Освіта: а можна без перебільшень?

Перше перебільшення стосується ролі вчителя.

Дивно, але у нас найбільш крутими виглядають ті «експерти», котрі з потужною хмарою особистої енергетики горнуть поперед себе безапеляційне твердження, що вчитель за бажання та вміння здатен сформувати з кожного учня взірець поведінки, високочолості та мануальної вправності.

Мовляв, досить добирати до вчителів найбільш інтелектуально розвинених і все - якісна освіта «у кармані».

Фото: Дмитрій Єршов

Стали ледь чутними, наприклад, наступні зауваження: «... Школа це перед усім учень. Почніть реформи з учня. Умотивуйте його, наприклад, неотриманням атестата, неможливістю бути держслужбовцем з низькими оцінками, закрийте фейкові університети і особливо філіали, щоб тупиця не сидів 5 років протираючи штани, а піднімав економіку і т.д. А от уже учень дасть копня під зад поганому учителю. І не треба купи контролюючих. Придивіться на репетиторів: до одного черга записується за рік, а в іншого уся стіна в грамотах, а ніхто не йде, бо не дає результату", Олександр Пархомчук.

Друге перебільшення - це сподівання на чергове «осучаснення» учнівської діяльності.

Як приклад, нової «ікони», у якій так зацікавлені дотичні до освіти структури, зокрема й комерційні, - це повальний, я б сказав екзальтований, акцент на неймовірні перспективи, що очікують шкільну освіту від переведення її у формат STEAM-освіти.

За розголосом про надзвичайну навчальну ефективність експериментальних ІТ-засобів навчання спільнота має якби і забути, що у межах фізіологічних норм навантаження учнів освітнім процесом, заняття такого типу не можуть бути основним його змістом, бо відтак більшість школярів лишиться недовченими навіть елементарним абстрактним науковим поняттям. І що такого як ніде у світі не має, так те і не планується.

Головним у навчанні як були логос, образ та цифра, так вони ними й лишатимуться, а технологічний всьому цьому супровід лишатиметься лише певною частиною освітнього процесу як засіб застосування розумово-аналітичної здатності особи, набутої під час вивчення основ наукової теорії та базису суспільно-культурної творчості.

Третє перебільшення – це про безмежні можливості батьків у вихованні своїх дітей.

Зокрема те, що ставлення дитини до навчання є прямозалежним від впливу чи бажання її батьків.

Насправді воно ж так, що як було, є, так і буде завжди, що далеко не все залежить від бажань батьків, бо природа закладає кожній особі вільну волю до власного вибору. І це працює вже чи не з першого дня народження, підсилюючись у ході дорослішання дитини.

Більшість успішних країн і не намагаються йти проти природи у цьому плані, а тому зосереджують зусилля на створенні у навчанні дітей, підлітків і молоді різних його форматів та змісту, враховуючи попутно вікові особливості контингенту. Є ще у світі держави-острівки прагматичного здорового глузду в організації освіти, де опираються на закони природи, зокрема й людської. На жаль, схоже, що чи не більшість пересічних людей і не тільки їх впадає у стан перебільшення можливостей освіти зробити і світ, і людей у ньому майже ідеальними.

Прикро, що на ці емоційно яскраві «бульки» псевдонаукових «висновків» та «досліджень» купуються мільйони людей, а уряди деяких країн спрямовують свою політику їм на догоду, серед яких, на жаль, і наш, український.

Володимир Бєлий Володимир Бєлий , екс-заступник директора з навчально-виховної роботи Херсонського фізико-технічного ліцею при ХНТУ та ДНУ
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram