«Природно, що ми не можемо тягатися з Росією кількістю військових або мобілізованих. Ба більше, український народ заслуговує на те, щоб ми максимально ефективно використовували ті ресурси, які є, і цінували людське життя. Ми маємо перемагати технологічно й інноваційно», — вважає Ліскі.
Однак зараз Україна в постачанні озброєння на 95 % залежить від партнерів, зазначає бізнесмен.
«Мені дуже хотілося б, щоб в України було трішки більше суверенітету. Ми повністю залежимо від ППО. А в нас її немає. Є розробки, але ми навіть на 10 % не закриваємо себе. Не тільки системами, а й ракетами до них. От завтра нас залишать, приміром, без ракет. Якісь депутати, конгресмени не проголосують — і все», — наголошує Ліскі.
Те саме стосується і боєприпасів.
«Зараз умовна Чехія робить це (шукає боєприпаси для України. — Ред.) ефективніше, ніж країна, в якої щодня гинуть сотні людей. Мені якось навіть трішки соромно за нас.
...Ті самі 155-ті, 152-гі, 122-гі, міни. Хотілося б, щоб ми хоча б свої калібри закривали. Бо зараз чехи щось не закупили — і все: один до семи (використання боєприпасів нами і противником. — Ред.), і все. І це щодня життя. Хочеться більш реально дивитися на речі. І найголовніше — запитати в себе, чи все ми зробили, щоб цього не було», — каже бізнесмен.
Залежність від партнерів загрожує ще й втратою суб’єктності, вважає він, бо подальше постачання може стати, приміром, ультиматумом, щоб посадити Україну за стіл переговорів з Путіним.
«Треба розуміти, що завтра може бути набагато гірше, ніж є зараз. Якщо ми хочемо бути суб'єктом, якщо хочемо справжньої перемоги, якщо хочемо перемоги довгострокової, реальної незалежності, маємо самі забезпечувати себе боєприпасами», — вважає Ігор Ліскі.
Щодо впровадження технологій в оборонному секторі, бізнесмен відзначив, що Україна першою пішла цим шляхом. Сьогодні маємо дрони — повітряні, наземні, надводні, підводні, маємо хороші, проривні речі, але цього недостатньо, упевнений бізнесмен.
Для технологічного прориву, на думку Ліскі, Україні не вистачає системного впровадження і промислового виробництва озброєння у великих масштабах.
«Знаєте, у бізнесі завжди є R&D, з яким у нас, слава Богу, усе супер. Купа талановитих людей, багато з них на фронті, для виживання в нас повно реально крутих, проривних ідей. R&D працює... Але тут має вступати вже системна робота на рівні держави... Волонтерство має бути, це дуже важлива філософія української нації. Важливо затикати дірки, швидко ухвалювати рішення. Але війну має організовувати й вигравати держава», — зазначає Ліскі.
На його думку, держава повинна продемонструвати венчурний, стартапний підхід, щоб дати шанс інноваціям. І запровадити державно-приватне партнерство для їх масового виробництва з більшим залученням бізнесу до Defence Tech. Сьогодні участь приватного бізнесу в оборонці він називає недостатньою.
«Я, наприклад, вважаю себе одним з ефективних виробничників, який довів, що може швидко розгорнути виробництво. Чому я не знаю, чого потребує країна? Можливо, я буду робити якісь деталі для БпЛА… Я вже неодноразово звертався і до РНБО, і до міністрів: де ця ефективна мобілізація бізнесу? Чому це державна таємниця, чого нам не вистачає? Я партизанським способом, користуючись своїми зв'язками, комусь чимось допомагаю. Таємно», — розповідає голова наглядової ради EFI Group. І додає: «Якщо не включити енергію бізнесу, грошей і приватного капіталу, ми ще довго шукатимемо ефективності».
Також необхідно залучати іноземні інвестиції і технології.
«Умовно, ми можемо виробляти БТР більше, ніж потрібно, і частину продавати. А за ці гроші купляти ППО або ракети. Це умовний приклад», — пропонує бізнесмен. Проблему з експортом можна вирішувати ліцензуванням, вважає він.
«І друге — нам дуже часто не вистачає простих, але ефективних західних технологій. Уже всім відомо, що українські інженери — це суперсила. Прямо зараз вони можуть протестувати системи будь-якої складності, бо це найінтенсивніший військовий конфлікт за останні 80 років. Тут тестують усе, що можна і не можна. І держава має створити умови, щоб залучати цей приватний капітал. Можливо, створити на базі Brave1 якийсь підрозділ, який зміг би бути містком між приватними компаніями, приватним капіталом і українськими технологіями. Зробити цей кластер просто зараз, щоб він уже працював на перемогу. І за грошима прийде інтерес, прийде швидкість, прийде ефективність, прийдуть технології, і перемога буде набагато швидшою», — вважає Ліскі.
І останнє, чого не вистачає сьогодні від держави, — стратегічного бачення, куди ми розвиваємося, куди рухається військова думка, де ми хочемо бути, зауважує бізнесмен.
«У Штатах є так звана DARPA (Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів. — Ред.), яка фінансує інновації, залучає науковий ресурс до розробки продуктів… Мені, вибачте, хочеться мріяти про нову ППО на основі лазерних технологій, тому що це єдине поки що, в моєму розумінні, 100-відсоткове закриття неба від цієї кількості безпілотних систем.
…Чи є в нас якийсь стратегічний орган, який збирає науковий потенціал війни майбутнього? Хтось думає про це?» — заявив бізнесмен.
«Життя українських солдатів напряму залежить від нашої з вами ефективності. Боєприпаси, запровадження нових технологій, РЕБ, безпілотників, наземних роботів, турелей, якщо рахувати людськими життями, це просто нічого не вартує. Забудьмо військову радянську історію байдужості до людських життів, де були «сопутствующіє» чи «пріємлємиє потєрі». Ми маємо відрізнятися від нашого північного сусіда й боротися за життя кожного солдата», — резюмував Ігор Ліскі.
Цей матеріал можна також прочитати англійською.