У коментарях з приводу процесу можна почути тези, що він ішов надто довго, як для «таких очевидних висновків», що «засуджені все одно не будуть за ґратами фізично», і багато подібних емоційних реплік.
Але правосуддя не буває і не може бути швидким. Ще у 2014 році була створена Об’єднана слідча група (Joint Investigative Team, JIT), у склад якої увійшли представники прокуратур України, Нідерландів, Малайзії, Австралії, Бельгії. У 2017 році вона вирішила, що переслідування та судовий розгляд проходитиме в Нідерландах згідно з законодавством цієї країни, що вітали представники інших держав, зокрема США. Для цього Україні та Нідерландам було необхідно підписати Угоду про міжнародне правове співробітництво щодо злочинів, пов'язаних зі збиттям літака рейсу МН17 Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року. За роки свого існування Об’єднана слідча група акумулювала надвелику кількість інформації, представила матеріали, що доводять: літак було збито з ЗРК «Бук» з території, яку контролювали російські окупаційні сили.
Важлива і проговорена відповідальність конкретних осіб за вчинення цього злочину та їхній правовий статус: суд визначив, що претендувати на статус комбатантів підозрювані не можуть і тому обмеження підсудності немає. Гіркін, як військовий командир «ДНР» (а саме - так званий «міністр оборони ДНР»), несе відповідальність за отримання та розміщення військової техніки, координацію дій, підпорядкованих йому в той момент незаконних збройних формувань, з Москвою. Дубінський був відповідальним за транспортування та збереження ЗРК «Бук», активно співпрацював з екіпажем комплексу. Харченко виконував безпосередні накази Дубінського з транспортування цієї одиниці. Пулатов командував у районі Сніжного, відповідав за коридор від Сніжного до кордону, але суд не побачив доказів того, що Пулатов контролював процес транспортування та брав участь в організації пуску.
Ця частина вироку дозволяє сподіватися, що аудиторія Гіркіна в соціальних мережах почне критичніше ставитися до його слів і легенд, адже всі ці роки він повторює, що «ополчение "Боинг" не сбивало». До того ж сказане в суді надає серйозні підстави для сумнівів у тому, що цей полковник ФСБ у відставці дійсно дістанеться тимчасово окупованих територій України вдруге, незважаючи на його гучні заяви про те, що він «знову піде на війну». Можливість потрапляння Гіркіна в полон - занадто великий ризик для російського військово-політичного керівництва. Адже цей любитель мемуарного жанру міг би дуже багато розповісти правоохоронним органам.
Іншою важливою частиною вироку стало ще одне визначення статусу конфлікту станом на 2014 р. Суд підкреслює, що визначення характеру конфлікту станом на 2014 р. не було його основною задачею, а проте, суд підтверджує, що Російська Федерація мала загальний контроль над так званою «ДНР» станом уже на квітень 2014 р. Незаконні збройні формування напряму контролювалися з Москви, РФ безпосередньо координувала їхні дії та вдавалася до обстрілів України зі своєї території.
Таким чином, ми маємо додатковий аргумент для світу, що навіть якщо ми говоритимемо про одночасні міжнародний і неміжнародний конфлікт на сході України на початку російсько-української війни (як про це казали в Міжнародному кримінальному суді у Звітах щодо попереднього розслідування), то визначення, які було надані в справі "Боїнга", є незалежною та детальною оцінкою ситуації, що підтверджує, що насправді не йдеться і не йшлось про скільки-небудь самостійні антиукраїнські сили на сході України. Лідерами псевдореспублік призначались російські політтехнологи та російські спецслужбісти, які були на прямому зв’язку з Адміністрацією президента РФ та іншими російськими високопосадовцями. Такі голоси ззовні є потужним інструментом, який ми мусимо використовувати активніше – як у рамках публічної дипломатії, роботи експертного середовища, так і, звісно, у подальшому засудженні РФ та її окремих представників за їхні злочини.
Розслідування триватиме і надалі, стосуватиметься екіпажу ЗРК «Бук», який збив "Боїнг" МН-17. За інформацією представників слідчої групи, новин про розслідування варто очікувати на початку або навесні 2023 р. Важливо зазначити, що, як вже зауважили слідчі, нинішнє рішення суду в Гаазі – це лише початковий етап. У подальшому прокурори намагатимуться знайти тих, хто віддав наказ і був замовником цього міжнародного злочину. Іншими словами, вони прагнуть вийти на рівень визнання вини вищого військо-політичного керівництва РФ. Це, відповідно, допоможе довести факт, який і так відомий – що Росія є державою – спонсором тероризму.
Живучи у війні та війною, дуже складно не вимагати швидких рішень і говорити без емоцій. Але нас чутимуть лише тоді, коли ми говоритимемо мовою документів і володітимемо нею досконало: сприятимемо формуванню правильних висновків незалежними структурами та інституціями та грамотно посилатимемося на ці висновки. І перший значний крок на шляху до визнання РФ злочинцем глобальних масштабів уже зроблено.