За даними словацького Уряду праці, на початку 2025 року в країні офіційно працювали 44 363 громадянина України — це найбільша кількість серед іноземців. У травні 2022 року українці входили й у п'ятірку інвесторів Словаччини: у країні працюють 2225 юридичних осіб, фірм, власниками яких є українці. А ще ж є підприємці – фізичні особи з паспортом України, таких 2024 року налічували 34 786 осіб. Тобто сумарно це 81 374 платники податків у бюджет Словаччини! За найскромнішими підрахунками — якщо брати лише мінімальну словацьку з/п (€750 на кінець 2024 р.) й нарахування на з/п (без прямих бізнес-податків, як-от: ПДВ, податок на прибуток і т.д.), — це €36,6 млн щомісяця.
Щодо реальних умов праці у Словаччині. Лише 30 % з 44 тисяч українських працівників зараховані безпосередньо до штату підприємств-роботодавців. У Словаччині споконвіку діє система працовних агентур — компаній–посередників між робітником і роботодавцем. Не лише українці, а й інші іноземці, що легально працюють у Словаччині, влаштовані саме в цих фірмах-посередниках. Прямий роботодавець — наприклад, автозавод — має контракт з працовною агентурою, якій і сплачує кошти за виконану роботу. А вже вона перераховує іноземному працівнику.
З робітника агентура стягує комісію за всі супутні послуги: допомогу з оформленням документів, подолання мовного бар’єру, розв'язання побутових питань — як правило, загалом це 25–30 % чистої зарплатні. Буває, всі ці послуги лише формальні. Відомі випадки, коли агентури, утримуючи з працівників кошти ще й на податки чи на медичне страхування, банально привласнювали їх і не сплачували до бюджету. Потім ошуканого працівника звільняли, навішуючи на нього всі борги перед державою. І люди здебільшого не мають вибору.
Знайти безпосереднього роботодавця складно, адже більшість підприємств не хочуть додаткової мороки з іноземцями. Прямі роботодавці зацікавлені в посередниках ще й задля мінімізації податків. Серед шляхів зменшити оподаткування для підприємства — оформити людей не найманими робітниками, а ФОПами. У Словаччині, як, до речі, і в Україні, податкове навантаження на ФОПи менше, ніж на найманого працівника. Автозаводу краще, щоб умовний слюсар виконував свою роботу як ФОП. Але з цим теж купа мороки, плюс держоргани можуть виявити фіктивну схему. Тож хай ризикує посередник — працовна агентура, яка і змушує іноземців оформлювати собі підприємництво. Ось вам і пояснення, чому в Словаччині так багато українських ФОПів, які тут називаються колоритним слівцем «живностнікі». Тобто людина, яка «живить» (утримує) себе самостійно.
І ми дійшли до міграційної поліції, яка за часів Фіцо «кошмарить» українців. Будь-який іноземець — працівник чи підприємець — може заробляти у Словаччині, якщо легально перебуває в країні. Посвідку на проживання треба оновлювати в середньому що півтора року. Є посвідчення, що ти легально перебуваєш у Словаччині, — ти працюєш. Нема — тоді вибач. Навіть якщо тебе не звільнили, банк закриє рахунок, на який отримував зарплату.
Те саме з українськими біженцями: особа в тимчасовому притулку отримує захист і право на працю лише за наявності документа, виданого поліцією.
Позбуваються клопоту з оновленням документів лише іноземці, які отримали дозвіл на постійне перебування в ЄС, — його дають через п'ять років життя у Словаччині. Коли Фіцо вчетверте став на чолі словацького уряду — з кінця 2023 року, у міграційній поліції відбулися зміни не на користь іноземців. Їх тримають у постійному страху втрати легального статусу.
Потрапити на прийом до відділів міграційної поліції, аби отримати перший дозвіл на проживання чи оновити документи, можливо лише за наявності резервації певного часу й дати прийому. Ці так звані терміни, або резервації, роблять через онлайнову систему порталу МВС. І вона, ця система, яка раніше працювала бездоганно, з початку 2024 року безперервно лежить! Термінів або немає, або є два-три слоти на тисячу осіб. Та й ті можна вихопити тільки вночі, буквально чергуючи за комп’ютером. При цьому в соцмережах їх продають за від 250 до 450 євро на особу. І серед продавців «термінів на поліцію» є купа шахраїв, які пропонують фіктивні номерки. Найгірше, що обман вдається виявити лише в поліції, яка і звинувачує іноземця в спробі оминути «законом встановлений порядок». Свідомо чи через недбалість словацька влада перекриває доступ на ринок праці й фактично виштовхує людей з країни.
За словами міністра МВС Словаччини Матуша Шутая Ештока, який, до слова, за кількістю брутальних образ на адресу українців займає, певно, друге місце після Фіцо, система резервації термінів відвідування поліції не працює тому, що триває... постійна модернізація! Жодної реакції словацьких можновладців на іноземців, кинутих напризволяще, нема. Дарма, що місцеве телебачення регулярно повідомляє про це. В одному такому сюжеті українка з плачем каже на камери журналістів: «Я себе відчуваю в цій країні просто як собака, просто як собака, розумієте!»
Іноземцям, які критикують словацьку владу, можновладці агресивно вказують на двері. Мовляв, не подобається — ніхто вас тут не тримає. Фіцо ж на пару з Ештоком з грудня 2024 року майже щодня з екранів телевізорів і на власних сторінках соцмереж звинувачують українців як не у спробах підірвати нафтопровід «Дружба», то в хакерських атаках на владні словацькі портали, а останнім часом і в спробі держперевороту. Кожне таке звинувачення провокує створення або поповнення списку осіб, яких словацька влада готується депортувати.
У січні-лютому 2025-го до переліку «виховних заходів» щодо українців словацька поліція додала ще й відкриття кримінальних проваджень проти низки людей, відомих у діаспорі активною громадянською позицією та волонтерством. Люди, які багато років живуть у Словаччині, знають словацьку мову та місцеві звичаї, першими поспішають на допомогу тим, хто прибуває: ходять з ними до поліції, заповнюють анкети, допомагають знайти житло або ж влаштовують на роботу. І от саме проти старожилів останнім часом відкривають кримінальні провадження — за спробу уявного хабаря поліцейському чи навіть за контрабанду людей. Мовляв, допомагали іноземцям, які не відповідали вимогам легального перебування в Словаччині.
Велике питання — чи доведе влада ці звинувачення проти українців до суду. Але в багатьох випадках досить і самого факту кримінального провадження. Адже правовий захист у ЄС не з дешевих. Адвокат у Словаччині коштує приблизно €100 на годину. Навіть пару місяців досудової тяганини може собі дозволити не кожна людина.
А що Україні до тих складнощів українців у Словаччині? На Батьківщині люди щодня у смертельній небезпеці. Згідно з опитуваннями організації «Громадянська допомога.SK», українці, які працюють у Словаччині, 2024-го відправляли до України в середньому 350–400 євро щомісяця. І це лише гроші для родичів або близьких, не враховуючи участі у волонтерських збірках.
Словацька волонтерська група «Боєприпаси для України» 2024-го зібрала майже €5 млн на закупівлю артилерійських боєприпасів. У січні 2025-го на знак протесту проти проросійської політики Фіцо збір коштів на зброю поновили під гаслом «Якщо не уряд, то ми надсилаємо».