Минулого року Денніс Кастільо, 27-річний чоловік з Куби, приїхав до Росії, де йому запропонували роботу на будівництві. Його родина сказала, що Кастільо намагався уникнути стагнації в економіці: вона зазнала двозначного падіння через реалізацію догматичних економічних доктрин, заснованих на державній монополії та жорсткому централізованому плануванні.
Мати Кастільо, Мерілін Вінент, розповідає, що син узявся за цю роботу, щоб утримувати сім'ю. Тому здивувалася, коли в соцмережах з'явилися його фотографії в російській військовій формі. Каже, що Кастільо обдурили. Фальшива пропозиція роботи була наживкою, щоб заманити його до Росії. Насправді її син став жертвою тісної співпраці між урядами Росії та Куби.
Торік влада Куби оголосила, що заарештувала 17 осіб за підозрою у вербуванні громадян для участі в незаконній агресивній війні проти України. Прокурор Хосе Луїс Реєс заявив, що фігурантам розслідування може загрожувати смертна кара. Однак підтверджені повідомлення з Куби, включно з відео, свідчать, що декотрих підозрюваних уже звільнили без висунення звинувачень і без суду.
Сотні кубинських військових, багатьох з воєнним минулим, скерованих в Україну, включно з підтвердженими звітами військових офіцерів, є прямим результатом тісної співпраці з кубинським урядом у ганебному російському вторгненні в Україну.
Наприклад, ми були свідками такої тісної співпраці між обома урядами в ООН.
У лютому 2022 року Куба проголосувала проти термінового обговорення російського вторгнення в Україну в Раді Безпеки.
У вересні 2022 року Куба проголосувала проти того, щоб президент Зеленський міг виступити на Генасамблеї у форматі відеоконференції.
У жовтні 2022 року Куба утрималася від засудження анексії Росією українських областей.
14 вересня 2023 року Хуліо Антоніо Гармендіа Пенья, посол Куби в Москві, заявив, що Куба не проти легальної участі кубинців у так званій спеціальній військовій операції Путіна.
Ці задокументовані дії, як і інші, чітко вказують на промосковську упередженість кубинського уряду стосовно вторгнення в Україну.
Той, хто знає, наскільки жорстко керується кубинська поліцейська держава, не повірить, що сотні чоловіків можна перемістити до Росії, а режим не помітить або не братиме участі в цьому.
Тим більше, коли свідчення деяких молодих людей, які поїхали до Росії, вказують, що вербування та подорожі до Росії на кожному кроці контролювали військові чиновники кубинського режиму.
У березні 2023 року Куба підписала із секретарем Ради безпеки Росії генералом Миколою Патрушевим Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю щодо військового співробітництва на міжнародному й регіональному рівнях.
На зустрічі Рауля Кастро і Патрушева йшлося про «західні загрози» та співпрацю для протидії «кольоровим революціям» на Кубі та в Європі.
У лютому цього року Патрушев повернувся на Кубу, щоб запевнити Кастро в «прихильності Москви до стратегічної співпраці».
Новини про те, що Росія таємно вербує та продає громадян одного зі своїх найближчих союзників, є останнім доказом того, що її катастрофічне вторгнення в Україну йде не дуже добре.
Кремль примусово призвав сотні тисяч росіян, щоб зміцнити свої виснажені збройні сили, витягнув бійців із в’язниць у Росії та в Африці, відновив законсервовану військову техніку з довгострокового зберігання та вчинив незліченну кількість військових злочинів проти українського народу у відчайдушній невдалій спробі зламати його рішучість.
Кубинці, де б вони не були, можуть також відзначити, що тяжке становище українців, які живуть під ярмом російських репресій, перегукується з досвідом кубинського громадянського суспільства, жорстоко придушеного режимом Кастро.
Комуністичний режим на Кубі встановив репресивну систему, яка карає практично всі форми інакомислення. Тисячі кубинців були ув'язнені в жахливих тюрмах, тисячі інших зазнали переслідувань і залякувань, а цілі покоління позбавили основних політичних свобод. Багато репресивних тактик, які використовують на Кубі, зокрема: стеження, побиття та свавільні затримання, — імпортовані з радянської Росії та широко використовуються Москвою сьогодні. Смерть Олексія Навального в колонії після кількох років ув'язнення, тортур і нелюдського поводження лише за опозицію Путіну ще раз доводить, що Москва ніколи не змінювала своїх жорстоких методів.
Протягом останніх 24 місяців росіяни щодня скоювали воєнні злочини в Україні. Ґвалтували жінок, убивали чоловіків, викрадали дітей, бомбили театри, де ховалися налякані цивільні, і футбольні стадіони. Саме тому Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер на арешт Путіна за його участь у злочинах проти людяності в Україні.
Цілком імовірно, що багато кубинців й інших жителів Латинської Америки навіть не підозрюють про такі жахи. Вони були об’єктом жахливої пропаганди, яку поширює телеканал Actualidad RT, що належить Росії, включаючи неправдиві наративи, які звинувачують у війні «агресію НАТО», «антиросійську упередженість» Америки й безглузді теорії змови, як-от фінансування Сполученими Штатами лабораторій біологічної зброї в Україні.
Я сподіваюся, що ті в Латинській Америці, хто сумнівається, розплющать очі на фейкові новини, створені Росією. Я сподіваюся, що вони усвідомлюють, що найнебезпечніший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни має згубні наслідки не лише для України, але й для глобальної безпеки, процвітання та довкілля. Я сподіваюся, що вони знають про 10-крокову формулу миру, яку президент Зеленський представив на саміті G20 у листопаді минулого року, засновану на ключових принципах міжнародного права і Статуті Організації Об’єднаних Націй. Багато країн Латинської Америки приєдналися до нас у прагненні досягти миру. Я сподіваюся, одного дня кубинці відчують, що можуть стояти на боці України й інших членів міжнародної спільноти, які поважають ці основні правила глобального співіснування.
Стає все очевидніше, що Росії не можна довіряти. Дуже хочеться вірити, що країни Латинської Америки, чиї горді й мужні народи також постраждали від репресій, долучаться до боротьби з брехнею та пропагандою. Що більше людей розуміють злу сутність режиму в Кремлі, то менше в них шансів закінчити, як Денніс Кастільо. Я закликаю кубинців не приєднуватися до підтримки цього геноциду проти мирних людей, які ніколи не завдавали їм шкоди. Я сподіваюся, що одного дня Денніс безпечно повернеться додому на вільну й квітучу Кубу.