Серед незаконно захоплених російськими окупантами – журналіст Сергій Цигіпа з Нової Каховки. Його викрали 12 березня 2022 року за проукраїнську позицію та журналістську діяльність. Зв’язок із Сергієм обірвався одразу після затримання, про його місце перебування тривалий час не повідомляли. Лише у жовтні 2022 року стало відомо, що його незаконно перевезли з окупованої території Херсонщини до СІЗО №2 Сімферополя. А у грудні 2022 року правозахисники дізналися, що проти Цигіпа порушили кримінальну справу за статтею про шпигунство (ст. 276 Кримінального кодексу рф). Пізніше, у жовтні 2023 року, окупаційний суд у Криму засудив його до 13 років ув'язнення. Сергій Цигіпа став жертвою насильницького зникнення, незаконної депортації, тривалого позбавлення волі без жодних обвинувачень. Ба більше, судовий процес щодо нього проходив у закритому режимі. Сергій Цигіпа — не військовий, і його затримання не має нічого спільного з воєнною необхідністю.
Як називати таких людей як Сергій: "заручники", "цивільні полонені", "політв'язні" чи "свавільно затримані особи"?
У таких умовах правильне використання термінології набуває особливого значення не лише для того, щоб точно описати масштаб і природу порушень, але й тому, що це перший крок до встановлення справедливості. Вибір терміну впливає на кваліфікацію дій воєнних злочинців, притягнення їх до відповідальності та можливості компенсації завданої шкоди постраждалим. Правильне визначення статусу цивільних осіб у російській неволі важливе для уникнення маніпуляцій з боку рф щодо долі таких осіб.
Досі точаться дискусії навколо коректності термінології. В цій статті спробуємо в цьому розібратися та визначитися з термінами.
Почнемо з головного: міжнародне гуманітарне право містить пряму заборону захоплення заручників з-поміж цивільного населення під час війни (ст. 34 Четвертої Женевської конвенції). Згідно з МГП, цивільні особи, які належать до супротивної сторони у конфлікті, мають статус захищених осіб. А тому позбавлення їх свободи заборонено, за винятком випадків інтернування, яке суворо регулюється Четвертою Женевською конвенцією .
Чи коректно називати таких осіб "цивільні заручники"?
В інформаційному просторі можна зустріти термін цивільні "заручники". Однак українські правозахисники рекомендують не використовувати цей термін для позначення цивільних осіб, яких окупанти позбавили свободи. Термін "заручники" застосовний там, де є склад злочину взяття заручників – коли людей протиправно утримують із погрозами спричинити їм шкоду або продовжують утримувати з метою домогтися чогось конкретного від іншої сторони. Якщо заручники цивільні, це важливо підкреслити.
В умовах міжнародного збройного конфлікту між рф та Україною визначальним елементом такого воєнного злочину, як взяття заручників відповідно до Римського Статуту МКС є вимога російських військових, силовиків, посадовців чи інших осіб, підконтрольних російській владі, до України, третьої держави, міжнародної організації, фізичної або юридичної особи чи групи осіб вчинити певні дії чи утримуватися від вчинення певних дій як умови забезпечення безпеки або звільнення утримуваних осіб.
Аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко відзначає: «В окремих випадках це може бути [застосування терміну "цивільні заручники", – ред.], коли жертви або свідки отримали свідчення, що осіб позбавляли свободи для того, щоб обміняти російських військовополонених, отримати викуп або для чогось ще. Така практика прирівнюється до захоплення заручників та становить воєнний злочин. Однак це не можна сказати про всі випадки затримання цивільних осіб. Наприклад, ми не володіємо інформацією про те, чи були журналіст Сергій Цигіпа, колишній військовослужбовець Олексій Кисельов чи українська активістка Ірина Горобцова затримані для примусу третьої сторони до якоїсь дії». Правову складність створює те, що офіційні вимоги до "третьої сторони" рідко декларуються, а у випадках, коли такі вимоги є прихованими або неофіційними, це значно ускладнює правову кваліфікацію ситуації як "захоплення заручників".
Що не так з терміном "цивільні полонені"?
У ЗМІ також широко вживаним є термін "цивільні полонені" на противагу "військовополоненим". Використання цього терміну буде також некоректним у більшості випадків. Адже полонені за визначенням є військовими (комбатантами). Хоча МГП знає випадки, де осіб, які комбатантами не є, можуть утримувати правомірно, прирівнюючи їхній статус до полонених.
«Українське законодавство не містить категорії"цивільні полонені". Діє спеціальний закон, який визначає правовий статус осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. До числа цих осіб відносяться як ті, що належать до сил безпеки й оборони України, так і цивільні особи», – також зазначає аналітик КримSOS Євгеній Ярошенко.
Отже, застосування терміну "цивільні полонені" не відповідає ані нормам міжнародного права, ані нормам національного законодавства. Використання цього терміну може бути шкідливим, спричиняючи плутанину при визначенні правового статусу незаконно утримуваних рф цивільних осіб та при правовій кваліфікації дій держави-агресора.
Чому термін "політв’язень" є недоречним?
Застосування терміну "політичні в’язні" щодо незаконно утримуваних цивільних також буде некоректним. Перш за все тому, що даний термін не описує особливостей утримання цивільних осіб в умовах збройного конфлікту.
Критерії визначення "політичного в’язня" сформульовані в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи 1900 (2012) та відповідають умовам мирного часу, коли йдеться про політичні репресії. Серед критеріїв – позбавлення особистої свободи у зв'язку з висловлюванням поглядів, сповідуванням релігії, участю у мирних зібраннях тощо. Практика показує, що в умовах збройного конфлікту, зокрема під час окупації, цивільні особи можуть бути позбавлені волі не лише у зв'язку з реалізацією ними своїх прав. Важливо, що цивільні особи, утримувані рф, підпадають під захист норм МГП, а не лише під стандарти захисту прав людини. Тому використання цього терміну не буде точно відображати правовий статус утримуваних цивільних осіб, як і не буде вказувати на міжнародні правопорушення, до яких вдалася держава-агресор.
В яких випадках дії рф щодо затримання цивільних можуть вважатися законними?
Євгеній Ярошенко також звертає увагу на те, що деякі цивільні особи могли бути затримані на законних підставах:
«Наприклад, це стосується випадків, коли затримання відбулося у зв’язку із замахами на керівників окупаційної адміністрації, диверсіями чи шпигунською діяльністю. У таких ситуаціях, коли було дотримано належних процедур затримання і стандартів правосуддя, такі затримання не будуть вважатися свавільними».
Затримання цивільних осіб можливе у випадку порушення ними відповідних положень кримінального законодавства окупованої території (тобто українського законодавства). Як виняток, це може стосуватись і деяких положень кримінального законодавства держави-окупанта (тобто російського законодавства), яке вона може поширювати на населення окупованої території з метою забезпечення своєї безпеки та виконання нею зобов'язань, що покладаються на неї відповідно до Четвертої Женевської конвенції (ст. 64).
Який термін коректно використовувати натомість?
Цивільні особи, що не є інтерновані на законних підставах, – це "затримані особи" або "особи, позбавлені свободи". Далі кваліфікувати їхню ситуацію термінологічно варто з урахуванням контексту. Якщо є підстави кваліфікувати затримання як свавільне, то на це можна вказувати.
Євгеній Ярошенко зазначає, що якщо є підстави вважати, що позбавлення свободи цивільних осіб було здійснене російськими військовими, силовиками чи посадовцями із порушенням норм МГП та міжнародного права прав людини, то найкраще оперувати терміном "цивільні особи, свавільно позбавлені свободи". Саме таке визначення міститься у доповіді "Московського механізму" ОБСЄ. Цей термін можна скоротити до формулювання "свавільно затримані цивільні", зберігши суть елементів правопорушення.
Незаконне позбавлення волі в контексті міжнародного збройного конфлікту є воєнним злочином. Свавільно затримані цивільні як правило потерпають від низки інших воєнних злочинів, серед яких катування, нелюдське поводження, взяття заручників, умисне позбавлення права на справедливе судочинство, незаконна депортація тощо.
Засобам масової інформації та громадськості варто використовувати саме цю термінологію. А у випадках, коли є ознаки захоплення заручників чи інших злочинів, це важливо чітко окреслювати й звертатися до експертів за додатковими роз'ясненнями. Детальні рекомендації можна знайти у спеціальній пам’ятці, розробленій українськими правозахисниками.
Використання даної термінології убезпечить від плутанини та надасть правову чіткість у визначенні статусу цивільних осіб. Як зазначив Євгеній Ярошенко:
«Від правового визначення залежить кваліфікація діянь підконтрольних рф осіб та, відповідно, притягнення їх до відповідальності в Україні, третіх державах чи Міжнародному кримінальному суді (незаконне позбавлення волі, взяття заручників, насильницьке зникнення, катування, депортація тощо). Також від цього залежить рівень відшкодування моральної і матеріальної шкоди жертвам та їхнім рідним, який визначатиметься українськими державними органами, міжнародними судовими установами та Реєстром збитків».
Однак тут важливо зазначити, що станом на зараз не існує міжнародного механізму звільнення цивільних, а самі звільнення фактично відбуваються у процесі обміну за політичними домовленостями.
Автори: інформаційна координаторка Крим SOS Ірина Думич, аналітик Крим SOS Євгеній Ярошенко