ГоловнаБлогиБлог Лесі Василенко

Підсумки зимової сесії ПАРЄ для України: стимул для подвоєння дипломатичних зусиль

Перша сесія Парламентської Асамблеї Ради Європи була дуже непростою для української делегації. Багато викликів, втрата впливу через нашу відсутність на попередніх сесіях, послаблення наших позицій, посилення проросійських настроїв в Асамблеї через “втому” делегатів європейських країн від російсько-українського питання, запеклі баталії на комітетах, неприйнятні для нас висловлювання та відверта брехня Росії і тиск з усіх боків.

Фото: zik.ua

Зараз дим цих баталій трохи розвіявся, тож час підбити проміжні підсумки. Проміжні - тому що попереду ще багато роботи для української делегації. В нас немає часу на “втому”, про яку так часто говорили на цій сесії ПАРЄ.

За минулий тиждень було багато справді неприємних для України новин - обрання Петра Толстого віце-президентом ПАРЄ від РФ, затвердження повноважень Росії в Асамблеї без жодних санкцій за всі ті правопорушення, які коїть РФ, проросійська доповідь нідерландського делегата Тіні Кокса, зухвалі звинувачення з боку росіян на адресу України.

Так, на жаль, все це - прикрі факти. Та чи програли ми? Моя відповідь - ні. І я поясню чому. Програти один бій - не означає програти війну.

Українська делегація їхала до Страсбургу з повним усвідомленням того, що повноваження РФ будуть поновлені. Тому результати голосування, коли 96 делегатів ПАРЄ проголосували за право РФ працювати в Асамблеї, і назбиралось лише 44 голоси «проти», нас не здивували. До цього нас готувало Міністерство закордонних справ України, колеги зі складу попередніх делегацій, союзники з групи «Балтик +».

Дипломатичних важелів змінити рішення більшості колег в Асамблеї у нас об’єктивно не було. Варто пам’ятати, що ПАРЄ не надто відрізняється від звичайного парламенту: тут є свої корумповані чиновники, які працюють на замовлення, свої коаліції, фракції, свої негласні правила і процедури. Також далась в знаки відсутність послідовної роботи української сторони в ПАРЄ фактично з червня минулого року.

В ситуації, що склалась, ми обрали зосередити зусилля на відстоюванні українських інтересів та європейських цінностей. Все різноманіття дипломатичних інструментів українська команда використала для того, щоб в текстах документів Ради Європи Росія залишилась країною-агресором і стороною Мінських угод, аби ні в кого не було сумнівів, що в Україні ніякий не внутрішньодержавний конфлікт.

Ми боролись: говорили, виступали. І нас почули. Свідченням цього є декларація про незгоду з рішенням підтвердити повноваження російської делегації в ПАРЄ. Цю декларацію підписали члени групи “Балтік+” та представники делегацій Великої Британії, Грузії, Ісландії, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Словаччини та Швеції. В декларації зазначається, що країни-підписанти шкодують про підтвердження Асамблеєю повноважень РФ, закликають її поважати статут та резолюції ПАРЄ, а також засуджують анексію Криму, агресію у грузинських провінціях Абхазії і Південній Осетії та вторгнення Росії до Донецька та Луганська.

Я не кажу, що така декларація щось змінює чи є значним результатом. Радше - це перший крок до консолідації підтримки свідомих демократичних країн навколо захисту миру і безпеки в європейському регіоні.

Можливо, звучить амбітно, але наша делегація добре проаналізувала помилки минулого та засвоїла урок. Далі працювати ми будемо послідовно і системно та об’єднувати широку європейську коаліцію довкола наших пріоритетних питань.

І не варто думати, що Україна нічого не вирішує у складній шаховій партії європейської дипломатії. Заяви українських делегатів сильно резонували із заявами колег з парламентів умовної «Нової Європи» (країни Балтики, Скандинавії, Албанія, Хорватія, Угорщина, Румунія, Ісландія). Особливо коли ми ставили питання про так звані “європейські цінності” і оголили той факт, що «Стара Європа» (Нідерланди, Франція, Німеччина, Італія) де-факто нехтує принципами, про які так гучно говорить.

Яскравим прикладом цього стало те, що в день святкування 75 річниці Голокосту європейські парламентарі затвердили відкритого антисеміта на посаду одного з віце-президентів ПАРЄ (звісно, йдеться про голову російської делегації Петра Толстого). І саме члени української делегації підняли питання про сумнівну можливість такої людини обіймати таку високу посаду.

Хоча голосування, яке було проведене на нашу вимогу, на жаль, не змінило ситуацію, але озвучена українцями позиція сприяла позиціонуванню нашої делегації та заклала підґрунтя для того, аби Україна могла нарощувати міжнародні контакти і підтримку. Під час голосування за Толстого було видно, що група держав-однодумців, які засуджують політику РФ, має явний потенціал для росту. В подальшому ми маємо зіграти на протистоянні старої та нової Європи, оскільки ПАРЄ чітко сьогодні поділена на ці дві табори.

Перемоги

Голосування, яким підтвердили повноваження РФ брати участь у роботі ПАРЄ, відпозиціонували у ЗМІ як зраду та поразку української делегації. Хоча насправді саме за ініціативи української делегації взагалі було підняте питання про правомірність участі РФ в ПАРЄ. На прохання нашої делегації повноваження РФ оскаржили одразу - і з підстав процедури, і по суті. І зробили це наші партнери з Литви та Латвії.

Закріплення позицій та підтримки в рамках неформальної групи «Балтик+» можна зазначати окремим досягненням. Завдяки співпраці у межах цієї групи нам вдалось також відправити на аналіз Венеціанської комісії проект закону РФ щодо недемократичних змін до російської конституції, які посилюють роль адміністрації президента та закріплюють пріоритет Конституції РФ над міжнародними договорами.

А ще, згідно резолюції, яка затвердила моніторинговий звіт по Росії за 2019 рік, ПАРЄ визнає Росію стороною Мінських домовленостей та зобов’язує виконувати ці домовленості.

Висновки і наступні кроки

Це перше засідання навряд могло б пройти більш успішно для нашої делегації. До нас як до «новачків» у ПАРЄ було і відповідне ставлення: інтерес, але обережний і без особливої довіри. Оновилась не тільки українська делегація (на 80%), майже 50% ПАРЄ - це нові люди. І це теж фактор, який зіграв свою роль в комунікації і просуванні позицій.

Перший для нас урок якраз і полягає в тому, що в ПАРЄ все тримається на особистих контактах, які треба плекати і розвивати. А щоб розвивати контакти, потрібні підстави. В контексті ПАРЄ це спільна робота над звітами та резолюціями, доповіді і виступи з питань порядку денного і підготовлені тези, які можуть зацікавити партнерів на зустрічах.

Зараз наша делегація вже готується до роботи в комітетах, яка стартує на початку березня в Парижі та Берліні. Головним питанням тут стане призначення доповідача зі звіту на тему відновлення миру в Україні. Ми обговорюємо варіанти кандидатури доповідача, аби не вийшло так, як із доповіддю відомого своїми проросійськими поглядами Тіні Кокса. Далі будемо проводити роботу, аби ці кандидати погодились взятись за таку серйозну справу.

Окреме завдання - налагодити систему аналізу голосувань в Асамблеї та сформувати стратегічні та оперативні «карти бою». Важливо розуміти інтерес як окремих делегатів, так і фракцій політичних груп і їх поділ на підгрупи. Тоді можна буде більш чітко формувати запити про підтримку або пропозиції співпраці до конкретних адресатів. І таким чином вибудовувати коаліції, вплив і здобувати голоси у критичних для України голосуваннях.

В цій аналітичній роботі велику роль відіграють МЗС, СБУ та служба зовнішньої розвідки. Саме на їх інформацію та дані ми спираємось при роботі в ПАРЄ. Без належного брифінгу фактично неможливо підготуватись до двосторонньої зустрічі або провести кулуарні перемовини. Ще складніше приймати рішення по голосуваннях в Асамблеї без розуміння зовнішньополітичної позиції держави. Тому на майбутнє порядок денний кожної сесії має опрацьовуватись разом із фахівцями відповідних міністерств та відомств.

Міністерство закордонних справ, в свою чергу, має налагодити роботу посольств в країнах-членах Ради Європи таким чином, щоб мати постійну комунікацію і теплий контакт з делегатами в ПАРЄ від цих країн. До України має з‘явитись довіра та повага, які прийдуть на заміну почуттю втоми.

В цьому плані важливий порядок денний, з яким ми входимо в переговорні процеси і який представляємо нашим колегам та партнерам. Звісно, українська делегація буде використовувати кожну можливість, щоб нагадувати Асамблеї та світу про загальновідомі факти, зафіксовані у десятках резолюцій тієї ж ПАРЄ. Про те, що в нас не якийсь там «конфлікт» внутрішнього характеру, а страждаємо ми вже який рік від російської збройної агресії. І про те, що Росія – сторона Мінську, а не “гарант”, теж мовчати не будемо. Тим, хто забув, що таке “анексія”, ми також нагадуватимемо правильне значення цього слова.

Але, крім того, ми готуємо і «позитивний» порядок денний. Тобто болючі питання для Європи та актуальні для України. Наприклад, енергетична безпека, сталий розвиток, охорона довкілля, попередження змін клімату, гендерна рівність, захист прав людини тощо. Потенційно – це теми, котрі можуть стати предметом для резолюцій, які українські делегати зможуть подавати та просувати спільно з іншими європейськими колегами.

У підсумку

Ситуація складна, але з нею можливо працювати. Козирів у нас достатньо, і дипломатичних інструментів теж. Проактивність членів української делегації та досвід новопризначеного голови постійного представництва України при Раді Європи також грає нам на руку. Тож, наше завдання – використовувати розум та стратегію проти грубої сили. А з цим в українців ніколи не було проблем.

Леся Василенко Леся Василенко , народний депутат фракції “Голос” у Верховній Раді, член делегації України у ПАРЄ
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram