Український культурний фонд – одна з найважливіших інституцій в післямайданній Україні, що розширила доступ до бюджетних коштів, які щорічно виділяються на культуру. Автори проєктів, продюсери та менеджери з приватного сектору, який до 2013 року мало що хотів мати спільного з державою, щороку подаються на гранти Фонду в різних програмах і отримують фінансування на свою роботу. Робота УКФ може і має бути критикована і проаналізована – від експертності до процедур і результатів, але раціонально і своєчасно, а не в переддень виборів нового керівника.
Механізми державного фінансування також не є досконалими: одна з найбільших вад – норма про те, що бюджетні кошти на культуру (окрім тих, що розподіляються Держкіно) мають витрачатись у рік отримання. Це стискає часові межі для подачі на грант, отримання, реалізації проєкту та звітування. Стислість дедлайнів зіграла злий жарт з дітищем міністра культури Олександра Ткаченка, яким він дуже пишається, – грантами інституційної підтримки. Середовище мало б вимагати чесного аналізу цієї ініціативи в першу чергу від самого міністра, який бачить себе реформатором.
Невеликий таймлайн
У 2020 році міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко оголосив, що держава підтримає креативні індустрії України, які зазнали великих збитків через пандемію коронавірусу та карантин, надавши їм інституційну підтримку. В УКФ започаткували відповідну програму з 590 млн грн, а в Українському інституті книги – з 82 млн грн. Міністр дуже пишається цією програмою, натомість вона має свої вади – на інституції поклали додаткове навантаження, бюрократичні процедури зайняли критично важливий час, тож гроші інституції отримали у кінці грудня і мали витратити до кінця 2020-го року.
8 лютого Міністерство культури та інформаційної політики оголосило конкурс на посаду виконавчого директора (нині ним є Юлія Федів, у якої добігає контракт). За законом про Український культурний фонд, нового директора обирає не конкурсна комісія, як директорів театрів, музеїв тощо, а наглядова рада фонду (про її склад теж напишемо нижче).
9 березня завершився строк подачі документів на конкурс, 11 березня на сайті УКФ опублікували документи всіх 13 кандидатів.
10 березня на сайті Спілки концертної індустрії України, яка з’явилась у лютому цього року і позиціонує себе як об’єднання квиткових операторів та організаторів концертів, але не є офіційно зареєстрованою, опублікували текст «Як розподілялись кошти грантів інституційної підтримки та які масові порушення були допущені посадовими особами УКФ». Ініціатор публікації – власник клубу «Stereoplaza» і член партії «Голос» Максим Шульженко – стверджує, що говорив про свої зауваження Юлії Федів, натомість в УКФ пишуть, що жодних офіційних звернень з приводу ймовірних порушень до них не надходило.
11 березня нардеп від «Голосу» Ярослав Железняк заявив, що подав заяву до НАБУ та Державної аудиторської служби про ймовірні порушення під час розподілу грантів інституційної підтримки. 16 березня депутат заявив, що зустрівся з Юлією Федів і за результатами розмови відкликав свої заяви. Але заява є лише інформуванням – НАБУ може почати розслідування і з відкликаною заявою. Аудит звітів за грантами інституційної підтримки в УКФ вже триває.
15 березня Український культурний фонд опублікував відповідь на закиди СКІУ на своєму сайті.
16 березня Мінкульт оприлюднив заяву, в якій фактично підтримав Шульженка та Железняка, поділивши «занепокоєння спільноти можливими порушеннями при розподілі коштів грантів інституційної підтримки від Українського культурного фонду». «Тому арбітром в цьому випадку повинна стати третя сторона, а саме правоохоронні та контролюючі органи, що розберуться в цій ситуації та дадуть належну правову оцінку діям УКФ», – резюмується в ніким не підписаній заяві.
24 березня має відбутися конкурс на посаду виконавчого директора, за результатами якого ми дізнаємось ім’я наступного керівника УКФ.
Хто братиме участь у конкурсі? (короткі профілі кандидатів)
В’ячеслав Жила, директор і художній керівник Київського академічного театру «Актор»
Здобув три вищі освіти: бакалавр з театрознавства та організації театральної справи – Київський університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, спеціальність «Правознавство» Київського університету НАН України і фах «Master of Business Administration, Master of Public Administration» МІМ-Київ.
Працював старшим адміністратором у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки, заступником директора театрального агентства «Прем’єра», а також на кількох посадах у Центральному будинку офіцерів ЗСУ.
У мотиваційному листі наголошує, що неодноразово подавав проєкти й отримував гранти УКФ, а робота на керівних посадах у театрах дає змогу орієнтуватися у проблемах галузі.
Станіслав Которобай, кандидат юридичних наук, заслужений економіст України, сертифікований аудитор і професійний внутрішній аудитор, спеціаліст з антикорупційного комплаєнсу
Закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Управління суспільним розвитком», Одеську національну юридичну академію за фахом «Правознавство (юрист)». Також має фах бухгалтера-економіста і закінчив Київський університет ім. Карпенка-Карого за спеціалізацією «Організація, планування, управління театральною справою». Проходив стажування у Швеції, Німеччині, Литві, Латвії та тренінги USAID.
Викладає в Київському університеті ім. Карпенка-Карого бухгалтерський облік та аудит і фінансове, трудове й адміністративне право. Працював адміністратором і бухгалтером кількох театрів.
Займав керівні посади в Міністерстві юстиції України і був керівником апарату Вищого адміністративного суду України. Зараз є президентом Гільдії професійних внутрішніх аудиторів України і незалежним членом наглядової ради та головою комітету з внутрішнього аудиту наглядової ради Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна»».
Леся Миськів, доктор юридичних наук, доцент, засновниця та генеральна директорка дошкільного інклюзивного навчального закладу «ЩастяКідс»
Закінчила слідчо-криміналістичний факультет Національного університету внутрішніх справ і ад’юнктуру Харківського національного університету внутрішніх справ.
Веде активну наукову діяльність, тривалий час працює у Київському міжнародному університеті. Є професором кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства. Стажувалася в Хорватському університеті Юрая Добріли. Членкиня Спілки юристів України та Асоціації працівників дошкільної освіти.
Є засновницею й активною членкинею кількох благодійних програм, що, зокрема, присвячені питанням інклюзії. Поштовхом для подачі своєї кандидатури на посаду вважає нерозуміння УКФ, який має однойменну програму, самого поняття «інклюзія». Крім того, пише, що «надзвичайно важливим є питання сертифікації експертів, які оцінюють подані до УКФ проєкти», і вважає «недостатньою з боку УКФ підтримку національних колективів і бюджетних закладів культури».
Сергій Міранков, продюсер аудіо-візуальних проєктів
Здобув дві вищі освіти: магістр кіновиробництва в Київському університеті ім. І. Карпенка-Карого та спеціальність «Публічне управління та адміністрування» в Національній академії державного управління при Президентові України.
Працював адміністратором телепроєктів «Київ вечірній» і «Велика різниця». Пізніше був керівником знімальних груп кількох фільмів ДП «Укркінохроніка» («У затишку білих акацій» Оксани Чепелик і «Шевченко. Ідентифікація» Сергія Проскурні). Працював лінійним продюсером на кількох проєктах, був виконавчим продюсером стрічки «Осінні спогади» Алі Фахра Мусаві та Міжнародного франко-українського фестивалю молодого кіно «МІСТ».
У 2018-2019 роках очолював київську кінокомісію та був директором Київського міського туристично-інформаційного центру.
Останні кілька років працює як ФОП, надає послуги консультування та виробництва аудіо-візуальних проєктів.
У мотиваційному листі вказав, що «через законодавчі та інституційні зміни необхідно посилювати збереження, пропагування та розвиток національної культурної і мистецької традиції, формування міцної культурної самоідентичності та здорового патріотизму у громадян України».
Анастасія Рагімова, кандидат політичних наук, засновниця агентства PR-консалтингу, засновниця та керівниця суспільно-політичного видання «People IN», телеведуча
Здобула два дипломи магістра: за спеціальністю "Політологія" у КНУ ім. Т. Шевченка та за фахом «Економіка підприємництва» у Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля. Закінчила аспірантуру на філософському факультеті КНУ ім. Т. Шевченка, також вивчала «Political Leadership» в Інституті Роберта Шумана (Будапешт, Угорщина) та проходила інтернатуру при Верховній Раді України.
Була заступницею голови оргкомітету Національного бізнес рейтингу та очолювала проєкт із підготовки та презентації книги-біографії українського дизайнера Михайла Вороніна. У 2017-2019 була телеведучою авторської програми «Business Lunch з Анастасією Рагімовою». Викладає суспільно-політичні дисципліни в Університеті сучасних знань.
Одним з головних завдань на посаді виконавчого директора Анастасія бачить «підвищення рівня обізнаності українського та світового загалу про роботу Фонду. Задля цього вважаю необхідним розширення громадських рад з проблем культурного розвитку».
Жанна Румко, заступниця директора Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень.
Закінчила Рівненський державний інститут культури за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобула ступінь магістра державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Працює над кандидатською роботою з культурології в Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв.
З 2002 року працює заступницею директора Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень Департаменту культури КМДА, є тренеркою, режисеркою та ведучою культурно-масових заходів: фестивалів, державних і професійних свят. Є кураторкою та ведучою проєктів, які вже 5 років поспіль реалізуються на Співочому полі: заходів «Мужні та незламні», «Рокам ніколи пам’ять не стерти», «Культурна Reвізія» та інших. Також працює ведучою на радіо.
Юлія Савостіна, голова правління громадської спілки «Мейд ін Юкрейн»
З 14 років працювала журналісткою та кореспонденткою кількох видань. Навчалася за спеціальністю «Кінознавець» у Київському університеті ім. І. Карпенка-Карого. Пізніше здобула ще й економічну освіту в Київському економічному університеті.
Переможниця журналістської премії «Золоте перо» 2010 року як ведуча програми Першого Національного «Легко бути жінкою».
Працювала на керівних посадах, зокрема, була виконавчою продюсеркою телекомпанії «Гравіс», директоркою з розвитку бізнесу, директоркою агенції стратегічних комунікацій і генеральною директоркою PR-агенції «Піллар ПР». У 2009 році була піар-директоркою Дитячого Євробачення. Авторка та ідеологиня проєкту «Made in Ukraine», який, за словами Юлії, має на меті об'єднати вcix учасникiв українських креативних індустрій: крафтових виробників, художників, музикантів - і гідно презентувати українську культуру на світовому piвнi.
У мотиваційному листі Юлія зазначає, що є «одним з найкращих експертів в питаннях розвитку креативних індустрій та культури», «повністю поділяє цінності УКФ і прагне докласти всіх зусиль для сприяння творенню розвиненої екосистеми культури та креативності в Україні, яка створює необхідний фундамент породження та розповсюдження в суспільстві нових сенсів та спільних цінностей, а також збереження культурної спадщини та розвитку української культури в контексті актуальних світових тенденцій».
Олег Соснов, куратор і координатор культурно-мистецьких проєктів, зокрема у Французькому Інституті при Посольстві Франції в Україні
Отримав диплом магістра за спеціальністю «Переклад з французької мови» у КПІ ім. І. Сікорського.
Працював перекладачем на зйомках франко-української стрічки «Земля забуття» в Чорнобилі та в міжнародних компаніях.
У 2010-2011 був координатором соціально-культурного проєкту, присвяченого захисту прав дітей, організованого UNICEF і Французьким Інститутом в Україні. Працював локальним продюсером документального фільму «Нові дослідники» для французького Canal+ і серії документальних фільмів «Gol! Ukraine 2012» для сайту Lemonde.fr. Був ініціатором і координатором фестивалю «Україна – вільна сцена» в Парижі.
Засновник і куратор проєкту «Back to school», присвяченого стінописам на стінах українських шкіл, університетів і виправних центрів для неповнолітніх. Партнер-засновник і куратор галереї «Маяк». Продюсер документальної стрічки «Рози» про творчість гурту Dakh Daughters.
З 2012 року є координатором фестивалю «Французька весна в Україні».
У мотиваційному листі зазначає: «На посаді виконавчого директора Українського культурного фонду моєю основною місією буде підтримка вже напрацьованих здобутків, налагодження сталої системи взаємодії з культурними контрагентами та стейкхолдерами, започаткування нових цільових програм посилення культурних зв’язків з національними та міжнародними партнерами всередині країни, що відповідають теперішньому контексту».
Вікторія Шторм, юристка, засновниця та директорка туристичної компанії (Тбілісі, Грузія)
Вивчала міжнародне право в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка й отримала диплом магістра права Юридичної школи Університету Дьюрк (Дарам, США).
Викладала право інтелектуальної власності у КНУ ім. Т. Шевченка. Працювала у юридичних фірмах України та Великобританії. Тривалий час жила та працювала в Тбілісі, Грузія, де займала керівні посади: була членкинею Комітету внутрішнього аудиту в банку, директоркою з корпоративних справ та управління персоналом, менеджеркою з маркетингу. З 2017 року стала засновницею та директоркою туристичної компанії.
У мотиваційному листі пише, що поділяє «стратегічне бачення Фонду стосовно значення підтримки розвитку культури для створення умов для ціннісного об'єднання та розвитку українців, формування української ідентичності та створення позитивного іміджу України та українців у світі».
Подалася на конкурс і теперішня виконавча директорка УКФ Юлія Федів.
Юлія отримала диплом магістра в Чернівецькому національному університеті, диплом магістра з міжнародного та європейського права Бременського університету (Німеччина) та магістра права у Національній академії управління. Кандидат політичних наук.
До того, як долучилася до запуску УКФ у 2018 році, була керівницею Національного бюро програми ЄС «Креативна Європа». У 2017 році працювала керівницею відділу креативних індустрій Українського центру культурних досліджень та виконувала обов’язки директора.
Була координаторкою проєкту «Психосоціальна допомога та робота з конфліктами», регіональною координаторкою проєкту «Комунальні партнерства з Україною» та проєктною менеджеркою Структурного осередку Німецько-польсько-українського товариства.
Проходила практику в Німецькому парламенті та ООН.
У мотиваційному листі зазначає, що прагне «продовжувати розвивати Фонд як сильну державну установу, яка слугуватиме прикладом для наслідування у сфері державної політики фінансування культури».
Хто обирає?
Як ми писали вище, виконавчого директора УКФ обирає наглядова рада фонду, яку щойно переобрали – її обирають строком на три роки.
За законом, наглядова рада складається з 9 людей: двох обирає президент, двох – Мінкульт, двоє – від закладів культури, двоє – від громадських об’єднань – і голови фонду (його призначають наказом міністра культури).
«Склад Наглядової ради Фонду формується з осіб, компетентних у сфері культури, які мають бездоганну ділову репутацію, високий суспільний авторитет, є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності», – йдеться в законі.
Головою наглядової ради УКФ (і головою фонду) є Михайло Захаревич, гендиректор-художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Як ми вже писали, 2019 року він видав книжку «Щоденники директора театру», де описав увесь свій досвід. Книга вийшла у видавництві «Пенмен» до 100-річчя театру і була презентована, за повідомленням Укрінформу, в жовтні 2019 року. А у 2020 році театр ім. Франка закупив 700 примірників «Щоденника» на суму 139 тис. 139 грн, згідно з інформацією на «Прозорро». На питання про призначення головою фонду людини, яка сама у себе купує книжки за державні кошти, міністр культури Олександр Ткаченко відповів, що він про це не знав, додавши, що «у Захаревича достатньо серйозна репутація метра театру» і «його кандидатура відповідає тій конфігурації наглядової ради, яка існує на сьогодні».
Президент України до наглядової ради УКФ делегував Юрія Рибчинського та Артема Суріна. Рибчинський – український поет, народний артист України, автор естрадних пісень, 1998-го балотувався в народні депутати України від СДПУ(О); Сурін – мандрівник, засновник ініціативи «One Life». Останній, зокрема, пише у своєму фейсбуці, що долучився до наглядової ради, «тому що сам займаюся сферою креативних індустрій та туризму. Тому що вже на протязі трьох років я пишу та кричу усюди - Україна має розвивати свій туристичний, культурний та іміджевий потенціал у світі. Саме напрямком внутрішнього та в'їзного культурного туризму планую опікуватися та надавати свою експертизу в УКФ».
Міністерство культури та інформаційної політики делегувало Олексія Кирющенка та Катерину Чуєву. Чуєва – директорка Національного музею Богдана та Варвари Ханенків і президентка українського ICOM. Кирющенко – російський актор театру і кіно, режисер серіалу «Слуга народу», цього року працює над концепцією телеканалу «Дом».
За результатами рейтингового інтернет-голосування від закладів культури та громадських об'єднань до наглядової ради увійшли Юрій Артеменко, Владислав Корнієнко, Олександр Сусленський та Ігор Тулузов.
Юрій Артеменко – колишній голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, а нині – голова наглядової ради ТОВ «Стар Медіа Продюсерський Хаб». Владислав Корнієнко – генеральний директор Національного цирку України (був у складі наглядової ради УКФ у попередні три роки). Олександр Сусленський – директор Історико-меморіального музею «Героїзм і Голокост», президент Всеукраїнської єврейської ради, заслужений діяч мистецтв України, член громадської ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Ігор Тулузов – перший заступник генерального директора Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка.
***
Вибори виконавчого директора Українського культурного фонду транслюватимуться на сторінці УКФ у фейсбуці з 12:00 24 березня.
Події довкола українських культурних інституцій – Держкіно, УКФ, Центру Довженка – наводять на думки, що нова влада в культурі намагається підім'яти їх під себе, хакнувши конкурсні процедури, за якими обираються керівники цих інституцій. Міністри культури Зеленського щосили намагались і намагаються відмежуватися від визнання того, що спільнота культури та креативних індустрій зробила за п'ять післямайданних років. Не йдеться про жоден об'єктивний аналіз чи критику з боку трансформованого двічі (цей даремний процес теж не було відрефлексовано публічно) Міністерства культури. Складається враження, наче культурні політики в Україні намагаються обнулити – зі своїми кадрами, ідеями і ідеологіями (майже всі вони – родом з телебачення, звідки й останні два міністри культури).
Конкурс в УКФ стане в цьому плані дуже показовим.