У ВПС ЗС Білорусі на кінець 2022 року перебував на озброєнні 71 бойовий літак, зокрема 2 Су-30см і 22 Су-25. Перший – багатоцільовий винищувач, хоча може нести 8 ФАБ-500, другий – штурмовик. Балакучі брати-акробати з попередніх абзаців стверджують, що модернізують Су-30 під ТЯЗ. Су-25 модернізації не потребує, лише встановлення апаратури управління ТЯЗ. Тому тут можна припустити наявність 24 потенційних носіїв бомб у типорозмірі ФАБ-500 і ФАБ-250 з ядерним зарядом 5-10 кт. Фронтовий бомбардувальник Су-24 ніс ядерну бомбу РН-28 формату ФАБ-250, але цих літаків у РБ немає, а РН-28 знята з озброєння в 1990-му. Була ще бомба РН-24 у форматі ФАБ-500, то її зняли з озброєння ще в 70-х. Має бути за поребриком щось нове, але кінці не знаходяться.
А хто за штурвалом? А ніхто! Літати з ТЯЗ і застосовувати її з літаків військові училища пілотів не навчають. У Росії, якщо не рахувати екіпажі стратегічних бомбардувальників, уміють застосувати ТЯЗ лічені одиниці. Про наземний персонал, котрий вміє підготувати літак до застосування, підвісити ТЯЗ, взагалі ніхто не знає. Є підозра, що немає його. Хіба що десь рибалять пара-трійка прапорщиків у відставці, які теоретично можуть пригадати, що робити. А ще потрібна матеріальна база, щоб когось чогось навчити. Питання відкрите, принаймні в його інформаційному аспекті.
Місця зберігання ТЯЗ. З радянської спадщини колгоспу найбільш придатним може виявитися колишня база зберігання Гомель-30 (район села Володарськ Речицького району Гомельської області). Але закинуту 1996-го територію швидко до тями привести складно, треба було починати раніше, але не почали. Проблем декілька: розгортання системи охорони із сучасною сигналізацією, системи підтримки кліматичних умов (вологість, температура, вміст пилу, вентиляція, обігрів). Чутки з РФ з цього приводу такі: «Ми не лише не починали, ми і не збиралися».
Деякі міжнародні аспекти.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) передбачає:
– держави, що мають ядерну зброю, не передаватимуть ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої іншим державам, а також жодним чином не допомагатимуть, підтримуватимуть чи спонукатимуть неядерні держави здобути ядерну зброю;
– дозволяється передача ядерних технологій і матеріалів країнам, які підписали ДНЯЗ, для розвитку цивільних програм ядерної енергетики в цих країнах, до тих пір, доки вони можуть продемонструвати, що їхні ядерні програми не використовуються для розвитку ядерної зброї.
Підсумок по пунктах:
– міжнародні угоди не заперечують розгортання в Білорусі російської ТЯЗ, але передавати ядерну валізку голові колгоспу заборонено, та й, власне кажучи, ніхто і не збирався;
– конституція колгоспу не заперечує розміщення ТЯЗ на його території (27 лютого 2022-го на «референдумі» білоруси «проголосували» за вилучення з конституції пункту про без'ядерний статус);
– Білорусь має 24 потенційно придатні під ТЯЗ літаки, але не має ні підготовлених пілотів, ні наземного персоналу;
– у колгоспі немає льоху, придатного для зберігання ТЯЗ;
– Росія має ТЯЗ і готова притягнути його в Білорусь;
– Москва нічого не побудувала для зберігання ТЯЗ, їх 12 ГУ МО (управління Міноборони, що відповідає за управління та експлуатацію ядерного арсеналу РФ. – LB.ua) нічого на кшталт такого будівництва не повідомляло, союзники із супутників будмайданчика не бачать;
– Росія не має достатньої кількості фахівців, щоб навчити навіть свої екіпажі носіїв ТЯЗ, а тим більше – пілотів з Білорусі.
Тобто залісся може розгорнути свою ТЯЗ на території колгоспу, але про жодну передачу йтися не може. А то дорослі образяться, насамперед США і Китай, а якщо це станеться, на болотах геть сумно буде. І їсти не буде чого.
ВИСНОВОК: Путін знову підвищує ставки у грі з кепським розкладом на руках. На бек-вокалі – Лукашенко, що співає якесь караоке про «відновлення ядерного статусу» та «заокеанських яструбів і їхніх сателітів». Обидва вживають заходів для збереження свого персонального місця у владі та консервації режимів, котрі зруйнує перемога України.
Але кропити жуків після війни таки доведеться. Не обов’язково інструментами збройної боротьби.