2741 день окупації
«Крим – це не військова база і не тюрма. Крим – це Україна. Ми закликаємо увесь світ відновити міжнародний порядок та безпеку. Час діяти». Ці слова, сказані під час відкриття саміту президентом Зеленським, могли б стати гаслом Кримської платформи до моменту повної та всеохопної деокупації півострова.
Наразі Крим – це дійсно порохова діжка. Нашпигований смертоносним озброєнням, військовими кораблями, ракетами, винищувачами та десятками тисяч російських солдатів, півострів перетворився на суцільну військову базу, ставши плацдармом для подальшого розширення впливу РФ у Чорноморському регіоні.
Окупація півострова триває 2741 день. За цей час про Крим трохи забули. Під час нещодавнього інтерв’ю президент України дорікав своїм закордонним колегам, що ті не хочуть ініціативно порушувати питання деокупації українського півострова на жодних майданчиках – від ООН до «нормандського формату». Саме тому й була запущена Кримська платформа – задля того, щоб питання звільнення Криму знову з’явилося в порядку денному і вже звідти не зникало.
«Питання Криму не повинно зникнути з порядку денного ще на сім років. Ми маємо зосередитися на практичній роботі та координації зусиль з конкретних питань: посилення санкцій, захист прав людини, подолання економічних та екологічних наслідків окупації, забезпечення свободи навігації в Чорному та Азовському морях», – акцентує Зеленський.
Під час нинішнього саміту чимало закордонних учасників згадували сумновідомий Будапештський меморандум, який Росія порушила, захопивши Крим, а потім й частину Донбасу. Виявилося, що у 1994 році Київ віддав ядерне озброєння за шмат паперу, який нічого нам не гарантував. Нині нам теж ніхто й нічого не гарантує, однак вже Україна формує порядок денний.
Як сказав під час саміту президент Польщі Анджей Дуда: «Кримський півострів мілітаризований. Широко використовується воєнна пропаганда до молоді, нелегально відбуваються вибори і примусовий набір до війська. Крим – це Україна, це знають усі, хто зібрався в Києві. Ми не погоджуємося на інше. Ще не вмерла Україна».
Про Кримську платформу
Кримська платформа – це координаційний і консультативний орган, який забезпечуватиме постійну комунікацію між Україною та нашими міжнародними партнерами на найвищому політичному (глав держав та урядів), парламентському та експертному рівнях. Така сегментація є правильною, адже дозволяє ухвалювати ключові політико-дипломатичні та економічні рішення на рівні керівництва держав, створює умови для розробки потужної законодавчої бази, посилює цим міжнародну коаліцію та забезпечує її експертною та аналітичною оцінкою.
До речі, дуже гарну пропозицію озвучив тут президент Латвії Егілс Левітс, який наголосив на важливості створення міждержавних груп дружби Кримської платформи.
«У латвійському парламенті була створена група підтримки Кримської платформи. І ми пропонуємо іншим парламентам подумати про доцільність створення таких самих груп. Ми також вважаємо, що було б доцільно подумати про формування груп підтримки платформи в міжпарламентських міжнародних організаціях. Це сприяло б досягненню цілей КП, підтримці релевантності питання Криму в міжнародному порядку денному», – вказав він.
Слід також зауважити, що до української ініціативи вже приєдналося понад 200 експертів із 33 держав. Це люди, які розуміються на питаннях незаконної мілітаризації, екології, прав людини, насильницької зміни етнічного складу територій, морського права та загалом міжнародного законодавства тощо.
Також слід наголосити на тому, що МЗС України на постійній основі координуватиме міжнародний напрям роботи Кримської платформи, а от внутрішнім треком (збір аналітики, інформації про проблеми, що виникли та продовжують виникати у Криму) займатиметься окрема служба із забезпечення діяльності КП, що працюватиме на базі Представництва України в АРК.
Загалом йдеться про роботу повноцінної структури, офісу, який працюватиме щодня, 24/7 і моніторитиме ситуацію з правами людини, збиратиме інформацію про зростання військової активності на півострові, відслідковуватиме екологічну та економічну обстановку на тимчасово окупованій території, розповів Зеленський.
Важливо, що різного штибу офіси Кримської платформи відкриють в інших країнах, які підтримали українську ініціативу. Скрізь буде обрано уповноважених представників, які постійно обмінюватимуться інформацією та координуватимуть питання деокупації Криму з Києвом на постійних засадах. Останнє дійсно вселяє надію, що таким чином вдасться зберегти питання захоплення півострова в глобальному порядку денному.
Кримська декларація
Країни, що долучилися до установчого саміту Кримської платформи, підписали спільну декларацію. Це доволі важливий документ, який створює додаткові механізми деокупації Криму. Тут варто зрозуміти дві важливі речі. Перше – цей інструментарій не дозволяє, як багато кому хотілося б, звільнити півострів за помахом чарівної палички. Йдеться про дуже довгий процес, який триватиме багато років. Друге – немає значення, хто підписав цей документ (президент, глава уряду, що скоро піде у відставку, заступник міністра чи посол) – це зобов’язання кожної з 46 країн, а не окремої людини.
Київ сподівається, що Кримська платформа зможе стати центром вироблення та ухвалення ключових міжнародних рішень щодо Криму.
«Ми свідомі того, що наодинці Україна ніколи не зможе повернути Крим. Нам потрібно дієва підтримка на міжнародному рівні і на новому рівні питання деокупації українського півострова. Потрібні подальші кроки для звільнення Криму. Наші спільні зусилля змогли б позбутися збройної агресії і призупинити агресію на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу», – говорить президент Зеленський.
Базисом для створення ефективних механізмів з деокупації є Кримська декларація. За інформацією LB.ua, цей текст був компромісним, чимало важливих для нас пунктів європейські партнери видалили або змінили формулювання на менш різкі та більш розпливчасті. Утім як нам пояснили дипломати, які брали участь у наповненні документа, Києву вдалося відстояти десь 80% позицій.
Серед позитивного й ефективного – зобов’язання країн-підписантів розглянути нові, більш жорсткі обмежувальні політичні, дипломатичні та економічні санкційні заходи проти РФ; адресована Москві вимога надати доступ спостерігачам ООН відвідувати Крим; створення умов для підтримки економічних, інфраструктурних та екологічних проєктів, які сприяли б подальшому розвитку регіонів України, що межують з тимчасово окупованим Кримським півостровом.
Дійсно, тема посилення санкційного впливу постійно лунала з уст учасників саміту. Так, прем’єр Словацької Республіки Едуард Хегер наголосив: «Чиясь сила – не аргумент і ознака правоти. Це не значить, що кордони можна перекреслювати власними силами як заманеться. Ми не визнаємо цю анексію. У цьому Україна має повну нашу підтримку у своїй боротьбі за відновлення територіальної цілісності, неподільності. Наші санкції проти Росії триватимуть, доки триватиме ця окупація».
Водночас є сподівання, що ця декларація поступово наповнюватиметься новими смислами, що ми з часом побачимо напрацьовані реальні інструменти, які допоможуть протидіяти мілітаризації півострова, змінам його етнічного складу, посиленню гуманітарної та екологічної кризи. Адже як слушно сказав голова Європейської ради Шарль Мішель: «Наша мета – зробити так, щоб незаконна анексія ніколи не стала легітимізованою».
Росія та неприємні сюрпризи
Певно, не було такої країни, яка прагнула б провалу Кримської платформи так, як Росія. Москва останні пів року проводила агресивну кампанію проти установчого саміту. Зрозумівши, що їй не вдасться зупинити цю українську ініціативу, вона вирішила зробити все можливе, аби понизити статус іноземних делегацій або ж щоб ті чи інші держави не направили своїх представників.
Так Україна втратила Африканський, Південноамериканський, частково Азійський континенти. Через тиск РФ чотири держави Африки відмовилися відправляти своїх делегатів, країни Близького Сходу (такі, як Саудівська Аравія, Катар) відмовилися від участі у Кримській платформі. Про позицію Індії, Китаю, Південної Кореї, думаю, можна не говорити. Здивувала Японія, яка до цього прагнула долучитися до будь-яких кримських ініціатив: цю країну представляв лише посол.
Ключовий негатив – це позиція Німеччини та Франції. Лідери цих двох держав, які є медіаторами в «нормандському форматі» між Україною та Росією, пішли на поступки Путіну та спочатку відмовилися їхати самі, а далі відкликали своїх глав МЗС. Можливо, колись нам хтось розповість про особисті розмови президента РФ із главами Французької Республіки та ФРН і про те, які він їм висував вимоги через Кримську платформу.
Здивувала й позиція США, які, як і німці, відрядили на Кримську платформу міністра енергетики. Разом вони вирішили, що питання транзиту російського газу та «Північний потік – 2» дещо важливіші за деокупацію Криму. Тому й консультації провели з українською стороною на полях саміту. Хоча слід наголосити, що представниця США Дженіффер Гренгольм наголосила, що її країна прагне поставити Росію на місце, а сам Вашингтон допомагатиме в розбудові українського війська.
«Ми надаватимемо підтримку Збройним силам України, зокрема, щодо захисної зброї і обладнання, яких Україна потребує у зв'язку з російською агресією», – зауважила вона.
Росія чимало створила неприємних сюрпризів Україні, втім їй не вдалося підірвати саму ініціативу Кримської платформи. У Києві відбувся саміт такого масштабу, якого ми не мали останні тридцять років. Були представлені всі країни ЄС і НАТО, «Групи семи». До нас приїздили делегати з чотирьох континентів, ми майже покрили Європейський континент. І це очевидна перемога.
Щодо Росії, то президент Зеленський запропонував її керівництву долучитися до Кримської платформи, пообіцявши, що залишить вільне місце для підпису в декларації.
«РФ, яка не брала участі в саміті, але так активно обговорювала та коментувала Кримську платформу, була настільки активною, що склалося враження, що вона – повноцінний учасник КП. Якщо цей майданчик її настільки цікавить, ми запрошуємо Росію приєднатися до платформи для спільного вироблення шляхів деокупації Криму та виправлення її історичної, трагічної помилки. Я обіцяю, що в декларації саміту, яка засуджує окупацію Криму, завжди буде рядок для підпису представника РФ. Думаю, що, скоріше за все, цей підпис буде останній на останньому саміті КП у Ялті», – заявив глава держави.
***
Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, завершуючи саміт, сказав, що міжнародна спільнота, ООН, виявилася неспроможною і не буде спроможною запобігати агресії і припинити її, захоплення чужих територій. Що це не може припинитися, допоки агресор матиме право вето в Раді Безпеки – ключовій структурі ООН. Він також правильно зауважив, що світ усе ще говорить про «червоні лінії», а Україна не може зрозуміти, де ж вони дійсно пролягають.
Саміт Кримської платформи – це не про сліпе дотримання обіцянок і заяв наших міжнародних партнерів. Це про створення власного порядку денного – такого, який змушував би світ зважати на інтереси України. А наш інтерес – це повернення Криму. Тому ми не вимагаємо гарантій, ми вимагаємо конкретних дій.
Сподіваюся, що це не останній саміт Кримської платформи, що будуть ще декларації та вагоміші документи, що цей механізм допоможе створити дієві інструменти деокупації півострова.
«Відсьогодні ми починаємо зворотний відлік часу для звільнення нашої землі. І цілком можливо, що 23 серпня 2021 року увійде в історію як день початку деокупацію АР Крим і міста Севастополь. Окупація Криму розпочалася в Москві, деокупацію Криму точно ми розпочнемо в Києві», – заявив Володимир Зеленський.
