«Атаки по об’єктах енергетичної інфраструктури – не просто воєнні злочини ворога»
Кожного дня прокурори Офісу Генпрокурора разом зі слідчими СБУ та Національної поліції збирають докази воєнних злочинів окупантів. За рік повномасштабної війни зафіксовано понад 70 тисяч таких злочинів РФ, понад 17 тисяч злочинів проти нацбезпеки, відкрито магістральну справу щодо агресії РФ. У які періоди фіксували найбільшу кількість?
Дійсно, цифри змінюються щодня. Важливо підкреслити, що ми даємо інформацію та декілька важливих цифр. По-перше, про злочини, які пов'язані з агресією. Це максимально широкий термін. Уже зараз можемо говорити про майже 85 тисяч таких злочинів. Вони включають декілька складових. Наприклад, є злочини проти основ національної безпеки, а це державна зрада, колаборація, яких уже майже 17 тисяч з 85-ти. Також із загальної цифри зафіксовано понад 65,5 тисяч чисто воєнних злочинів за ст. 438 ККУ.
Окремо динаміку фіксації злочинів ми не відстежували. Але водночас я можу сказати, що є тенденції збільшення темпів чи зменшення. Динаміка зростає, коли ми отримуємо фізичний доступ до деокупованих територій. Так було після звільнення Київської області, коли був справжній спалах документування таких злочинів. Те саме ми бачили після звільнення Харківської та Херсонської областей. Тільки-но ми заходимо на наші території, то відразу отримуємо вал інформації та звернень.
Якщо ми говоримо про період з жовтня минулого року, то збільшилася кількість атак ворога по об’єктах критичної інфраструктури. З жовтня по грудень 2022 року 70% ударів було саме по енергосистемі, якщо порівнювати з усім минулим роком. Це підтверджує той факт, що ворог завдавав ударів і чинив ці злочини свідомо. Плюс вони збільшили не лише кількість, а й масштаби територій. Якщо до жовтня вони переважно намагалися влучати по об’єктах інфраструктури, що більш-менш наближені до лінії фронту та розмежування, то після вони почали атакувати всю енергосистему країни. Це також є свідченням того, що це у чистому вигляді злочин. Ми розглядаємо ці атаки як складову злочину геноциду.
Скільки підозр оголосили російським військовим? І скільки справ уже передано до українських судів? Та скільки вже засуджені і відбувають покарання?
Є дві сфери. Перша – це злочини агресії. Тут важливо не плутати терміни. Коли ми говоримо про агресію, то ототожнюємо її з війною. З неправової точки зору це десь так і є. Утім коли ми говоримо про злочин агресії, то не маємо на увазі, що це все, що відбувається в Україні.
Злочин агресії – це дії вищого військового, політичного керівництва РФ з підготовки, планування та координації вторгнення. Суб’єктом злочину агресії, за Римським статутом, є особи, що мають владні повноваження високого рангу. І тут у нас є окреме провадження щодо злочину агресії, в межах якого ми намагаємося притягнути до відповідальності вище керівництво Росії. У цьому провадженні в нас уже є 636 підозрюваних осіб. Це представники Міністерства оборони РФ, депутати Сенату та Державної думи, керівництво Центробанку, міністри. Тобто це все люди, які, використовуючи свої владні повноваження, зробили можливим вторгнення в Україну. Неофіційно ми всіх їх називаємо «генерали».
Є вище політичне керівництво – це Путін і компанія. І тут важливо наголосити, що вищі посадові особи держави мають імунітет від переслідування іншими країнами. Це три особи в країни: президент Путін, прем'єр-міністр і міністр оборони. Якщо навіть ми дуже хочемо, то не можемо притягнути їх до відповідальності в наших судах. Якщо навіть це буде, то Україна порушить свої міжнародні зобов'язання. Звісно, по цих трьох персонажах ми працюємо, збираємо інформацію. Але розуміємо, що будемо їх притягувати для відповідальності за допомогою Міжнародного кримінального суду чи через спеціальний трибунал щодо агресії.
Окремо ми ведемо облік підозрюваних саме за воєнні злочини, які вчиняють російські солдати. А це зґвалтування, вбивства цивільного населення, катування полонених і цивільних, депортація наших дітей. Тобто все, що передбачено Римським статутом і кваліфікується як воєнний злочин. Наразі ми вже офіційно оголосили про підозру 259 особам. На превеликий жаль, більшість із них не в наших руках. Утім ми повідомляємо про підозри заочно. Ми проводимо повноцінне розслідування, бо рано чи пізно ми до них доберемося. Тоді вони отримають реальні покарання.
Із цих 259 щодо 92 осіб ми вже спрямували обвинувальні акти до наших національних судів. Із цих 92 осіб ми маємо 25 вироків наших національних судів. Із цих 25 осіб 14 фізично були або є в руках правосуддя України. 11 вироків – це засудження заочно.
Щодо відбування покарання, то це складний, але важливий момент. Під час війни відбувається обмін полоненими, бо одна та друга сторони захоплюють у полон військових. Відповідно є обмін. Звісно, є тонка межа. З одного боку, ми, країна з міжнародними зобов'язаннями, маємо притягати до відповідальності воєнних злочинців. З іншого – маємо робити все, щоб звільняти наших хлопців і дівчат, що опинилися в полоні. Тому були навіть внесені зміни до ККУ, коли такого воєнного злочинця, що опинився в наших руках, ми можемо обміняти. Єдине, що була проведена червона лінія, коли в разі тяжких злочинів, наприклад, катування чи сексуального насильства або вбивства, ми будемо робити все від нас залежне для недопущення обміну. Щоб вони тут відбували покарання. Це має велике значення, оскільки росіяни, які будуть знати, що їх у будь-якому випадку обміняють, не матимуть стримувальних факторів. А так є запобіжник до порушення звичаїв і законів війни.
На цей час ми маємо 14 військових росіян. З них три були обміняні. Але 11 відбувають покарання на нашій території.
«Сподіваємося, що спеціальний трибунал запрацює цього року»
Європейський парламент ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу щодо злочинів агресії проти України. Коли запрацює цей трибунал та кого саме він зможе притягнути до відповідальності?
Ми сподіваємося, що трибунал запрацює цього року. Це складне рішення, але з іншого боку – може бути легким. Поясню. Бо цей трибунал буде створено виключно для розгляду одного виду злочину – агресії. Та виключно щодо відносин України та Росії. Тобто цей трибунал не буде розглядати справи інших країн. Це буде ad hoc трибунал, який розглядатиме злочини агресії росіян проти українців. І це доволі вузький мандат. Тому ми сподіваємося, що для його створення є всі передумови вже цього року. Є рішення ЄС. Ми вітаємо це історичне рішення. Однак ніхто наразі не може вам сказати, скільки ще країн мають за це проголосувати та підтримати такий трибунал. Очевидно, що це має бути достатня кількість, щоб світ визнав його легітимність.
Зрозуміло, що ЄС сам по собі є достатнім і легітимним. Якщо країни ЄС створять такий трибунал, то він вже буде мати легітимність в очах світу. Однак цілком зрозуміло та логічно, що Україна хоче більше. Щоб крім країн ЄС, цей трибунал визнали ще й на рівні ООН. Щоб до нього долучилися не лише країни Європи, а й інших континентів. Тому ми ведемо дуже і дуже активну роботу та просуваємо цю ідею. Цю роботу виконує наша дипломатія, Офіс Президента, народні депутати та Офіс Генпрокурора. Повторюю, що ми сподіваємося на його створення вже цього року.
Друге, що важливо зрозуміти. Створення цього трибуналу тільки підсилить механізм притягнення до відповідальності. Уже навіть без нього в цілій низці злочинів можна притягувати росіян до відповідальності. Те саме вище політичне керівництво Росії. Або вище військове. Для цього є Міжнародний кримінальний суд, який працює на постійній основі, його юрисдикція поширюється на всі країни світу. Він може притягати до відповідальності за воєнні злочини, проти людяності, за геноцид. Підкреслюю, включаючи вище політичне керівництво Росії. І цей суд уже працює, його представники в Україні, вони у щоденній співпраці з нашими прокурорами та слідчими. Ми допомагаємо їм, аби вони якомога швидше прийшли вже до перших вироків та арештів.
Спеціальний трибунал потрібен Україні для засудження вищого політичного та військового керівництва РФ за сам факт початку агресії проти України. Оскільки вони спланували це та вдерлися до нашої країни, незалежно навіть від того, призвело це до якихось негативних наслідків чи ні. Сам факт перетину кордону військовими формуваннями РФ уже є злочином агресії. І це очевидний злочин. Це бачили всі, ніхто навіть не заперечує цього. Сама Росія не заперечує цього. Тому вона має понести відповідальність. Як відомо, у МКС немає юрисдикції щодо злочину агресії. Тому Україна наполягає на створенні такого трибуналу. Але я сподіваюся, що ми матимемо ситуацію, коли вище військове та політичне керівництво Росії буде засуджено і там, і там. Просто за ці злочини.
Голова комітету Ради з правової політики Денис Маслов в інтерв'ю LB.ua розповідав, що сам механізм спецтрибуналу дасть можливість простіше довести злочин агресії, однак це потребуватиме більше часу, аніж у МКС.
Я не хочу оперувати, де буде швидше, а де ні. З одного боку – ми маємо інституцію, яка вже працює в Україні майже рік і збирає докази. Відпрацьовано алгоритм співпраці з МКС. Збирають докази щодо вищого керівництва Росії, кожного воєнного злочину. Це цілий процес. З іншої сторони – ми маємо простіший злочин – агресії, де все очевидно. Бо сам виступ Путіна, факт перетину кордону військовими формуваннями — це злочин агресії. Однак поки що немає інституції, вона має бути створена, набрано персонал та визначено всі процедури. Звісно, це займе певний час. Який з процесів відбудеться швидше? Мені важко сказати. Україна однаково докладає зусиль для роботи цих двох міжнародних інституцій.
Важливо підкреслити, що МКС і трибунал з агресії встановлюють індивідуальну відповідальність, а не держави. Мова про конкретних посадових осіб і про вироки. МКС навіть має свою в’язницю, де ці люди відбувають покарання. Окрім того, Україна звернулася до ЄСПЛ. Є також Міжнародний суд ООН у Гаазі, де Україна також позивається проти Росії. Але ці суди розглядають якраз міждержавні справи. Не встановлюють індивідуальну відповідальність. Наприклад, ЄСПЛ може визнати державу Росія винною в порушенні низки статей Конвенції, зобов'язати виплатити компенсації. Міжнародний суд ООН також може визнати відповідальність Росії. Запевняю, що Україна відпрацьовує в усіх юрисдикціях.
Ще один момент, на який хочу звернути увагу. Завдяки позиції України, по суті, ми змінюємо міжнародне право, формуємо нове бачення реагування міжнародної системи правосуддя та розслідування цих злочинів. Тому ми намагаємося максимально розширити коло суб’єктів для притягнення їх до відповідальності. Ми йдемо усіма шляхами, запускаючи нові процедури, яких до цього ніколи не було. Тобто ми запускаємо механізм універсальної юрисдикції. Що це означає? Понад 20 країн світу ведуть власні розслідування злочинів, що вчиняє Росія в Україні. І ми хочемо, щоб вони у своїх національних судах почали притягувати росіян до відповідальності. Прикладом для цього є справа по Боїнгу MН-17, де був вирок у національному суді. Ми хочемо, щоб окрім Гааги та Нідерландів інші країни світу у своїх національних судах почали розглядати справи по воєнних злочинах росіян. Як наслідок ми будемо мати цілу таку «парасольку», де національні суди, МКС та трибунал по агресії, ЄСПЛ, а також десятки судів світу, починаючи з США та закінчуючи Австралією, будуть притягувати їх до відповідальності. Тоді це буде реальний тиск на агресора. Це буде запобіжником для будь-яких інших країн, які надумають напасти на сусідів. Бо побачать: як реагує міжнародна спільнота на такі злочини. Вони точно будуть утримуватися від агресії.
Отже, злочини агресії та геноцид, що відбуваються в Україні, мають один корінь — це міжнародні злочини, що охоплюють усе. Ми наполягаємо, що міжнародний злочин — це справа усього світу, а не тільки України. Тому долучитися мають усі. На усіх зустрічах ми запевняємо, що готові надавати усі матеріали та докази. Аби конкретних росіян у національних судах притягували за ці злочини. Допоможемо доказами всіляко. Можу сказати, що міжнародне товариство та конкретні країни не просто змінюють свої позиції. Деякі з них серйозно це сприйняли та розглядають можливість притягнення росіян до відповідальності у своїх судах. Для нас це унікальна ситуація. Як і для всього світу.
«МКС може чітко визнати: Путін винен у злочині геноциду проти українського народу»
Справа щодо геноциду розглядається у двох судах: Міжнародному суді ООН та МКС. Які реальні шанси визнання геноциду українського народу, бо деякі міжнародні юристи, наприклад, королівський адвокат Вейн Джордаш в інтерв'ю LB.ua заявив, що не бачить таких перспектив.
У міжнародному праві є два підходи. По-перше, щодо визнання відповідальності держави. Бо вона бере на себе зобов'язання, коли ратифікує ту чи іншу конвенцію. Так, є Конвенція про запобігання геноциду, яка накладає на державу, що її ратифікувала, низку зобов'язань. Звісно, не вчиняти геноцид. По-друге, переслідувати за геноцид. Я можу сказати, що на самому початку Росія звернулася до Міжнародного суду ООН. Це маразм. Є навіть така тактика: «звинувачення у дзеркалі». Це те, що постійно робить Росія. Вона систематично звинувачує свого супротивника у тому, що сама постійно чинить. Для прикладу, пам’ятаєте ці повідомлення про підготовку «брудної бомби»? Це класичний приклад прийому «звинувачення у дзеркалі». Росія звинуватила Україну в начебто геноциді російськомовних українців на Донбасі. І це було одним із виправдань нападу на нас.
Ми ж доводимо у цьому суді, що насправді Україна дотримується усіх зобов'язань по Конвенції. Ми – гідний партнер. А от саме Росія порушує норми цієї Конвенції та чинить геноцид проти нашого народу. Сподіваюся, що рішення Міжнародного суду ООН буде на нашу користь, а Росія буде визнана державою, що порушує свої міжнародні зобов'язання. Це матиме цілу низку політичних наслідків для Росії. Однак цей суд не скаже: хто винний.
Тобто Міжнародний суд ООН може встановити лише факт порушення чи ні положень Конвенції. Про порушення Конвенції однією стороною – Росією. Державою, а не людиною.
А от МКС не говорить: Росія чи Україна порушила Конвенцію. МКС може чітко визнати: президент Путін винний у вчиненні злочину геноциду проти України. Або: міністр оборони Шойгу визнаний винним у злочині геноциду та йому передбачене довічне покарання.
Той же Вейн Джордаш в інтерв'ю нашому виданню наголошував на тому, що Офіс Генпрокурора повільно працює над підготовкою документів щодо притягнення до відповідальності саме Путіна та його найближчого політичного оточення в МКС. Це так?
Очевидно, він робив такі заяви кілька місяців тому. Якщо ви з Вейном поговорите зараз, то він по-іншому прокоментує цю ситуацію. І я можу пояснити це. До листопада про геноцид у публічному просторі не йшлося взагалі. Переважно йшлося про злочин агресії. Україна також говорила про численні воєнні злочини росіян.
Я сам ще в жовтні не був впевнений, що ми зможемо довести злочин геноциду. Коли ж почалися масові атаки по енергетичній структурі, свідомі атаки по медичних закладах та інші воєнні злочини, то я запропонував міжнародним партнерам зібратися. А у нас є ціла група радників з ЄС, Великобританії та США при Офісі Генпрокурора, це найкращі фахівці з гуманітарного права, які допомагають нам. Це був листопад. На зустрічі я запропонував проаналізувати усе, що відбувалося протягом року. Ці фахівці розслідували воєнні злочини по всьому світу. Я спитав: що б ви сказали через 10 років про події в Україні? Що ж відбулося? Бо всі ми знаємо: що таке геноцид в Руанді, Боснії, Сребрениці. А що ж в Україні?
Озираючись назад, враховуючи історичну перспективу, я заявив, що є всі ознаки геноциду. Для цього можна просто почитати працю 53 року Рафала Лемкіна (фундатора дослідження геноциду). Не беручи до уваги історичний контекст в Україні, можна не побачити лісу за деревами. Якщо ж його враховувати, події минулого сторіччя, усе, що Росія робила раніше та продовжує зараз, – все це схоже на геноцид. Деякі колеги почали дискутувати зі мною. В результаті на 99,9% впевнений, що думка багатьох з них змінилася.
Геноцид дуже лякає міжнародних юристів. Оскільки геноцид – це злочин злочинів. Та більш складний для доведення різновид злочинів. Деякі колеги стверджували, що тут не геноцид, а тероризування населення, терор. Добре. Тоді з якою метою здійснюється це терор? Мені відповідали: аби підкорити Україну. Йдемо далі. Якщо вони підкорять Україну, які будуть наступні дії? Знищення української національної групи, усіх, хто патріотично налаштований. Все! Їхня мета – це знищення української ідентичності. Це ознака геноциду. Терор та агресія – це лише інструмент. Вони вторглися сюди з однією метою – знищення України.
Геноцид – це заперечення права певної групи на існування. Коли світову спільноту намагаються позбавити певної групи за культурною, етнічною, національною, релігійною приналежністю. Путін та росіяни відкрито говорять, що України не існує. Що Україна – це штучне утворення та ми – це теж саме, що росіяни. Вони не визнають наше право та факт того, що українці – це окрема від них група. Тому вони намагаються знищити нас. Почитаймо філософський фундамент російської агресії – книжку Гаспаряна «Денацифікація України. Країна невивчених уроків». Путін цитував цю працю в заяві перед нападом. Гаспарян пише, що 100 років тому на території сучасної України жили росіяни, які спілкувалися російською мовою. Але почали з’являтися маргінали, які почали казати про відмінності. З них глузували, думали, що це божевільні та не звертали на них уваги. І саме тому, що на них не звертали уваги, поступово українці почали вірити у відмінність від росіян. Таких людей вони почали називати «наци», «нацисти». Ідея усього вторгнення – це знайти усіх цих «наци», знищити їх або депортувати в Росію з метою «виправлення», закатувати чи зґвалтувати. На їхню думку, коли вони цих «нацистів», тобто патріотів нашої країни, знищать, то група українців буде існувати, однак нарешті перестане себе вважати окремою. Таким чином вони хочуть воз'єднати «рускій мір».
Отже, чому це є геноцидом? Бо вони хочуть знищити Україну, як окрему національну групу. І не треба тут рахувати кількість вбитих людей, як в Руанді та Сребрениці. Тут немає значення скільки вбито та закатовано. Тут має значення: хто ці люди. Це носії мови, культури, політичні лідери, активісти, журналісти, що пропагують українську ідентичність та носії цінностей групи. У цю ж концепцію додаються масові факти знищення українських підручників у школах. Тим більше, що є конкретний список таких підручників. І це підручники не з математики та фізики, а української літератури та історії. Вони знищують нашу історію, переписують її. Бо ж у своїх підручниках з історії вони вже не використовують термін «Київська Русь», вони прибрали Київ. Та називають її «Древня Русь». Це ж не просто так? І це чистої води геноцид.
Можу сказати, що в результаті дискусії думка багатьох міжнародних колег похитнулася. Яка наша мета і що ми будемо робити? Якщо за перший рік ми намагалися максимально зафіксувати кожен злочин, не втратити жодного доказу, побудувати систему взаємодії, створювали спеціалізовані підрозділи в Офісі Генпрокурора у співпраці з СБУ, Нацполіцією та іншими органами, то вже зараз рухаємося по-іншому. За допомогою наших міжнародних експертів, національних неурядових організацій ми готуємо стратегію на наступні два роки, яка визначить наші пріоритети та напрямки.
Думаю, що до кінця лютого ми її зробимо публічною, усі побачать наші плани. Серед основних напрямків – це плани перегляду всіх проваджень, їх структурування, об'єднання. Аби за цими десятками тисяч проваджень побачити, чи є тут геноцид. Наведу конкретний приклад. Однією з ознак геноциду є система фільтрації. Сам факт створення такої фільтраційної системи росіянами вже є доказом. Вони просіюють наших людей через ці табори, переслідуючи одну мету. Окупанти шукають «золоті краплі в піску» – людей, які за різними ознаками вважають себе українцями, визнають нашу культуру та готові відстоювати свою країну. Саме цих людей вони відфільтровують. Тому ми максимально намагаємося задокументувати факти такої фільтрації. І це перше.
«На окупованих територіях по всій Україні створені десятки катівень. Тих, кого не вбивають, катують і ґвалтують там»
Як саме ви будете доводити факт геноциду українського народу?
Є п’ять ознак геноциду. Перша – це фізичне знищення членів групи або окремих її представників. І росіяни знищують окрему групу, просто вбивають за проукраїнську позицію. Ми бачимо, що значна частина цих убивств після фільтрації скоюється саме щодо конкретної групи.
Другий елемент геноциду – це спричинення серйозної тілесної, фізичної та психічної шкоди. А це катування та сексуальне насильство. Є такі факти? Масові! На окупованих територіях по всій Україні створені десятки катівень. Тих, кого не вбивають, катують і ґвалтують там.
Окремо хочу наголосити про сексуальне насильство. Зараз під цим кутом ми переглядаємо всі такі випадки та злочини. Встановлюємо: за якими критеріями обиралися жертви? Звісно, десь будуть факти збочення чи хворобливої уяви конкретного солдата. Утім усі ми добре пам’ятаємо, як дружина в Росії телефоном наказує чоловіку ґвалтувати українок. Чому вона таке каже?
А ґвалтування дітей від 4 років, чоловіків до 85 років – це не просто збочення. Це за межею людяності?
Так, нині ми можемо стверджувати, що значна частина всіх випадків сексуального насильства має геноцидальні наміри. І ми зможемо це довести як другу ознаку геноциду.
Третя ознака – це створення умов для фізичного знищення групи. А це обстріли енергетичних об’єктів напередодні зими. Це класичний приклад створення таких умов. Ми наголошуємо нашим міжнародним партнерам: не дивіться, як зараз ми виживаємо та постійно ремонтуємо ці об’єкти. Дивіться, що було б, якби Україна не збивала основну частину цих ракет. Чи не відбудовувала ці пошкоджені об’єкти. Ми вже всі тут замерзли б, без їжі, води, без нічого. Половина населення поїхала б. Дивіться на наміри росіян! Вони хочуть нас заморозити, загнобити, тому б’ють по енергетичній структурі, створюючи умови знищення групи.
І це не один приклад. Інші – це свідоме нищення медичної інфраструктури, коли українцям нема де лікуватися, вони не отримують якісної медичної допомоги. Також це знищення евакуаційних коридорів, постачання їжі та продовольства. Зокрема, прикладом є також крадіжка нашого зерна. Ліквідація складів з їжею, пограбування магазинів. Усе це сукупно створює передумови для фізичного знищення українців.
Четвертий елемент – це запобігання народжуваності. Складний елемент. Ми думали, можливо, тут немає чітких доказів. Однак такі факти вже є. У тому числі як результат сексуального насильства. Коли ґвалтували свідомо, щоб українська жінка не бажала народжувати.
Або втратила репродуктивну функцію, як і чоловіки, що були зґвалтовані та покалічені.
Так. І це не лише про втрату репродуктивної функції. Це також про психологічну неготовність більше народжувати. Росіяни робили це свідомо. По-друге, щодо сексуального насильства чоловіків. Є численні факти катувань струмом геніталій. Це чинилося в тому числі для статевої дисфункції чоловіка.
На жаль, є також інформація про вивезення наших жінок, аби вони народжували за межами України неукраїнців. Цей елемент заподіяння шкоди репродуктивній функції – мабуть, один з найскладніших для доказів. Однак ми вже бачимо такі приклади.
І останнє. П’ята ознака – це примусова депортація дітей. Вони перевозять наших дітей, щоб там вони втратили свою ідентичність і народжували потім росіян. Маємо такі приклади? Безліч. Усе це сукупно дає нам підставити вважати, що в Україні – геноцид. Ми розуміємо, що це найскладніший злочин, який буде доводитися в різних юрисдикціях. Верхівка політичного керівництва Росії понесе відповідальність за геноцид у МКС. Частина злочинців за вчинення геноциду відповість, сподіваємося, в межах універсальної юрисдикції. Щоб їх засуджували в національних судах. Ще частину ми будемо засуджувати в національних судах. Окрім того, у нас є десятки тисяч воєнних злочинів. Наразі ми на тому етапі, коли з воєнних злочинів намагаємося скласти пазл і загальну картину геноциду.
«Понад 16 тисяч українських дітей примусово вивезли. Хоча реальна цифра набагато більша. Як і фактів сексуального насильства»
Ви згадали, що велику кількість наших дітей примусово депортували окупанти. Прокуратура знає точні цифри?
Це дуже складне питання. Бо точної цифри ніхто не знає. Як юристи ми оперуємо лише фактами, які точно можемо підтвердити. Але як люди розуміємо, що мова може йти про десятки, можливо, навіть сотні тисяч дітей, яких вивезли до Росії. Можливо, мільйон. Точні цифри ми зможемо назвати, коли будуть деокуповані наші території. Утім навіть зараз важко уявити, скільки було вивезено з одного Маріуполя.
За офіційною інформацією, маємо понад 16 тисяч дітей, примусово переміщених на територію РФ. Повторюю, вважаю, що їх набагато більше. Така сама ситуація щодо кількості загиблих. Офіційно 9,5 тисяч цивільних осіб убили. Однак розуміємо, що їх у десятки разів більше. На жаль, зараз ми не можемо підтвердити всі випадки, тому даємо такі стримані цифри.
Аналогічно лише поодинокі факти зґвалтувань встановлюють? Бо це дуже чутлива тема для самих постраждалих.
Так, це сенситивна тема. Хочу додати, що посеред воєнних злочинів сексуальне насильство зазвичай ототожнюється виключно зі зґвалтуваннями. Але цей злочин набагато ширший. Прояви сексуального насильства – це публічне оголення, катування статевих органів чоловіка чи жінки та інше. Ми можемо говорити, що це масові злочини. Уже є понад 150 підтверджених фактів. Хоча теж розуміємо, що їх набагато більше. Тому за рішенням Генпрокурора було створено окреме управління в складі нашого департаменту, яке розслідує випадки сексуального насильства. Плюс у Нацполіції є спеціалізовані слідчі, які окремо залучені до цього процесу. Ми дуже обережно, але системно встановлюємо всі ці випадки.
Однак сексуальне насильство росіян уже має масовий характер і це один зі звичних елементів поведінки саме російського солдата?
На жаль, так. Складно їх узагалі називати солдатами. Один з основних мотивів сексуального насильства – це вид покарання українців. За те, що ми не такі, як вони. Та не підкоряємося. Скажу також як не прокурор. На прикладі Київської області. Вони були дуже шоковані умовами нашого життя. Загарбники не очікували цього та думали, що ми живемо десь у болоті. Коли вони вилізли зі свого болота, побачили наш побут, думаю, ґвалтування – це був один з наслідків усієї їхньої люті. Вони просто усвідомили нікчемність свого буття на порівнянні. Уся агресія, яку вони не можуть направити на своє керівництво за погане життя через психологію рабів, компенсаторно спрацювала по українцях. Це інший культурний рівень.
Зізнаюся, що, побачивши всі жахи, що вони коїли, я сам був вражений. Це якесь зіткнення двох різних цивілізацій – людей та ображених людиноподібних істот. Це різні світи від слова "взагалі": з різними ментальностями, культурами.
В одному інтерв'ю ви стверджували, що, допитуючи наших військовослужбовців, які повернулися з полону, наші прокурори фіксують випадки «катувань прямо з середньовіччя». Це і відрізання геніталій, і ураження електричним струмом. Ці страшні злочини мають масовий характер?
До повномасштабного вторгнення я очолював підрозділ, який розслідував катування, скоєні нашими правоохоронцями. У нас була ціла низка справ. Можу сказати, що зараз я не можу навіть порівняти ті справи, що ми розслідували, з фактами, які є зараз. Це взагалі неспівмірні речі.
Усі добре пам’ятають справу Кагарлика, яка викликала масове обурення українського суспільства, самих правоохоронних органів. Усі були шоковані можливістю зґвалтування правоохоронцями. Справа була надзвичайно резонансна. Для росіян це спосіб життя.
Жорстокість катувань, яка є зараз, просто неспівмірна. Катування електричним струмом – це один з основних їхніх методів. Складається враження, що вони самі себе «підживлюють» тим струмом. Бо постійно його використовують під час тортур над нашими людьми. Усе, що можна і не можна уявити, вони теж застосовують. Це не люди. Щойно вони окуповували території, одразу створювали десятки катівень, підвалів, де тримали людей, морили їх голодом. Про забезпечення якихось базових потреб взагалі не йшлося. Починаючи від жахливих умов тримання українців, завершуючи вбивствами, відрізаннями частин тіла. І це все має масовий характер. Що свідчить: це не дії окремого солдата, це частина політики росіян стосовно українців.
«Розслідування злочинів ракетних атак потребує більше часу. Але ми на тому етапі, коли це вже не є критичною проблемою»
Ви говорили, що «розслідування ракетних атак є найскладнішим». Чому?
По-перше, ми не маємо доступу до місць запуску ракет. Відповідно, ми бачимо наслідки таких ударів. У розслідуванні злочинів обстрілів не лише ракетами, а й "градами", снарядами дуже значна складова – це наявність військової експертизи. Раніше прокурори з цим не стикалися. Тому ще у квітні була створена група військових радників при Офісі Генпрокурора. Це ті експерти, що спеціалізуються на військовій тематиці чи мають такий досвід. Це пілоти, ракетники, артилеристи чи представники інших видів військ. Вони допомагають нам ідентифікувати, що це за ракета за уламками. І це дає розуміння: запускається ракета з літака чи наземного базування. Якщо ми знаходимо серійний номер, то це допомагає нам установити військову частину.
Усе це займає час. Бо це не лише встановлення траєкторії ракети, а купа іншої інформації, включаючи розвідницьку. Щоб ми чітко встановили, звідки ця ракета прилетіла. Зрозуміло, що це не завжди так просто. Коли ми це встановлюємо, то рухаємося далі. Хто ж запустив цю ракету? Якщо з літака, то хто був пілотом, якої військової частини. Ви ж розумієте, що вся ця інформація не на території України. Тобто нам треба залучати величезні ресурси, аби встановити цих людей.
Ми не маємо допускати помилок. Щоб ніхто не мав підстав поставити під сумнів наші докази про ракетні обстріли росіян. Тому проходять ретельні розслідування. Залучаємо для цього якомога більше національних і міжнародних експертів. Для підтвердження конкретних прізвищ чи військової частини треба зібрати дуже багато доказів і провести величезну роботу.
Інша річ, коли ми беремо військовополоненого та починаємо відпрацьовувати. Фіксуємо відбитки пальців, знаходимо свідків, які можуть його впізнати. На території, що під нашим контролем, ми можемо поїхати, взяти ДНК. Усе це простіше. Коли ж ми не маємо доступу до місць запусків ракет, усе набагато складніше. Але запевняю – ми працюємо. Та вже на тому етапі, коли це вже не є критичною проблемою. За допомогою наших військових, розвідки, партнерів ми вже знаємо конкретні частини, хто їх очолює, які типи озброєння вони використовують. Ми знаємо всю логіку дій злочинців. Єдине, що нам треба, все це якісно документувати. І ми це робимо.
15 січня після влучення ракети в житловий будинок у Дніпрі ви були на місці злочину. Була інформація, що ракету X-22 випустили військовослужбовці 52-го важкого бомбардувального авіаційного полку, яких називали відповідальними за ідентичну атаку на торговий центр у Кременчуці та житловий будинок в Одеській області. Були навіть фото пілота та повідомлення про його знищення в Росії. Офіс Генпрокурора ідентифікував усіх командирів і пілотів, технічний персонал? Чи висунуть їм звинувачення?
Офіційно ми оголосили про підозру командиру цього полку. Ідентифікували цілу низку інших об'єктів, які були уражені під його командуванням. Не тільки згадані вами. Ще є кілька інших. Щодо інформації про його знищення, я не можу її підтвердити. Якщо вона підтвердиться, то я навіть не здивуюся. Усе може бути. Карма наздогнала.
Неурядові організації поширювали фото всіх військових цього полку. Для нас, звісно, ця інформація є корисною. Але ми не можемо на неї відразу покладатися. Як би нам не хотілося швидко всіх їх притягнути до відповідальності. До цього ми маємо перевірити усе законно. Скажу так, що ми в процесі. Ми знаємо більшість з них. Але хочемо всю доказову базу підготувати грамотно. Щоб не було жодних сумнівів.
І це стосується не лише цього полку. Ми вже оголосили підозру командиру, що відповідає за всю стратегічну авіацію Росії. Він відповідає за всі такі полки. Отже, ми методично, крок за кроком їх ідентифікуємо й оголошуємо підозри. А потім відправляємо справи до суду.
«У нас є магістральні справи по дронах. Ми відстежуємо весь ланцюжок: хто, де та коли щось робив»
Чи збирає ваш департамент докази для притягнення посадових осіб Ірану до відповідальності за допомогу Росії? Цей алгоритм аналогічний до посадовців країни-агресора? Чи є особливості?
Я точно можу сказати, що ми цим займаємося. У нас є магістральні справи по дронах. Не можу багато сказати. Але запевняю, що ми відстежуємо весь ланцюжок: хто, де та коли щось робив. Інше питання: як і в якому форматі будуть притягати до відповідальності цих громадян третьої країни. Тобто не тільки росіян, а й представників Ірану. Наше завдання тут – максимально якісно зібрати всі докази. А далі вже будемо дивитися.
Можливо, до цього процесу будуть залучені міжнародні партнери. Про саму процедуру притягнення поки що зарано говорити. Однак ми точно знаємо, що ця країна залучена. Що б вони там не казали, публічно або ні, не вийде! У нас купа інформації. Частина з неї ще не є публічною. До іншої інформації ми ще чекаємо на підтвердження та експертизи. Як юристи ми маємо оперувати конкретними доказами. Думаю, найближчим часом ми вже матимемо їх. Поки що розголошувати деталі не будемо, бо це може зашкодити. Оскільки росіяни постійно відстежують наші заяви. Після цього намагаються перелаштуватися. Нам же по-новому доводиться шукати шляхи та деталі. Єдине: запевняю – розслідування ведеться.
Які нові методи фіксації злочинів використовують в Офісі Генпрокурора? Це команда операторів дронів і сканерів, завдяки чому швидко можна отримати 3D-модель зруйнованої будівлі? Чи справді тепер прокурори можуть опрацьовувати ці матеріали в будь-якій точці планети, не виїжджаючи на місце події?
Взагалі кризова ситуація, як війна, – це також додаткові можливості для системи. Усім зрозуміло, що традиційними методами розслідувати цей вал воєнних злочинів швидко та якісно неможливо. Тому ми почали шукати можливі шляхи. Так, уже є ті самі дрони, 3D-сканери.
На сьогодні в нас майже 77,5 тисяч зруйнованих об’єктів цивільної інфраструктури. Майже 59 тисяч – це зруйновані росіянами житлові будинки, понад 2 тисячі – навчальні заклади, майже 500 – медичні заклади. Усі ці об’єкти ми маємо обстежити, провести аналіз місця подій, усе якісно зафіксувати, щоб потім вимагати компенсацій збитків тощо.
Традиційними методами – фотографуванням, замірами – ми могли б це все фіксувати 10 років. Використання нових 3D-сканерів і дронів з автоматичною фіксацією, які просто літають і роблять такі 3D-моделі, – це новий рівень. Будівлі може не бути, потім її відбудували, але в нас усе зафіксовано. Це лише один з технічних прикладів.
Є також нове програмне забезпечення, яке дозволяє ідентифікувати людину за фотографією. Знайти дані цієї людини в соціальних мережах. Те, що раніше робили вручну, сьогодні дозволяють програмні рішення. Усе це прискорює нашу роботу для пошуку злочинців-росіян, ми акумулюємо базу даних. Так само працюємо з відео, на яких розпізнаємо обличчя, голос. Це ціла низка моментів, нових технічних і програмних засобів, що полегшують нашу роботу. Ми активно це впроваджуємо в роботу, бо розуміємо, що війна закінчиться, а ці методи ми зможемо використовувати й далі.
Ще один приклад – залучення міжнародних фахівців і використання нового обладнання для проведення необхідних експертиз. Починаючи від аналізу ДНК, коли багато лабораторій передано Україні. Завершуючи вибухотехнічними експертизами. Усе це активно впроваджуємо. І все це працює.
Ви заявляли: «Російська армія є першою армією у світі за кількістю зґвалтувань, тортур і вбивств цивільних осіб». Жоден сучасний конфлікт або війна не супроводжувалися такою кількістю злочинів, як це чинить Росія?
Майже всі конфлікти та війни супроводжуються воєнними злочинами. Але в Україні всі були вражені таким масовим характером воєнних злочинів росіян. Ще на початку вторгнення, можливо, було припущення, що регулярні війська РФ не будуть такого вчиняти. Що це буде більше притаманне ПВК «Вагнер» або іншим приватним компаніям. Але бачимо, що ні.
Регулярні війська, які наче навчені військової служби, чинять такі самі жахи та звірства. З боку керівництва Росії ми не бачимо жодного покарання за порушення звичаїв війни. Ба більше, всі бачили нагородження Путіним 64 бригади за таку велику кількість злочинів у Бучі. Вони стають взірцем військової звитяги в Росії. Для нас це ще одне свідчення, що воєнні злочини для них – це взагалі норма. Російська армія – це військо ґвалтівників і вбивць.
Коли Путін і вся його злочинна камарилья буде притягнута до відповідальності? Таке просте, але водночас складне і важливе питання для кожного українця. Як особисто ви прогнозуєте?
Я особисто думаю, що скоро. Вважаю, що це питання року-двох. Мені здається, що в цій ситуації Росія сама не витримає. Всередині будуть шукати шляхи виходу. Один з таких варіантів – це здати всю цю кліку разом з Путіним, щоб надалі продовжувати ведення бізнесу, відпочивати за кордоном. Не виключаю, що заради цього вони самі нам на блюдці всіх їх передадуть. На це дуже сподіваюся. Відчуття є, що десь так воно і буде.