ГоловнаБлогиБлог Олександра Федоренка

Як тебе захистити, народний обранцю?

«У Великій Британії, Іспанії, Канаді, Мальті, Ірландії недоторканість поширюється виключно на цивільні справи. В Австрії, Німеччині, Латвії, Словаччині недоторканість поширюється на адміністративні порушення включно. В США імунітет розповсюджується на сенаторів виключно в межах поведінки у Конгресі. В Італії арешт депутата можливий лише з дозволу парламенту, однак кримінальне судочинство може бути порушено без обмежень. У Швеції, Хорватії, Румунії, Росії, Молдові, Македонії імунітет не розповсюджується на депутата у випадку затримання на місці злочину. Разом із тим, у деяких країнах, зокрема, Нідерландах, Малайзії, інститут депутатського імунітету відсутній взагалі» - інтернет-джерела.

Фото: Макс Левин

В новій Раді у депутатів не буде імунінету. Учасники майбутньої коаліції домовилися про зняття недоторканності та погодили пункт, відповідно до якого не потрібна згода парламенту на відкриття кримінального провадження за підозрою депутата в корупції. Імунітет українські парламентарі збережуть тільки в частині своєї політичної діяльності, як гарантію для неупередженої законодавчої, опозиційної діяльності.

Українці знають, що вітчизняні народні обранці звикли зловживати недоторканістю, подекуди трансформуючи значення поняття «під себе». Для однієї половини з 450 депутатів недоторканість –синонім безкарності, вседозволеності й непідсудності, привілей, що дає можливість уникнути кримінальної відповідальності; для іншої, опозиційно налаштованої меншості – гарантія захисту.

Недоторканність депутатів передбачено ЗУ "Про місцеве самоврядування", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про статус народних депутатів України". Ст. 80 Конституції України встановлює й забезпечує основи депутатської діяльності: «Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».

Це означає, що народний депутат України і після припинення депутатських повноважень не може бути притягнений до юридичної відповідальності за зазначені дії. Гарантії депутатської недоторканності поширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень.

Як виявилося, український парламентаризм - явище абсолютно суб’єктивне, саме тому гарантія депутата на здійснення незалежної політичної діяльності перетворилося не на захист своїх вільних політичних переконань, а на захист свого бізнесу, своєї безпеки Зловживаючи недоторканістю у повсякденному житті, як то аварії з летальним кінцем як у випадку Леоніда Черновецького, який будучи депутатом ВРУ, на смерть збив 20-річного чоловіка в листопаді 2003 року, напад депутатів Партії регіонів – Олега Калашникова, на журналістів СТБ... чи інцидент зі свободівцівцями, які «люстрували» голову НТКУ у березні 2014р. - депутати сильно дискредитують відповідний правовий інститут.

Доцільно зазначити, що тема повного чи часткового скасування депутатської недоторканості, є своєрідним «флагманом» серед виборчих обіцянок партій та кандидатів як у депутати, так і в президенти. Так, якщо згадати хронологію даної проблематики, то практично всі політики й політичні сили, в різні часи й періоди, піднімали питання скасування імунітету для народних обранців. Демагогія носила теоретичний характер, іноді уособлюючись в законопроекти, які поверталися до опрацювання або ж не набирали необхідну кількість голосів.

Країна рівних можливостей

В Україні ліквідація депутатської недоторканності, «зрівняловка» обранців зі звичайними громадянами практично завжди презентувалася як панацея від усіх політичних і соціальних проблем. Опозиція грала на контрастах, влада – на народності гасел.

1995р.- недоторканність депутатів Верховної Ради було закріплено частиною III ст. 80 Конституції України.

1998р (січень) - парламент зняв недоторканість з депутатів місцевих рад, внісши відповідні зміни до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Ініціатором став Л.Кучма, тодішній Президент України.

2000р (квітень) -проведення референдуму з приводу реформації системи державного управління; одне з питань референдуму - скасування депутатської недоторканості. 89% громадян висловилися за скасування імунітету, проте парламент так і не імплементував рішення референдуму.

2003 р. (червень)- Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України, відповідно до якого «встановлення додаткових порівняно з недоторканністю особи гарантій недоторканності для окремих категорій державних посадових осіб має на меті створення належних умов для виконання покладених на них державою обов'язків та захист від незаконного втручання у їх діяльність».

з 2004р - Бандити сидiтимуть в тюрмах. В. Ющенко та команда помаранчевих політиків проголосила наміри боротися з корупцією, фальсифікаціями та урівняти всіх українців у своїх правах.

2007р - Одним із найпопулярніших гасел на позачергових парламентських виборах 2007 року була ініціатива зняття депутатської недоторканності. У липні блок “Наша Україна – Народна самооборона” розпочав всеукраїнську акцію по збору підписів за скасування депутатської недоторканності, а президент Ющенко поставив мільйонний підпис у підписному листі за її скасування ..

з 2008р. - Український прорив: для людей, а не політиків - Програма діяльності Кабінету Міністрів України, яка ґрунтувалася на положеннях Програми Президента України Віктора Ющенка "10 кроків назустріч людям" та виборчих програм блоків політичних партій, що утворили Коаліцію демократичних сил у Верховній Раді України VI скликання. Частина 2, п.2.1 «Ефективна політична система – «скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх "імунітету" до форм парламентської діяльності». Проект закону, в якому пропонувалося залишити у Конституції згадку про депутатський імунітет лише стосовно виступів та голосування народних обранців у парламенті , був внесений до ВРУ у січні, з подальшим нівелюванням.

2010 (квітень) - КС, реагуючи на звернення ВРУ (від 20 жовтня 2009р) щодо проекту закону № 3251 "Про внесення змін до Конституції України" (про гарантії недоторканності для окремих посадових осіб) зі скасування президентської та обмеження депутатської недоторканості, визнав обмеження депутатського імунітету таким, що відповідає Основному Закону. Водночас неконституційним визнано скасування недоторканості президента. Повернулися до законпроекту депутати у травні 2012р., перед виборами.

2012р. (травень) - об’єднана опозиція задекларувала намір скасувати недоторканість у програмі дій «Справедлива держава, чесна влада, гідне життя». Опозиція виступила за обмеження недоторканості не лише народних депутатів, а й суддів та президента.

2012р (липень) - Верховна Рада прийняла проект постанови № 3251 і знову направила відповідний законопроект до Конституційного суду України для отримання експертизи. 28 серпня 2012р. КСУ визнав законопроект № 3251 про зняття депутатської недоторканності конституційним.

2013р (травень) - Рада відмовилася розглянути дороблений законопроект № 0977 (проект постанови № 3251) про скасування депутатської недоторканності.

Далі –знову демагогія. Наскільки серйозними є наміри новообраних депутатів ВРУ 8-го скликання позбавити себе «табу» на відповідальність – в українців є шанс побачити. Перше засідання Ради восьмого скликання може відбутися вже 1 грудня.

Рівні можливості по-європейськи

Якщо в Україні характерною рисою «питання недоторканості» можна вважати популізм та ідею панацеї, то у Європі -це прискіплива увага ЗМІ та громадянського суспільства до діяльності обраних парламентарів. Відставка, суди, розголос очікують на того державного діяча, який вчинив протиправно.

Законодавство більшості країн ЄС не дозволяє арештовувати депутата під час сесійних засідань виборних органів та перед ними. Проте, норма втрачає силу, а депутат імунітет, якщо обранця було затримано на місці здійснення злочину. За цих обставин, згоди парламенту не його арешт не потрібно.

Іммунітет існує для європарламентарів з 1965 року. За даними наукового дослідження Інституту законодавства Верховної Ради України, у результаті вивчення 64 конституцій держав світу встановлено, що в переважній більшості з них парламентарій не може бути затриманий, заарештований, притягнутий до кримінальної відповідальності, за винятком випадків, коли його затримано на місті злочину (Австрія, Бельгія, Греція, Франція), при порушенні громадського порядку (США). За нормою Конституцій Португалії, Швеції, Фінляндії, депутатський імунітет обмежується в залежності від тяжкості злочину, в якому звинувачується парламентарій.

У більшості держав англосаксонської системи права недоторканність поширюється на час парламентської сесії, а у Великій Британії — за 40 днів до відкриття сесії, на час її проведення і протягом 40 днів по її закінченні. На початку 2013р Сенат Чехії схвалив зміни в Конституцію, що скасовують довічний імунітет депутатів і сенаторів від кримінального переслідуванням. Це вдалося зробити з 18-ої спроби.

Доторкнутися до обраних

Ще кілька слів щодо тих поодиноких випадків в українському політикумі, коли відповідно до Конституції України, депутати були позбавлені захисного імунітету. В основному, через обвинувачення у розкраданні державного майна, зловживанні владою, вбивстві.

1990р.- Степан Хмара, депутат Верховної Ради УРСР був позбавлений депутатської недоторканності і арештований в сесійній залі. Ініціаторами виступили комуністи на чолі з Олександром Морозом, рік Хмару тримали у СІЗО. Офіційна причина втрати імунітету - побиття міліцейського офіцера–провокатора, неофіційна - політична розправа

1994р. - Юхим Звягільський, депут був обвинувачений у причетності до зловживань керівництва «Діамант-банку», вчасно виїхав з України, повернувся за рік, вже невинним.

1999р.- Павло Лазаренко, Верховна Рада ухвалила рішення про зняття з нього депутатської недоторканності коли сам депутат вже перебував далеко від України. Лазаренка звинуватили у відмиванні грошей - за даними ООН парламентар привласнив близько 400 мільйонів доларів.

2000р - Микола Агафонов, екс-гендиректор агрофірми "Наукова" у Дніпропетровській області був заарештований 22 червня після того, як Верховна Рада дала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності. Звинувачувався у викраденні державних коштів на суму понад 23 млн доларів США. Судили за розкрадання державного майна у великих розмірах та приховування прибутків у закордонних фінустановах. За півроку екс-депутата звільнили під заставу.

2000р. Віктор Жердицький, екс-банкір «Градобанку» обвинувачувався у нецільовому використання 4 мільйонів марок, які призначалися остарбайтерам (у 1995р. саме через “Градобанк” німецький уряд здійснював виплату 400 мільйонів марок компенсації остарбайтерам). Заарештований у Німеччині, відбув покарання у 5р.10 міс., у лютому 2005 році повернувся до Києва.

2009р. – Віктор Лозінський, депутат позбавлений недоторканості через вбивство селянина Валерія Олійника.У квітні 2011 року засуджено до 15 років позбавлення волі, через 2 роки Вищий спеціальний суд скоротив термін ув’язнення Лозінського до 10 років. Термін покарання відбуває в Бориспільській виправній колонії.

2013р. – Ігор Марков, Рада позбавила депутата мандата за хуліганство – під час мітингу біля будівлі ОДА в 2007 році він сильно побив чоловіка.

2014р. – Олег Царьов, Верховна Рада України дала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності та тримання його під вартою за сепаратизм - публічні заклики до насильницької зміни влади і повалення конституційного ладу України.

Для порівняння, можна навести декілька прикладів позбавлення депутатського імунітету західних політиків.

У 2008р. Європарламент позбавив бельгійського депутата Франка ВАНЕКЕ іммунітету за расизм.

У 2009 р. 55-річний депутат Бундестагу від Соціал-демократичної партії Йорга Таусса втратив імунітет через звинувачення у причетності до дитячої порнографії.

У 2013р. Європарламент позбавив депутатської недоторканності главу націоналістичної партії "Національний фронт" Франції Марін Ле Пен, яка у 2010 р. порівняла мусульман, які моляться на вулиці, з нацистськими окупантами. Раніше судове переслідування Ле Пен було неможливо, так як у неї був імунітет від Європарламенту.

У тому ж 2013р. Європарламент позбавив імунітету і польського депутата від партії «Солідарна Польща» Яцека Курського. Причина - перетин суцільної лінії на дорозі руху в Польщі ( в січні 2012р. політик, керуючи машиною, повернув ліворуч і перетнув подвійну суцільну розмітку, що забороняє такий маневр).

Як висновок

Депутатська недоторканість може і повинна бути суттєво зменшена, проте відповідно до сучасних тенденцій, потреб й об’єктивних обставин. В Україні такими обставинами є відсутність гарантій діяльності політичної опозиції, корупція, а також відсутність незалежної та неупередженої судової системи. Ситуація, коли політичні опоненти «дістають з анналів» потрібний фактаж, підключають заангажованих міліцію, прокуратуру та суд, використовують адмінресурс – поки що реальна для України. В даному випалку, депутатська недоторканість є єдиною гарантією для опозиціонера уникнути як переслідувань, так і ув’язнення.

В той же час, серед депутатів ВРУ чимало осіб з «темним» минулим й доволі «непрозорим» теперешнім, тих, хто причетний до розкрадання державного майна, зловживання владою, порушення правил валютних операцій, хто голосував за вбивчі закони 16 січня, тощо. Для них імунітет - гарантія стабільності, достатку, часу для зміцнення політико-економічний позицій, виведення капіталів за кордон, знищення обвинувачувальних справ у слідчих органах.

Від цього: в Україні народний обранець не повинен мати імунітет від покарань за злочини, не повинен мати АБСОЛЮТНОГО імунітету. Недоторканість не має бути індульгенцією на право робити все. Політик має бути захищений, злочинець –покараний. Суспільство, в якому політики не несуть відповідальність за свої вчинки -бійки, ДТП, розкрадання майна, фінансові махінації, здачу державних інтересів, брехню й наклепи – ніколи не віритиме в політичні наміри (програми, стратегії). Оптимально, коли політична діяльність перебуває під захистом, а все інше – під нормою українського судочинства.

Олександр Федоренко Олександр Федоренко , Громадський та політичний діяч
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram