ГоловнаТехнології

Валерій Романенко, авіаексперт: «Поки не освоїмо найпростіші літаки Mirage і F-16, можемо лише мріяти про Rafale і Eurofighter»

У лютому Україна отримала перші французькі винищувачі Mirage 2000-5F. 7 березня ці бойові машини взяли участь у відбитті чергової ракетно-дронової атаки на Україну.

Наскільки нові винищувачі посилять Повітряні сили ЗСУ? На які ще літаки іноземного виробництва нам варто розраховувати?

Про це ми говоримо з провідним науковим спеціалістом Державного музею авіації імені Антонова, кандидатом історичних наук Валерієм Романенком.

 Валерій Романенко
Фото: Юрій Стригун
Валерій Романенко

«За неофіційними даними, нам мають передати десь 20 літаків Mirage»

Пане Валерію, до кінця березня Франція обіцяла нам доправити перші літаки Mirage 2000-5F. Ці винищувачі поповнять парк іноземних машин Повітряних сил ЗСУ. А скільки всього західних літаків ми отримали з початку повномасштабного вторгнення Росії?

Літаки постачали в кілька етапів: першими ми отримали старі радянські винищувачі МіГ-29 від Словаччини, Польщі і штурмовики Су-25 від Північної Македонії. Свого часу Україна продала чотири штурмовики Су-25 цій країні, а тепер македонці повернули їх нам. З Польщі ми ще не всі літаки отримали, тому цифра плаває. Можна сказати, що нам доправили не менш ніж два десятки бойових літаків ще радянського виробництва.

Пізніше створили Коаліцію винищувачів, де нам пообіцяли 73 американські винищувачі F-16. Частина з них — двомісні, тому деяка кількість пішла до Повітряних сил Румунії для Європейського тренувального центру F-16. Фактично матимемо трохи більше ніж 60 літаків. Поки що отримали три транші по шість машин — загалом 18 винищувачів F-16, один втратили в авіатрощі. Тобто залишилося 17 машин. Це інформація, оприлюднена в медіа.

Окрім того, нам повідомили про передачу трьох французьких літаків Mirage. Я вже бачив кадри Mirage 2000-5F в українському небі. Він має характерне трикутне крило, яке ні з яким іншим не сплутаєш. Тому ці літаки вже гарантовано літають. Звідки, куди і як — не наша справа.

За неофіційними даними комерційного журналу «Французькі авіаційні легенди», нам мають передати приблизно 20 літаків Mirage.

Літак <i>Mirage 2000</i> ВПС Перу приземляється в Лімі після патрулювання авіапростору під час Тижня лідерів Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Перу, 11 листопада 2024 р.
Фото: EPA/UPG
Літак Mirage 2000 ВПС Перу приземляється в Лімі після патрулювання авіапростору під час Тижня лідерів Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Перу, 11 листопада 2024 р.

Якщо говорити про вже передані машини, то вони модернізовані для несення французьких крилатих ракет SCALP/Storm Shadow та крилатих бомб Hammer. Для цього під фюзеляж установили пілон, взятий з Mirage 2000D для однієї ракети. Бомби ж (дві чи чотири) підвішують під крило.

Старий радянський бомбардувальник Су-24М здатний нести дві ракети SCALP, а Mirage — лише одну. Тобто для виконання одного й того самого завдання треба вдвічі більше Mirage, бо ракети не пускають по одній. Якщо хочете на 100 % вразити ціль, треба щонайменше чотири ракети. Одна завдасть ушкодження, друга доб’є. Ще дві зіб’є російська ППО, бо треба розуміти, що ми воюємо не з Угандою, а з державою, що має величезну кількість зенітних систем.

 

Mirage – не найновіший західний винищувач. Чим він кращий за ті самі бомбардувальники Су-24?

Треба розуміти, що це теж далеко не нові літаки й майже ровесники наших. Це теж модернізовані машини, які випускали з початку 80-х років минулого століття. Су-24 мають складні елементи планера — поворотні вузли консолей, бо в них крило змінної геометрії. Більшість Су-24М наприкінці 1990-х і в нульових простоювали на землі. Україна трохи модернізувала МіГ-29 і Су-27, більш-менш осучаснила Су-25, але до оновлення Су-24М не дійшла. Натомість у Mirage постійно вдосконалювали бортове обладнання. Розумієте, зараз нікого не цікавить швидкість і стеля літака. Головне — радар, озброєння й бортовий комплекс оборони. Радар Mirage бачить на 130 кілометрів на висоті. По цілях на малій висоті дальність падає до 35–37 кілометрів, бо промінь відбивається від землі, засвічуючи екран. Літак здатен відстежувати вісім цілей і наводити ракети на чотири з них. На озброєнні має ракети середньої та малої дальності. Але на малу дальність ніхто вже не наближається. Оця собача бійка відійшла в минуле. Зараз ураження літака загоризонтне, десь за 40 і більше кілометрів.

Російські літаки, озброєні ракетами Р-37М, Р-37 і Р-33, збивали наші навіть з відстані 200–250 кілометрів.

Пілот армії РФ перевіряє винищувач Су-34 перед вильотом.
Фото: EPA/UPG
Пілот армії РФ перевіряє винищувач Су-34 перед вильотом.

Новіші французькі винищувачі Rafale уже мають ракету Meteor, яка теж здатна летіти на 200 кілометрів. Однак цю ракету на Mirage ніхто адаптувати не буде, бо нема сенсу — радар бачить лише на 120–130 кілометрів.

Чому ми мали тривалу, майже річну епопею з F-16 (серед причин називали недостатній рівень володіння пілотами англійською мовою) і зовсім не мали проблем зі знанням французької, бо Mirageотримали за пів року?

Річ не в мові. Усі пілоти військових літаків, які входять до НАТО, відмінно знають англійську мову. Усі команди в системі протиповітряної оборони НАТО лунають англійською. Це як радянські пілоти повинні були знати російську незалежно від національності. Тому наших льотчиків під час навчання у Франції теж готували англійською мовою, бо це стандарт НАТО.

Якщо ми отримали Mirage, то чи є шанси отримати й найновіший французький винищувач Rafale? Яку перевагу він може надати?

Я не думаю, що ми отримаємо їх у найближчому майбутньому. Річ у тім, що цих літаків виготовлено не так багато, щоб знайти «зайві» й передати нам. До того ж Франція та концерн Dassault досі не збиралися різко прискорювати виробництво — там черга на дев'ять років уперед. Піти шляхом організації додаткових потужностей, звісно, можна, але що тоді робити з ними, коли український контракт закінчиться? Тому вважаю, що питання Rafale зараз не на часі. Поки ми не освоїмо найпростіші західні літаки, такі як Mirage і F-16, можемо лише мріяти про Rafale, Eurofighter та інші.

Перші випускники центру <i>F-16</i> у Румунії.
Фото: Міноборони Нідерландів
Перші випускники центру F-16 у Румунії.

«Безпосередньо біля лінії бойового зіткнення F-16 ще не використовують»

Як використовують наші винищувачі F-16? Вони вилітають до лінії бойового зіткнення чи досі виконують завдань лише для ППО?

Ми бачили відео F-16 у небі України, яке виклала не надто розумна людина. На ньому видно склад озброєння, у тому числі ракети малої та середньої дальності, й станцію постановки перешкод. Однієї ракети на літаку бракує. Очевидно, цей політ був тренувальним, навчальним, а не бойовим. Льотчика готували працювати в екстремальних умовах, у тому числі з бомбами й несиметричною підвіскою. Думаю, зараз F-16 використовують і як винищувачів ППО, і активно готують до ударів по наземних цілях. Тобто безпосередньо біля лінії бойового зіткнення цих літаків ще не використовують. Наші «фалькони» отримали найсучасніший європейський бортовий комплекс оборони, ще й з американським програмним забезпеченням, яке розробили спеціально для умов російсько-української війни. Тобто з урахуванням параметрів випромінювання типових російських систем ППО і російських літаків розроблені програми, які аналізують їхні сигнали й генерують радіоперешкоди на потрібній частоті, щоб зривати наведення ворожих ракет і засліплювати радари. 

Улітку ми отримали винищувачі F-16 у європейській версії MLU. Якій класичній модифікації (block 20-72) вони відповідають?

В американській класифікації це block 50-52. За бажання будь-яку модель літака F-16 можна вдосконалити до найновішої версії block 70-72. Це, звісно, не винищувач 5-го покоління F-35 чи F-22, але дуже сучасна машина. Питання в політичній волі уряду США, грошах і черзі, яка вишикувалася на модернізацію цих літаків. Там стоїть принципово новий радар з фазованою антенною решіткою. При цьому антена залишається нерухомою, а сканування простору відбувається з величезною швидкістю. Росіяни рекламують, що їхні радари здатні бачити на 300 кілометрів. А в наших F-16 — 120–130 кілометрів. На жаль, росіяни зараз мають літаки, що є сучаснішими за деякі машини країн НАТО.

Фото: Командування Повітряних сил ЗСУ / Air Force Command of UA Armed Forces

А який радар мають наші МіГ-29?

Це вже не зовсім класичні радянські винищувачі. Ми їх удосконалювали, встановлювали окремі варіанти ракети Р-27, які здатні летіти на 120 кілометрів. Відповідно, радіолокаційні станції мали щонайменше на 100 кілометрів забезпечувати їхнє наведення. Десь на ту саму відстань, що F-16 і Mirage. Різниця в тому, що наші МіГ-29 мають напівактивне радіолокаційне наведення. Тобто ракету в польоті треба підсвічувати, вона не повинна виходити з променя радара, а літак має летіти в тому самому напрямку. Західні літаки мають інший принцип: вистрелив — забув. Тобто пілот виконав пуск, а комп'ютер розрахував дальність і точку, в яку ця ракета прямує. Якщо ворожий літак змінює курс, бортовий радар коригує політ ракети за боковим променем, надсилаючи нову точку зустрічі з ворогом. Фактично це не означає вистрелив — забув, а тільки те, що ракета рухається не як трамвай, якому потрібна колія, а немов автомобіль, що реагує на легкі повороти керма.

Передбачали, що F-16 мали б відігнати російські бомбардувальники й винищувачі від лінії фронту. Цього не сталося, бо «фалькони» прийшли до нас без системи передачі даних Link 16. Це можна вважати катастрофою?

Це не катастрофа, це просто обмеження наших можливостей. Річ у тім, що на цих літаках стояв останній варіант Link 16. Що це таке? Ну, грубо кажучи, військовий інтернет, який перекидає вам на екран картину тактичної обстановки на фронті. Тобто те, що бачить штаб у режимі реального часу, те й бачить льотчик у літаку: дані від радарів, радіотехнічної розвідки, армійської розвідки, від супутників, від літаків-розвідників, інших літаків, сухопутних військ. Усе передають у режимі реального часу на борт винищувача. Пілоту не треба казати, що в небо піднялися ворожі літаки, бо він сам їх бачить й ухвалює рішення.

Без Link 16 ми втрачаємо можливість передачі інформації про поточну тактичну обстановку прямо на екран винищувача. Її доведеться передавати по звичайному радіозв’язку. Тобто замість того, щоб моментально один раз побачити, доведеться тривалий час слухати. Можливо, з Gripen ситуація буде кращою, бо вони мають власну шведську систему, а не Link 16. Але нам їх поки що не дають.

Валерій Романенко
Фото: Юрій Стригун
Валерій Романенко

«Найвірогідніше, що цього року ми отримаємо чеські Gripen»

Швеція в травні 2024 року обіцяла нам передати два літаки ДЛРВ. У жовтні було оголошено про передачу обладнання для ескадрильї (14 одиниць) винищувачів JAS-39 Gripen. Як казав відомий американський шифрувальник Джозеф Рочфорт: якщо ваші сусіди замовляють ресторан, фотографа й скуповують квіти, то велика вірогідність, що вони святкуватимуть весілля. Наскільки висока вірогідність того, що цього року Україна отримає Gripen?

Думаю, може бути, як у ситуації з Mirage. Від інформації президента Макрона до появи в нас перших літаків минуло пів року. Ще 2000 року мені вдалося посидіти в кабіні Gripen, познайомитися з його бортовим обладнанням: три монітори, приціл із проєкцією на лобове скло, нашоломна система прицілювання. Літак озброєний ракетами AMRAAM з максимальною дальністю 160 кілометрів, якщо це остання модель AIM-120С-8. Ракету Meteor планують адаптувати на західні літаки у 2027–2029 роках.

Крім того, нам, знову ж таки, дадуть перші моделі Gripen, що на рівні наших F-16 і Mirage. Ці літаки не будуть здатні змагатися з російськими через старий радар.

Найвірогіднішим мені бачиться варіант, коли ми отримаємо чеські Gripen, які ця держава взяла у Швеції в лізинг. Угорщина свої Gripen залишить. Якщо ми отримаємо ці шведські винищувачі, то вони матимуть той самий функціонал, що й нинішні F-16: протиповітряна оборона, удари по наземних цілях і по радарах.

Винищувачі <i>Gripen</i> Військово-повітряних сил Швеції.
Фото: Saab
Винищувачі Gripen Військово-повітряних сил Швеції.

Щодо літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ), то вони не набагато посилять наші атакувальні можливості. Річ у тім, що, боячись далекобійних російських ракет, вони не підлітатимуть ближче ніж на 300 кілометрів до лінії бойового зіткнення. А їхня межа дальності виявлення — 400 кілометрів, якщо йдеться про літаки-бомбардувальники. Винищувачі — узагалі за 300 кілометрів. Якщо ж росіяни працюватимуть на малих висотах, то цей літак їх просто не побачить.

Реально він нам допоможе під час нальотів крилатих ракет і «шахедів». Отут інформація буде неоціненною, бо над більшою частиною України ми матимемо не спостереження, а моніторинг. Увесь політ крилатої ракети можна буде складати не з пазлів окремих даних від наземних радарів, а в режимі реального часу з літака ДРЛВ.

Тобто найновішої ракети повітря-повітря Meteor у нас не буде до кінця війни?

Не буде. Ця ракета ще не до кінця адаптована під європейські літаки. Зараз ці ракети активно випускають, розгортають виробництво, але потрібно внести відповідні елементи в авіоніку літака. Це процес непростий і поки що рухається повільно.

Наскільки Gripen можна назвати багатофункціональним винищувачем?

На 100 %. Виняток лише для варіанта розвідника. Якщо планується виліт на розвідку, то технік виймає одну карту пам'яті і вставляє іншу. Підвісили розвідувальний контейнер — і в політ. І навпаки, коли замість розвідника потрібен винищувач-бомбардувальник, знімають розвідувальну карту, ставлять іншу, чіпляють відповідне озброєння, наприклад керовані бомби, і лазерну систему високоточного наведення.

Бойова робота «Привидів Києва».
Фото: Командування Повітряних сил ЗСУ / Air Force Command of UA Armed Forces
Бойова робота «Привидів Києва».

Чи може наша промисловість виготовити ракети на західні літаки? Щоби бодай трохи допомогти собі в цій війні?

Маємо загалом непогану ракету Р-27, яка летить на 120 кілометрів. До неї є навігаційна система й розроблені головки самонаведення, які забезпечують політ у режимі вистрелив — забув. Звісно, ми не матимемо тієї дальності, як останні моделі ракети AMRAAM, але це краще, ніж ті самі Mirage з ракетами МICA. І це краще за старі моделі ракети AMRAAM з дальністю польоту 80 кілометрів, які нам дали для винищувачів F-16. Тобто на такому рівні ми американську зброю замінити можемо.

На решту треба величезні гроші. Щоб ви розуміли, на майбутній український зенітно-ракетний комплекс кожне конструкторське бюро (і «Луч», і «Південне») просить пів мільярда для початку. Ракетні дослідження — дуже дорога річ.

Юрій Стригун, журналіст