Скажіть, наскільки видання і книгорозповсюдження зараз в державі на часі? Скільки електронного контенту за час війни видавці продали через Yakaboo і яка статистика продажів паперових книжок за 6 тижнів відновленої роботи?
Наразі не найкращі часи для книговидавничої галузі, бо якраз під час війни дуже багато було зруйновано друкарень, були знищені склади, розбиті книжкові магазини. Статистика, яку надавали “Читомо”: зараз повноцінно працюють біля 40% видавництв, половина видавництв працюють частково і 10% взагалі не працюють. Казати щось про прогнози швидкого відновлення книжкового ринку поки що надто оптимістично і ми розуміємо, що без підтримки одне одного, без підтримки держави — це буде складно.
Перші дні війни з Києва була заблокована логістика. Нам довелося рятувати наш склад майже із зони бойових дій, він знаходився під Києвом, поряд із Житомирською трасою. Але нам вдалося вивезти майже мільйон українських книжок неушкодженими, перевезти їх на Захід України, в Чернівецьку область, і відновити роботу. 15 квітня ми поновили продажі і почали відправку друкованих книжок. Почали налаштовувати контакти з Європою, де виник попит — це були торгівельні мережі або волонтери, які купували українські книжки. За півтора місяці ми відвантажили 173 тисячі друкованих книжок.
А от електронні книжки продавали увесь цей час, і якраз для них це був новий етап, бо до цього у структурі продажів вони були слабкі через піратство і недостатність контенту. За цей час ми продали рекордну кількість — 52 тисячі електронних книжок. Коли з 50 провідними видавництвами через наш мобільний додаток Yakaboo відкрили безкоштовний доступ до читання і прослуховування книжок, у нас стало близько 600 тисяч користувачів. У час пік майже 100 тисяч читачів знаходилися в застосунку одночасно.
Вам не здається, що безкоштовний доступ, який надали понад 50 видавництв, попри свою соціальну місію під час війни, руйнує галузь, яка і так на межі виживання?
Це була добровільна ініціатива. Спасибі видавцям, які нас зрозуміли з напів слова. Ми були лише майданчиком, каналом доступу до цього контенту, на цьому нічого не заробляли, як і видавництва. В той час тисячі наших співвітчизників потребували цього включення, турботи. Перші книжки до безкоштовного додатку ми додали свої — видавництва Yakaboo Publishing. В той час мова про комерцію не йшла. Але пізніше ми почали додавати можливість купити електронну книжку, щоб таким чином підтримати видавництва.
Yakaboo писали про грантовий механізм, який має допомогти видавцям покрити збитки? Як він працюватиме?
Якщо говоримо про безкоштовну бібліотеку, то якраз маємо ініціативу по краудфандинговій платформі в Британії, яка нам допоможе зібрати кошти для покриття витрат видавництв в рамках безкоштовної бібліотеки. А механізм буде простий і прозорий — є статистика читань тієї чи іншої книжки, то кошти розподілимо згідно з цією статистикою.
У зверненні Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів до уряду вказано, що ⅔ поліграфічного парку знищено або ушкоджено внаслідок ракетно-бомбових ударів, відповідно видавці можуть працювати лише на 10-15% довоєнної виробничої потужності. Наразі який це відсоток дистрибуції у порівнянні з довоєнним?
Якщо порівняти результати продажу у квітні цього року з аналогічним періодом за минулий рік, то падіння у нас відбулося на рівні 73%, але у квітні ми працювали лише два останніх тижні. А в березні взагалі не працювали — це колосальні збитки. У травні ми змогли дещо наростити обсяги продажів, але ще не піднялися до довоєнних показників, і тим паче не можна сказати про рівень, який був взимку, коли працювала програма єПідтримка.
Ви вже скоротили 40% штату. Чи намагаєтеся зберегти робочі місця, щоб пережити важкі часи?
У нас було майже 300 працівників до війни. На початку довелося скоротити штат, і це неприємно, але така ситуація була у багатьох бізнесів. Щоб дати компанії вижити — йшли на такі кроки. Але ключове те, що ми потихеньку почали повертати людей.
Це ті ж самі працівники? Чи інші?
Різні ситуації. Скажімо, ми здійснили релокацію, то зараз на складі в Чернівецькій області працює 66 людей, з них 20 — переселенці, наші співробітники з Києва, а всі інші — люди з місцевої громади. Ми створили додаткові робочі місця. Завдяки тому, що компанія поступово відновлює свою роботу, вона починає повертати тих, кого в змозі повернути.
Наразі нас вже 218 людей — це лише компанія, яка займається продажами, і у видавництві ще 10 людей. Починаємо йти у позитивну сторону зростання.
Як відбувався релокейт? Скільки це коштувало?
Це були 24 вантажних рейси. В евакуації книжок були задіяні 70 людей. Це було складно з точки зору безпеки, бо снаряди прилітали 500-800 метрів від нашого складу. Ми відстежували воєнну ситуацію, комендантську годину і плюс намагалися знайти перевізників, які були готові ризикувати разом із нами.
За два — три тижні змогли це зробити. Транспортні витрати на релокейт склали півтора мільйони гривень. Плюс до цього оренда, облаштування нового складу і все інше. Це гарне приміщення, де власники допомагали нам з будь-яких питань. Сподіваємося, що частково зможемо отримати компенсацію по державній програмі релокації.
Скажіть, чи обирали ви між релокейтом та оплатою довоєнних рахунків менших гравців книгоринку? Адже вони наразі заморожені. Чи поставало питання або — або?
Так питання не стояло, бо ми розуміли, що треба робити і те, і те. У нас не було такого меседжу, що ми заморожуємо і не сплачуємо. Поки відбувається релокація, поки бізнес перезапускається, він не може сплачувати, бо не працює взагалі. І більшість видавців до цього поставилися з розумінням. Краще трохи почекати, ніж втратити найбільший канал продажу для галузі.
Ми змогли відновити роботу ринку, запустили фінансові потоки та відповідно розрахунки із видавцями. Вони зараз мають можливість отримувати кошти. Коли у 2020 році прийшла пандемія, більшість видавництв зазнали втрат, адже ніхто не працював офлайн. А онлайн-книгарня Yakaboo здійснювала продажі і сплачувала постійно, регулярно і тим самим втримала галузь на плаву.
З 15 квітня ми перейшли на щотижневі розрахунки з видавництвами за поточну реалізацію і вже за півтора місяця виплатили 330 видавництвам 12,5 мільйона гривень. Це кошти, які відкривають можливості до перезавантаження книжкового ринку і відновлення розрахунків по всьому ланцюжку видавничого процесу – з авторами, перекладачами, ілюстраторами, друкарнями.
Якщо уряд внесе видавництво і книгорозповсюдження до об'єктів критичної інфраструктури, як запропонувала Асоціація видавців, яку підтримку від держави ви очікуєте і чи вважаєте, що вона може врятувати галузь?
Одна з наших ключових ініціатив через Асоціацію була, щоб книжкову галузь винести до галузі “критичної”, щоб галузь мала доступ до кредитних ресурсів. Бо більшість гравців нашого ринку не мали можливості скористатись нормальним кредитним фінансуванням, я вже не кажу про пільгове фінансування, програму 5-7-9%. У банках вимагали заставу і на цьому все закінчувалось. Банк не розуміє авторські права і віртуальний актив. Тому вільний доступ до кредитів без застави і на нормальних умовах – це один з кроків, які може зробити держава щоб нас підтримати.
Також держава могла би підтримати грантами видання книжок українською мовою. Зараз з ринку прибрали російські книжки і нам потрібно наситити ринок якісним українським контентом. Видавництва це можуть зробити, але їм потрібно допомогти.
Розглядають також запровадження подарункового сертифікату для підлітків і при народженні дитини, як це діє в інших країнах. Дитина отримує суму ікс від держави, які може витратити на книжки чи культуру взагалі. Це буде найкращий інструмент, бо це ін'єкція в ринок.
І треба підтримати розвиток офлайну через субсидії, через компенсацію орендної ставки, через можливий рібейт закупівлі книжкок. Такі інструменти і механізми є, вони напрацьовані, і якщо їх приймуть, це дуже допоможе простимулювати пропозицію і попит на ринку.
Так само не слід забувати про піратство і контрафакт — це та річ, яка шкодить книжковому ринку. Коли ми кажемо про заборону російської книжки, то я хвилююсь, що пірати почнуть зараз активно публікувати і продавати російські книжки. І на це треба також звернути увагу, бо йдеться вже не про збитки для галузі, а про збереження національних інтересів і безпеки.
Видавці та письменники неодноразово розривали з вами партнерські стосунки через те, що до повномасштабного вторгнення Yakaboo продавали книжки з Росії. Валерій Маркус — ветеран, блогер, письменник, — неодноразово піднімав це питання, як і видавництво “Моя книжкова полиця”. Офіційна позиція ваша була такою, що деякі фахові книжки передових російських видавництв не продаються в України. Чи вважаєте ви сьогодні, що така позиція видавців була все-таки справедливою, як показав час?
Головне, що дуже важливо: з першого дня війни ми припинили будь-яку співпрацю з будь-якими російськими компаніями та видавництвами. Якщо подивитися історично, то 10 років тому на ринку України у портфелях більшості видавництв переважали російськомовні книжки. На той час був попит з боку читачів. Розуміючи це, ще тоді ми для себе визначили, що за пріоритет і за політику компанії ставимо популяризацію та підтримку української книжки. Тобто всі роки ми займалися промо українських авторів та видавництв.
Російська книжка була в нас представлена мінімально. Але я дуже радий, що зараз більшість українців свідомо відмовляється від всього російського. І в тому числі від російських книжок. Важливо підтримати цей тренд. Ми особисто відстоюємо позицію, щоб книжки видавались в Україні українською мовою.
Ви говорите про представлення в Yakaboo української книжки, але Yakaboo, наприклад, були єдиним офіційним дистриб’ютором російського видавництва «Альпіна» та продавали книжки ще кількох десятків російських видавництв. Чи є відчуття відповідальності за те, що ви до 24 лютого допомагали роскнизі в Україні тримати позиції, бо ви найбільша платформа з продажу книжок?
Я з цим не погоджуюся, ми не допомагали. На той час цей кейс був роздутий, і деякі речі відбувалися просто в інтересах конкуренції під прикриттям справжніх цінностей. Частка тих книжок складала менше 1%. До того ж йшлося тільки про бізнес-літературу, винятково в деяких вузьких сегментах з невеликим каталогом у порівнянні з усім іншим. Частка офіційного імпорту книжок з Росії у загальному обсязі українського книжкового ринку оцінювалась на рівні 3-5%. Все інше було на піратському ринку і контрафактом, із яким ми весь час боремося.
Ми працюємо зараз в робочих групах при Міністерстві культури та інформаційної політики, беремо участь в розробці стратегії, і ми чи не єдині, хто зараз піднімає питання і в голос говорить, що російській мові в Україні немає місця в книжках. Сподіваємося, що зможемо об'єднати видавців навколо цієї ідеї.
Після 24 лютого компанія заявила про вилучення російських книжок з ваших баз даних на сайті. Можете вказати яка це сумарна кількість нелівкіду? І що ви думаєте з ними робити?
Ми навіть не рахували цей неліквід. В країні у нас зараз дефіцит паперу, тому просто здамо все на переробку.
Наразі йде дискусія про вилучення російських книжок із бібліотечних фондів. Це література, яку називають пропагандистською. Чим, по-вашому, слід керуватися, здійснюючи ревізію такого тривалого накопичення? Що варто однозначно залишити, а що однозначно вилучити?
Складне питання, ним опікується наразі Інститут книги. Я фокусувався би на тому, як із вилученням книжок паралельно реалізувати державну програму заміщення цих фондів якісним українським контентом. Бо всі ці роки ми говорили про фінансування бібліотек, їх перетворення на якісні культурні хаби, закупівлю і модернізацію. А взагалі, я особисто вважаю, що треба вилучати все.
2019 року Yakaboo відкрило перший офлайн-магазин. Це іміджева необхідність, чи жива книгарня може бути вигідним бізнесом?
Для нас це була іміджева історія. Я читав дослідження про західні книгарні, їх кількість і функцію. І ці дослідження вказували на те, що книгарня є промоцією книжки: якщо книгарні зникають, люди поступово забувають про книжки, бо не бачать їх. Крім того, наша книгарня працювала як пункт видачі інтернет-магазину, для нас це був виправданий крок. Наразі ми відновили роботу в Києві, вона працює.
А от поспілкувавшившись у Чернівцяхі з місцевою владою і дізнавшись, що тут книгарень більше, ніж кав'ярень, нам спало на думку, що зараз було б доречно реалізувати амбітний проєкт — відкрити національний культурний хаб в Чернівцях і зробити тут культурну столицю. Займаємося наразі розробкою цього проєкту разом з місцевою владою.
А не думали наперед, що слід звернути увагу на інші регіони? В Херсоні, скажімо, знайти книгарню дуже важко, пройшовши навіть центральним проспектом… Є регіони, які, після звільнення, потребуватимуть донорства української книжки першочергово.
До війни ми розглядали проєкт щодо відкриття книгарні в Маріуполі, але не встигли. Сід розуміти, що це дуже витратний проєкт, а наша специфіка все-таки онлайн-бізнес. Намір і бажання є, але зараз це складно прогнозувати. Хочеться сподіватися, що після перемоги з'являться цільові програми з підтримки мережі книгарень чи буде донорська підтримка Заходу. Тоді ми могли б говорити про те, щоб зайти в більшість регіонів. Це великі кошти, яких наразі немає.
На початку 1991 року в Україні існувало за даними Книжкової палати біля 3 000 книгарень, на грудень 2021 — біля 200. Після війни, розуміємо, що їх кількість скорочуватиметься. Чим це глобально нам загрожує в майбутньому?
Зникнення книжкових крамниць сподіваюся не станеться, бо вірю у відродження. Війна нас змінила… Не просто так люди почали масово переходити на українську мову, багато людей читають. Після війни — це буде точка зростання. І ми зможемо дійти до того рівня читання, який є в Європі. Недарма ми собі це обрали за місію — зробити Україну найчитаючою країною в Європі.
Така місія заявлена і в урядовій Стратегії розвитку читання на 2021-2025 рр. Об'єктивно, якщо відкинути всі сантименти, чи можна зробити українців за 5 років найчитаючою нацією Європи?
Я в це вірю, якщо справді відкинути всю бюрократію. Якщо ми будемо швидко приймати рішення на всіх рівнях і швидко впроваджувати ініціативи, то крок за кроком це буде реалізовано.
А можливо це здійснити без російської мови в українських книжках, розуміючи скільки людей у нас говорять російською мовою?
Абсолютно можливо, бо таких умов не було ніколи. І сподіваюся більше не буде. Ця війна об'єднала нас ментально, змінила світогляд, парадигму і ставлення до всього російського.
І на завершення запитаю: чи спрацювала акція Yakaboo з “рускім воєнним корабльом”? Як пожвавилася динаміка замовлень у зв’язку з можливістю отримати цю марку?
За тиждень до акції долучилося більше 4 тисяч учасників, в її рамках придбали 14 тисяч книжок. При чому вартість максимальної покупки склала 16 тисяч гривень. А в найбільшому замовленні було аж 73 книжки. Люди відгукнулися, був дуже гарний фідбек по першому тижню, і тому акцію було продовжили до 31 травня. До списку перших 150 переможців потрапили не лише українці, 17 марок з першої хвилі акції поїдуть закордон – до Сполучених Штатів Америки, Китаю, Німеччини, Латвії, Японії, Польщі, Португалії та Франції.
