Схоже, вони збираються на справді брутальну війну, сконцентрувавши у власному арсеналі усі апробовані раніше види ідеологічної «зброї масового ураження» нестійкої громадянської свідомості, носії якої (ми з вами) досі вбачаються біло-голубим технологам не більше ніж податливою біомасою для маніпуляцій розкольницькими гаслами про мову, історію та примітивного соціального популізму. Дата їхньої остаточної «великої перемоги» визначена виборчим штабом Партії регіонів безапеляційно – 28 жовтня 2012 р. – у річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників. Відтак, навіть простий збіг цьогорічних парламентських виборів з історичною подією планується використати «по повній». Воістину – нічого святого!
Мій покійний батько, підполковник Ернест Іларіонович Лагутов, уродженець міста Полтави з російським корінням, був учасником бойових дій у Великій Вітчизняній війні. При цьому він щиро підтримував незалежність України, удосконалював знання державної мови та голосував за національно-демократичні сили. Тому я маю повне моральне право стверджувати, що далеко не усі ветерани готові «перемагати» за передвиборчим сценарієм Партії регіонів.
Наміри цієї партії знову нерозбірливо поспекулювати почуттями та пам’яттю фронтовиків заради досягнення зовсім не благородних цілей зайвий раз підтверджують дворічну сумну тенденцію: правляче угрупування, генетично пов’язане з особою Віктора Федоровича Януковича, вкрай шкідливе для політичного здоров’я українського народу – громадян України усіх національностей та усіх регіонів без винятку.
Свого часу один гуморист влучно підмітив, що у нас найдовший і найеластичніший терпець у світі. Але таке довготерпіння провокує інтелектуально обмежений режим лише до пошуку все більш збочених форм його випробування. За даних обставин постає питання виживання самого соціального організму під назвою Україна.
Будучи фактично немовлям з точки зору теорії етногенезу, новітній український національний організм потребує щеплень від багатьох суспільних хвороб. І користь феномену Януковича та його партії може полягати, на мій погляд, тільки в одному – стати вакциною від самодурства та зневаги до особистості. Вчасно припинимо явний «передоз» цієї отрути – назавжди позбавимося невластивої українцям ілюзії «сильної руки»!
Визволення – саме той процес, якого потребує наша людська гідність, притиснута «стабільністю» Януковича. Якщо ж Партія регіонів очікує іншого символізму від 28 жовтня 2012 р., то вже «поздно пить боржоми».