Парламентські вибори 12 квітня 2026 року в Угорщині відбуватимуться в надзвичайно напруженій атмосфері. Опозиційна партія «Тиса» має реальні шанси сформувати новий уряд, завдавши поразки партії «Фідес», яка утримує конституційну більшість в угорському парламенті вже протягом 16 років після впевнених перемог на виборах 2010, 2014, 2018 і 2022 років.
Окремі опитування демонструють значну перевагу «Тиси» над «Фідес»: так, останні дані Reuters за кінець березня дають «Тисі» 51 % проти 38 % у «Фідес» серед виборців, що визначилися. Такі настрої демонструють загальну суспільну втому від популістської політики багаторічного лідера «Фідес» Віктора Орбана, який безперервно очолює уряд з 2010 року, постійно конфліктуючи з політичними структурами Європейського Союзу, підтримки якого потребує угорська економіка, та поступово впроваджуючи в країні квазі-авторитарне управління.
Показовим є факт, що лідером «Тиси» є колишній багаторічний член партії «Фідес» Петер Мадяр, який залишив її у 2024 році, написавши, що останні кілька років змусили його усвідомити, що ідея «національної, суверенної, заможної Угорщини», проголошена метою правління Віктора Орбана, насправді є «політичним піаром», який слугує для маскування масштабної корупції та перерозподілу багатства на користь тих, хто має потрібні зв’язки.
Попри позитивну динаміку суспільної підтримки, опозиції доведеться зіштовхнутися зі значними перешкодами на шляху до перемоги, оскільки контроль влади над виборчими комісіями, адміністративні важелі та домінування проурядових медіа все ще формують сприятливе політичне поле для «Фідес».
Віктор Орбан мобілізує електорат посилюючи націоналістичну риторику, що транслюється через монополізовані державою медіа, зокрема супроти надання допомоги Україні та антиросійських санкцій, які нібито шкодять угорській економіці, та виступаючи в ролі захисника державного суверенітету від «зовнішнього впливу» з боку ЄС та України.
«Тиса» ж обіцяє боротьбу з корупцією, нормалізацію відносин з ЄС і економічну модернізацію. За оцінками аналітиків, результат виборів залежатиме від розподілу голосів в окремих виборчих округах та залученості нейтрального виборця. Сценарії варіюються від розгромної перемоги «Тиси» з відкритим проєвропейським курсом до створення коаліції «Фідес» з ультраправими партіями, що поглибить напругу із Брюсселем.
В яких умовах «Тиса» кидає виклик Орбану?
Консервативна популістська партія «Фідес» (а точніше – двопартійний Альянс «Fidesz-KDNP») повернулася до влади у 2010 році на хвилі глибокого розчарування громадян у політиці уряду Угорської соціалістичної партії, яка тривалий час була головною силою в новітній політиці Угорщини. Отримавши підтримку конституційної більшості в угорському парламенті, Віктор Орбан зосередив у своїх руках усю повноту влади в країні, вміло граючи на болючих для громадян темах на подальших виборах, зокрема традиційній для східноєвропейських консерваторів риториці спротиву прийняття мігрантів з Близького Сходу та забезпечення прав ЛГБТ-спільноти, відповідно – і загальній політиці Європейського Союзу. Чинний прем’єр-міністр не забував опікуватися й інтересами багаточисельної угорської національної меншини у сусідніх країнах, створюючи собі образ борця за національні та християнські цінності, який понад десятиліття приносив його партії впевнені перемоги, у той час як його урядовці потрапляли у корупційні та секс-скандали.
Опитування свідчать, що наразі головними інтересами виборців є саме економіка та побут: 43 % угорців називають інфляцію і здорожчання товарів найгострішими проблемами. 69 % громадян вважають, що стандарти життя в країні погіршилися (93 % прихильників опозиції визнають погіршення економічних показників і лише 38 % виборців «Фідес» роблять такий же висновок).
Інфляція 2022 року (14,6%) та 2023 року (17,1%), які уряд Віктора Орбана намагається пояснити зовнішніми чинниками, значною мірою були зумовлені внутрішніми рішеннями самої влади. Напередодні виборів 2022 року уряд реалізував масштабні фіскальні стимули, включно з виплатою так званої «13-ї пенсії» та поверненням податків окремим категоріям громадян, що різко збільшило грошову масу в економіці. Паралельно Орбан запровадив адміністративне стримування цін на низку товарів, що, замість стабілізації ринку, призвело до викривлення цінових сигналів і дефіциту продукції. У сукупності ці заходи створили класичний проінфляційний ефект, відповідальність за який значною мірою лежить на самій економічній політиці уряду, що усвідомлюють громадяни, які мають запит на зміни.
Тож Петер Мадяр виглядає набагато кращим претендентом на владу в Угорщині в очах виборця, оскільки видається «покращеною» версією Орбана, який розпочинав політичну кар’єру як поміркований правоцентристський політик.
Рейтинги «Тиси» стрімко зростала протягом останніх років: наприкінці 2024 року на виборах до Європарламенту вона здобула близько 30 % голосів. Зараз партія активно збільшує електорат консервативних виборців, незадоволених нинішньою економічною ситуацією. Петер Мадяр пропонує бачення країни, «де політика не означає страх і шантаж, а натомість – мир, спокій і безпеку для кожного». Він наголошує, що угорська економіка «не зрушила з місця і перебуває в глухому куті», а також звинувачує Орбана та його союзників у власному збагаченні, стверджуючи, що державні кошти спрямовувалися на приватні яхти та інвестиційні фонди через непрозорі державні закупівлі.
Програма «Тиси» включає обіцянку відновити залучення європейських коштів в економіку та пропонує «функціональне бачення економіки: повернути фінансування з фондів ЄС, підтримати малий бізнес і стартапи, залучити високотехнологічні інвестиції, створюючи для угорців нові робочі місця».
Серед основних пріоритетів політики уряду у разі обрання прем’єр-міністром Мадяр виділяє економічний розвиток, боротьбу з корупцією та відновлення свободи громадянського суспільства, засуджуючи обмеження щодо судової влади, академічної сфери, медіа, й прав меншин. Водночас він зазначив, що «Тиса» є «партією миру», вживатиме жорстких заходів проти нелегальної міграції, відкидає міграційний пакт і прискорений вступ України до ЄС, а також не має наміру відновлювати обов’язкову військову службу.
Мадяр не буде простим партнером як для ЄС, так і для України . Але станом на сьогодні для консервативного угорського суспільства риторика «Тиси» є ковтком свіжого повітря в умовах економічного застою й агресивного правого популізму епохи Орбана, а також і здоровою альтернативою «Фідес», оскільки акцентує на національних інтересах Угорщини.
Чому чинний уряд Угорщини стійкіший, ніж видається?
Багаторічне правління партії «Фідес» в Угорщині зумовлене не лише об’єктивною популярністю її ідей серед громадян, але й впровадженням у суспільно-політичне життя країни відверто авторитарних практик, спрямованих на утримання влади в руках чинного уряду. Зокрема, переважна більшість угорців (57 %) не вірить у чесність виборів, а сам режим можна охарактеризувати як «електократію» – формальну демократію, яка спирається на маніпуляції процесами виборів.
Більшість депутатів парламенту Угорщини (106 із 199) обираються в одномандатних округах за мажоритарною системою відносної більшості, суттєвою вадою якої є широкий спектр можливостей для контролю «згори». Так, уряд Віктора Орбана використовує зміну меж виборчих округів як інструмент політичної переваги через практику, близьку до джеррімендерингу в США: після приходу до влади його партія «Фідес» провела реформу виборчої системи, яка скоротила кількість округів і перекроїла їх так, щоб розпорошити електорат опозиції та сконцентрувати голоси прихильників влади.
Межі округів часто малюють нерівномірно, об’єднуючи різні за політичними вподобаннями території, що знижує шанси опозиційних сил перемагати навіть за значної загальної підтримки. Яскравим прикладом маніпуляцій є останні зміни до складу виборчих округів, які передбачали ліквідацію двох округів у традиційно ліберальному Будапешті, що відправляли до парламенту депутатів від опозиції, та створення двох округів у сусідньому медьє Пешт, де «Фідес» має більшу підтримку.
Джеррімендеринг по-угорськи у поєднанні зі змінами у виборчому законодавстві створює системну асиметрію, коли партія влади отримує непропорційно велику кількість мандатів порівняно з реальною часткою голосів виборців. Наприклад, на парламентських виборах 2022 року попри реальний результат підтримки виборців у 52,5%, альянс «Fidesz-KDNP» отримав 67,8% місць у парламенті, тоді як альянс «Об’єднані за Угорщину» Петера Маркі-Зая попри підтримку в 36,9% отримав лише 28,6% від загальної кількості мандатів.
Крім того, велике значення відіграє контроль «Фідес» над медіасферою. Організації на кшталт «Репортерів без кордонів» наголошують: медіа, фінансовані державою через фонд KESMA (Центральноєвропейський фонд преси та медіа), перетворені на рупор уряду і, тоді як незалежні видання стикають з тиском, відсутністю ресурсів та спробами придбання дружніми до Орбана підприємцями.
За даними правозахисників, на виборчому інформаційному полі домінує державна пропаганда: на кожному рахунку за комунальні послуги громадянам нагадують, скільки грошей «економить Угорщина завдяки дешевій російській нафті». Соціальні мережі переповнені ботами та фейками: передвиборна кампанія супроводжується масованим використанням штучного інтелекту для створення дезінформації, фейкових акаунтів і теорій змов про «зовнішніх ворогів» Угорщини, а також навіть, як вважають деякі аналітики, певною залученістю російських фахівців з пропаганди.
Отже, навіть попри сприятливі рейтинги перед виборами, перемога «Тисі» не гарантована, оскільки уряд зберігає у своїх руках вагомі важелі впливу на їхній результат.
Агресивна кампанія Орбана
Перебуваючи під тиском реальної загрози втратити владу, Віктор Орбан розгорнув найрадикальнішу за риторикою кампанію в новітній історії угорських виборів. У своїх промовах прем’єр-міністр, тези якого транслюють державні медіа, прагне переконати виборців, що Угорщина перебуває в оточенні недружніх країн, опозиція діє в інтересах Брюсселя та Києва та намагається втягнути Угорщину в російсько-українську війну, а тому єдиним виходом з важкої політико-економічної ситуації є згуртування довкола національного лідера та його партії, що можна охарактеризувати як тактику «фортеці в облозі».
Передвиборчий наратив ґрунтується на темах замирення з РФ і протистояння санкціям щодо російських енергоносіїв, запровадження яких нібито суперечить економічним інтересам як Угорщини. На марші 15 березня Орбан проголосив: «Наші сини не помруть за Україну, вони житимуть за Угорщину», хоча про збройну залученість Угорщини у війні ніколи не йшлося.
В центрі уваги опинилося припинення схвалених ЄС поставок нафти трубопроводом «Дружба», що загострив конфлікт між урядами Угорщини та України. Орбан відкрито звинувачує українську владу в інфраструктурних аваріях та паралельно вдається до тиску на Брюссель: він заблокував виділення Євросоюзом 90 мільярдів євро на підтримку України та обмежує запровадження санкцій проти Москви, вимагаючи відновлення дешевих поставок російської нафти, та вдався до відкритого енергетичного шантажу, зупинивши постачання нашій державі газу.
Понад те, угорська влада звинуватила Україну у закладенні вибухівки поблизу трубопроводу «Турецький потік» нібито з метою остаточного припинення постачання російських енергоносіїв в Угорщину. МЗС України такі звинувачення відкидає, а Петер Мадяр окремо заявив, що «прем’єр-міністр, який йде у відставку, дотримуючись порад російських агентів, намагається вселити страх власному народу за допомогою операцій під чужим прапором».
Фінансово-адміністративні ініціативи «Фідес» також спрямовані на мобілізацію електорату, створюючи імітацію захисту національних інтересів. 6 березня Національна податкова та митна служба Угорщини повідомила про затримання інкасаторських автомобілів та працівників Ощадбанку. У відомстві заявили, що затримання відбулося «за підозрою у відмиванні коштів», а до парламенту було внесено законопроєкт про фактичний арешт рахунків та золота державного банку України.
У боротьбі за владу Орбан не соромиться навіть найбільш «брудних» передвиборних маніпуляцій, як-от підкуп виборців та прямий тиск на опонентів та опозиційно налаштованих громадян. Так, «Фідес» використовувала великі суми коштів і навіть наркотики для того, щоб спонукати людей робити «правильний» вибір. Також партія тисла на мерів невеликих депресивних угорських міст з метою забезпечення потрібних уряду результатів голосування. В той самий час Управління із захисту конституції Угорщини провело обшук у будинку IT-фахівців, які співпрацювали з партією «Тиса» в рамках повноцінної шпигунської спецоперації.
Через антагонізацію України та ЄС уряд намагається зміцнити підтримку «Фідес» на виборах, апелюючи до страхів громадян перед «зовнішніми ворогами» та політичною турбулентністю після зміни влади та підтримуючи образ Орбана як «досвідченого й сильного лідера».
Іноземне втручання
Безпідставно критикуючи опозицію за «співпрацю» з іноземними державами, напередодні виборів борець за незалежну Угорщину Орбан великою мірою покладається на підтримку особистих союзників з Білого дому та Кремля. Яскравою подією останнього тижня став візит віце-президента США Джей Ді Венса до Будапешта, відкритою метою якого була агітація за Орбана. Венс взяв участь у мітингах «Фідес», закликаючи угорців виступити проти «бюрократів з Брюсселя» та звинуватив українські спецслужби у втручанні в угорські вибори, повністю повторивши стандартні тези Орбана. Така позиція не є дивною, оскільки Трамп давно називав прем’єр-міністра Угорщини своїм другом, вважаючи його ледь не амбасадором своїх ідей у Європі, що ще більш загострює і без того напружені відносини між ЄС і США.
Та найбільший скандал як в Угорщині, так і поза її межами стала відкрита співпраця уряду з РФ. За повідомленнями медіа та низки аналітичних центрів, до країни прибули політтехнологи, пов’язані з ГРУ, які нібито консультували провладні структури у виборчій кампанії. Йдеться не лише про класичні інструменти політичного маркетингу, а й про використання дезінформаційних стратегій та технологій впливу на громадську думку, які раніше фіксувалися в інших державах. Така присутність викликала різку реакцію опозиції, зокрема й самого Мадяра, та занепокоєння європейських партнерів, адже вона прямо ставить під сумнів прозорість виборчого процесу.
До того ж, 8 квітня були опубліковані нові діалоги глав МЗС Петера Сійярто та Сергія Лаврова, у яких міністри узгоджували блокування Угорщиною антиросійських санкцій, а угорська сторона фактично виступала інформатором для РФ щодо таємних обговорень та протоколів у межах ЄС. Зі змісту діалогів можна зрозуміти, що фактично держави встановили повноцінні тіньові партнерські відносини попри гібридну війну, яку Росія веде про ЄС. Сам Сійярто ще 31 березня цинічно підтвердив, що лобіював скасування антиросійських санкцій, які згідно з позицією уряду шкодять Угорщині.Позитивним моментом стало те, що громадяни Угорщини відверто роздратовані такою співпрацею Будапешта з Москвою, вийшовши на мітинги, що однозначно матиме вплив на результат виборів.
Висновки та прогноз
Результати останніх опитувань свідчать про впевнені позиції «Тиси», однак такі настрої не гарантують аналогічного підсумку на парламентських виборах, оскільки перед волевиявленням 2022 року опозиції також пророкували перемогу. Найбільш сприятливим сценарієм виглядає отримання «Тисою» конституційної більшості. До того ж, хоча й Петер Мадяр не є добрим другом для України, він загалом поділяє цінності об’єднаної Європи та здатен відновити добросусідські відносини між Києвом та Будапештом.
Перемога «Фідес», яка все ж видається менш вірогідною, натомість може спричинити політичну кризу і нову хвилю напруги у відносинах із сусідами, ставлячи під питання подальшу стабільну підтримку України в боротьбі з РФ, оскільки Віктор Орбан зарекомендував себе як радикального противника санкцій та військової допомоги. У будь-якому разі Угорщина опиняється перед серйозним випробуванням для своєї демократичної системи, а подальша динаміка її зовнішніх відносин безпосередньо залежатиме від результату виборів.