Після повномасштабного вторгнення народні депутати ОПЗЖ тікали з фракції — писали офіційні заяви. За законом, вихід з фракції дає партії право відкликати таких народних депутатів.
І на з’їзді ОПЗЖ позбавили мандатів трьох нардепів: Ігоря Абрамовича, Тетяну Плачкову й Вадима Столара. Це сталося 17 березня 2022 року. Наступного дня до Верховної Ради надійшли відповідні документи від партії, про що зазначає постанова Великої палати Верховного Суду.
Після цього Вадим Рабінович, який був співголовою цього політичного проросійського проєкту, подав позов до партії ОПЗЖ і попросив визнати з’їзд партії таким, що не відбувся, через порушення процедурних питань.
Рабінович твердив, що аби провести з’їзд, потрібна присутність двох співголів — його й нардепа Юрія Бойка. А Рабінович виїхав з України ще до початку повномасштабного вторгнення.
«Ми завжди говорили про мир. Партія будувалася як партія миру! Але зараз миру немає! Чинність партії припинено!» — заявляв тоді у 2022 році Рабінович.
Він, до речі, вже встиг втратити мандат, бо його позбавили громадянства — і за це проголосувала Верховна Рада. Ба більше, пів року тому йому оголосили підозру в державній зраді.
Тим часом суд продовжив розглядати позов Рабіновича, той дійшов до Великої палати Верховного Суду. І з огляду на те, що інформація про заборону ОПЗЖ усім відома з 2022 року, рішення Великої палати наприкінці 2023-го в цій справі не привернуло належної уваги ні парламенту, ні ЗМІ, хоча текст цього рішення дуже важливий.
Велика палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Рабінович не мав права на звернення з таким позовом узагалі, оскільки не був представником інтересів ані Плачкової, ані Абрамовича, ані Столара. Його доводи назвали «абстрактними».
Але в тексті постанови є дуже важливий момент, на який слід звернути увагу:
«За змістом частини другої статті 81 Конституції України повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:... виходу народного депутата України із складу депутатської фракції політичної партії (пункт 6)... За змістом частини шостої вказаної статті у разі виходу народного депутата України із складу депутатської фракції політичної партії його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії з дня прийняття такого рішення».
Тобто судді Великої палати Верховного Суду зазначили, що коли депутат виходить із фракції, його повноваження припиняють за рішенням керівного органу партії з дня його прийняття. Отже, тут не потрібне рішення Верховної Ради чи заяви від народного депутата, за яку потім голосує парламент.
Абрамович рік тому, а Плачкова наприкінці липня 2023 року втратили мандати. Це сталося лише після того, як вони самі написали заяви і парламент проголосував за це.
24 лютого 2024 року буде рівно два роки, як розпочалася повномасштабна війна — Столар, якого відкликав з’їзд партії, досі залишається нардепом, іноді приходить до сесійної зали й голосує.
Закон дав можливість партіям відкликати тих, хто залишив склад фракції політичної сили у Верховній Раді. Схожа процедура діє і для депутатів місцевих рад. Такі механізми запроваджували, аби мінімалізувати вплив перекуповування депутатів після обрання. Депутатів, які після виборів переходили до іншої політсили, раніше називалися «тушками».
Якби народний депутат-опозиціонер вирішив перейти до більшості, то вона ніколи не підтримала б його відкликання, бо він потрібен їм як «+1 голос». Тому тут законотворці і не передбачили рішення ради за позбавлення мандата.
Схожий механізм діє і на місцевому рівні. Наприкінці 2023 року «Слуга народу» відкликала депутатів Київської облради, які були «консервами» нині підсудного нардепа Олександра Дубінського, якого звинувачують у державній зраді. Вони втратили мандати відразу після з’їзду партії, і тут ніхто не чекав ані на те, що вони напишуть добровільно заяви, як Плачкова чи Абрамович, ані на рішення Київської облради.
«За змістом частини шостої статті 81 Конституції України, у разі виходу народного депутата України зі складу депутатської фракції політичної партії його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії з дня прийняття такого рішення. Це норма Конституції України і рішення Великої палати Верховного Суду лише підтвердило це. Виходячи з фактів, встановлених Верховним Судом Верховній Раді України ще 18 березня 2022 року було відомо про припинення повноважень вказаних депутатів — і саме з цього моменту апарат Верховної Ради України не мав нараховувати їм і їхнім помічникам заробітну плату, враховувати їх під час голосування тощо», — переконаний адвокат Роман Титикало, депутат Київської обласної ради (ЄС).
Столар після з’їзду може відвідувати парламент, коли хоче, і може брати участь у голосуваннях. Одіозний Нестор Шуфрич взагалі до затримання правоохоронцями очолював Комітет з питань свободи слова, і коли ЗМІ запитували віцеспікера Олександра Корнієнка, чому парламент не змінить голову комітету, то Корнієнко відповідав, що чекає, доки «Нестор Іванович» піде сам. І тут на контрасті можна пригадати, як Верховна Рада протиправно відсторонила від засідань Верховної Ради двох народних депутатів — Гео Лероса й Галину Третьякову. До жодного нардепа з екс-ОПЗЖ такого інструмента не застосовували.
Столар оскаржував, що з’їзд позбавив його повноважень, у Верховному Суді, але звідти парламентаря відправили до Окружного суду, який закрив це провадження. І зараз апеляція переглядає ухвалу про закриття провадження. Отак тягнуть час.
«Ситуація двозначна, уможливлює і різні думки, і маніпулювання. Утім, на мою думку, з дня прийняття рішення про дострокове припинення повноважень з'їздом партії Столар не є народним депутатом. 21 вересня 2023 року ця позиція не змінена Великою палатою Верховного Суду. 27 грудня 2023 року не змінена Київським окружним адміністративним судом. З високою ймовірністю, ухвала Київського окружного адмінсуду буде залишена без змін, а скарга без задоволення. Після чого буде здійснено право на касаційний перегляд. Наявність тривалого судового спору водночас дає формальні та змістовні причини наполягати на необхідності очікувати остаточного рішення у справі за позовом пана Столара», — каже Дмитро Терлецький, адвокат і кандидат юридичних наук.
Дійсно, тяганина у справі Столара триває другий рік. І хоч за цей час у судах встигли заборонити майже 20 проросійських партій, щодо одного нардепа рішення ухвалити так і не спромоглися.
І тут можливі мотиви. Голоси екс-ОПЗЖ потрібні монобільшості. «Слуги» самі зізнавалися, що між ними є «конструктивна» співпраця. Це може бути одна з причин, чому так повільно вирішують питання щодо ОПЗЖ. Коли через сесійну залу проходять скандальні законопроєкти з мінімальною кількістю голосів, то представники нині забороненої партії можуть рятувати ситуацію. І одне з голосувань Плачкової 2022 року підтверджує це.
Народна депутатка Юлія Клименко («Голос») зазначає, що нардепи з екс-ОПЗЖ за ці два роки суттєво зміцніли:
«Вони не тільки не зникли з українського парламенту, але й укріпили свої позиції, поділившись на дві групи, які тепер мають два голоси на погоджувальній раді й беруть участь у тому числі і в таємних засіданнях, а також дві групи ОПЗЖ тепер мають блокувальні голоси в парламенті, від яких залежні “слуги”».
Поки народний депутат офіційно значиться у Верховній Раді, він і його помічники можуть отримувати бюджетні кошти.
Аби з’ясувати, скільки коштів отримали ці троє політиків і їхні помічники, громадська ініціатива «Голка» ще на початку року звернулася до Юлії Клименко, і вона направила депутатське звернення в Апарат Верховної Ради.
Відповіді на питання, які стосуються бюджетних коштів, від Апарату наразі немає. Депутатці надали по суті відписку й зазначили, що в тексті її депутатського звернення бачать «ознаки… депутатського запиту». Чим відрізняється депутатське звернення від депутатського запиту — звернення народний депутат може подавати сам, а за запит голосує Верховна Рада.
Ці питання громадська ініціатива «Голка» продублювали до Верховної Ради не лише електронною поштою, але й через сервіс «Доступ до правди». Апарат узяв перерву на 20 робочих днів, щоб підготувати цю інформацію.
Поки тривав збір даних, з’явилася декларація Столара. Він у 2022 році отримав дещо менше за 40 000 грн. Плачкова подала декларацію за 2022 рік і вказала майже 270 000 доходу, а коли складала мандат, то задекларувала майже 150 000 зарплати у ВР.
Але бюджетні кошти, які отримують нардепи екс-ОПЗЖ — це далеко не ключова проблема. За 10 років війни ми досі не сформували державної політики, аби захистити нацбезпеку від проросійського впливу.
Парламент лише готується розглядати в другому читанні урядовий законопроєкт (8371), який повинен заборонити діяльність «ФСБ у рясах» (так званого Московського патріархату).
Але понад рік інший урядовий законопроєкт (7476), мета якого — очистити місцеве самоврядування від депутатів заборонених партій, не потрапляє до сесійної зали.
І це при тому, що він отримав підтримку профільного комітету, а спікерові Руслану Стефанчуку надійшло звернення з підписами понад 150 нардепів, які вимагають включити ініціативу Кабміну до порядку денного.
До речі, виборці не можуть навіть відкликати депутатів із заборонених партій. Кінцеве рішення про позбавлення мандатів депутатів місцевих партій ухвалює партія, а проросійські партії заборонені й не можуть провести з'їздів.
Тому, на відміну від усіх інших депутатів місцевих рад, депутати заборонених партій для виборців стали недоторканними. І з такою реальністю ми заходимо на 11 рік війни з державою-агресором.