За 6 місяців війни випереджаючими темпами зростали ціни на продукти харчування, паливо, транспортні послуги:
- продукти харчування подорожчали на 19% (в річному вимірі +31%);
- автомобільне паливо та мастила – на 48% (в річному вимірі +68%);
- транспортні послуги – на 25% (в річному вимірі +31%).
Серед продуктів харчування за час війни найбільше подорожчали хлібопродукти (+25%), риба (+30%), фрукти (+52%), цукор (+29%). Однак, окремі товари із-за надлишкового виробництва та логістичних обмежень – навіть подешевшали: яйця (-15%). Ціни товарів, що тимчасово не користуються попитом, суттєво не зростали. Наприклад, одяг і взуття здорожчали лише на 6%.
Немонетарні чинники пропозиції складають домінантну частину річного приросту інфляції (83%). Економіка пристосовується до нових умов функціонування, змінюються ланцюги постачання, ринки збуту, відбувається перепрофілювання бізнесу. Частину товарів на ринку доводиться замінювати імпортом (наприклад, сіль, автомобільне паливо), що здійснює додатковий тиск на обмінний курс та призводить до імпорту інфляції. Вагома частина приросту споживчих цін пов’язана з передвоєнним підвищенням цін в промисловості (+66%).
Інфляція і обмінний курс. 21 липня 2022 року НБУ скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25% з 29,25 до 36,6 грн. за 1 дол. США. У річному вимірі девальвація національної валюти тепер складає 36%, що суттєво перевищує річний індекс інфляції (23,8%). Це буде посилювати тиск на ціни, зважаючи на підвищення імпортозалежності української економіки після масштабних воєнних руйнувань виробничих і невиробничих активів. Для усунення зайвої волатильності цін імпортних товарів важливо зберігати режим фіксованого обмінного курсу та контроль за рухом капіталів.
Чинники інфляції з боку попиту залишаються пригніченими. У ІІ кварталі реальний ВВП скоротився на 37% відносно ІІ кварталу попереднього року або на 19% відносно І кварталу поточного року. Скорочення реальних заробітних плат відносно довоєнного рівня становить понад 30%. Уряд очікує, що за підсумками року скорочення реальних споживчих витрат населення складе 20%. Для здійснення найнеобхідніших витрат населення розпродує валютні заощадження: з початку війни чистий продаж валюти населенням на внутрішньому ринку становив 1,1 млрд.дол.
Вагомим чинником інфляції залишається дефіцит державного бюджету, який з врахуванням міжнародних грантів складає близько 25% ВВП. Гігантський дефіцит бюджету зумовлений актуалізацією умовних воєнних зобов’язань держави та скороченням економічної активності на території України. За словами Міністра фінансів можливості Уряду скорочувати незахищені видатки вже вичерпано. Тому розширення неринкового дефіциту воєнного часу вимагає залучення неринкових джерел його фінансування – міжнародної кредитної та грантової допомоги, а також емісійного фінансування з боку НБУ (враховуючи обмеження, передбачені Основними засадами грошово-кредитної політики на період воєнного стану та перехідний період).
Подальші перспективи інфляції залежать від швидкості її адаптації до нових умов. Запуск та відновлення виробництв, а також каналів постачання та збуту продукції дозволило б зменшити ризики структурної інфляції. Це вимагає покращення бізнес-клімату, в т.ч. в частині доступності позикових ресурсів для активізації підприємництва.
Інфляція протягом останнього року пришвидшилась у всіх без винятку країнах світу, однак реакція монетарних регуляторів переважно була помірною – номінальні ставки, як правило, зростали нижче темпів інфляції (наприклад, серед розвинених країн реальні ставки в середньому впали з «-3%» в минулому році до «-6%» річних – в поточному). Зваженість реакції монетарних регуляторів пояснюється намаганням убезпечити економіки своїх країн від зайвих структурних зламів – банкрутств, дефолтів та безробіття.
НБУ з 03.06.2022 встановив облікову ставку на рівні 25%, що вище індексу інфляції. Базовий сценарій макроекономічного прогнозу НБУ передбачає збереження номінальної облікової ставки на рівні 25% щонайменше до ІІ кварталу 2024 року. НБУ не виключає можливості встановлення і вищого рівня облікової ставки. В умовах України антиінфляційна ефективність монетарної політики стримується домінуванням структурних чинників інфляції, слабкістю каналів монетарної трансмісії та суттєвим зниженням сукупного попиту внаслідок війни.