Lawtrend
– Ми всі роки моніторили реєстри організацій. І в один момент побачили, що Lawtrend у процесі ліквідації, – говорить Ольга, котра працює в організації. – Ми не отримували ніякого повідомлення і дізналися тільки тому, що моніторили стан інших організацій.
Центр правової трансформації Lawtrend опинився серед перших 50 організацій, що потрапили в процес ліквідації. Вони відстежували стан громадянського суспільства й дотримання прав людини в Білорусі.
25-річний Lawtrend ліквідовують уже втретє – попередні хвилі 1999 і 2004 років теж зачепили центр. На противагу цьогорічним, вони не були настільки масовими, проте спонукали до пошуку альтернативних форм юридичного існування – за роботу незареєстрованих організацій карали кримінальним переслідуванням. Так альтернативою стали “учреждения” з простішою формою реєстрації – форма за роки стала поширеною. Проте саме це і стало основою для цьогорічної ліквідації ― “учреждения” можна ліквідувати за спрощеною процедурою. Це відбувається з подання правоохоронців або податківців, а оскарження є дуже дорогим. При цьому фонди та громадські організації можна ліквідувати тільки через суд.
Тиснути на організації через точкові перевірки податкової почали ще восени 2020 року. З січня тиск посилився ― після перевірки арештували юриста та керівника Офісу з прав людей з інвалідністю. Наступного місяця в Мінську та регіонах почалися обшуки. У МЗС анонсували відповідь на санкції через тиск на громадський сектор. Одночасно почалося очорнення через медіа.
– Почалося з точкового тиску, і переросло в дискредитацію, – каже Ольга. – Нас називали “горбом на тілі суспільства”. У червні перевірки стали масовими, органи реєстрації вимагали дуже багато документів – і внутрішньої документації, і фінансові звіти. Після цього почали отримувати попередження про невчасно надану чи неповну інформацію.
Повідомлення про ліквідацію більшість організацій отримали не відразу. Наразі знають хоча б про причини ліквідації, чого не знають “учреждения”. Формальна для всіх – невідповідність цілі і предмету діяльності, що зазначені в статуті. Та декому пояснювали: річ у тому, що через сайт організації поширюють відомості, що шкодять нацбезпеці; публікація біло-червоно-білого стяга; участь керівництва у мітингах і протестах. Причина ліквідації Lawtrend – загроза нацбезпеці. Іншим організаціям пропонували самоліквідуватися.
– Іноді пропонували дуже наполегливо, – каже Ольга. – На це погоджуються, бо в цей час самоліквідація стає актом, дією для організації, яку все одно ліквідують.
Оскільки в Білорусі є організації різних статусів (місцеві, республіканські, міжнародні), можливості для апеляції та оскарження теж різні. Для республіканських і міжнародних апеляція неможлива, тому що першою інстанцією для них є Верховний суд. Тож рішення можна хіба що оскаржити на міжнародному рівні, в ООН, але це не дасть результату, адже процес тривалий, а країна рішення не визнає.
Становище організацій у регіонах дещо відрізняється – там складніше зареєструватися, адже для цього необхідна юридична адреса, а в малих містах було мало охочих надати приміщення тим, до кого теоретично завтра можуть прийти з обшуком. Активними були організації з Гродна, і наразі саме там на рівні регіонів ліквідували найбільше організацій.
Центр продовжує публікувати звіти про стан громадянського суспільства Білорусі. Фактично будь-яка їхня діяльність зараз незаконна. Через ліквідацію організація не може збирати кошти на свою роботу.
– Під час двох попередніх ліквідацій такої ситуації не було, – говорить Ольга. – Не було кримінальних справ на керівництво, релокацій, масового тиску. Зрозуміло, що права людини в Білорусі порушували, але не в такому масштабі – ми могли просто зареєструватися в іншій формі. Для ситуації, що виникла зараз, основу створювали впродовж останніх 25 років. Не всіх ліквідують – у Білорусі понад 3000 різних організацій. Думаю, чиновники на місцях не дуже розбираються, кого закривають – ліквідують і тих, хто працював з темою екології, прав жінок, допомагав людям з інвалідністю. Але зрозуміти логіку того, що відбувається, я не можу – це стосується не тільки ліквідації. Я вже навіть не намагаюся зрозуміти.
Білоруська асоціація журналістів
Червневий двотижневий відпочинок Бориса Горецького, голови БАЖ, видався нервовим через новини з Білорусі – міністр закордонних справ Володимир Макей заявив, що у відповідь на санкції ЄС у Білорусі постраждає громадський сектор. Повернувшись, Борис дізнався, що міністерство юстиції запитало в організації тисячі документів для перевірки. Лист отримали 21 червня, а сама перевірка почалася ще 9.
– Ми подумали, що все скінчиться попередженням, – говорить він. – Сподівалися, що нас не закриють, адже ми відомі й маємо довгу історію. Але прийшло перше попередження, друге – і ми зрозуміли, що це ліквідація. Ми не могли б захистити БАЖ, якщо влада так вирішила.
14 липня в БАЖ провели обшук, офіс опечатали. Наступного дня звинуватили у відсутності адрес регіональних офісів, хоча ті були зареєстровані за правилами. Ще через день вимагали документи, які неможливо було отримати в опечатаному офіс. 21 липня Борис дізнався про скерування позову до суду з проханням про ліквідацію ― прочитав у соцмережах. У той самий час масові обшуки проводили в редакціях білоруських медіа і домівках журналістів.
27 серпня організацію, що існувала 25 років й об’єднувала понад 1300 медійників і медійниць, ліквідували.
– Поки нас не закрили, ми використовували всі юридично можливі шляхи для допомоги колегам, – говорить Борис. – Наприклад, зверталися з проханням по допомогу для працівника «Нашої Ніви» Скурка, що в СІЗО захворів на ковід. Нам дали звичайну відписку, але важливим було не це, а увага лікарів до Скурка.
Проте більшість звернень і прохань БАЖ влада ігнорувала від початку протестів у серпні минулоріч. Зараз це тим паче не має сенсу. Тож БАЖ шукає інші шляхи для допомоги тим, хто перебуває за ґратами, і тим, хто виїхав. Щодо перших – називати способи Борис не може, адже боїться, що в такому разі ці канали допомоги перекриють. Що ж до тих, хто виїхав з Білорусі, приховувати треба менше – для них шукають можливості легалізації праці, підтримку фондів, надають психологічну допомогу.
Блокування фінансів на організацію ніяк не вплинуло – на рахунку БАЖ було 10 білоруських рублів.
– Ми багаті не грішми, а зв’язками, – говорить Борис. – Міжнародні партнери підтримують нас – Міжнародна і Європейська федерації журналістів, Європейський парламент. Тож ми будемо працювати над видачею міжнародних прескарт.
Борис погоджується, що інтерес до Білорусі буде не завжди, тему репресій у країні витісняють інші конфлікти. Тож важливо не дозволити захопити медіапростір Білорусі й перетворити його на частину російського. Наприклад, у містах-центрах міграції створювати білоруські медіахаби – такі вже є в Польщі й Україні.
– Від цього залежить, чи виживе білоруський медіасектор. Наш обов'язок – допомагати колегам, тому ми й виїхали з країни, – каже Борис. – Якби посадили і нас, БАЖ не був би ефективним. Наше закриття – це не найстрашніше. Найстрашніше – наші колеги за ґратами.
Human Constanta
Human Constanta зареєстрували у 2016 році – Яна розповідає, що зробили це для легітимної роботи з державними органами. Це дозволило працювати зі зверненнями, але все одно не дало дозволу отримати фінансову допомогу з-за кордону. Також кілька людей в організації були офіційно працевлаштовані, завдяки реєстрації можна було отримувати пожертви і надавати комерційні послуги. Саме ці три діяльності стали основними після серпня 2020-го, коли Human Constanta обірвала всі зв’язки з владою.
– До цього ми співпрацювали – наприклад, організовували конференції, готували для міністерств аналітику. Але нас ліквідували в дуже дивному форматі з дивними формулюваннями.
Human Constanta – одна з організацій, яка дізналася про своє закриття, перевіривши новини від Lawtrend. Виявилося, що ліквідують організацію нібито через те, що вона не займається комерційною діяльністю – хоча насправді це лише опція, а не зобов’язання. У другому повідомленні були вже інші причини – загроза нацбезпеці та діяльність не за статутом.
Яна каже, що 2019 рік був і для організації, і для правозахисної спільноти загалом активним, мали багато планів. Основним підходом до 2020 року в роботі з владою була спроба налагодити діалог – він був необхідним для розвитку країни, попри ставлення до влади. Це здавалося можливим і цілком нормальним шляхом. Проте зараз у цьому сенсу не бачать.
Помешкання кількох співробітників Human Constanta обшукували. Офіційно працевлаштовані почали шукати нову роботу, щоб їх не визнали «тунеядцями», проте більшість працювали з організацією як волонтери. Довелося закрити приймальню для іноземців і людей без громадянства. Проте консультації, заходи та презентації відбуваються онлайн.
– Абсурдно все, що відбувається, – говорить Яна. – Як можна звинувачувати правозахисників у руйнуванні Білорусі? Це спроба повернутися в далеке минуле. Сумно, що доведеться будувати все заново, але ми розуміємо, що схожі процеси вже були. Розвиток громадянського суспільства відкинули назад, але колись це закінчиться. Я не вважаю масову ліквідацію організацій смертю «третього сектору». Організація – це просто папірчик. А люди й ідеї лишаються. Нас витиснули в нелегальне поле, але ми продовжимо працювати – як і багато наших колег.
Білоруський ПЕН-центр
– Восени минулоріч Лукашенко сказав, що організації, які не працюють на державу, треба пустити під ніж. Ми працюємо на державу Білорусь, а не на людей, що захопили владу. Але після заяви ми зрозуміли, що рано чи пізно постане питання про існування ПЕН-центру. Рішення в країні приймає одна людина, тож ми просто чекали – є політичне замовлення, питання тільки в методі, – говорить його директорка Тетяна Нядбай.
У червні ПЕН-центр отримав лист від мін’юсту з проханням надати документи за чотири роки діяльності для моніторингу. Лист надіслали 9 червня, отримали його 12, а вже 16 треба було б надати документи. В інших ситуація була ще більш абсурдною – лист передавали в день дедлайну подачі документів.
ПЕН-центр устиг подати документи. Проте вже за місяць до організації прийшли з обшуками, у той самий час Верховний суд отримав позов з вимогою ліквідації Центру.
– Ми почали готуватися до суду, – розповідає Тетяна. – Якби діяв закон, ми всі звинувачення спростували б. Але ця ситуація показала, що закон у нас не діє. Це був конвеєр – наприклад, на сайті суду у призначенні про розгляд справи був зазначений «Мін’юст РФ», повістки виписували на різні дні. Допускали аж такі помилки. Врешті, нас ліквідували 9 серпня, у річницю початку протестів. Це найкраще свідчення, найкраща державна нагорода за нашу діяльність.
Тепер у ПЕН-центру немає юридичної форми. Тетяна каже, що діяльність команда не припинила. Оминути норму про заборону роботи незареєстрованих організацій можна, наприклад, зареєструвавши її за кордоном. Напрямок роботи ПЕН-центр не змінює – «оборона людей слова і розвиток білоруської культури». При цьому робота із закордонними партнерами навіть стала простішою.
– Через пандемію ми вже навчилися проводити заходи онлайн. Сподіваюся, у нас це не заборонять – хоча межі немає. Нам здавалося неможливим усе, що відбувалося в останній рік, але в Білорусі немає неможливого. Незалежно від цього ми будемо продовжувати роботу, хоч і не можемо говорити про всю діяльність – дещо з наших дій у Білорусі криміналізовано, хоча це правозахист.
Екодім
Екодім, що працював з питанням охорони довкілля, був національною громадською організацією. Закриття почалося з перевірки з боку мін’юсту, як і в решти. Вимагали списки членів організації з телефонами й адресами, проте жодним законом це не передбачено.
– Ми спершу поставилися до збору документів серйозно, але потім зрозуміли, що цього можна було б і не робити, – говорить Ірина, яка в організації займає одну з керівних позицій. – Останній лист із зауваженнями й переліком документів ми отримали 22 червня – крайнім терміном для подання документів там було зазначено 20 червня. Того ж дня Верховний суд отримав заяву на нашу ліквідацію від мін’юсту. Нашу зустрічні скаргу відхилили.
Раніше Екодім співпрацював з міністерством захисту природи, входив до консультаційної ради при міністерстві, підтримував переслідуваних екоактивістів, супроводжував понад 60 судових процесів, слідкував за дотриманням Білоруссю Орхуської конвенції, проводив лекції в школах. Проблеми в країні були доволі типовими: вплив зміни клімату, переробка відходів, викиди шкідливих речовин, зведення заводів без урахування впливу на довкілля, спорудження АЕС. Проте, каже Ірина, з теперішньою владою це все не має сенсу.
– Ми вирішили зменшити кількість контактів з владою ще минулого серпня. Тільки подавали запити, – розповідає Ірина. – До того часу держава була іншою. Тепер немає сенсу працювати із законами чи судами. Ми можемо й далі допомагати відстоювати права, але питання в ефективності системи загалом.
Жінка каже, що Екодім завжди був «незручною» організацією. Тож значно більше подиву викликає закриття організацій, які співпрацювали з місцевою владою.
Наразі Екодім продовжує моніторити порушення Орхуської конвенції в Білорусі і слідкувати за станом довкілля. Також організація консультує в комунальних ситуаціях – наприклад, як ліквідувати несанкціоновані звалища, зупинити вирубку у дворах.
– Це ніби прикладний напрямок, але насправді дуже важливий. Адже демократичні зміни дерев не повернуть, – говорить Ірина. – Ми перестали шукати логіку в тому, що відбувається. Закривають організації, які допомагали владі вирішувати певні проблеми. І є випадки, коли приносиш місцевим органам документи для ліквідації, а у відповідь: «Жаль, така хороша була співпраця». Громадянське суспільство ― це не організації, а люди. Так, на людину можна тиснути і навіть убити її, але ж усю країну не вб’єш. Ця зачистка – недалекоглядна. Бо коли влада знищує організації, що допомагають людям з інвалідністю, ці люди точно не почнуть любити її більше.
ІМЕНА
Платформа ІМЕНА працювала над збором коштів для благодійних організацій і соціальних проєктів. Про ліквідацію її представники дізналися з телеграм-каналу – після цього перевірили офіційні реєстри і побачили, що дійсно перебувають «у процесі ліквідації».
– Це був шок, – говорить Катерина Сінюк. – У нас ніколи не було політичної діяльності, ми займалися винятково благодійністю. Проте не можна сказати, що це було аж такою несподіванкою – до того часу в нас уже проводили обшуки. Ми розуміли, що це тотальна зачистка всього третього сектору.
Офіційною причиною ліквідації стало те, що некомерційна організація протягом 24 місяців не займалася комерційною діяльністю – власне, вона й не повинна була це робити. Проте усно органи влади пояснили, що ІМЕНА діяли не за статутом – проте Катерина переконує, що це порушення теж вигадали.
Ліквідувати ІМЕНА не можуть досі ось уже кілька місяців через заморожені рахунки й опечатаний офіс – для ліквідації треба виплатити зарплатню і видати трудові книжки, розірвати договір оренди, віддати всі борги. Але все це виконати неможливо. Причину арешту рахунків Слідчий комітет Білорусі не назвав.
На рахунках заморозили понад 545 тисяч доларів. Усього за п’ять років існування платформа зібрала близько трьох мільйонів доларів.
– Найбільше постраждали проєкти, де частка нашого фінансування була від 50% до 100%. Наприклад, «Допомога бездомним», «Патронажна служба в регіонах» Червоного Хреста, що опікувалася літніми людьми, або ж пошуковий загін зниклих безвісти «Ангел».
Анна з виїзної служби дитячого хоспісу, що отримував фінансування від ІМЕН, каже, що організація не може компенсувати 240 тисяч білоруських рублів на рік, які отримувала через платформу. Ці гроші йшли на функціонування мобільної служби реабілітації в регіонах. Кошти потрібні були для створення самої системи й постійного навчання реабілітологів. Наразі необхідну суму для зарплат отримали від західних донорів. Інакша ситуація з допомогою дорослим – для них збирати завжди складніше, ніж для дітей, тож спонсора немає. Закривати ці проєкти команда не планує.
Наразі ж команда ІМЕН без роботи. План діяльності є, але публічно про нього не говорять – бояться, що й ці шляхи для діяльності перекриють.
– Відчуття, ніби в Білорусі знищують усе недержавне, щоб влада могла контролювати абсолютно все, – говорить Катерина. – Ми працювали винятково на пожертви, не отримували грантів з-за кордону, регулярно публікували на сайті фінансову звітність. Але байдуже, як організацію фінансують і в якому напрямку вона працює – правозахист, благодійність чи медіа. У Білорусі йде тотальна зачистка.