У статті 1 вищевказаного законопроекту наголошується, що згадане Рішення «не створює правових наслідків». При цьому їх виникнення одразу ж стало очевидним для всієї України та за її межами. Аби Володимиру Олександровичу було зрозуміліше, наведу приклад Будапештського меморандуму про здачу нашою державою своєї ядерної зброї нинішньому агресору. От він насправді є нікчемним міжнародним документом по факту. Тобто його наявність жодним чином не впливає на порушника територіальної цілісності України. Тут і запитання від Президента не зарадять.
Та й взагалі, про яке право можна говорити у нас, де безвідмовно працює лише «закон дишла». Повертати куди треба допомагає його величність Хабар. До речі, з усіх сучасних слов’янських мов це слово у значенні грошей або інших цінностей, що дають посадовцеві за сприяння при вирішенні якоїсь справи, є тільки в українській. Натомість у глибоке середньовіччя Хабаром називали людину за її вдачу, зокрема, виграші в кулачних боях (див. роман «Бусурман» Івана Лажечникова).
Суто українська понятійна битва вирує і сьогодні. Тож не варто нам тепер вельми дивуватися переродженню громіздкої розгалуженої системи спеціальних органів у провідного гравця вітчизняної силової забави – «боротьби з корупцією», бо це дійсно корисно та вигідно для її учасників. Одним словом – «хабарно», як сказали б далекі предки.
Тому я не можу виключати припущення, що десятиріччя європейського перевиховання України не дають відчутних результатів саме через отакі «генетичні коди». Євросоюз, як порівняно усталена єдина спільнота, прагне будувати відносини з нами навколо тих питань, у яких він має перевагу. Його політика стосовно України заснована на механістичній проекції власних норм і стандартів, котрі набувають спотворених форм, переломлюючись крізь українську «призму». З огляду на це ЄС досі не готовий генерувати чітку та однозначну перспективу для нашої держави.
Теперішня конституційна криза знову нагадує про споконвічну Україну з її невиліковними інфантильними хворобами. Безглуздо боротися з окремими суддями, вважаючи «нікчемними» виключно їх. Такого ж самого епітету заслуговують автори скасованих норм, написаних раніше як курка лапою, і «зелені» прибічники перезавантаження всього довкола. Ми вже побачили рівень останніх. А яким підходящим словом назвати явку виборців 25 жовтня 2020 року? Усе взаємопов’язане. Величні народи не породжують нікчемної влади.