Після приходу до влади в Угорщині прем’єр-міністра Віктора Орбана 13 його соратників отримали значну частку державних підрядів.
Про це йдеться у розслідуванні Financial Times. Видання проаналізувало майже 350 000 держзакупівель.
Як приклад наводять будівництво мосту через Дунай поблизу кордону Угорщини з Хорватією та Сербією вартістю €747 млн. Його зводить компанія, що належить Ласло Сійю, бізнес-партнеру давнього друга Орбана.
Сій, чиї розкішні яхти приймали високопосадовців уряду, володіє компаніями, які виграли низку контрактів на €7,9 млрд з моменту обрання Орбана у 2010 році. У п’ять років до цього його компанія Duna Aszfalt виграла тендери лише на €247 млн. Він є одним із 13 осіб, близьких до уряду прем’єра, чиї компанії почали отримувати значну частку державних контрактів після приходу Орбана до влади.
Модель Орбана, яку він називає «Системою національної співпраці» (NER), нібито поєднує ресурси держави та приватного сектору. Однак опоненти називають її кумівством, стверджуючи, що кошти платників податків використовуються для збагачення наближених до Орбана осіб, які у відповідь підтримують його переобрання.
Аналіз FT показує, що 14% усіх коштів, виділених через державні тендери за Орбана, дісталися 42 компаніям, що належать цим 13 особам. У 2005–2010 роках вони отримували лише 1%.
Загалом вони отримали понад €28 млрд державних підрядів із 2010 до кінця 2025 року – самостійно або в консорціумах. У середньому це €1,8 млрд на рік. П’ять років до приходу Орбана до влади вони отримували лише третину цієї суми – €608 млн на рік.
Середній показник €1,8 млрд на рік означає зростання у 15 разів порівняно з €121 млн на рік до 2010. Також ці компанії непропорційно часто вигравали тендери, де не було інших учасників.
Ключовою фігурою системи називають Лорінца Месароша – друга дитинства Орбана, який став найбагатшою людиною Угорщини, зокрема завдяки великим державним будівельним контрактам. У списку бенефіціарів також багато його бізнес-партнерів, зокрема Сій. Сій заснував компанію Duna у 1990-х і поступово розвинув її, але справжній прорив відбувся у 2010-х, коли він почав подаватися на тендери разом із Месарошем.
До цієї мережі раніше входив і Лайош Шімічка, колишній однокурсник Орбана, але після конфлікту у 2015 році його бізнес-імперія розпалася. Серед інших впливових осіб – зять Орбана Іштван Тіборц, його давній партнер Іштван Гаранчі та медіаменеджер Дьюла Балаші.
Деякі компанії різко збільшили кількість контрактів після переходу у власність членів цієї мережі. Наприклад, Euro General до 2017 року отримала контрактів на €36 млн, а після придбання Месарошем – уже на €175 млн.
Іштван Тіборц також став одним із найбагатших бізнесменів країни, частково завдяки угодам із державою. Він заперечує зв’язок свого успіху з Орбаном і заявив, що з 2015 року не бере участі в держзакупівлях після розслідування ЄС щодо його компанії Elios.
Компанія Duna Aszfalt заперечує отримання вигоди від політичних зв’язків, заявляючи, що її успіх базується на досвіді та якості роботи.
ЄС заморозив близько €27 млрд фінансування Угорщини через занепокоєння корупцією, з яких €18 млрд залишаються заблокованими. Дослідження показують, що політично пов’язані компанії мають у 2,5–3,3 раза більше шансів виграти тендери. FT також виявила, що ці компанії отримали €12 млрд контрактів, фінансованих ЄС, включно з €700 млн після замороження коштів.
Європейські чиновники зазначають, що формально тендери відповідають правилам, але часто умови прописуються так, щоб підходили лише конкретним компаніям.
Частка тендерів із одним учасником серед пов’язаних компаній зросла з 45% (2010–2023) до 69% (2024–2025), тоді як середній показник по країні – близько 29%.
Експерти припускають, що це може бути пов’язано з очікуванням поразки на виборах і спробою швидко освоїти бюджетні кошти.