Таким чином, громадяни, яким необхідні послуги інститутів НАМН, зможуть звертатится по них без необхідності платити. Послуги будуть оплачені НСЗУ за погоженими тарифами. Більше людей зможуть отримати складні операції, а їх бюджетам їх сімей не буде загрожувати катастрофа.
У кабінеті наелектризоване повітря. МОЗ тисне: “академіки” потай через депутатів намагаються протягти законопроект, який не розповсюджує реформу на заклади НАМН. “Академіки” у відповідь апелюють не до МОЗ, а до віце-прем’єрів. Усі, звичайно, за реформу. В цілому, з філософської точки зору. Але все складно і якось дуже швидко. У Академії багата історія, вона дуже особлива і унікальна. А раптом наука опиниться у небезпеці. І взагалі, тарифи Нацслужби здоров’я якісь занизькі. Можливо, треба ще рік підготуватися, оцінити переваги і недоліки, вивчити підводні камені. А може, Академії треба якась своя реформа, не така як у всіх.
Тиск на віце-прем’єрів себе виправдав: на нараді домовились домовитися. А це - рятівні кілька місяців до позачергових виборів та можливої зміни керівництва МОЗ.
Інститути НАМН уже третій рік працюють у пілотному проекті з підготовки до реформи. Для цього Академії виділено окремий бюджет, щоб надавати послуги за тарифами, які оплачує держава, але безоплатно для людей. Бюджетом розпоряджається сама Академія. Результати проекту не зрозумілі. Звіт до МОЗ було надано тільки у перший рік. А рішення про його продовження приймалися без погодження з профільним міністерством.
Жовтень цього року. В одному з інститутів НАМН затримують лікаря, доволі відомого, який вимагає у пацієнтки сорок тисяч доларів за операцію. У його банківській комірці знаходять мільйон доларів готівкою.
Історія спричиняє вибух у соцмережах. Одні відомі, менш відомі, взагалі невідомі та взагалі не лікарі захищають затриманого. Їх аргументи: це несправделиво, коли держава платить медикам вісім тисяч зарплати. І взагалі, інших лікарів у нас немає, хто буде вас лікувати, якщо не ми. Інші називають це корупцією і апелюють до несправедливості по відношенню до пацієнта.
Яку сторону зайняти? Я займаю таку. Усі апелюють до справедливості, бо система несправедлива до всіх - і лікарів, і пацієнтів. Але це корупція.
Чи призвела до неї стара система - так. Чи є це виправданням - ні. Чи зміниться щось, якщо лікаря посадять - ні. Чи є шлях виправлення? Так, і це зміна системи. І медична реформа, яка повинна розпочатися наступного року у лікарнях, в тому числі інститутах НАМН - це шанс нарешті її змінити.
До речі, логіка про низькі зарплати лікарів тут не працює. Вона підходить для сімейного лікаря, який взяв сто гривень на новий набір для аналізів. Це теж неправильно, але це вирішується через збільшення зарплати до двадцяти тисяч і нормальними тарифами за послуги. Ми бачимо успіх цих змін у сімейній медицині.
Інша справа, коли перед тобою важкохворий пацієнт, який готовий на все, і готовий почути будь-яку суму. І тут одна справа - назвати йому суму, яка дозволить вижити і йому, і вам. А інша - коли ця сума веде його сім’ю у фінансову прірву, а вас - до збагачення.
В історії з лікарем має значення саме цей мільйон. Це бюджет однієї районної лікарні на рік. Якщо заробляєш чесно по десять тисяч доларів на місяць і половину відкладаєш на майбутнє, то потрібно двадцять років дисциплінованих заощаджень, щоб зібрати мільйон доларів. Чи багато людей тримали у руках десять тисяч доларів?
Так, правоохоронні органи скажуть нам про цей мільйон. Або не скажуть, як це траплялося завжди. Але це мільйон однаковими стодоларовими купюрами в особистій банківській комірці однієї людини. І це страшний сигнал про те, що це уже не про вісім тисяч зарплати і не про виживання. Він про те, скільки ще таких мільйонів лежать у комірках і квартирах. І про те, від сімей яких пацієнтів вони отримані.
Стара система страшна і несправедлива до лікарів і до пацієнтів однаково. Але у болотах несправедливості виростають монстри корупції і мародерства. І немає таких грошей, які б втамували їхній голод.
І справа не у зарплатах і не в низьких тарифах. Національна служба здоров’я і досі чекає на представників НАМН, щоб обговорити окремі тарифи на їх високоспеціалізовані послуги. Але з того боку ентузіазму не відчувається. Бо щоб порахувати чесний тариф, треба відкрито показати свою бухгалтерію: і одну, і другу.
То чи маємо ми право засуджувати лікарів? Ідіть у фейсбук, читайте і вирішуйте. Але ось що однозначно варто засуджувати: небажання змін у їхніх керівників. Навіть відкласти такі зміни на рік - це змусити ще одну, п’ять, десять родин почути на прийомі суму, яку вони не можуть собі дозволити. Це змусити лікарів озвучувати цю суму. То кого їм насправді шкода: академіків, лікарів, науку? Чи монстрів у підвалах своїх інститутів?
Автор: Павло Ковтонюк, співзасновник Українського центру охорони здоров’я.