«Сполучені Штати Америки вважають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю для цілей національної безпеки та свободи в усьому світі», — написав Дональд Трамп наприкінці грудня в соціальних мережах у публікації, що стосувалася майбутнього призначення послом США в Данії співзасновника PayPal, колишнього бізнес-партнера Ілона Маска Кеннета Говері.
З того часу обраний президент США не раз повертався до теми Гренландії. А коли його син цього тижня відвідав острів, Дональд Трамп пообіцяв «ЗРОБИТИ ГРЕНЛАНДІЮ ЗНОВУ ВЕЛИКОЮ». (Наступний лідер вільного світу часто зловживає капслоком у своїх постах).
Дональд Трамп перший, хто пропонує купити чи забрати собі Гренландію?
Ні, тема контролю Гренландії не якась випадкова примха Дональда Трампа. Приєднання найбільшого у світі острова (площею 2166 мільйонів квадратних кілометрів, 25 % території США) є доволі давньою ідеєю американських лідерів. Ще в 1867 році державний секретар Сполучених Штатів Вільям Сьюард досліджував перспективу придбання Гренландії, однак ідею відхилив Конгрес.
США фактично контролювали Гренландію упродовж Другої світової: у квітні 1941 року американці окупували острів, щоб не допустити туди Третій рейх, і створили на ньому ряд авіабаз. 1945 року контроль над островом повернули данцям.
У 1946 році президент США Гаррі Трумен пропонував Данії продати колонію (до 1953 року Гренландія мала саме такий статус), однак королівство відхилило оферту.
Пропонував купити Гренландію і Дональд Трамп під час своєї першої каденції. Ініціативу активно обговорювали його радники й соратники. Далі абстрактних міркувань реалізація ідеї не просунулася, однак зараз, схоже, Дональд Трамп налаштований більш рішуче.
Чи держави в принципі купують і продають свої території?
Так. США двічі розширювалися шляхом купівлі територій. У 1803 році уряд країни придбав у Франції 2,100 мільйона квадратних кілометрів землі за 15 мільйонів доларів (приблизно 300–350 мільйонів доларів зараз) у рамках так званої купівлі Луїзіани.
1867 року США купили в Російської імперії Аляску за 7,2 мільйона доларів (еквівалент нинішніх приблизно 150 мільйонів доларів).
США також мають досвід купівлі територій у Данії, причому вже у 20 столітті: 1917 року королівство продало американцям три острови Данської Вест-Індії за 25 мільйонів доларів (еквівалентні майже 600 мільйонам сучасних доларів), зараз це Віргінські Острови. Ще один віргінський острів Данія продала в 1905 році приватній судноплавній компанії, згодом його теж придбали США.
Під час першої президентської каденції Дональд Трамп також обговорював варіант обміну Гренландії на Пуерто-Рико, неприєднану територію США.
Скільки могла б коштувати (гіпотетично) Гренландія?
У 1946-му президент США Трумен пропонував Данії 100 мільйонів доларів (сума, еквівалентна сучасним 1,4 млрд доларів) в обмін на Гренландію У 2019 році видання The Washington Post підрахувало, що острів міг би коштувати до 1,7 трильйона доларів.
Як давно Данія володіє Гренландією?
Перші скандинавські колонії в Гренландії з'явилися наприкінці Х століття. 1261 року місцеві поселення присягнули на вірність норвезькому королю, а 1380-го Норвегія увійшла в унію з Данським королівством, чинну до 1814 року.
Коли союз між Данією та Норвегією розпався, контроль над колонією зберегла Данія, хоч норвежці робили спроби захопити острів.
У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус острова, включивши його до складу королівства як графство. Мешканці Гренландії, майже 90 % яких є інуїтами, корінним народом Північної Америки, отримали нарешті данське громадянство. Гренландці, попри мізерну чисельність населення (приблизно 56 тисяч осіб), мають двох представників у данському парламенті.
У ХХ столітті Данія інтенсивно асимілювала інуїтів, нерідко брутально, відповіддю став місцевий рух за збереження культурної та національної ідентичності, унаслідок діяльності якого 1979 року острів набув автономію.
У 2009 році парламент Гренландії ухвалив закон про самоврядування, який розширив повноваження автономії та залишив Данії питання оборони й зовнішньої політики.
Навіщо американцям Гренландія?
Дональд Трамп називав у 2019 році гіпотетичну купівлю острова «великою угодою з нерухомістю». У бізнесовій логіці обраного президента США (і не лише його) Гренландія справді є цінним активом. Як зазначає The Economist, американський уряд визначає 50 «критично важливих елементів», у надрах острова містяться 43 з них.
Розробка родовищ у Гренландії наразі в зародковій стадії, і не лише через особливості клімату. З одного боку, місцеве населення не здатне забезпечити робочі ресурси для видобутку, з іншого — не схвалює перспектив масової розробки родовищ, що спричинить зміну традиційного укладу життя й появу на острові великої кількості чужинців, екологічні проблеми тощо. До того ж дотації з бюджету Данії забезпечують високий рівень життя, тож гренландці економічно не зацікавлені перетворювати свій острів на кар’єр.
Утім дослідження надр і видобуток прискорюють. За даними The Economist, зараз компанії бурять на 170 ділянках порівняно з 12 десять років тому. При цьому місцевий уряд співпрацює не лише з данськими, американськими й канадськими компаніями, а й китайськими. І це створює ризики для США, причому не лише в економічній площині, а й насамперед у контексті глобального протистояння з Китаєм і Росією.
По-перше, на острові з часів Другої світової війни перебувають американські військові. Космічна база Пітуфік є надважливим складником американських систем раннього попередження про ракетний напад й управління військовими супутниками.
По-друге, завдяки Гренландії НАТО контролює Фареро-Ісландський рубіж, або GIUK — акваторію у Північній Атлантиці між Гренландією, Ісландією та Великобританією, що забезпечує логістику між США та їхніми європейськими союзниками, а також обмежує активність ВМС Росії в північній частині Атлантики.
По-третє, через глобальне потепління арктичний торговий шлях усе важливіший для Китаю та його стратегії Полярного шовкового шляху, який мав би скоротити час доставки продукції з Китаю до Європи, а також спростити експорт російських енергоносіїв до азійських ринків. І загалом забезпечити домінування Пекіна, а також Москви в цій частині світу.
Китайські компанії активно пропонують інфраструктурні проєкти Гренландії, інвестиції не лише у видобуток, а й у портову й авіаційну інфраструктуру. 2016 року Китай також намагався придбати у Гренландії стару американську військово-морську базу, і не факт, що наступні спроби китайців закріпитися на острові Данія зможе заблокувати. Особливо якщо Гренландія таки проголосить незалежність і постане питання, чи приєднається нова держава до НАТО.
«Гренландія тісно пов’язана з нашою безпекою з багатьох причин, і це було помітно з часів Другої світової війни, — заявив The Free Press колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон. — Через постійні спроби китайців розширити свій вплив ми знаємо, що вони хочуть стати арктичною державою. Отже, враховуючи географічну близькість Гренландії до США, це стратегічний інтерес».
А що кажуть самі гренландці й данці?
Прем'єр-міністр Гренландії Муте Буруп Егеде й інші місцеві політики кажуть, що острів має проголосити незалежність від метрополії (це може статися в найближчі 10–15 років).
У своїй новорічній промові Егеде також натякнув на можливу зміну стратегічних партнерів: «Настав час, щоб ми самі зробили крок і сформували наше майбутнє, з ким ми будемо тісно співпрацювати і ким будуть наші торгівельні партнери».
Тож побоювання США, що Гренландія може в осяжній перспективі увійти у сферу впливу Китаю, щонайменше не безпідставні.
Міністр закордонних справ Данії Ларс Локке Расмуссен заявив, що Копенгаген визнає наявність у Гренландії «власних амбіцій», які «за умови втілення можуть призвести до її незалежності».
«Гренландія належить гренландцям», — констатувала прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен.
При цьому уряд королівства оголосив, що збільшить витрати на оборону Гренландії на приблизно 1,5 млрд доларів. За ці кошти данці придбають два інспекційні кораблі, два безпілотники великої дальності й додаткові упряжки для собак (найефективніший спосіб пересування патрулів на покритому товщею льоду острові). А король Фредерік Х відредагував герб Данії, щоб збільшити на ньому зображення символу острова — гренландського білого ведмедя.
То США таки заберуть Гренландію? А також Канаду і Панамський канал?
Гренландію, ймовірно, ніхто не чіпатиме, якщо Данія чи НАТО загалом зможуть забезпечити ефективний контроль над островом і гарантувати, що стратегічно важлива для західного світу територія не стане в майбутньому базою Китаю.
Неназвані представники команда Трампа заявили The Washington Post, що коментарі обраного президента США щодо Гренландії, а також Канади й Панамського каналу є частиною ширшого плану протидії Росії та Китаю.
«Це не просто лякання, у всьому цьому є цілісна сполучна тканина, — сказав чиновник, який говорив на умовах анонімності. — Трамп знає, на які важелі тиснути і які є обмеження, і він має владу, щоб використовувати ці важелі».
Логіка Дональда Трампа приблизно така: якщо Панама не буде протидіяти встановленню китайського контролю над каналом, а Канада не опиратиметься повзкій експансії Пекіна, то США доведеться втручатися.
Прем’єрка Італія Джорджа Мелоні, яка нещодавно зустрічалася з Трампом у Мар-а-Лаго, сказала, що сприйняла його заяви щодо Гренландії, Канади й каналу як «повідомлення Китаю».
«Я відчуваю, що ці заяви є частиною дискусії між великими державами, рішучий спосіб сказати, що США не залишатимуться осторонь у той час, коли інші великі гравці активізуються в регіонах, які становлять стратегічний інтерес для США та Заходу», — зазначила вона.