Президент України Володимир Зеленський виступив із промовою у польському Сеймі. Звертаючись до громадян країни-сусідки України та її керівництва, глава Української держави наголосив, що Польща пліч-о-пліч з Україною у протидії російській агресії.
Він висловив вдячність за те, що українських жінок і дітей, які вимушено залишили Батьківщину, приймають у Польщі як рідних, по-братньому. Україну і Польщу єднає спільне європейське майбутнє.
"Ми вже сформували сильний союз. Між нашими народами мир", – констатував Володимир Зеленський.
Подаємо текст виступу президента України у Сеймі Республіки Польща.
Шановний пане президенте, мій друже Анджею! Шановна пані маршалок Сейму! Шановний пане маршалок Сенату! Пані і панове депутати і сенатори! Шановне панство! Брати і сестри поляки!
Коли я став президентом, у 2019 році, тоді відчувалось, що нам треба пройти з Польщею довгий шлях. Бо було прохолодно. У наших відносинах. У нашому настрої один до одного.
Так вже сталося. Але я хотів пройти цей шлях швидко. Шлях до тепла. Бо такі ми народи. Я знав, що від природи ми рідні. Українці, поляки.
Я памʼятаю мої перші зустрічі з Анджеєм. Від зустрічі до зустрічі усе змінювалось. Прохолода зникала. Ми розуміли один одного.
Як українець і поляк. Як європейці. Як батьки, які люблять свої родини і усвідомлюють, що наші діти мають жити у світі однакових добрих цінностей. Наших з вами цінностей.
Мають жити у світі, де народи незалежні, де панує свобода, де родина має значення і де ніхто й ніколи не має права на загарбницьку війну.
Вважається, що цифра 7 приносить щастя. Саме стільки сусідів Бог дав Україні. Чи приносить це щастя нам? Відповідь сьогодні знає весь світ.
А краще за інших її знають 78 українських дітей, які загинули від ракет і обстрілів Росії. Сусіда, який приніс на нашу землю біду та війну. Сусіда, який очевидно діє без Бога. Коли є той, хто б’є по-звірячому, дуже важливо мати того, хто підставить плече. І коли у твій дім ступає нога ворога, він простягне руку допомоги.
Уранці 24 лютого я не мав сумніву, хто це точно буде. Хто мені і скаже: «Брате, твій народ не залишиться з ворогом сам на сам». Так і сталося. І я вдячний за це. Польські брати і сестри з нами. І це є природно.
Просто вже за один той день – перший день війни – стало ясно і мені, і усім українцям, і я впевнений – усім полякам... Стало ясно, що між нами, між нашими народами немає кордонів.
Будь-яких фізичних. Будь-яких історичних. Будь-яких особистих.
За 16 днів цієї війни українська гордість і польська честь, українська сміливість у боях і польська щирість у допомозі нам... Дозволяють мені сказати зараз важливі слова. Слова про те, що між нашими народами панує справжній мир.
Мир між рідними. Мир між братами. І зараз я дуже хочу, щоб ці слова почули наші спільні сусіди. Білоруси.
Мир між рідними. Мир між братами. Ми маємо до цього прийти і з ними! Ми прийдемо обовʼязково!
Шановне панство! Брати і сестри поляки!
Дуже довго різні "інтересанти" намагалися створити враження, ніби українці та поляки живуть по-різному. І пОрізно. Для чого вони це робили?
Я нагадаю слова світлої пам’яті президента Республіки Польща Леха Качинського, сказані в Тбілісі у 2008 році: "Ми чудово знаємо: нині Грузія, завтра Україна, післязавтра країни Балтії, а потім, можливо, прийде час на мою країну – Польщу".
24 лютого настало це страшне "завтра" для України, про яке говорив президент Качинський.
І сьогодні ми боремось, щоб для країн Балтії і для Польщі такий злий час НЕ настав. Ми боремось разом. Ми маємо силу.
Памʼятайте, нас разом 90 мільйонів! Ми разом можемо все. І це – історична місія, історична місія Польщі, історична місія України – бути лідерами, які разом вИтягнуть Європу з цієї прірви. Врятують від цієї загрози. Зупинять перетворення Європи на жертву.
Шановне панство! Ми це можемо.
Ми бачили вчора, як і ПРО ЩО говорили країни Євросоюзу. Ми бачили, ХТО був справжнім лідером і боровся за сильну Європу. За спільну європейську безпеку. А хто намагався нас зупинити. Хто намагався ВАС зупинити...
Ми розуміємо, чому для поляків настільки важливо боротися разом із нами. Разом з усіма, хто за волю. За свободу. За Європу.
Ми памʼятаємо катастрофу біля Смоленська 2010 року. Ми памʼятаємо усі факти з розслідування обставин цієї катастрофи. Ми відчуваємо, ЩО це означає для вас. І що означає для вас мовчання тих, хто також все знає, але... Але все ще заглядається на Росію.
Брати і сестри поляки! Я відчуваю, що ми вже сформували надзвичайно сильний союз. Хай неформальний. Але союз, який виріс з реальності. А не зі слів на папері.
З тепла у нашому серці, а не з речей політиків на самітах. З того, як ВИ поставились до наших людей. До українців, які врятувались на вашій землі від зла, яке прийшло на нашу землю.
Більш ніж півтора мільйона громадян України! В абсолютній більшості жінки та діти. Вони не відчувають себе на чужині, не відчувають у приймах.
Ви зустріли наших людей у своїх родинах. З польською делікатністю. З братською добротою. Хоча ми цього не просили, але і ви за це нічого не попросили. Це просто між рідними.
Тому я і звертаюсь так просто: друже Анджею! Дорога Агато! Тому я і стверджую – ми вже обʼєднались. Обʼєднались, щоб, як за словами великого поляка, близького друга України, блаженної пам’яті Івана Павла Другого, постійно здобувати і творити свободу.
Я не можу сьогодні бути впевненим в усіх лідерах усіх народів. Але я впевнений, що захищати свободу ми будемо разом з вами. Стільки, скільки потрібно.
Я вдячний за всю допомогу, яку ми вже отримали від вашої держави, від вашого народу. Я вдячний за зусилля, яких ви докладаєте, щоб ми могли убезпечити українське небо. Я вірю, що нам вдасться прийти до результату у цьому, до надзвичайно потрібно нам усім результату.
Якщо Бог дасть і ми переможемо у цій війні, ми розділимо перемогу з нашими братами і сестрами.
Це наша велич. І ваша велич.
Це боротьба за нашу і вашу свободу.
Це спільна історія великих народів!
Дай Боже нам Перемоги!
Нєх жИє вОльна Польска!
Нєх жИє вОльна Україна!
