Зміна пріоритетів
Давайте на секунду повернемося на рік назад – до 23 серпня 2021 року. Тоді відбувалося дуже багато важливих процесів. Росіяни накопичували сили та засоби на білоруському напрямі, а американці завершували виведення своїх військ із Афганістану. До цього, у червні, відбувся перший саміт Байдена та Путіна у Женеві, де обговорювалося, зокрема, й питання України – чомусь, аналізуючи той період, є таке відчуття, що американці вже тоді щонайменше підозрювали, що Росія почне широкомасштабний наступ проти нашої держави: звідси і виведення американського контингенту разом із озброєнням з-за меж афганської землі. Тим часом російські «яструби» в особі Патрушева натякали, що на Україну чекає доля Афгану, мовляв, американці нас зіллють. У самому ж Вашингтоні думали про інше – як за такої ситуації зорганізувати НАТО та інших союзників, розуміючи, що протистояння буде глобальніше, аніж це тоді уявлялося багатьма, по лінії Схід-Захід.
У цей момент, коли росіяни саботували будь-які переговори з Україною, проводиться установчий саміт Кримської платформи, що дуже дратує Кремль. Одначе вже зараз зрозуміло, що дратував не сам саміт, а те, що Україна досі існує. Це Москву, до слова, дратує й понині.
Рік тому українська влада намагалася організувати коаліцію держав, аби винести на міжнародний порядок денний тему деокупації Криму, про що деякі глобальні гравці воліли не згадувати, щоби не дратувати Путіна. Київ наполягав на посиленні санкційного режиму за окупацію півострову, а наші партнери прибирали надто різкі формулювання із підсумкової декларації. Тоді президент Зеленський казав, що Росія перетворила Крим на порохову діжку, що мілітаризація півострову становить небезпеку для усього Чорноморського регіону та й світу загалом, а лідери дружніх до України держав повторювали – Будапештський меморандум не спрацював, мають бути якісь інші гарантії.
Про гарантії стали пізніше думати в деяких важливих європейських столицях: Україні пропонувалося погодитися на все, що завгодно – навіть на позаблоковий статус, – тільки б заспокоїти Путіна.
Пройде рівно п’ять місяців і Росія почне повномасштабне вторгнення – частина військ піде з Криму в напряму Херсонської та Запорізької областей, а Чорноморський флот РФ заблокує Чорне море, зокрема й українські порти, що частково призведе до глобальної продовольчої кризи.
Ще трохи менше ніж за півроку й наші партнери, які прогнозували швидкий кінець української держави, почнуть казати про необхідність відновлення територіальної цілісності України у її кордонах станом на 1991 рік, включно з Кримом, а на території самого півострову стануть вибухати одним за одним російські військові об’єкти.
На цьому тлі стартує другий саміт Кримської платформи, де президент Зеленський скаже: «Крим з Україною і чекає, коли ми повернемося. Я хочу, щоби ви точно знали – ми точно повернемося… Відновлення Україною контролю над півостровом стане історичним антивоєнним кроком в Європі».
Зовсім інша позиція
Рік тому Кримська платформа зібрала представників 46 держав, цьогоріч їх – 60, що демонструє одне: звіряча агресія Росії проти України не роз’єднала, а навпаки – об’єднала світ проти окупанта.
Цього разу саміт відбувся онлайн. Втім, все ж один глава держави, президент Польщі Анджей Дуда, вирішив приїздити до Києва і особисто відвідати захід. Він теж згадав, що було рік тому, а саме відчуття, яке панувало серед деяких лідерів, що Крим назавжди залишиться окупованим Росією. Зухвале вторгнення РФ усе змінило, зокрема й це помилкове відчуття.
«Дехто думав, що Крим втрачений на віки, але ми не могли цього визнати, що Крим став російським …Як Гданськ чи Люблін є частиною Польщі, так і Крим був, є і буде частиною України. У 2022 році я почав вірити, що побачу Крим, Крим український».
Певно, треба дійсно згадати про те, як якісно змінилися підходи окремих країн з моменту започаткування майданчику.
23 серпня 2021 року у Києві не було ані глав, ані міністрів закордонних справ Німеччини та Франції – дві на той момент держави – модератора «нормандського формату» під тиском Путіна надіслали міністрів, які не мали жодного відношення до питання деокупації Криму. Французи відправили міністра торгівлі, який тоді дуже переймався, щоби Росія відмовилася від ідеї називати шампанське ігристим вином, а німці – міністра енергетики.
Берлін вирішував свої справи. Тоді німецька влада намагалася домовитися зі Сполученими Штатами щодо запуску газогону «Північний потік – 2» й конкретизувати домовленості, що були досягнуті у липні 2021 року між Байденом та Меркель щодо гарантій поставок російського палива по цій трубі. Україні обіцяли транзит, однак жодних безпекових гарантій не надавали.
Цьогоріч на саміті Кримської платформи виступав канцлер Шольц, який себе донедавна називав продовжувачем політики Меркель, отже політики умиротворення. Людина, яка до широкомасштабного вторгнення намагалася вдовольнити апетити Путіна та тиснула на Україну з тим, щоби та обрала позаблоковий статус, тепер говорить зовсім протилежні речі. «Міжнародна громада ніколи не прийме імперіалістичну незаконну анексію української території з боку Росії».
Своє слово сьогодні сказав й президент Франції Макрон. Цього разу він закликав відмовитися від будь-яких компромісів, хоча ще рік тому дуже цих компромісів хотів: «У нас не може бути жодної слабкості, якогось духу компромісу, тому що йдеться про свободу для всіх і мир на всіх частинах земної кулі».
Японія – держава, яка ще за прем’єрства Сіндзо Абе активно порушувала питання Криму на міжнародних майданчиках, надіслала на минулорічний саміт лише посла. Цього року ситуація значно змінилася – на Кримській платформі був присутній прем’єр Кісіда.
Глава японського уряду озвучив кілька важливих сигналів. Перший – його країна продовжить надавати необхідну допомогу Україні. Другий – Токіо лобіюватиме безпекові інтереси України перед іншими державами Азії. Третій – Японія ближчим часом агітуватиме африканські країни відвернутися від Росії. І, найголовніше, Кісіда дав зрозуміти: японці активно діятимуть, якщо Москва вирішить організувати ядерну провокацію проти нашої держави.
«Як премєр, що народився в Хіросімі, я ніколи не потерплю застосування або загрози застосування ядерної зброї».
Наш давній друг, Канада, минулого року спромоглася делегувати лише посла. Цьогоріч помилка була виправлена – у заході брав участь прем’єр Трюдо. Він повідомив, що Оттава запровадить нові санкції проти Росії, зокрема щодо 61 росіянина та одного оборонного підприємства РФ.
Трюдо акцентував – і ця позиція, якщо говорити про Захід, відрізняється від минулорічної: «Ми не повинні звикати до війни і жаху, ми маємо бути пліч-о-пліч з нашими українськими друзями».
У 2021 році, перед самітом Кримської платформи, Росія розпочала активну кампанію з протидії – Москва тисла на уряди африканських, азійських, латиноамериканських держав, щоби вони відмовилися від участі у заході, що відбувався у Києві. Через тиск РФ чотири держави Африки не захотіли відправляти своїх делегатів, країни Близького Сходу (такі, як Саудівська Аравія, Катар) відмовилися від участі у Кримській платформі. Про позицію Індії, Китаю, Південної Кореї, думаю, можна не говорити.
Цьогоріч ситуація докорінно змінилася – чимало країн із зазначених регіонів були представлені найвищими посадовцями (президенти Гватемали, Сурінаму, прем’єр-міністри Белізу, Нової Зеландії, глава МЗС Ліберії та ін.), що демонструє: українська дипломатія змогла згуртувати уряди та лідерів багатьох держав, які історично завше були поза увагою Києва.
Світ, що змінився
Ще рік тому про Крим на Заході намагалися не говорити, Росії успішно допомагали обходити санкції, Німеччина прагнула якомога швидше запустити «Північний потік – 2», про НАТО казали, що ця організація ледь не на межі розпаду. Зараз ситуація кардинально змінилася. І її змінив Путін, зухвало атакувавши Україну.
Про Крим вже говорять усі – лідери Групи семи, генсек ООН, глави держав, які раніше не хотіли нервувати Путіна. Росія стала антирекордсменом з запровадження жорстких санкцій, Північний потік – 2 навряд запуститься, в усілякому разі не за часів нинішнього керманича РФ, а НАТО об’єдналося довкола України у протидії Росії.
Як вірно зауважив генсек НАТО Єнс Столтенберг: «НАТО солідарна з Україною. Путін почав цю війну і він має її зупинити, прибравши свою військову потугу з української землі. Ми будемо разом з Україною стільки, скільки буде потрібно».
Паралельно до Україна надходить все більше і більше озброєння, а Росія натомість свої запаси вичерпує, ледь знаходячи лазівки для того, щоби хоч щось поновити. Буквально під час нинішнього саміту Кримської платформи президентка Словаччини Зузана Чапутова заявила про надання 30 бойових машин ЗСУ.
Змінилася Європа, яка стала пліч-о-пліч з Україною і надала їй статус кандидата на членство в ЄС. Як вірно сьогодні зазначила глава Єврокомісії Урсула фонд дер Ляєн: «Путін хотів позбавити Україну незалежності і яскравого майбутнього, втім, трапилося інакше. Україна вже відзначає свою 31 річницю незалежності, тепер Україна перетворилася на кандидата в члени ЄС. Наші народи ніколи ще не були настільки близькими. Наші зобов’язання перед вільною та демократичною Україною не були ніколи такими міцними».
За останній рік відродилася нарешті єдність українського народу. Єдність чекає й на всю Україну, яка відновить свої кордони, включно з Кримом, який колись також стане частиною ЄС.
«Ця російська війна проти України і проти всієї вільної Європи почалася з Криму і має завершитися Кримом – його звільненням», – Володимир Зеленський.
