Патті Сміт розповідає, що наприкінці лютого і вдень, і вночі чула в голові мелодію українського гімну. Ця інтелігентна бабуся всього панк-року, яка дивує своєю харизмою з 1970-х років, і до нашого часу не втратила армію своїх шанувальників. Тільки за її інстаграм-блогом зараз стежить понад мільйон людей. Вона переклала текст українського гімну й уже 27 лютого виконала його під час свого концерту в Нью-Йорку. Чуйність і своєчасне висловлювання - це відмітні риси великих артистів.
Ще одним прикладом цього може бути реакція гурту "Sonic Youth", іншого нью-йоркського музичного велетня, який не виступає вже близько десяти років. Далекого 1989 року, з падінням Залізної завіси, в Радянському Союзі зрідка почали з'являтися західні музиканти. "Sonic Youth" тоді стали першими прибульцями з американського андеграунду, які дали концерт у Києві. Тур містами СРСР, з жахливою організацією концертних майданчиків, справив на гурт непросте враження - але в київській музичній тусовці досі з ніжністю згадують той концерт. І ось "Sonic Youth" розкопали в архівах його запис і виклали для скачування, збираючи гроші для організації "World Central Kitchen", яка розвозить продукти українцям у населених пунктах, що найбільше постраждали від війни. Альбом «Live In Kyiv, 1989» з'явився в мережі рівно через 35 років після концерту, 14 квітня, день у день.
Рюїті Сакамото – мабуть, один з найвідоміших композиторів Японії – записав спільну композицію з молодим українським скрипалем Іллею Бондаренком. Музиканти не зустрічалися в житті, але надсилали один одному чернетки та ідеї для проєкту, який зараз називається "Piece for Illia".
Бондаренко і до того був відомим музикантом, але під час улаштованого ним культурний флешмобу з бомбосховища в Харкові по світу з особливою тугою зазвучала його скрипка. Тоді Ілля зіграв зворушливу мелодію зі старовинної пісні «Вербова дощечка» – і до нього приєдналися 94 скрипалі з 29 країн світу.
За цю весну з'явилося багато компіляцій, записаних чи зібраних спеціально для підтримки українців музикантами всього світу. Робота над такими альбомами гуртувала дивовижний творчий актив артистів і часом показувала несподіваний результат. Один з прикладів - диск з довгою назвою «rusishe krigshif, shif zikh in dr'erd — Голоси євреїв засуджують війну Росії проти України». LB поговорив з одним з його творців Юрієм Гуржи, який свого часу переїхав з Харкова до Берліна займатися гуртом "RotFront":
Чому вирішили зібрати таку компіляцію музики?
З ідеєю зробити збірку саме єврейських виконавців проти війни Росії в Україні звернувся до мене мій друг і колега DJ Derbastler. Я написав деяким своїм друзям, тим, з ким мав справу останнього року, коли працював над книжкою про новий єврейський саунд Німеччини - усі були в захваті від ідеї (книжка вийшла в січні цього року під назвою «Richard Wagner & Die Klezmerband». - Авт.). Про декілька треків домовився Дмитро Коровін з Kadimamusic. Були музиканти, які написали мені самі, почувши про таку ідею. Коли вночі отримав повідомлення від Ентоні Коулмена: «Доброго вечора, чи не пізно ще надіслати свій трек?» - я був дуже розчулений. (Ентоні Коулмен - відомий авангардний піаніст, знаний, поміж іншим, роботами з Джоном Зорном і Марком Рібо. - Авт.). До речі, містер Коулмен вивчає українську, вже пройшов курс Duolingo і зараз займається з вчителькою.
Розкажіть про гурт "The Anti-Dicktators", що замикає збірку? Це ваш новий проєкт?
Багато років тому в мене був досвід співпраці з англійським музичним журналістом Філом Мідлі, ми тоді робили збірку східноєвропейського фанку. Потім він залишив журналістику і став музикантом. Я слідкував за його проєктом "Gaslight Troubadours", він писав класну музику, співпрацюючи, наприклад, з Марком Алмондом та Нілом Ексом із "Sigue Sigue Sputnik". І от у березні Філ запропонував мені зробити разом один трек, щоб зібрати гроші на допомогу українцям. Я був на той момент не дуже в стані щось писати, але це мене змотивувало, як і те, що до запису долучився легенда англійського гей-постпанку Том Робінсон, а потім і скрипаль легендарного гурту "The Levellers", який я крутив на харківському радіо ще в 1993-му.
Я написав текст буквально за годину. Це сподобалося колегам. А потім я запросив свою подружку, чудову співачку Катю Ташеву до запису наших голосів. Філ зробив відео і залив трек на Bandcamp, його зараз все ще купують. За перший тиждень ми зібрали десь €1000, які переказали "Ukraine TrustChain". Дуже круто, що можна зараз працювати ось так, у DIY-стилі, і конкретно допомагати, без менеджерів, лейблів, зайвих елементів. Наступного тижня закінчимо нову пісню з "The Anti-Dicktators", сподіваюсь.
Як, на вашу думку, звучить музика сьогодення?
Зараз, мені здається, час для музики прямої дії. Ціль - допомагати й надихати. Музика - як зброя, і музика - як терапія. Я дивлюся на ситуацію, в якій ми опинилися, як на марафон, але намагаюся все ж бігати короткими дистанціями, працюючи над декількома піснями одночасно, про альбом навіть не думаю.
Цікаво, що коли я спілкувався з музикантами, які долучилися до нашої збірки (наприклад, Пол Броуді i Ентоні Коулмен), вони наполягали на тому, що їм необхідно буде з сьогоднішньої точки відліку писати нові композиції, бо вони тепер грають інакше. Так, все звучить інакше, з’являється додатковий вимір. Наприклад, вірш Миколи Бажана «Клятва», написаний у 1942-му, зараз слухається дуже доречно, незважаючи на пафос (він увійшов у альбом минулого року «ФОКСТРОТИ: Жадан/Гуржи». - Авт.). Але коли 9 місяців тому я почув його вперше, то не міг собі уявити, що відчую сильне бажання зробити до нього музику.
***
Для створення повновагового альбому музикантові в середньому потрібно понад пів року. Результати рефлексій, концептуальні записи ми почуємо, напевно, у найближчий рік. А поки що артисти об'єднують свої начерки, деякі нові записи та архівні, але актуальні композиції в альбоми-збірки. Складно перерахувати ту кількість компіляцій, створених на підтримку українського опору, але можна згадати деякі цікаві альбоми.
Каліфорнійський лейбл "Epitaph", яким володіє гітарист панк-гурту "Bad Religion", видав лютий альбом «Ukraine Benefit Compilation».
Цікавий фінський лейбл "We Jazz Records" зібрав усе розмаїття локальної джазової сцени для збірки «Music for Ukraine».
Грецька електронна група "Anatolian Weapons" збирає кошти для українців, видавши 4 альбоми реміксів.
Лейб "ANTI-Records", що видає Ніка Кейва, випустив добру збірку «Ukraine Benefit Compilation», куди потрапила пісня Тома Вейтса.
Прекрасна польська піаністка Hania Rani в березні записала сингл «Kyiv».
Майстри нашої електронної сцени Катя Заволока та Дмитро Федоренко спеціально зареєстрували новий лейбл, який випускає релізи "Muslimgauze" та "Merzbow". Його назва говорить сама за себе – "I SHALL SING UNTIL MY LAND IS FREE".
Євген Гудзь, усім добре відомий та харизматичний фронтмен "Gogol Bordello", включився до антивоєнного руху з властивою йому енергією. Весь травень його банда провела в турі під назвою "Solidaritine", закликаючи американців від Бостона до Нешвілла підтримувати Україну. У квітні Гудзь записав кілька пісень з дивовижним складом музикантів. Одна з них з'явилася з іронічною назвою «Man With the Iron Balls» (як посвята українському президентові). До її запису получилися Шон Леннон, Ліс Клейпул (басист "Primus"), Стюарт Коупленд (барабанщик "The Police") та Біллі Стрінгс (володар "Grammy" як найкращий виконавець музики кантрі).
Іншим синглом Гудзя на підтримку України стала каверверсія «If I Should Fall From with God», хіта ірландського панк-гурту "The Pogues". У ній також звучить голос американського співака Джессі Маліна, і цей дует Гудзь описує так: «Всесвіт знає, що ми з Джессі зблизилися через "The Pogues" багато років тому, і цілком природно, що зараз ми співаємо цю антиколоніальну пісню для України. Ця земля завжди була нашою! І жодна московська пропаганда не може перекреслити тисячолітню історію. Ще один збіг є в тому, що вчені виявили, що стародавні ірландці прийшли з території сучасної України! І вгадайте, де я це прочитав? У виданні "Irish Independent"».
Українське культурне поле у цей час значно зросло, демонструючи західній публіці чимало чудових артистів, які розширюють горизонт уявлення про українську музику. Серед них гурт "Dakh Daughters", що заплітає разом українську поезію, традицію французького кабаре, фрагменти народної пісні та театру абсурду. У графіку команди цієї весни було заплановано черговий тур, що для учасниць став важливим мостом до глядача, який шукає інформацію про Україну, а також простором для створення нового проєкту «Danse macabre».
Про те, як він народжувався, розповідає Наталка Галаневич, учасниця Dakh Daughters: «Нам з дівчатами дуже допомогла французька режисерка Люсі Берелович, надавши можливість жити в місті Вір (Нормандія) і працювати в театрі «Ле Прео». Виставу «Danse macabre» ми створили разом з Владом Троїцьким, який зараз перебуває з нами у Франції. Це наш крик про війну в Україні з документальними текстами очевидців і нашими текстами - переживаннями цієї страшної трагедії, - і новими композиціями, написаними в цей час. Війна не може не позначатися на музиці, це гостро переживаємо ми всі, але можливість говорити про ці події мовою мистецтва, трансформувати біль у розуміння і усвідомлення найважливішої цінності - це велике благо і сила. Це цінність, попри все, залишатися Людиною і не втрачати гідність, захищати свою землю і свободу.
Чи буде це окремим альбомом, ми ще не знаємо, бо музика тісно переплетена у виставі з текстами і балетом, це скорше повноцінна театральна подія, ніж лише музична. Мріємо показати цю виставу в Україні. А зараз поки що маємо великі літні гастролі з нею у Франції, Грузії, Швейцарії, Люксембурзі.
Виступаючи тут з концертами і потім розмовляючи з глядачами, ми бачимо, наскільки зараз важливо говорити із західними громадянами про українську культуру через серце, бути тут артфронтом. Адже це досі, на жаль, дуже актуально - утверджувати в Європі розуміння, що Україна - не частина імперії, а самобутня країна зі своїми традиціями і потужними художниками. Пробиватись крізь російську пропаганду тут часто дуже нелегко, але це є надважливим завданням для нас.
Серед нових музичних композицій у виставі - тексти Олександра Олеся «Щоденно ворони летять», Павла Тичини «Як не горю - я не живу», Іздрика. Адже для нас так само важливим залишається осмислення української поезії крізь музичну партитуру. І, звісно ж, ми вплітаємо елементи народних пісень і псалмів, бо це сила коріння, яке тримає наш дух і віру в перемогу України».