Евакуюють, лікують, відновлюють паспорти
Проєкт «Дорога надії» реалізують у чотирьох наближених до лінії фронту областях України — Харківській, Сумській, Дніпропетровській і Донецькій. Ольга Головка, комунікаційниця проєкту, розповідає, що вони забезпечують евакуацію людей з гарячих точок і прифронтових регіонів у більш безпечні місця. Усі менеджери з евакуації, за словами Ольги, мають засоби захисту: бронежилети, каски, аптечки; працюють згідно з міжнародними протоколами безпеки. У найнебезпечніших регіонах, наразі це Сумщина, водії вивозять мешканців на броньованому поліцейському автомобілі.
«Ми координуємо дії з місцевими органами влади, правоохоронними структурами та військовими, аби володіти інформацією про безпекову ситуацію в районі, куди збираються їхати наші волонтери. Безпосередньо від них ми дізнаємося, кого і де треба забрати. Але частіше люди самі розповідають про нас — і ми отримуємо нові запити на допомогу», — каже Ольга.
Хоч основними категоріями є внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, багатодітні родини, в евакуації не відмовляють нікому.
«Елеос-Україна» також забезпечує людей з цих областей продуктовими і гігієнічними наборами, аптечними і продуктовими сертифікатами.
«Понад 150 тисяч продуктових сертифікатів ми видали з початку повномасштабного вторгнення», — зазначає Ольга.
Важливим напрямком цього проєкту є допомога у виготовленні закордонних паспортів та ID-карток — як втрачених, так і нових.
«Наприклад, Харківська область була тривалий час в окупації. Росіяни забирали в людей документи, а якщо і повертали, то часто в непридатному для використання стані. Багато людей на прифронтових територіях втрачають документи під час обстрілів, пожеж тощо», — розповідає комунікаційниця.
Багатодітним родинам, які планують евакуюватися за кордон, фінансують виготовлення закордонних паспортів.
Не менш затребуваною послугою у громадян, яких евакуювали в більш безпечні регіони, є стоматологія. У державний медичний пакет вона не входить, а тому через високу вартість послуг значна кількість людей не може дозволити собі лікування зубів.
«У нас можна отримати спеціальні талони на суму до 2400 грн на стоматологічні послуги», — каже Ольга.
«Збираються садити городи»: волонтерам доводиться вмовляти людей із сіл евакуйовуватися
Найбільше запитів на евакуацію наразі надходить з Купʼянського району — Купʼянська, Борової, Великого Бурлука, Начводівки, Кіндрашівки, а також Костянтинівки на Донеччині та Білопілля на Сумщині. Як розповів Андрій Ніколаєнко, кейс-менеджер з евакуації, незважаючи на постійну динаміку лінії фронту, волонтерам доводиться вмовляти людей евакуйовуватися.
«З власного досвіду скажу, що в селах ситуація складніша — через городи. Так, це смішно, але мало того, що пенсіонери більш привʼязані до свого дому, то тепер ще й весна на носі. Вони і під обстрілами збираються саджати городи. Поки росіяни за 5 км, вони ще сидять, як тільки за кілометр — то вже виїжджають. Були такі кейси, що ми приїжджали і просили їхати — вони відмовлялися, але через якийсь час, коли в населеному пункті починається примусова евакуація, то цих же людей нам передають військові чи рятувальники. Проте були й випадки, коли люди гинули через прильоти, відмовляючись від евакуації», — ділиться Андрій.
Серед евакуйованих більший відсоток жінок і жінок з дітьми.
«Особливо з районів, наближених до лінії бойових зіткнень. Наприклад, у Купʼянську на 50 % зруйнована інфраструктура через постійні обстріли. До того ж люди памʼятають окупацію 2022 року, тому евакуюються, аби знову не потрапити в цей жах», — каже кейс-менеджер з евакуації.
«Аби знову не потрапити в окупацію»: історія жительки Балаклії
Катерину з дітьми 9 і 5 років евакуювали водії «Елеосу» близько двох місяців тому з прифронтової Балаклії на Харківщині. Наближення лінії фронту, звуки вибухів, обстріли змусили її прийняти таке рішення.
«Опинитися знову в окупації… Не хочу ні думати про це, ні згадувати. Ми сім місяців прожили у страху. Діти тоді ще були маленькі, а в місті не було нічого, навіть їжі. Місто тривалий час було закрите — окупанти нікого не впускали і не випускали. Ні світла, ні води, ні опалення. Ще й жити під постійними обстрілами, перевірками з боку російських солдатів. Одним словом — жахіття», — розповідає Катерина.
Зараз родина проходить реабілітацію в шелтері в Івано-Франківській області, де проживають жінки з дітьми.
«Тут дуже хороші умови. Мені з дітьми надають продуктові набори, засоби гігієни. Отримуємо безкоштовну медичну допомогу. Старший син навчається дистанційно, а молодший ходить у садочок. Працівники шелтеру допомагають і ділом, і добрий словом», — ділиться Катерина.
Надають прихисток і допомагають із соціальними питаннями
Допомагає «Елеос-Україна» жінкам і дітям, постраждалим від воєнних злочинів, зокрема з числа ВПО, і тим, хто потерпає від домашнього насильства.
Як зазначила Тетяна Іванова, керівниця напрямку протидії насильству, у рамках цього проєкту можна отримати тимчасовий прихисток і комплекс послуг на базі пʼяти приватних соціальних центрів. За її словами, чотири з них відкрили вже у 2022 році. Одночасно там можуть перебувати від 15 до 56 осіб.
Загалом шелтери можуть одночасно прихистити 144 людей. З моменту відкриття через них пройшли понад 1500. Шелтери розташовані в Івано-Франківській, Чернівецькій, Київській областях.
«Не обовʼязково приїжджати на всі шість місяців чи змінювати місце проживання, аби потрапити в шелтер на реабілітацію. Якщо ви тривалий час були в окупації і зараз відчуваєте, що необхідна психологічна підтримка, є потреба тимчасово змінити обстановку, то це можна зробити», — каже керівниця напрямку протидії насильству.
Вона підкреслила, що проживання в шелтерах тимчасове, оскільки вони працюють не як гуртожитки, а як прихистки, на базі яких можна отримати цілий комплекс послуг. Заповнюваність шелтерів майже завжди 100 %.
Жінок з дітьми, які потребують допомоги, евакуюють безпосередньо з місця перебування до самого шелтеру.
«Тут вони можуть проживати безкоштовно від трьох до шести місяців. Наші працівники цілодобово надають соціальний супровід і допомагають вирішувати різні соціальні проблеми — від оформлення допомоги до влаштування в садочок. Звісно, що всі забезпечуються засобами гігієни, рушниками, побутовими речами й іншим необхідним», — каже Тетяна. Обовʼязковий і психологічний супровід.
Пані Оксана родом з міста Станіслав Херсонської області. Разом з 15-річною донькою та повнолітнім сином деякий час була в окупації вдома, а навесні 2022 року вони переїхали в Херсон і пробули там до деокупації.
«Коли ж Херсон звільнили, в грудні 2022 року ми одразу евакуювалися до Одеси. Через непропрацьовані психологічні моменти з окупації, обстріли, новини зрозуміла, що потребую допомоги. Нас з донькою забрали водії евакуації з Одеси і привезли до шелтеру в Івано-Франківській області цього року. Дуже добре прийняли, виділили нам окрему кімнату. Наразі ми з донькою проходимо деякі медичні обстеження», — поділилася своєю історією пані Оксана.
Піклуються про тих, хто пройшов російський полон
На базі реабілітаційного шелтеру в Івано-Франківській області зцілюють жінок, які пройшли через російський полон, тортури, фільтрацію, сексуалізоване насильство. Тут вони можуть перебувати самі або з дітьми до шести місяців з можливістю продовжити реабілітацію.
Як розповіла соціальна працівниця шелтеру пані Галина, «ми розселяємо, надаємо продуктові набори. Працюють наші найкращі психологи в офлайн- і онлайн-режимі, залежно від ситуації. У більшості жінок за період окупації погіршилося здоровʼя внаслідок загострення хронічних захворювань, тому в нас можна отримати безкоштовне медичне лікування в приватних клініках. Ми завжди супроводжуємо до медичних установ, забезпечуючи транспортом і підтримкою».
Галина підкреслила, що шелтер також активно співпрацює в напрямку параюридичної допомоги, перескеровує для отримання фокусної правової допомоги. Зокрема, оформлення необхідних документів.
«Намагаємося забезпечити комфортні умови. Багато дітей не мали доступу до освітнього процесу тривалий час, є великі проблеми з навчанням. А окрім цього, ще й психологічні травми. Памʼятаю дівчину з двома малолітніми синами з Донецької області, яку привезли до нас після окупації. Вона була на сьомому місяці вагітності. У нас тут і народила здорового хлопчика. Після тривалого проживання та курсу реабілітації придбала будиночок і переїхала туди разом зі синами», — розповідає Галина.
Піклуються в цьому й інших шелтерах і про соціалізацію потерпілих. За словами Тетяни Іванової, коли жінки потроху стабілізуються, спеціалісти центрів проводять інформаційні заходи про можливості працевлаштування й навчання.
«Співробітники центрів зайнятості та наші волонтери консультують з приводу працевлаштування, створення резюме та підготовки до співбесід. Намагаємося інтегрувати жінок в безпечні регіони, аби вони не поверталися на деокуповані території, поки там не стане безпечніше», — каже Тетяна.
***
Якщо потребуєте допомоги, звертайтеся за номером телефону +380952771183. Більше інформації про організацію та її проєкти можна знайти на офіційному сайті і фейсбук-сторінці.