 5 та 2,5 мінімальних зарплат почесним громадянам міста й області, відповідно, й навіть правом їх успадкування виглядають не лише марнослаством, а й марнотратством. Це не відповідає жодним цивілізованим практикам європейських міст.
На фоні європейських міст Харків та область, навіть, в умовах війни, виглядають занадто заможними й обтяженими радянськими традиціями в їхньому найгіршому вигляді. «Почесті по-харківськи» з довічною виплатою щомісячних стипендій у розмірі 5 та 2,5 мінімальних зарплат почесним громадянам міста й області, відповідно, й навіть правом їх успадкування виглядають не лише марнослаством, а й марнотратством.
Це не відповідає жодним цивілізованим практикам європейських міст. При цьому інформація про «почесних громадян» Харкова та Харківщини фрагментарна й розпорошена. Підстави для присвоєння звання в багатьох випадках не лише вельми сумнівні, але й відверто не пов’язані із заслугами перед містом і регіоном. Проте, питання позбавлення звань і почестей для міської та обласної ради - поки «не на часі». Тож декомунізація / дерадянізація має включати й усунення наявних практик присвоєння «почесного громадянства» та приведення цього інституту до цивілізованих європейських норм.
З урахуванням досвіду європейських міст рекомендації для Харкова та області включають такі невідкладні кроки:
• Вдосконалити нормативну базу надання почесних звань за зразками європейських міст. Включити до нормативних документів орієнтовний перелік реальних заслуг перед Харківщиною, Україною чи людством, за які може бути присвоєне почесне звання. Особливу увагу звернути на досвід Берліна. В країні, що пережила тоталітарний режим, одним із критеріїв для присудження звання є підтримка демократичного державного ладу. Відповідно, якщо стають відомими факти діяльності, що мала наслідком порушення демократичного державного ладу, це є підставою для позбавлення звання.
• Вилучити з положень норми про виплату стипендій, натомість, внести про те, що присвоєння звання не передбачає жодних одноразових чи постійних виплат, не впливає на матеріальне становище нагородженого.
• Закріпити суто церемоніальні привілеї нагороджених.
• Унормувати порядок позбавлення звання, передбачити орієнтовний перелік підстав для цього.
• Провести «ревізію» переліків «почесних громадян» Харкова та області з урахуванням оновлених критеріїв надання і позбавлення почесних звань.
• Систематизувати інформацію про почесних громадян, розмістити її у окремих розділах на сайтах міської та обласної ради. Стовно кожного нагородженого надати детальне обґрунтування присвоєння почесного звання.
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Citizen Oversight and Engagement in Local Political Processes», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».