Росія має особливу історію відносин з рухом «Талібан». Її початок був не дуже теплим. У 1990-ті таліби підтримували чеченців, які боролися за незалежність Республіки Ічкерія. Це сприяло тому, що Москва опосередковано долучилася до повалення влади талібів у 2001 році, коли допомогла військам Північного альянсу. У лютому 2003 року Верховний суд РФ визнав рух «Талібан» терористичною організацією та заборонив його діяльність на території країни. Однак це не завадило талібам час від часу здійснювати візити в Росію.
Коли ж ісламські фундаменталісти повторно прийшли до влади в серпні 2021 року, Москва поставилася до цього доволі лояльно. Посольство РФ залишилося працювати в Кабулі. А делегації у складі представників руху «Талібан» отримали можливість відвідувати Росію. Якщо під час першого президентського терміну Володимира Путіна російське МЗС заявляло про рішучість «довести до кінця справу ліквідації злочинного режиму талібів», то у 2021 році російський міністр закордонних справ Сергій Лавров уже називав бойовиків «розсудливими людьми».
У такій різкій зміні риторики Кремля немає нічого дивного. Подібну трансформацію вже спостерігали щодо північнокорейського режиму. На рубежі 2000-х і 2010-х років Росія доєдналася до світових санкцій проти КНДР через її ядерну програму. Сам Путін ще у 2017 році підписував указ, який вводив додаткові заборони на торговельну, економічну, банківську, фінансову, науково-технічну співпрацю з КНДР. Однак після початку російського повномасштабного вторгнення до України відносини між Росією та режимом Кім Чен Ина швидко потеплішали. А вже в червні 2024 року російський і північнокорейський диктатори урочисто уклали угоду про всеосяжне стратегічне партнерство.
«Талібан» зумів швидко взяти під контроль всю територію Афганістану, коли влітку 2021 року звідти вивели західні війська. Спочатку було багато сумнівів, чи зможуть таліби втриматися при владі. Але низка обставин зіграла на користь ісламістів. Зокрема, світ більше турбувала загроза хаосу, громадянської війни, потоку біженців і перетворення Афганістану в осередок тероризму. За таких обставин таліби при владі видавалися не найгіршим варіантом.
За понад три роки правління «Талібану» Афганістан перетворився на заповідник ісламського фундаменталізму. Проте вкрай апокаліптичні прогнози не збулися. Терористичні групи не закріпилися в країні. Талібам вдалося суттєво зменшити обсяги наркотрафіку. І хоча західні уряди не визнають уряд ісламістів законним, він є фактом, на який потрібно зважати.
Президент Росії Володимир Путін 4 липня заявив, що заборонений у РФ рух «Талібан» є союзником Москви в боротьбі з тероризмом. «Треба виходити з того, що таліби контролюють владу в країні. І в цьому сенсі таліби, звичайно, є нашими союзниками в боротьбі з тероризмом, тому що будь-яка влада зацікавлена в стабільності в тій державі, якою вона керує», — сказав Путін під час візиту до Казахстану.
Подібної думки дотримуються й інші держави регіону. Казахстан ще в червні цього року підтвердив, що виключив «Талібан» зі списку терористичних організацій. Узбекистан і раніше нормально ставився до регіональної співпраці з талібами. Такі великі регіональні гравці, як Іран і Китай, також змирилися з правлінням «Талібану». Пекін у грудні 2023 року прийняв посла Афганістану. А китайські компанії навіть зацікавилися можливістю залучити країну до ініціативи «Один пояс, один шлях». Навіть Іран, попри прикордонний конфлікт у 2023 році, не прагне загострювати ситуацію з режимом талібів. До того ж ні Росію, ні Іран, ні Китай особливо не цікавили порушення прав людини чи обмеження громадянських свобод жінок в Афганістані.
Росія справді доклала чимало зусиль для легалізації режиму талібів. Відколи таліби захопили владу в Афганістані, Росія регулярно запрошувала цих міжнародних ізгоїв на економічні форуми. У жовтні цього року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров закликав західні країни зняти санкції проти Афганістану: «Ми закликаємо західні країни визнати свою відповідальність за постконфліктну реконструкцію Афганістану, зняти санкційні обмеження й повернути захоплені активи Кабула».
Москва в політиці загравання з «Талібаном» має власні інтереси. Вона намагається посилити свій вплив у Центральній Азії, вдаючи із себе «гаранта безпеки і стабільності» після того, як з Афганістану вивели американські війська. Крім того, РФ також плекає надії розвивати економічні зв'язки з «Талібаном». Поки що обсяг співпраці між двома країнами незначний.
Загальний обсяг товарообігу Росії та Афганістану оцінюють у межах від 500 млн до 1 млрд доларів за рік. Але він має певні перспективи для росту. Російські офіційні особи останнім часом знову заговорили про використання Афганістану як транзитного хабу для експорту російського газу до Індії та інших товарів до портів Пакистану. Це також допомогло б оминути антиросійські санкції. Проте реалізація цієї ідеї видається примарною. Адже для цього потрібно побудувати газопровід через гори та продовжити залізницю, яка зараз закінчується в Мазарі-Шаріфі на узбецькому кордоні.
Потрібно зауважити: співпраця між Кремлем і «Талібаном» має певні рамки. Росія, навіть якби й хотіла, не здатна серйозно впливати на стан справ у цій країні. Зараз не йде мова про залучення талібів до війни проти України на боці Росії. Хоча колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу під час останнього візиту в Афганістан заявляв про наміри розвивати співпрацю з талібами у багатьох сферах, ознак підготовки подібного до північнокорейського варіанта договору про стратегічне партнерство та взаємну допомогу між Москвою та Кабулом не спостерігають.
Але все ж варто бути обачними. У талібів, звісно, немає стільки зброї та боєприпасів, як у Кім Чен Ина. Та й армія цієї ісламської держави не така чисельна. Проте бойовики з досвідом й антизахідним світоглядом ніколи не були в дефіциті в Афганістані. За певних умов може скластися ситуація, коли співпраця між двома антизахідними режимами в Москві й Кабулі переросте у військову. У тому числі із залученням талібів до війни проти України.
