Коли працюєш не над «швидким текстом» (новиною, яку треба видати якнайшвидше) і тебе обігнали, — це неприємна ситуація. Але точно не критична. Критична — це коли готував розслідування два місяці, а конкуренти «пронюхали» і вирішили не лягати спати, щоби оприлюднити те саме, але на кілька годин раніше.
Тому декілька останніх років я намагаюся керуватися простим принципом: поки всі «пасуться» на одному полі, треба знайти галявину, де не буде нікого, крім тебе. Для мене такою «галявиною» на тривалий час стали російські реєстри.
Склалася ідеальна ситуація. Російські розслідувачі не цікавилися Віктором Медведчуком, оскільки тоді вважали його не надто впливовою і вартою уваги персоною. Або й зовсім його не знали. А українські навіть після оголошення Медведчуком наміру повернутися в публічну політику і йти на вибори до Верховної Ради в союзі з Вадимом Рабіновичем і партією «За життя» влітку 2018-го , «копали» скрізь, але не в Російській Федерації.
— Ще не йдеш? — спитав мій сусід по робочому місцю Саша Чорновалов, одягаючи сумку на плече.
— Та яке? Теми немає, відпустка зривається, а мені новий сезон відкривати.
— Ясно. Ну давай тоді, успіхів.
— Давай, дякую.
Стояв теплий серпневий вечір 2018 року. Частина працівників «Радіо Свобода» — у відпустках, дехто готувався до довгоочікуваного відпочинку, а інші вже повернулися, і від того, мені здалося, трохи страждали. В самому офісі «Схем» не було нікого, крім мене. Я роззувся, закинув ноги на стіл і увімкнув квітневе інтерв’ю Медведчука «Німецькій хвилі» — колеги радили його переглянути. Віктор Медведчук сидів у чорній сорочці й сірому піджаку. Він тримався впевнено і навіть дещо зухвало. Могло скластися враження, що кум Путіна знав відповіді на всі запитання, щедро наводив статистичні дані без посилання на джерела. Інтерв’ю в нього брала Жанна Нємцова — донька вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова. У якийсь момент Медведчук вирішив похизуватися перед журналісткою: мовляв, він не має проблем із грошима, бо «давно є бізнесменом».
Не знаю чому, але скоріш всього задля інтересу, я вирішив поцікавитися, що ж у нього за бізнес. Нова вкладка: youcontrol.com.ua, Медведчук Віктор Володимирович, пошук. Три результати, серед яких єдина комерційна компанія — ТОВ «Форпостінвест». Рештою виявилися неприбуткові громадські організації, в яких Віктор Медведчук або співзасновник, або керівник . Зокрема, громадське об’єднання «Спілка адвокатів України» та громадське об’єднання «Український вибір — Право народу». «Так собі бізнесмен, якщо чесно», — подумав я і спробував пошукати по-іншому.
Ще одна вкладка Youcontrol, Марченко Оксана Михайлівна, пошук. «Показано записи 1–10 серед 10 знайдених» . О, це вже набагато цікавіше. Дружина Медведчука була засновницею, кінцевою бенефіціаркою чи власницею істотної участі у структурах, які займаються усім, чим тільки можна. І нерухомістю, і будівництвом, і фінансами. Фірми Марченко працюють у сільському господарстві, заготовляють ліс, провадять інженерні вишукування, працюють у медіа. «Терра-Інвест» — одна з компаній, яку видав пошук, мала реєстрацію в анексованому Росією і непідконтрольному Україні Криму .
Нова вкладка — zachestnyibiznes.ru. Це давно перевірений мною безкоштовний пошуковик компаній у Росії за назвами. Ввів «Терра Инвест» російською, натиснув «найти». Платформа знайшла російський клон української компанії. Найімовірніше, українську «Терру Інвест» перереєстрували за російським законодавством. Я взявся аналізувати «Терру Инвест» і виявив цілий «клубок» пов’язаних між собою, а отже, і з Оксаною Марченко компаній.
Вкладка пошуковика. Вводжу назву однієї з російських фірм і додаю «+Медведчук», потім «+Марченко». Google нічого не знайшов. І це, я вам скажу, було просто чудово. Це означало, що про зв’язок родини Медведчука з цими російськими компаніями ще ніхто не писав. Я вимкнув монітор і вийшов на балкон, до нічної прохолоди.
У таких ситуаціях (коли здається, що «відкопано» щось дуже цікаве і, може навіть здатися, сенсаційне, але поки що не до кінця зрозуміло, що саме) треба вийти на кілька хвилин подихати повітрям. І підготуватися до того, що після фактчеку все може виявитися не так. Ти в балансі: і не радієш, але й не сумуєш. У цей проміжок часу тема розслідування перебуває у стані такої собі «теми Шрьодінгера» — коли не знаєш, вийде щось із того чи ні.
Головне — до найретельнішої перевірки знахідки нікому нічого не говорити, особливо керівництву. Бо можеш виглядати, як ідіот. Було якось: знайшов у Криму незадекларований маєток Зеленського Володимира Олександровича, скакав по ньюзруму від радощів, а за п’ять хвилин виявилося, що то будинок повного тезки президента України. І цьому тезці вже під вісімдесят років.
Я повернувся до монітора і дійшов висновку, що бізнес-життя Оксани Марченко просто-таки вирує і в Росії, і в анексованому Криму. Три українські компанії, якими володіє дружина Медведчука («ІК «Укркапітал», «ІК «Терра-Інвест» та «ІК «Спорт-тур» ), протягом періоду з 2015 по 2016 рік стали співзасновниками російського ООО «Таврия-Инвест» .
Саму «Таврию-Инвест» зареєстрували за російським законодавством у березні 2015 року в Ялті . Я зауважив, що компанія має спільного директора з фірмою із Москви зі схожою назвою — ООО «ИК «Таврия Север», — власники якої ховалися на Кіпрі за компанією Ventolor Investments Limited .
Реєстри Кіпру для мене і тоді, й зараз є чимось незрозумілим і заскладним. По-перше, результат пошуку в реєстрі цієї країни — це з десяток файлів у форматі pdf. З-поміж них треба знайти один-єдиний, де вказано саме актуальних, а не історичних власників. По-друге, про який пошук могло йтися, якщо вже кілька років я безуспішно намагався згадати свій логін і пароль до акаунту, а новий профіль зареєструвати так і не зміг.
Нова вкладка. Месенджер. Хто в цей час онлайн із тих, хто розуміється на кіпрських реєстрах? О, Оля Веретільник, Центр протидії корупції.
— Привіт. Як справи? Чим займаєшся?
— Привіт, норм, фігнею.
— Можеш, будь ласка, зробити витяг на кіпрську фірму? Ventolor Investments Limited. І знайти в ньому актуальних власників?
— Я звільнилась із ЦПК, тому, мабуть, варто звернутися до когось іншого.
— Пфффф. Тут така ситуація, що нікого іншого, хто міг би, нема онлайн, а мені горить.
— Ок, але тоді ти повернеш гроші.
— То ти зробиш?
— Так. П’ять хвилин.
— Кинь номер картки.
«Скинула на пошту інформацію про акціонера/директорів/секретарів/зміну адреси. Решта доків (про зміну посадових осіб, акціонера, збільшення статутного капіталу, річні звіти) не скачуються. Або реєстр висить, або зрада, спробую через годинку ще раз», — прийшло ще одне повідомлення від Веретільник через п’ять хвилин.
Із того, що я зрозумів, розкриття Ventolor Investments Limited нічого не прояснило. Бо її власником виявилася ще одна кіпрська компанія Ventolor Holding Limited . Я знову почав писати Веретільник і помітив, що вона вже була не в мережі. Надіслав їй повідомлення з проханням розкрити ще й Ventolor Holding Limited і перевів гроші на картку за Ventolor-попередній.
Була друга ночі. У серпні це означає, що мине ще година — і почнеться цвірінькання птахів, вісників мого нервового апокаліпсису. Дуже швидко стане ще гірше — навколо почне сіріти. А потім відкриється столична підземка, і стане реальністю мем: у метро спускаються зомбі — люди, які не лягали спати, а на них із жахом поглядають ті, хто щойно прокинувся і прямує догори.
Я викликав таксі, але вирішив зробити останнє на сьогодні: транслітерувати Ventolor Holding Limited російською і пошукати цю компанію в російському реєстрі. І це була хороша ідея. Бо «Вентолор Холдинг» виявилася співвласницею російського ООО «НЗНП Трейд» . Профіль — «видобуток і переробка сирої нафти».
Нафтовий бізнес! Залишалося дізнатися, хто стоїть за Ventolor Holding. Але, якщо чесно, я вже здогадувався, хто це.
***
Максим Савчук — журналіст-розслідувач телевізійної програми «Схеми: корупція в деталях» (проєкт Радіо Свобода). Народився у селищі Баришівка на Київщині. Здобув освіту інженера в Національному транспортному університеті та філолога в Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова. Працював у бюро журналістських розслідувань «Свідомо», у газеті «Україна молода», у програмі журналістських розслідувань «Знак оклику» на телеканалі ТВі. У 2015 році розслідування «Questions Raised Over Poroshenko’s Role In Valuable Kyiv Land Deal» («Таємниці землі президента Порошенка») потрапило до шорт-листу міжнародного конкурсу асоціації мовників AIB. Переможець Конкурсу журналістських розслідувань імені В. Сергієнка (2019 рік) із матеріалом «Зелена родина ру» (про кінобізнес Володимира Зеленського у Росії). У 2020 році здобув друге місце на конкурсі журналістських історій DataUp із матеріалом «Американська мрія Віктора Медведчука» (співавтори — Любомира Ремажевська та Олександр Чорновалов). Розслідування «Американська мрія Віктора Медведчука» перемогло на Національному конкурсі журналістських розслідувань. Оголошення переможців і нагородження відбулося під час фестивалю розслідувальної журналістики «Межигір’я Фест» у колишній резиденції експрезидента-втікача Віктора Януковича у вересні 2021 року.