“Чорний лебідь”, а саме так, за визначенням американського дослідника ліванського походження, Насіма Талеба, можна назвати слабо прогнозоване явище чи подію, яка в корені змінює звичний порядок денний. У даному випадку мова йде про коронавірус “NCOV-2019”.
Окрім демографічних наслідків він виявився саме тим “чорним лебедем” для сталого економічного зростання як світового ВВП, так і українського, якого з острахом чекав світовий капіталізм. І винних в цій ситуації навряд знайдеш. Якщо на початку поширення інфекції в китайській провінції Ухань конспірологи вказували на керованість цього вірусу Держдепом, задля дестабілізації Китаю. То після поширення захворювання по всьому світу, аргумент про керованість себе вичерпав.
В ситуації з біологічною зброєю, а саме так називають коронавірус NCOV-2019 прихильники теорій змов, все працює як з шкідливим програмним забезпеченням на вашому комп’ютері. Розробник такого ПЗ завжди знає способи його деактивації. За аналогією, американські науково-дослідницькі центри вже мали б вийти з вакциною і чимало на цьому заробити. А оскільки ситуація з коронавірусом важко контрольована й досі кількість інфікованих зростає по всьому світу, то маніпуляції навколо цього питання втрачають сенс.
Глобалізація політичних та фінансово-економічних процесів унеможливлює використання бактеріологічної зброї, адже наслідки таких дій більше не обмежуються локальними масштабами. З проблеми окремої країни чи регіону це автоматично стає проблемою планетарного значення. І мова не лише про вплив на життя та здоров’я людей, а й про бізнес.
Розглянемо до прикладу вплив коронавірусу на економіку Китаю, як епіцентру поширення інфекції. За останні 30 років Китай перетворився на фабрику по виготовленню товарів для всього світу. Зупинка роботи заводів напряму впливає на економіку всіх його контрагентів (наприклад, більше 70% усіх кондиціонерів виготовляються виключно на території Китаю). З іншої сторони китайське споживання іноземних товарів також йде на спад, що суттєво впливає на більшість компаній (наприклад, продаж автомобілів на китайському ринку впав на 92% у лютому).
Якщо криза, створена коронавірусом, триватиме довгий час, вона явно буде мати наслідки для глобальної економіки в середньостроковій перспективі, а для Китаю в довгостроковій. Через це керівництво КНР опинилося перед непростим вибором: або зберігати режим ізоляції і обмежувати поширення вірусу, але шкодити своєму статусу виробника в світі. Або зняти обмеження з пересувань і відправити людей назад на роботу, ризикуючи поширенням вірусу, що призведе до ще більшої кількості хворих та ще більшої кількості закритих підприємств.
Проте, у довгостроковій перспективі втрати Китаю можуть послужити можливостями для інших країн, зокрема України, які повинні підхопити естафету і урізноманітнити ланцюги поставок. До прикладу зменшення виробництва металу та металопрокату Китаєм українські компанії частково можуть замістити своєю продукцією. Тим самим використати кризові явища в світовій економіці на свою користь.
Звичайно Україна не зможе залишитися поза світовими економічними викликами. По своїй структурі ми маленька відкрита сировинна економіка доля якої не досягає навіть 1% світового ВВП. Ми залежні від цін на сировину та водночас від ціни імпорту товарів і послуг доля якого значно перевищує наші експортні можливості. Проте, при правильному аналізі та висновках кожна криза стає можливістю. І варто її не втратити.