ГоловнаСвіт

«Ані помитися, ані підмитися». Як вода стане інструментом деокупації Криму

Уже понад сім років Кримський півострів живе без дніпровської води. З початком окупації шлюзи Північно-Кримського каналу були перекриті дамбою на Перекопському перешийку. До захоплення росіянами дніпровська вода забезпечувала понад 80% потреб жителів півострова. Тепер кримчани отримують воду лише по годинах, а півострів перебуває на межі гуманітарної й екологічної катастрофи.

Мешканці села Богданівка під Сімферополем набирають воду з водовозки
Фото: RFE/RL
Мешканці села Богданівка під Сімферополем набирають воду з водовозки

Росія щорічно вкидає величезні гроші в пошуки альтернативних джерел водопостачання, проте окупаційній адміністрації з цим постійно не щастить. Окупанти використовують фактор відсутності води у своїй внутрішній пропаганді та погрожують Україні судовими позовами та військовим вторгненням. 

Перед самітом "Кримська платформа" LB.ua дізнався, чи може дніпровська вода повернутися у Крим, у якому стані перебуває екологія регіону і чи є водопостачання інструментом деокупації українського півострова.

Без води і щастя

До 1950-х років Кримський півострів був фактично напівпустелею. З майже тисячі населених пунктів лише 155 були забезпечені прісною водою. У більш ніж 200 селах вода в колодязі пересихала влітку та була солоною і брудною. Сільського господарства майже не було як такого. Існували лише чаїри (традиційні фруктові сади кримських татар, – LB.ua), які після депортації Сталіним корінного народу занепали.

Чаїри Криму
Фото: radiosvoboda.org
Чаїри Криму

Подавати воду до Криму з України ще за часів Російської імперії пропонував директор Нікітського ботанічного саду Християн Стевен після посухи 1833 року. Тоді вартість транспортування води з Дніпра до Криму оцінили в 40 мільйонів рублів, проте грошей так і не виділили. Згодом, у 1916 році, це питання теж порушували, втім до конкретики так і не дійшло. 

Уже за часів СРСР, у 1950 році, для зрощення північної частини Криму з метою вирощування сільгоспкультур вирішили збудувати канал і подавати дніпровську воду. Причому найцікавіше, що відсутність води на території півострова та спричинений цим голод стали реальними причинами рішення Хрущова передати Кримський півострів УРСР у 1954 році. 

Микита Хрущов
Фото: hroniky.com
Микита Хрущов

Будівництво Північно-Кримського каналу почалося 1957 року. Щоб забезпечити Крим водою, було створено найбільше в Україні Каховське водосховище, для чого довелося затопити кілька сіл. 

До окупації Криму дніпровська вода забезпечувала 85% потреб півострова - без неї сільське господарство та активне життя фактично не може існувати. 

Будівництво Північно-Кримського каналу
Фото: 5.ua
Будівництво Північно-Кримського каналу

Це вже розуміють і жителі півострова. У соціальних мережах вони активно висловлюють своє невдоволення відсутністю води.

У групі «Подслушано в Армянске» російської соцмережі «ВКонтакте» житель Армянська Юрій пише:

«Раніше в нас у місті всюди лежали труби, все поливалося, у дворах мало не фонтани були. А зараз... хоч би за пів дня відро набрати».

Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"
Фото: Із соцмереж
Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"

У групі «Ялта 24 Новости» під однією з новин про постачання води свій коментар залишила жителька міста Катерина:

«Задовбали вже. Раніше жодних проблем не було. Все обіцяєте, а в нас вода вже кілька місяців по годинах йде. Ми навіть ванну набрати не встигаємо. Коли це скінчиться?!»

Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"
Фото: Із соцмереж
Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"

Води не вистачає навіть туристам. У групі «Черный список Симферополь» туристка з Воронежа ділиться враженнями:

«Це жах, а не відпочинок. Не їдьте в цей Крим. Вода йде по годинах. Ані вмитися, ані підмитися. Ще й ціни такі. До Туреччини б поїхали, ну поки не можна».

Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"
Фото: Із соцмереж
Дописи у кримських групах російської соцмережі "ВКонтакте"

Нині на півострові дуже популярна доставка бутильованої води. У кожній групі багато відповідної реклами, а також оголошень спеціалістів з буріння свердловин. 

Оголошення у кримських групах "ВКонтакте"
Фото: Із соцмереж
Оголошення у кримських групах "ВКонтакте"

Кримські групи "ВКонтакте"
Фото: з соцмереж
Кримські групи "ВКонтакте"

Невдалі проєкти Кремля 

За сім років окупації росіяни так і не змогли вирішити проблеми з водою, хоча про це неодноразово заявляли кремлівські пропагандисти та призначений путінською адміністрацією так званий губернатор Криму Сергій Аксьонов. Вони витратили мільярди рублів, забравши ресурси у федеральних округів Росії.

Північно-Кримський канал поступово пересихав, заростаючи бур'янами. Води з року в рік ставало все менше. Окупаційна адміністрація бурила свердловини, перекидала воду із запасних водосховищ і осушувала підземні ріки. У 2020 році проблема загострилася. 

Північно-Кримський канал
Фото: 5.ua
Північно-Кримський канал

Через теплу зиму 2019-2020 років і відсутність опадів водосховища Криму почали різко міліти. Тоді, у лютому, чиновники в Сімферополі хотіли запровадити обмеження у водопостачанні, втім окупаційна влада півострова не дала це зробити. 

Уже навесні, коли проблеми з водою не можна було приховати, росіяни почали масово бурити свердловини. Улітку 2020-го їхня кількість зросла до 3,2 тисячі.

У липні для забезпечення водою Сімферополя росіяни задіяли трубопровідні війська – так вони намагалися перекинути воду з Таганського водосховища, що за 60 кілометрів від столиці Криму. Однак за кілька днів почалися прориви труб, бо вони призначені для транспортування бензину та дизелю, а не води. 

Розвантаження труб в окупованому Криму
Фото: mil.in.ua
Розвантаження труб в окупованому Криму

Уже у вересні воду в Криму почали давати по годинах, а її якість була жахливою. Нині воду привозять у цистернах з Росії. У соцмережах з’являються відео: на вулицях міст Криму стоять великі сині діжки, які наповнюють водою.

Ємність з водою в центрі Сімферополя на вулиці Жуковського
Фото: RFE/RL
Ємність з водою в центрі Сімферополя на вулиці Жуковського

У голови окупаційної адміністрації Криму виник задум штучно викликати зливи. Для цього з Москви прилетів єдиний у Росії літак-лабораторія. З нього по хмарах стріляли спеціальними патронами з іонами срібла, але це не допомогло.

Наступною ідеєю росіян стало транспортування води до Сімферополя з річки Кокоска, яка тече в Бахчисарайському районі Криму. Для цього її планували перекрити, однак жителі 12 навколишніх сіл запротестували: виходили на мітинги, збирали підписи. Тому російські чиновники Криму вирішили брати воду з кар'єрів і річки Бельбек

Будівництво водозабору на річці Бельбек
Фото: sevastopol.su
Будівництво водозабору на річці Бельбек

Того самого вересня кримчанам запропонували продавати свої колодязі, щоб окупаційна влада бурила нові свердловини. Але вже в жовтні від свердловин відмовилися та вирішили опріснювати воду - почали будувати заводи для цього, однак поки що результатів це не принесло.

Уже 2021 року окупанти намагалися знайти воду під Азовським морем, на що виділили 300 мільйонів рублів. Пошуки ні до чого не призвели. 

На вирішення проблеми з водою Росія вже витратила понад 50 мільярдів рублів, але ситуація тільки погіршала. У 30 населених пунктах колодязі та свердловини вже пересохли. Туди привозять лише цистерни з водою. За даними «Крим.Реалії», станом на березень 2021 року на півдні Криму вже висохли сім річок, ще шість обміліли.

Загострення водного протистояння

У липні 2021 року РФ вирішила подати позов до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) проти України через постачання води до Криму. Держава окупант вимагає півтора трильйона рублів за нібито «геноцид» жителів Криму. Також на початку серпня так званий віцеспікер кримського парламенту Юхим Фікс заявив, що окупаційні чиновники готують ще п'ять позовів проти України. 

Усі ці дії росіян усього-лиш пропаганда, вважає голова Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Верховної Ради народний депутат Олександр Мережко. Згідно з нормами міжнародного права, за все те, що відбувається у Криму, зокрема й гуманітарну катастрофу, відповідає країна-агресорка.

«Усі ці позови – елемент російської пропаганди. Про те, що там проблеми з водою, вони ж офіційно не говорять, бо вони її створили. Просто росіяни намагаються проштовхнути такий пропагандистський наратив, що Україна перекрила воду і тепер води немає. Для людей там води більш ніж достатньо. Просто російське керівництво ж не говорить, що вода їм потрібна для забезпечення своїх військових баз. А як Україна може подавати воду для військ держави-окупанта? Це просто неможливо», – зауважує нардеп.

Олександр Мережко
Фото: Макс Требухов
Олександр Мережко

У Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України вбачають загрозу в цих позовах. Заступник міністра Ігор Яременко каже: якщо такі позови хоч частково задовольнять, це буде неприємним сигналом для України.

«Подавати позов проти країни, яку ви окупували, – це, звісно, справжній сюр, але насправді не треба ставитися до цього як до жарту. Упевнений, є певні цілі, які переслідує Росія, зокрема пов'язані з пропагандою та інформаційними війнами. Якщо хоч один елемент цього позову буде трактований на їхню користь, це буде їхньою перемогою, підтвердженням, що РФ права, що Крим – територія Росії. Якщо його відхилять, то будуть говорити, що в ЄСПЛ сидять русофоби. Це елемент внутрішньої пропаганди. У Росії працюють одні з кращих юристів з міжнародного права у світі, і вони будуть з цього витискати все», – пояснює Яременко. 

Вода як фактор деокупації

Вода у Крим потрапить лише після деокупації півострова. Це записано в стратегії деокупації та затверджено Указом №117 президента Володимира Зеленського. Ба більше, саме вода є ключовим елементом деокупації Криму.

«Кримська вода є одним з ключових факторів, який нам взагалі дає можливість говорити про деокупацію. Це один з важелів впливу на РФ і світову спільноту в цілому. Це наочна демонстрація того, що Крим є нерозривною частиною України. До повернення української влади на півострів там просто немає майбутнього», – каже Яременко.

Ігор Яременко
Фото: mtot.gov.ua
Ігор Яременко

Якщо гуманітарна катастрофа на півострові все ж таки розпочнеться, Україна готова буде пропустити на окуповану територію міжнародні організації, але це можливо, якщо ООН ухвалить відповідну резолюцію.

«Щоб відправити допомогу до Криму, потрібне рішення Ради Безпеки ООН. Воно має обов'язковий характер, і Україна як член ООН буде змушена таке рішення виконати. Але я не дуже вірю в те, що це можливо», – вказує Олександр Мережко.

Природна катастрофа у Криму відбувається просто зараз, зазначає Ігор Яременко. За його словами, дії окупантів уже призвели до паводків у Керчі, Ялті та інших міст у Криму цього літа. 

«У разі погіршення ситуації ми готові пропустити до Криму та самі направити на півострів гуманітарний вантаж з бутильованою водою. Ми вже це робимо в тимчасово окупованих районах Донецької та Луганської областей. Ми вже навіть звернулися до міжнародних організацій щодо надання нам такої можливості», – говорить заступник профільного міністра. 

А от притягнути росіян до відповідальності за знищення екології та річок півострова без деокупації майже неможливо. Без доступу до Криму нереально окреслити масштаби шкоди, яких завдала окупаційна адміністрація. 

Загальний вигляд кар'єра в Інкермані, рівень води в якому сильно знизився після викачування. 
Фото: Yevgen Zhuk/Крым.Реалии
Загальний вигляд кар'єра в Інкермані, рівень води в якому сильно знизився після викачування. 

«Щоб подати до суду, треба оцінити масштаби завданих збитків. Щоб це зробити, потрібен доступ для проведення досліджень. Далі стоїть питання, у який суд варто звернутися, адже Росія не всі конвенції визнає. У нас зараз є кілька позовів у міжнародних інстанціях, деякі з них вже розглядаються п’ятий рік. І в кожному з них РФ оскаржувала юрисдикцію самого суду. Тобто це тривалий процес, який потребує ретельної підготовки, часу та терпіння», – акцентує Ігор Яременко. 

Теоретично це можливо, але досить складно. «Єдина зачіпка – це міжнародний морський трибунал. Україна вже подала туди кілька позовів через порушення законодавства про континентальний шельф. Проте треба дивитися на конкретну ситуацію. Якщо та вода, що вони там хочуть з-під Азовського моря викачати, перебуває на нашому континентальному шельфі, тоді ми можемо подати позов до цього трибуналу. Але це не питання екології», – пояснює Олександр Мережко.

Тож росіяни і далі руйнуватимуть природу Криму, а потерпатимуть від цього лише місцеві мешканці.

***

Напис в одному з міст Криму
Фото: Із соцмереж
Напис в одному з міст Криму

У кримських пабліках у мережах «ВКонтакте» і Facebook почали викладати фотографії з різних місць у Криму, де люди на стінах малюють жовто-синій прапор і пишуть «Кримська платформа». Складно сказати, які очікування вони пов’язують з проведенням міжнародного форуму щодо окупованого півострова. Очевидно одне: Крим знову розквітне лише тоді, коли там буде Україна і дніпровська вода. 

Андрій ОленінАндрій Оленін, кореспондент LB.ua
Олександр ДемченкоОлександр Демченко, редактор відділу "Світ"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram